Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №522/14002/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6499/26

Справа № 522/14002/25

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року, постановленого під головуванням судді Науменко А.В., повний текст рішення складений 24 березня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» про стягнення сплаченої суми за договором та компенсацію моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» (далі ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса») про стягнення сплаченої суми за договором та компенсацію моральної шкоди, в якому просила:

- стягнути з ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» на її користь суму у розмірі 82 000 грн.;

- розірвати договір № Б-17074202 про надання юридичних послуг з ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса»;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 зазначала, що 17 липня 2024 року між нею та ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» був укладений договір № Б-17074202 про надання правничої допомоги у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 125 КК України, на виконання умов якого позивачем були сплачені грошові кошти у повному обсязі в розмірі 82000 грн. Незважаючи на належне виконання фінансових зобов`язань замовником, відповідач фактично ухилився від надання обумовлених послуг, оскільки призначений адвокат взяв участь лише в одному судовому засіданні, не підготував жодного процесуального документа та згодом в односторонньому порядку самоусунувся від виконання доручення, посилаючись на стан здоров`я, водночас компанія-виконавець не забезпечила заміну захисника.

Позивачка вважає, що така бездіяльність є істотним порушенням умов договору та вимог ст. 901, 906, 651 ЦК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики, що призвело до позбавлення позивача права на захист, завдання їй майнової шкоди у розмірі сплаченого гонорару та моральних страждань.

Судом до участі у справі в якості третьої особи була залучена ОСОБА_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Стягнуто з ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 51660 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за договором кошти у повному обсязі - 82 000 грн., судові витрати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановивши істотні порушення з боку відповідача при виконанні договору про надання правової допомоги, дійшов помилкового висновку про часткове виконання договору, у зв`язку з чим позивач фактично був позбавлений правової допомоги, за яку сплатив кошти.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення з ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 51660 грн. шляхом їх зменшення, посилаючись на неповне встановлення та дослідження обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив обсяг послуг, який був наданий позивачу та відповідач не погоджується з проведеною оцінкою судом першої інстанції вартості наданих послуг позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині залишити без змін, посилаючись на її необґрунтованість, доводи якої не спростовують встановлених судом обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що сам факт того, що позивач вважає надану допомогу недостатньо ефективною, не свідчить про повне невиконання договору та не створює підстав для повернення усієї сплаченої суми.

В судове засідання, призначене на 29 вересня 2026 року, ОСОБА_2 не з`явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 7, 9 т. 2).

До суду від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 14-15 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , Банга М.М., представника ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса», перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17 липня 2024 року між ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) був укладений Договір про надання юридичних послуг № Б-17072402.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику наступні юридичні послуги: адвокатський запит з питання витребування матеріалів справи; адвокатський запит до ювенальної поліції з питання витребування матеріалів; супровід адвоката під час досудового розслідування та в суді першої інстанції по кримінальній справі в інтересах клієнта ОСОБА_1 ; консультація.

Згідно з умовами Договору, Виконавець зобов`язаний:

п. 2.1.1. - надавати юридичні послуги якісно та в строк, передбачений цим Договором;

п. 2.1.2. - при наданні послуг керуватися вимогами чинного законодавства України;

п. 2.1.3. - повідомляти Замовника на його вимогу про хід виконання зобов`язань за цим Договором.

Водночас Виконавець має право:

п. 2.2.5. - залучати до виконання Договору третіх осіб (адвокатів, фахівців у галузі права тощо), залишаючись відповідальним перед Замовником за результат їхньої діяльності.

Відповідно до п. 2.4.4. Договору, Замовник зобов`язаний прийняти надані Виконавцем юридичні послуги шляхом підписання Акту про надання юридичних послуг.

Розділом 4 Договору «Відповідальність сторін» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Виконавець не несе відповідальності за наслідки, пов`язані з наданням Замовником недостовірної інформації або документів. Також зазначено, що у вартість юридичних послуг визначених у п. 1.2. цього договору включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих Замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документів, що становить 30% від вартості, зазначеної в п. 4.1. цього договору.

Розділом 5 Договору встановлено порядок вирішення спорів, згідно з яким усі суперечки вирішуються шляхом переговорів, а у разі неможливості досягнення згоди - у судовому порядку відповідно до законодавства України. У випадку розірвання договору з ініціативи замовника або односторонньої відмови від його виконання без порушення умов договору з боку виконавця, замовником проводиться оплата за фактично виконану роботу/надану послугу Виконавцем відповідно до її вартості за цим договором.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Крім того, матеріали справи містять Акт про надання юридичних послуг від 29.07.2024 року до вказаного Договору. Згідно з його змістом, Виконавцем були надані, а Замовником прийняті послуги з підготовки адвокатських запитів (до поліції та щодо витребування матеріалів), консультацій та супроводу. В Акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі, відповідають умовам Договору, а сторони не мають взаємних претензій щодо якості та вартості виконаних робіт.

Також судом досліджено Угоду про надання юридичної допомоги в інтересах третьої особи № 001 від 19.07.2024 року, укладену між ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» (Компанія) та адвокатом Діденко І.А. (Представник). Предметом даної угоди є залучення адвоката Компанією для надання професійної правничої допомоги клієнтам Компанії (третім особам). Угода визначає порядок взаємодії між юридичною компанією та самозайнятим адвокатом, обов`язки останнього щодо дотримання правил адвокатської етики, конфіденційності та особистого виконання доручень, отриманих від Компанії в інтересах конкретних замовників.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позов в частині стягнення сплачених коштів за ненадані послуги підлягає задоволенню, оскільки відповідачем частково виконані договірні зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Таким чином, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно приписів ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагали від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ЦК України, зокрема, із договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочених; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору № Б-17072402 від 17.07.2024 року сторонами узгоджено конкретний і вичерпний перелік юридичних послуг, які Виконавець зобов`язався надати Замовнику, а саме: адвокатський запит з питання витребування матеріалів справи; адвокатський запит до ювенальної поліції; супровід адвоката під час досудового розслідування та в суді першої інстанції; консультація.

Тобто, обсяг зобов`язань відповідача був визначений умовами Договору та саме в межах цього переліку судом була здійснена оцінка належності та повноти виконання.

Щодо Акту про надання юридичних послуг від 29.07.2024 року судом зазначено, що зазначений Акт підписано через дванадцять днів після укладення Договору. Разом з тим, предметом Договору серед іншого є супровід адвоката під час досудового розслідування та в суді першої інстанції по кримінальній справі. Матеріали справи свідчать про те, що кримінальне провадження передане до суду пізніше дати підписання Акта, що об`єктивно унеможливлювало надання послуги з судового супроводу на момент його підписання. За таких обставин суд розцінює підписання Акта від 29.07.2024 року як формальне документальне оформлення факту оплати послуг, а не як належне підтвердження їх надання в повному обсязі. Водночас, з матеріалів справи та пояснень адвоката Діденко І.А. вбачається, що певний обсяг юридичних послуг у межах зазначеного Договору фактично надавався вже після підписання Акту, що додатково свідчить про те, що послуги за вказаним договором не були виконанні і сторони це визнавали.

Судом зазначено, що під час судових засідань представник відповідача з цього питання зайняв суперечливу позицію, адже з одного боку він зазначав, що послуга надана в повному обсягу, однак в той же час в судовому засіданні 05.03.2026 року зазначив, що через складені умови, якісно надати послуги сторона відповідача не могли, що підтверджує ту обставину, що послугу не було надано в повній мірі, про що свідчить Акт.

При цьому, суд не погодився з позицією позивача в частині твердження про повне невиконання Договору та залишення її без будь-якого правового захисту, так як матеріали справи підтверджують, що адвокатом Діденко І.А. було направлено адвокатські запити, передбачені п. 1.2 Договору, а також здійснено консультацію та правовий аналіз ситуації. Таким чином, часткове виконання договірних зобов`язань відповідачем є встановленим фактом.

Судом вірно зазначено, що відповідач станом на день розгляду справи не надав належних та допустимих доказів того, що він виконав вказані вище умови договору про надання правничої допомоги, натомість сторона позивача стверджує про порушення зобов`язань відповідачем, який не забезпечив позивача адвокатом, який виконав би супровід клієнта у суді в повній мірі.

Судом вірно встановлено, що основною та найбільш вагомою складовою предмета Договору є безпосереднє представництво і супровід інтересів позивача під час досудового розслідування та судового провадження. Це вбачається з самої природи укладеного правочину, а також з розміру узгодженої винагороди - 82 000 грн., яка є явно непропорційною у випадку, якби предметом були виключно консультація та направлення адвокатських запитів. Послуга з представництва фактично не була надана в повному обсязі: адвокат Діденко І.А. самоусунулась від виконання доручення у зв`язку зі станом здоров`я, взявши участь лише в одному судовому засіданні, а відповідач у розумні строки не забезпечив залучення іншого адвоката для продовження надання послуг, що є порушенням взятих на себе договірних зобов`язань.

Визначаючи обсяг фактично наданих послуг, суд обґрунтовано виходив з того, що Умовами Договору прямо передбачено, що 30% від загальної вартості послуг становлять правовий аналіз ситуації та підбір нормативно-правової бази - тобто підготовчі дії та консультація. Враховуючи, що направлення адвокатських запитів, передбачених Договором, є самостійним видом послуг і становить, за оцінкою суду, приблизно 10% від загального обсягу виконання, суд на законних підставах дійшов висновку, що сукупний обсяг фактично наданих відповідачем послуг складає 40% від загальної вартості Договору. Відповідно, 60% вартості послуг - а саме 49 200 грн. від загальної суми 82 000 грн. - відповідачем надано не було. Разом з тим, з огляду на те, що судом встановлено участь адвоката в одному судовому засіданні, суд врахував цю обставину при визначенні остаточного розміру коштів, що підлягають стягненню, у зв`язку з чим визначив суму належного повернення у розмірі 51 660 грн.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 51660 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції встановивши істотні порушення з боку відповідача при виконанні договору про надання правової допомоги, дійшов помилкового висновку про часткове виконання договору, у зв`язку з чим позивач фактично був позбавлений правової допомоги, за яку сплатив кошти, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані доводи спростовуються тим, що укладений договір був виконаний частково, оскільки з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Діденко І.А. були направлені адвокатські запити, передбачені п. 1.2 Договору, а також здійснена консультація та правовий аналіз ситуації, що свідчить про часткове виконання укладеного договору.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» про те, що суд першої інстанції невірно оцінив обсяг послуг, який був наданий позивачу та відповідач не погоджується з проведеною оцінкою судом першої інстанції вартості наданих послуг позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд на законних підставах визначив суму повернення у розмірі 51 660 грн., взявши до уваги умови укладеного договору, пояснення сторін та наявні в матеріалах справи докази.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційних скарг також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда