Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №577/1659/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1659/26

Провадження № 2-о/577/121/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

присяжних Сахно Л.П., Клименка І.Г.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника особи, щодо якої

розглядається заява ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотопа, цивільну справу, в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Конотопської міської ради, ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, призначення опікуна та поданням Органу опіки та піклування Конотопської міської ради про встановлення опіки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в порядку окремого провадження, про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначення ОСОБА_3 її опікуном.

Свої вимоги мотивує тим, що його мати ОСОБА_5 з 2021 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра. З кожним днем її стан здоров`я погіршується, при загостренні хвороби погіршилася пам`ять, вона не впізнає близьких, дезорієнтована у просторі, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, потребує постійного нагляду. Заявник працює на оборонному підприємстві, часто виїжджає у тривалі відрядження. Донька ОСОБА_5 – ОСОБА_6 з 2023 року перебуває за кордоном, де постійно проживає і працює. У зв`язку з такими обставинами вони не можуть здійснювати догляд за матір`ю. У сестри є чоловік ОСОБА_3 , який з 2022 року проживає з ОСОБА_5 і фактично здійснює за нею догляд. Через погіршення стану здоров`я матері, чоловік сестри продав свою квартиру і переїхав жити до її будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час саме ОСОБА_3 опікується ОСОБА_5 , забезпечує усім необхідним, створив необхідні побутові умови. Останній до кримінальної відповідальності не притягувався, має задовільний стан здоров`я. Крім того, ОСОБА_3 має досвід догляду за хворою, оскільки його мати також страждає на тяжку хворобу і з цього приводу він має відстрочку від мобілізації. На сьогодні ОСОБА_3 є єдиною близькою людиною для хворої матері.

Ухвалою судді від 31.03.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просить їх задовольнити. Просить також задовольнити подання органу опіки та піклування Конотопської міської ради про призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної матері. Додатково зазначив, що інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_5 , окрім ОСОБА_3 немає, оскільки донька ОСОБА_5 – ОСОБА_6 перебуває за кордоном, а він працює на оборонному підприємстві, часто їздить у відрядження, крім того, у нього з матір`ю неприязні відносини.

Заінтересована особа ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з 2022 року фактично проживає разом із ОСОБА_5 та здійснює за нею постійний догляд. Зазначив, що у зв`язку зі станом здоров`я, остання потребує сторонньої допомоги у повсякденному житті, самостійно належним чином себе не обслуговує, погано впізнає оточуючих та не може повною мірою забезпечувати власні побутові потреби. Він купує для неї продукти харчування та лікарські засоби, контролює їх приймання, супроводжує її до медичних закладів, вирішує інші побутові питання та надає необхідну допомогу. Пояснив, що саме у зв`язку з фактичним здійсненням такого догляду та необхідністю в подальшому належним чином представляти інтереси ОСОБА_5 , вирішувати питання, пов`язані з її лікуванням, побутовим забезпеченням, зверненням до державних та інших установ, виявив бажання бути офіційно призначеним її опікуном. Також ОСОБА_3 повідомив, що офіційно не працевлаштований, однак займається інтернет-продажами, від здійснення яких, за його словами, отримує достатній та стабільний дохід. Крім того, ОСОБА_3 підтвердив, що має відстрочку від призову на військову службу у зв`язку зі здійсненням догляду за своєю матір`ю, яка хворіє на онкологічне захворювання. При цьому пояснив, що його мати проживає окремо, однак неподалік від місця проживання ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, на його думку, територіальна близькість місць проживання дає йому можливість здійснювати необхідний догляд за обома особами. Щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 пояснив, що фактично проживає разом із ОСОБА_5 з 2022 року, однак зареєстрував місце проживання за її адресою лише наприкінці 2025 року. Така реєстрація була зумовлена обставинами, пов`язаними з необхідністю врегулювання питань військового обліку.

Представник заінтересованої особи – органу опіки та піклування Конотопської міської ради надала суду подання про можливість призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_5 , яке підтримала в судовому засіданні.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 – адвокат Волкова І.І. заявлені вимоги підтримує.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши зібрані по справі докази, що ґрунтуються на повному і об`єктивному розгляді справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 188 від 01.06.2026, ОСОБА_5 страждає на хронічний психічний розлад у виді деменції внаслідок хвороби Альцгеймера, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в цій частині заява підлягає задоволенню та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визнати недієздатною.

Щодо вимоги заявника про встановлення опіки над ОСОБА_5 та призначення опікуна, суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що згідно ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна саме за поданням органу опіки та піклування, а не за заявою фізичної особи.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 300 ЦПК України, відповідно до якої суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Що стосується подання органу опіки та піклування, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів, зокрема повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч.ч. 2–4 ст. 63 ЦК України опікуном може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю; вона може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою; опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними та можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

Частиною першою ст. 67 ЦК України на опікуна покладено обов`язок дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд та лікування.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення конкретної особи опікуном, суд повинен установити не лише відсутність передбачених ст. 64 ЦК України заборон, а позитивно встановити, що кандидатура конкретної особи, з огляду на її фактичні відносини з підопічним, спосіб життя, зайнятість, сімейні обставини та інші обов`язки, реально здатна забезпечувати права та інтереси недієздатної особи.

Разом із тим наявність самого по собі подання органу опіки та піклування не породжує для суду обов`язку призначити запропоновану особу опікуном.

У постанові від 08.07.2026р. у справі № 641/4021/23 Верховний Суд наголосив, що рішення органу опіки та піклування має дорадчий характер, не має для суду наперед установленої сили, а правові наслідки виникають лише внаслідок судового рішення після оцінки всіх доказів у їх сукупності. Подання органу опіки має бути належно мотивованим, а без доведення передбачених законом умов саме по собі не може бути достатньою підставою для призначення особи опікуном.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2025р. у справі № 641/7190/23: подання органу опіки повинне бути обґрунтованим за змістом; орган опіки зобов`язаний перевірити особисті стосунки кандидата з підопічним, можливість кандидата виконувати опікунські обов`язки з урахуванням його зайнятості, а також наявність інших осіб, які реально можуть здійснювати опіку. Формальне подання без такої перевірки Верховний Суд не визнав достатньою підставою для призначення опікуна.

В даному ж випадку подання не містить аналізу характеру та тривалості фактичних особистих відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , встановлення часу, з якого вони фактично проживають разом, оцінки причин реєстрації ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_5 лише у 2025 році, відомостей про реальну зайнятість ОСОБА_3 та його режим роботи, аналізу можливості суміщення ним опіки над ОСОБА_5 із доглядом за власною матір`ю, перевірки обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував власну неможливість здійснювати опіку.

На переконання суду, такий підхід не відповідає змісту ст.ст. 55, 60, 63, 67 ЦК України та сформованим Верховним Судом критеріям оцінки кандидатури опікуна.

Крім того, у заяві ОСОБА_1 , обґрунтовуючи необхідність призначення опікуном саме ОСОБА_3 , посилався, зокрема, на те, що сам працює на оборонному підприємстві, часто перебуває у тривалих відрядженнях, а ОСОБА_3 фактично проживає разом із його матір`ю та здійснює за нею догляд.

Разом із тим безпосередньо під час судового розгляду наведені обставини підтвердилися не в тому обсязі, в якому ними мотивовано заяву. ОСОБА_1 пояснив суду, що у поточному році перебував лише в одному відрядженні тривалістю близько двох тижнів, а протягом попереднього року — у двох відрядженнях приблизно по два тижні кожне.

При цьому жодних доказів на підтвердження навіть цих обставин, зокрема довідки роботодавця, наказів про відрядження, даних про режим роботи чи інших документів суду не подано.

Також, згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.06.2025р. (а.с. 16), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.06.2025р. по теперішній час. За цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.07.2002р. по теперішній час. (а.с. 18).

У заяві фактичне проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 описувалось як таке, що триває протягом значно більшого періоду, а саме з 2022 року. Так, сама реєстрація місця проживання з 05.06.2025р. не може розцінюватися судом як доказ тривалого спільного проживання з ОСОБА_5 та багаторічного фактичного здійснення за нею догляду, оскільки безпосередньо кандидат в опікуни навів іншу причину здійснення такої реєстрації, а саме пов`язану з військовим обліком. При цьому незалежних та переконливих доказів, які б дозволяли встановити, з якого саме часу ОСОБА_3 фактично постійно проживає разом із ОСОБА_5 та щоденно здійснює за нею догляд, матеріали справи не містять.

Вказана обставина є істотною, оскільки Верховний Суд у постановах від 19.05.2026р. у справі № 676/3830/25 та від 08.07.2026р. у справі № 641/4021/23 наголосив, що реєстрація місця проживання, родинний зв`язок або саме ініціювання процедури опікунства не є достатнім доказом фактичного здійснення опіки чи здатності виконувати її надалі.

Крім того судом установлено, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований. У судовому засіданні він пояснив, що займається інтернет-продажами та отримує від такої діяльності, за його твердженням, достатній дохід, який дає йому можливість забезпечувати власні потреби та здійснювати догляд за ОСОБА_5 .

Разом із тим жодних об`єктивних відомостей, які б підтверджували характер такої діяльності, її систематичність, тривалість, розмір та регулярність отримуваного доходу, суду не надано.

Саме необхідність оцінки зайнятості кандидата Верховний Суд окремо підкреслив у постанові від 28.05.2025р. у справі № 641/7190/23.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 має відстрочку від мобілізації у зв`язку з доглядом за своєю онкохворою матір`ю ОСОБА_8 , яка проживає окремо від ОСОБА_5 , що також вбачається у наданих до заяви військово-облікових відомостях (а.с. 22), а також підтверджується актом про встановлення факту здійснення особою постійного нагляду від 18.06.2025р. (а.с. 20).

Так, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22.06.2026р. у справі № 305/1557/24 прямо зазначила, що навіть сам факт проходження військової служби не є автоматичною та безумовною перешкодою для призначення опікуном. Вирішальним є з`ясування реальної здатності кандидата здійснювати опіку, наявності інших осіб і відповідності призначення інтересам недієздатної особи.

Водночас органом опіки та піклування у поданні не зазначено, чи перевірено, в якому обсязі та з якою періодичністю ОСОБА_3 здійснює догляд за власною матір`ю, чи потребує вона постійного стороннього догляду, хто ще його забезпечує та яким чином ОСОБА_3 фактично зможе одночасно забезпечувати належний догляд ОСОБА_5 і власній матері, які проживають окремо.

У постанові від 08.07.2026р. у справі № 641/4021/23 Верховний Суд сформулював особливо релевантний для даної справи висновок про те, що подання органу опіки, яке не містить належної мотивації, не пояснює, чому саме заявника необхідно призначити опікуном, не перевіряє його взаємини з підопічним, зайнятість та альтернативних осіб, без доведення цих умов не може бути підставою для призначення його опікуном у судовому порядку.

Застосовуючи зазначені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, суд враховує у сукупності, що заявлені ОСОБА_1 постійні відрядження як одна з основних причин неможливості здійснювати опіку документально не підтверджені, а фактична кількість відряджень, названа ним у судовому засіданні, істотно відрізняється від загального враження, яке створюється змістом заяви. Взагалі будь яких доказів його працевлаштування та графіку роботи суду не надано. ОСОБА_3 зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_5 лише з 05.06.2025р., при цьому сам пояснив, що реєстрація була здійснена у зв`язку з обставинами, пов`язаними з ТЦК, у зв`язку з чим така реєстрація не підтверджує заявленої тривалості фактичного спільного проживання та догляду із 2022 року. Також ОСОБА_3 офіційно не працює та зі слів займається інтернет-продажами, однак фактичний режим цієї діяльності та її сумісність із постійним виконанням опікунських обов`язків органом опіки не перевірені. Останній також здійснює догляд за власною онкохворою матір`ю, яка проживає окремо, саме у зв`язку з чим, за його поясненнями, він має відстрочку від мобілізації, однак можливість фактично забезпечувати необхідний догляд двом особам, які проживають окремо, не з`ясована.

За таких обставин суд доходить висновку, що подання органу опіки та піклування щодо ОСОБА_3 не відповідає критеріям обґрунтованості, змістовності та належної перевірки кандидатури, сформованим у практиці Верховного Суду.

Тому вимога про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2024р. у справі № 341/1526/23 також виходив із того, що визнання фізичної особи недієздатною та призначення конкретного опікуна не обов`язково повинні відбуватися одночасно, а подання органу опіки без доведення встановлених законом умов не є достатньою підставою для призначення особи опікуном.

Керуючись ст.cт. 36, 60 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 272, 273, 293, 294, 296, 299, 300 ЦПК, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_5 – відмовити.

У задоволенні подання Органу опіки та піклування Конотопської міської ради про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту .

Повне найменування осіб:

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заінтересовані особи: виконавчий комітет Конотопської міської ради ( юридична адреса: 41615, м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 8).

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 )

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Логін Є. В.

Присяжні : Сахно Л.П.

Клименко І.Г.