Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №338/1070/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1070/26

Провадження №2/338/1043/26

30 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Битківського Л.М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №277002828 від 02.08.2025 у загальному розмірі 16971,78 грн, з яких 5900 грн. основного боргу та 10717,78 грн. процентів за користування кредитом. Також позивач просив покласти на відповідачку судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 02.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено електронний кредитний договір. Відповідачка одержала 4700 грн., а надалі додатково 1200 грн., однак своїх платіжних зобов`язань не виконала. Позивач послався на перехід до нього права вимоги за договорами факторингу, укладеними послідовно між первісним кредитором і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а надалі між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, відзиву, заяв або клопотань до суду не подала. Суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову з таких підстав.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають як кожний доказ окремо, так і їх взаємний зв`язок та сукупність.

02.08.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №277002828. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором XTRY-3979. У заявці зазначено її персональні дані, фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та платіжну картку із завершальними цифрами НОМЕР_1. Додаткова угода від 03.08.2025 щодо одержання додаткового траншу підписана одноразовим ідентифікатором 6795, відправленим о 12:37:45 і введеним о 12:37:57.

Відповідно до статей 207, 1055 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладення договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає письмовій формі правочину. Надані договір, додаткова угода та відомості про електронні підписи у взаємному зв`язку з доказами зарахування коштів підтверджують виникнення кредитних правовідносин.

За договором відповідачці встановлено кредитний ліміт 5900 грн; перший транш становив 4700 грн. Згідно з розрахунком первісного кредитора 02.08.2025 видано 4700 грн, а 03.08.2025р. ще 1200 грн. Ці відомості узгоджуються з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 14.09.2026 на запит суду у цій справі. Банк підтвердив належність відповідачці картки НОМЕР_1 та зарахування на відповідний рахунок 4700 грн 02.08.2025 і 1200 грн. 03.08.2025. Отже, сукупністю доказів підтверджено фактичне одержання відповідачкою 5900 грн. кредитних коштів.

16.09.2025 між первісним кредитором і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/53. За пунктом 4.1 цього договору наявне право вимоги переходить з моменту укладення реєстру прав вимоги. Витяг із реєстру від 16.09.2025 містить запис щодо ОСОБА_1 , її РНОКПП та кредитного договору №277002828, зокрема 5900 грн. основного боргу і 2507,34 грн. процентів. Передання прав також підтверджується актом звірки та протоколом узгодження предмета факторингової операції.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27/0226-01. За його пунктом 4.1 право вимоги переходить з моменту підписання акта приймання-передачі реєстру. Надано підписаний сторонами акт від 27.02.2026, витяг із реєстру №2, який містить відомості про відповідачку та спірний кредитний договір, а також платіжну інструкцію щодо фінансування. За цим реєстром передано, зокрема, право вимоги 5900 грн. основного боргу та 10717,78 грн процентів.

За ст.512, 514 ЦК України заміна кредитора внаслідок відступлення права вимоги означає перехід прав у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу. Відступлення права вимоги саме по собі не змінює строків виконання боржником зобов`язань і не робить достроково належними до сплати платежі, строк яких ще не настав. Надані докази підтверджують статус позивача як кредитора за спірним договором, проте не звільняють його від доведення настання строку кожної заявленої до стягнення суми.

Відповідно до ст.526, 530, 629 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином, у встановлений строк, відповідно до договору і закону. За ст.1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути надані кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі і порядку, визначених договором.

Пунктом 11.1 договору передбачено п`ятирічний строк його дії, а пунктом 11.2 право користування кредитом до закінчення цього строку або дострокового розірвання. За пунктом 7.3 кінцева дата повернення кредиту 01.09.2030. Згідно з пунктом 7.2 основна сума підлягає поверненню протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або ініціювання кредитодавцем його дострокового розірвання у передбаченому договором порядку.

Зазначені у договорі вісім днів є початковим дисконтним періодом. Пункт 7.1 прямо визначає дату 10.08.2025 як рекомендовану, а не обов`язкову дату дострокового повного повернення кредиту. Тому закінчення дисконтного періоду не є закінченням строку кредитування та не зумовлює автоматичного настання строку повернення 5900 грн.

Ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено спеціальний порядок реалізації права на дострокове повернення кредиту в разі прострочення платежів. Кредитодавець повинен письмово повідомити споживача про порушення зобов`язань, визначити дії для його усунення і строк їх виконання. Достроково витребувані платежі сплачуються протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення про відповідну вимогу. Усунення порушення протягом цього строку позбавляє вимогу чинності. Сам факт прострочення процентів не замінює дотримання зазначеного порядку.

У додатках до кредитного договору міститься текст повідомлення ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № ТП/277002828 від 06.02.2026 про дострокове розірвання договору та сплату боргу. Однак доказів його направлення відповідачці або одержання нею позивач не надав. У тексті позовної заяви позивач також не обґрунтовує настання строку повернення основної суми кредиту доведеним направленням чи врученням цього повідомлення. Саме складення документа, навіть підписаного електронним підписом кредитора, не доводить доведення відповідної вимоги до відома споживача. Пункт 14.21 договору допускає направлення повідомлень, пов`язаних з його укладенням та виконанням, в особистий кабінет позичальника та/або на зазначену в ньому електронну пошту, та/або на номер телефону у формі СМС чи повідомлень у месенджері, та/або на поштову адресу. Електронні канали також передбачені пунктом 9.1.1.12 договору та пунктом 11.12 Правил надання грошових коштів у позику. Отже, направлення вимоги на погоджену електронну адресу відповідачки ІНФОРМАЦІЯ_2 є допустимим способом повідомлення, а відсутність паперового поштового відправлення сама по собі не свідчить про недотримання порядку повідомлення.

Водночас слід розмежовувати створення та підписання електронної вимоги і її направлення адресату. Електронний підпис підтверджує авторство та цілісність документа за умови належної перевірки підпису, проте сам по собі не засвідчує передання цього документа на електронну адресу позичальника. Суд не обмежує доказування направлення вимоги певним єдиним видом доказу: відповідний факт може підтверджуватися електронним листом із реквізитами відправлення, відомостями інформаційної системи, звітом про доставлення або іншими доказами, оціненими у сукупності. Однак таких відомостей у матеріалах справи немає; наданий текст вимоги засвідчує її зміст, але не факт направлення чи одержання відповідачкою.

Заочний розгляд не змінює встановленого статтею 81 ЦПК України розподілу обов`язку доказування. Неподання відповідачкою відзиву та відсутність заперечень не є визнанням факту направлення вимоги і не надають підстав установити його на припущеннях. Пред`явлення позову та повідомлення про судовий розгляд не замінюють доведення виконання спеціального порядку дострокового повернення споживчого кредиту.

П.9.1.1.7 договору передбачає право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення або розірвання договору. Цей пункт не містить положення про розірвання договору з моменту відправлення повідомлення. Відповідне твердження наведене у листі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 06.02.2026, однак саме по собі не підтверджує ні погодження сторонами такої умови, ні здійснення повідомлення відповідачки.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності дотримання спеціального порядку дострокового повернення споживчого кредиту та на тому, що недоведеність належного повідомлення не може покладати на позичальника обов`язок достроково погасити борг. Цей висновок сформульовано щодо законодавства, чинного до 10.06.2017. До договору від 02.08.2025 суд застосовує безпосередньо ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає відповідний спеціальний порядок.

На дату вирішення справи погоджена кінцева дата повернення основної суми кредиту не настала, а належної реалізації права на її дострокове повернення не доведено. Тому у стягненні 5900 грн. основного боргу належить відмовити як у передчасно заявленій вимозі. Це не є висновком про припинення зобов`язання відповідачки повернути кредит.

Строки сплати процентів визначено окремо від строку повернення тіла кредиту. За пунктом 7.4.1 проценти протягом дисконтного періоду сплачуються не пізніше його останнього дня, а за пунктом 7.4.2 після закінчення цього періоду щоденно. Отже, відсутність підстав для дострокового стягнення основної суми не перешкоджає стягненню процентів, строки сплати яких уже настали.

За пунктом 8.3 базова ставка становить 0,98 % на день від залишку кредиту. Розрахунок первісного кредитора фактично містить нижчі нарахування за початковий період: 37,60 грн. за 02.08.2025 (4700 ? 0,80 %) та сім нарахувань по 47,20 грн. на залишок 5900 грн. за ставкою 0,80 %, разом 368 грн. Окремого нарахування за 04.08.2025 у розрахунку немає; суд не збільшує заявлену суму за рахунок цього дня. За 11-14.08.2025 відображено сукупне нарахування 231,28 грн., що дорівнює чотирьом денним платежам по 57,82 грн. (5900 ? 0,98 %).

За період 11.08.2025-05.02.2026 включно нараховано 179 денних платежів по 57,82 грн., тобто 10349,78 грн. Загальна заявлена сума процентів становить 368 + 10349,78 = 10717,78 грн. Первісним кредитором нараховано 2507,34 грн. до 16.09.2025 включно; ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» після цієї дати додатково нарахувало 8210,44 грн., що відповідає 142 дням по57,82 грн. Позивач власних додаткових нарахувань не заявив.

Позначки «сплачено» в розрахунках на дати відступлення прав вимоги відображають балансове вибуття активу у кредитора. Вони не є доказом платежів відповідачки: ті самі суми відображені як початковий борг наступного кредитора, а в розділах фактичних оплат надходжень від позичальниці не зазначено. Доказів погашення заявлених процентів у матеріалах справи немає.

Нарахування після закінчення дисконтного періоду здійснено в межах погодженого строку кредитування. Воно не залежить від автоматичної пролонгації короткого строку і не є нарахуванням після доведеного дострокового припинення кредитування. Недоведеність вручення повідомлення від 06.02.2026 не дає підстав скорочувати строк кредитування до восьми днів. Позивач просить стягнути проценти лише до 05.02.2026, тому питання пізніших нарахувань суд не вирішує.

Окремо оцінює суд встановлену розбіжність у розмірі заявленої вимоги. У прохальній частині позову зазначено загалом 16971,78 грн., тоді як наведені там складові - 5900 грн і 10717,78 грн. становлять 16617,78 грн. Різниця дорівнює 354 грн комісії, відображеної в описі боргу та реєстрах. Водночас окрему вимогу про її стягнення у прохальній частині не сформульовано, а зазначені у позові підсумкові суми не узгоджуються з арифметичною сумою всіх наведених складових.

Суд не може за власною ініціативою збільшити проценти або змінити склад заявленої заборгованості. Навіть якщо розглядати включення 354 грн. до загальної суми як вимогу про сплату комісії, за пунктом 7.5 договору строк її сплати пов`язаний із закінченням строку дії договору або його достроковим припиненням. Настання цих обставин не доведено. Отже, розбіжність у формулюванні позову не впливає на результат: у решті грошової вимоги понад 10717,78 грн. слід відмовити. Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 10717,78 грн. процентів; у решті вимог про стягнення заборгованості слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати при частковому задоволенні позову розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Частка задоволення становить 10717,78/16971,78=0,6315059469, тобто близько 63,15 %. Від заявленого судового збору 2662,40 грн. пропорційна сума становить 1681,32 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду від 20.04.2026, що стосується спору з ОСОБА_1 за договором № 277002828, та акт від 05.05.2026 на суму 7000 грн. Акт містить опис послуг: складання позову - 5000 грн., вивчення матеріалів 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 500 грн., підготовка клопотання про витребування інформації 500 грн. За частиною другою статті 137 ЦПК України розподілу підлягають підтверджені витрати, які сплачені або підлягають сплаті. Надані документи підтверджують обсяг і вартість допомоги; клопотання відповідачки про зменшення витрат відсутнє. З урахуванням часткового задоволення позову відшкодуванню підлягає 7000 ? 10717,78/16971,78 = 4420,54 грн. Решта витрат залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, заборгованість за процентами по договору кредитної лінії № 277002828 від 02.08.2025 у розмірі 10717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн.78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1681,32 грн. судового збору та 4420,54 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Суддя