Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №626/2250/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/2250/26

Провадження № 3/626/610/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.2026 року м. Берестин

Суддя Берестинського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши матеріал, який надійшов з Берестинського РВП ГУНП України в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.06.2026 Серії ААД 3914370, 25.06.2026 року о 15-й годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. Мало Садова в м. Берестин, Харківської області керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проведено на місці за допомогою алкотестеру Драгер зрезультатом 2,35‰.

Своїми діями порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Крім того, як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.06.2026 Серії ААД 3914367, 25.06.2026 року о 15-й годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. Мало Садова в м. Берестин, Харківської області керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно для інших учасників догрожнього руху та здійснив зіткнення з будинком АДРЕСА_2 . Своїми дііями порушив п.10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду направив свої письмові пояснення, згідно яких вину у вчиненні правопорушень не визнав. Також , пояснив, що 25.06.2026 року він разом зі своїми знайомими відпочивали на території Зоні відпочинку м. Берестин. Його знайомий ОСОБА_2 не вживав спиртні напої, тому був за кермом його автомобіля. При виїзді з місця їх відпочинку машина була несправна, і в ній було замало бензину. Доїхавши до вул. Мало Садова в м. Берестин, трохи не доїжаючи вул. Полтавська автомобіль заглох, і ОСОБА_2 вирішив сходити додому за бензином. Транспортний засіб розташовувався на дорозі і ОСОБА_1 та його товариш ОСОБА_3 вирішили його відштовхати на край дороги. І тут автомобіль покотився і врізався в будинок. За кермом він не перебував, що і пояснював працівникам поліції, не відмовлявся пройти огляд а стан сп`яніння, так як не заперечував, що вживав алкоголь, але при цьому не керував автомобілем. Просив суд закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення

Дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, та письмові пояснення ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу правопорушення передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України "Про національну поліцію", Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, встановлено, що матеріали справи, у тому числі й запис з боді камери не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2101.

В судове засідання ОСОБА_1 надав письмові пояснення, що не заперечував факт вживання алкоголю, а тому стверджувати, що останній перебував за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння неможливо.

Тобто, згідно змісту даного протоколу встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.9а ПДР України, не знайшла підтвердження.

За змістом закону, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та ст.124 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування".

Таким чином, переміщення транспортного засобу, не за допомогою увімкненого двигуна (силового устаткування двигуна та трансмісії мопеду) або сили інерції котіння транспортного засобу (наприклад з гори до низу за допомогою їзди на транспортному засобі так званим накатом), а з використанням лише сили м`язів самої особи в стані алкогогльного сп`яніння, не вважається керуванням транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, а тому не є беззаперечним доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає наявність підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що фіксація підтверджує, що ОСОБА_1 весь час заперечував свою вину, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп`яніння.

Письмовими поясненнями, наданими в судове засідання від ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , підтверджують позицію ОСОБА_1 , які підтвердили, що останній не перебував за кермом автомобіля.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Під час дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису подій, що мали місце 25.06.2026 року за участі ОСОБА_1 судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належної відеофіксації технічними засоби факту керування ОСОБА_1 , автомобілем, в поясненнях ОСОБА_1 наполягав, що рухав транспортний засіб штовханням з використанням сили м`язів своїх рук та ніг, що жодним чином не охоплює таку ознаку, як суспільна небезпечність, яка передбачена ст. 130 КУпАП.

Інших безпосередніх та переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували виконання ОСОБА_1 функцій водія транспортного засобу, матеріали справи не містять. Таким чином, один із обов`язкових елементів об`єктивної сторони інкримінованих адміністративних правопорушень - факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 належними і допустимими доказами не доведений.

За таких обставин сукупність досліджених доказів не дає можливості дійти беззаперечного висновку про те, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на його користь.

Суб`єктом адміністративним правопорушень за ст.124 КУпАП також може бути тільки особи, яка керує транспортним засобом.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011р., заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20.09.2016р.), як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів.

Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, суд, враховуючи вищезазначене, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Відповідно до ч. 2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст.36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи те, що матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 перебувають в провадженні одного судді та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому зазначені матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно об`єднати в одне провадження.

З огляду на зазначені вимоги закону, під час розгляду справи по суті, суддя має з`ясувати винуватість особи у вчиненні правопорушення, при цьому, керуючись презумпцією невинуватості, яка закріплена у ст.62 Конституції України, свої висновки має обґрунтувати наявними у справі доказами, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказане провадження необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не доведено провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачних ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 23, 36, 124, 130 ч.1, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні матеріали №626/2250/26 (провадження 3/626/610/2026) та № 626/2251/26 ( провадження 3/626/611/2026), відносно ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження та присвоїти їм єдиний номер №626/2250/26 ( провадження 3/626/610/26).

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсуністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: