Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №739/1787/26 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1787/26

Провадження № 3-зв/739/6/26

ПОСТАНОВА

про відмову в задоволенні самовідводу

05 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі судді Чепурка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Іващенка Ігоря Костянтиновича про самовідвід від участі в розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко І.К. заявив про самовідвід від участі в розгляді справи №739/1787/26 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Свою заяву мотивує тим, що у свідком у вказаній справі є ОСОБА_2 , яка працює в Новгород-Сіверському районному суді Чернігівської області на посаді старшого секретаря, у зв`язку з чим розгляд ним справи відносно ОСОБА_1 може ставити під сумнів його безсторонність та неупередженість, як судді.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, заяв по суті не подав.

Суддя Іващенко І.К. у судове засідання також не з`явився і пояснень по суті заявленого самовідводу не надав.

Неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається, чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положень, які б регулювали питання про відвід чи самовідвід судді від участі в розгляді справи про вчинення адміністративних правопорушень.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Ковенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Білуга проти України» від 09 листопада 2006 року, рішення у справі «Ветштан проти Швейцарії» від 28 жовтня 1998 року) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно статті 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Відповідно до статей 10, 15 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено. Неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Отже, лише обґрунтовані підозри у недостатній неупередженості можуть бути підставою для заявлення суддів відводу чи для його самовідводу від розгляду справи.

Як встановлено, на розгляді судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенка І.К. перебуває справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи заяву про самовідвід від розгляду вказаної справи суддя Іващенко І.К. вказує на ту обставину, що свідком у даній справі є старший секретар Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Лівер С.В., що на думку судді, може викликати сумніви в його безсторонності та неупередженості.

Згідно частини першої статті 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

При цьому свідок не є особою, яка зацікавлена в результатах розгляду справи, оскільки на відміну від таких учасників справ про адміністративне правопорушення, як особа, що притягується до відповідальності та потерпілий, а також їх захисники чи законні представники, він не має жодної зацікавленості в результатах розгляду конкретної справи судом.

Це у свою чергу свідчить, що участь службової особи, яка працює в апараті суду, в якості свідка під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом, в якому така особа працює, не може розцінюватися як обставина, що викликає сумніви в безсторонності чи упередженості судді, який здійснює відповідний розгляд та сама по собі бути підставою для відведення відповідного судді від участі у справі.

У зв`язку з наведеним вище у задоволенні заяви про самовідвід судді Іващенка І.К. від розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтею 9 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 7, 10, 15 Кодексом суддівської етики, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви судді Іващенка Ігоря Костянтиновича про самовідвід від участі в розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП - відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чепурко