Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №635/1586/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/1586/26

провадження № 2/619/1335/26

Рішення

іменем України

05 жовтня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/1586/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача: Павленко С.В.,

представниця відповідачки: Остропілець В.І.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

АТ «Кредобанк» 17.02.2026 звернулося до Харківського районного суду Харківської області суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ПКК/74699 від 10.03.2021 у розмірі 36420,71 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 3642,71 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 10.03.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Додаток про відкриття кредитної лінії №ПКК/74699 до Заяви-Договору №26207011324403/980/РКО від 20.09.2019. Відповідно до п. 1. Додатку, на умовах визначених Заявою-Договором та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», затвердженими Рішення Правління АТ «Кредобанк» - протокол № 032 від 13 січня 2021 року (Правила ФО), Правилами користування банківським платіжними картками АТ «Кредобанк» (надалі разом - Правила), Тарифами АТ «Кредобанк», затвердженими Рішенням Комітет з управління активами, пасивами та тарифами АТ «Кредобанк» протокол № 75/2020 від 21 серпня 2020 року (надалі - Тарифи), - Клієнт просить, а Банк зобов`язується - надати банківські послуги, визначені Додатком. Відповідно до умов АТ «Кредобанк» зобов`язався видати ОСОБА_1 кредит в розмірі 200000,00 грн. Відповідно до п. 1.3.2.3.2.1. Додатку, тип процентної ставки є фіксованою та складає 30%. За користування кредитом Клієнт сплачує Банку проценти/комісії та інші платежі, визначені умовами Договору кредитування рахунку (зокрема Тарифами Банку). Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з цих Правил. Позивач належним чином виконав умови кредитного договору, надав грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, однак, відповідачка не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед банком, яка згідно розрахунку станом на 16.12.2025 становить 36420,71 грн, що складається із: неповернутої суми заборгованості кредиту за тілом - 25170,32 грн та суми заборгованості за відсотками - 11250,48 грн. Позивач звертався 17.10.2025 до відповідачки із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань, яка отримана нею особисто 22.10.2025.

Відповідачкою надано до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 25.08.2021 вона виявила, що з її кредитного рахунку було стягнуто грошві кошти в сумі 20080,00 грн та комісія 4700,80 грн. 26.08.2021 вона звернулася до позивача з заявою про проведення претензійної роботи і зазначила, що картка знаходилася у неї під час здійснення операції і що вона не брала участі та не давала згоди на проведення зазначеної транзакції. Після цього, з АТ «Кредобанк» повідомили, що грошові кошти були зняті шахрайським шляхом і вказали дані, хто саме проводив транзакцію, тому у той же день вона звернулася з заявою про внесення відомостей до ЄРДР. Отже, вона виконала свої обов`язки перед банком та повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. Крім того, позивачем не надано належних доказів, що саме вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71ц15, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаних норм права, а саме, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18.02.2026 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 справу №635/1586/26 розподілено судді Нечипоренко І.М.

Ухвалою суду від 26.03.2026 справу прийнято до провадження Дергачівського районного суду Харківської області, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.04.2026, яке відкладалося на 02.06.2026 за клопотанням відповідачки, на 01.07.2026 за клопотанням представниці відповідачки, на 27.08.2026 за клопотанням представника позивача, на 29.09.2026 у зв`язку з витребуванням доказів, у якому оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого призначено на 05.10.2026 о 09 год 00 хв.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка та представниця у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву, у якій провести здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають. .

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

10.03.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , адреса проживання якої зазначена: « АДРЕСА_1 », було підписано Додаток про відкриття кредитної лінії №ПКК/74699 до Заяви-Договору №26207011324403/980/РКО від 20.09.2019 (а.с. 13).

Відповідно до п. 1.3.1.1. Додатку, Банк зобов`язується в межах ліміту кредитування встановленого та у розмірі та на умовах, обумовлених Додатком, Заявою-Договором та чинним, на момент укладення Додатку, умовами Правил ФО і Тарифів, - відкрити Клієнту кредитну лінію (надалі - Кредитна лінія), в межах якої надавати йому грошові кошти (надалі - Кредит) згідно з Додатком, Правилами ФО та Тарифами, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Додатком, Правилами ФО та Тарифами.

Згідно з п. 1.3.2.1. Додатку, максимальний ліміт Кредитної лінії: 200 000 грн. Строк кредитної лінії - до 09.03.2024 включно.

Пунктом 1.3.2.3.2.1. Додатку передбачено, що тип процентної ставки є фіксованою та складає 30%.

Згідно з п. 1.3.2.6.1. Додатку, видача Клієнту Кредиту (Кредитів) за Кредитним договором здійнюється Банком, в межах Поточного ліміту Кредитної лінії, безготівковим шляхом з Позичкового рахунку на Поточний рахунок Клієнта, на якому встановлений Поточний ліміт Кредитної лінії під час ініціювання Клієнтом видаткової операції (видаткових операцій), якщо сума видаткової операції (видаткових операцій) перевищує залишок власних коштів Клієнта Поточному рахунку. Датою видачі Банком Клієнту Кредиту є дата проведення відповідної видаткової операції зі списання коштів з Поточного рахунку Клієнта в межах Поточного ліміту Кредитної лінії. Ціль видачі Кредиту (Кредитів) за Кредитним договором - поточні потреби Клієнта.

Відповідно до п. 1.3.2.7.1. Додатку, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором ( у тому числі тіла Кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених Кредитним договором) шляхом внесення коштів на Поточний рахунок у будь-який спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з п. 2 Додатку, кредитний договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами цього Додатку та діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язання Кредитним договором. Зміни до цього Додатку вносяться за згодою Сторін у письмовій формі, крім випадків, передбачених Правилами ФО.

10.03.2021 відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту, який містить повну інформацію щодо основних умов кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту. У паспорті сторонами погоджено також строк кредитування - 36 місяців.

З наданого банком розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що станом на 16.12.2025 заборгованість за кредитним договором становить 36420,71 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 25170,32 грн та суми заборгованості за відсотками - 11250,48 грн.

13.10.2025 АТ «Кредобанк» звернувся до ОСОБА_1 , яка була направлена за адресою: « АДРЕСА_1 », з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань №ПКК/74699, у якій позивач повідомив відповідачку, що вона не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 06.10.2025 заборгованість за кредитним договором складає 36420,71 грн (а.с. 36).

З наявного в матеріалах справи реєстру відправки поштової кореспонденції, опису вкладень у цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, встановлено, що банком досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань №6223/2025 від 13.10.2025 надіслана на ім`я ОСОБА_1 13.10.2025 за адресою: « АДРЕСА_1 », і таку отримано особисто 22.10.2025 (а.с. 37-40).

Водночас, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з 29.12.1999 зареєстрована за адресою: « АДРЕСА_1 (а.с. 54).

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора відділення АТ «Кредобанк» з заявою про проведення претензійної роботи по БПК АТ «Кредобанк» з метою повернення списаних коштів на її рахунок, у якій заперечувала транзакцію 25.08.2021 на суму 20080,00 грн та комісію 4700,00 грн з БПК № 5571048827498111 та стверджувала, що БПК знаходилася у неї під час здійснення транзакції і вона не брала участі та не надавала згоду на проведення зазначеної транзакції. У письмовому зверненні відповідачка зазначила, що 24.08.2021 було заблоковано та перевипущено сімкарту. 25.08.2021 вона звернулася до магазину «Водафон», де їй зробили заміну сімкарти, після чого вона виявила, що з її кредитної картки зникли гроші в сумі 25000,00 грн. У зв`язку з чим вона звернулася до поліції (а.с. 66-67).

Із Витягу з ЄРДР вбачається, що 25.08.2021 ОСОБА_1 звернулася з заявою про вчинення злочину та 26.08.2021 за №12021226260000713 були внесені відомості за ч. 1 ст. 185 КК України, де у короткому викладі обставин зазначено, що 24.08.2021 невстановлена особа, знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 27Б таємно. Шляхом вільного доступу вчинила крадіжку майна, яке належить ОСОБА_1 , чим спричинила останній матеріальну шкоду (а.с. 70).

Із листа АТ «Кредобанк» від 16.07.2026 вбачається, що 25.08.2021 на інформаційну лінію Банку надійшло звернення клієнта ОСОБА_2 з фінансового номеру телефону НОМЕР_1 щодо шахрайства за участю її банківської платіжної картки. У відповідь на дане звернення Банком було вжито заходи по блокуванню банківської платіжної картки. Також було встановлено, що з БПК клієнта відбувалися P2P перекази на карту НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) Альфа банк, з введенням кодів підтвердження транзакції 3DS. Транзакції, проведені з ідентифікацією 3D Secure, оскарженню не підлягають, про що і було проінформовано клієнтку шляхом вихідного дзвінка працівником Банку на номер НОМЕР_1 до ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_4 ) та надано інформацію щодо деталей переказів з БПК. Згідно п.2.19.3 Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «КРЕДОБАНК», у разі не введення у відповідне поле веб-сторінки у мережі Інтернет (поле засобу Системи) або введення неправильного чи неактуального одноразового пароля надісланого Клієнтові (Держателю БПК) при здійсненні платіжної операції в мережі Інтернет, в т. ч. засобами Системи, Банк має право відмовити у проведенні такої операції. Введення у відповідне поле веб- сторінки у мережі Інтернет (поле засобу Системи) одноразового пароля підтверджує згоду Клієнта (Держателя БПК) на здійснення відповідної операції з використанням БПК і прирівнюється за своїми наслідками до письмової згоди Клієнта (Держателя БПК) на здійснення цієї операції. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 самостійно ввела у відповідне поле веб-сторінки у мережі Інтернет (поле засобу Системи) одноразовий пароль чим здійснила підтвердження (надала свою згоду, як Держатель БПК) на здійснення відповідної операції з використанням БПК, що прирівнюється за своїми наслідками до письмової згоди Клієнта (Держателя БПК) на здійснення цієї операції. З врахуванням зазначеного, ОСОБА_2 самостійно ввела у відповідне поле веб-сторінки у мережі Інтернет (поле засобу Системи) одноразовий пароль чим здійснила підтвердження (надала свою згоду, як Держатель БПК) на здійснення відповідної операції з використанням БПК, що прирівнюється за своїми наслідками до письмової згоди Клієнта (Держателя БПК) на здійснення цієї операції або надала доступ до даних своєї БПК, кодів підтвердження 3DS або мобільного телефону зловмисникам (а.с. 116)

Відповідачка була допитана як потерпіла 27.10.2021 в межах кримінального провадження №12021226260000713, де пояснила, що в АТ «Кредобанк» їй надали повні відомості про особу, яка з її картки здійснила переказ коштів, які вона повідомила слідчому (а.с. 119-120).

Відповідно до ухвали слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.07.2026 скасована постанова про закриття зазначеного кримінального провадження та матеріали кримінального провадження №12021226260000713 повернуті до СД ВП № 2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області для продовження проведення досудового розслідування (а.с. 125).

Положеннями частин першої, другої статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 7 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, яке було чинним на час виникнення правовідносин (далі - Положення № 705), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок (пункт 8 розділу VI Положення № 705).

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

29 липня 2022 року Постановою Правління Національного банку України № 164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі Положення № 164)

Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення № 164 користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення № 164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Пунктом 141 розділу VII Положення № 164, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувача не можна притягнути до відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб був використаний без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Без установлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, немає підстав вважати користувача винним.

Помилково вважати, що якщо операції зі зняття з платіжної картки користувача коштів супроводжувались правильним введенням ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору передбачений обов`язок позивача щодо нерозголошення такого коду, то це виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми. Зазначені дії позивача не означають те, що він саме своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За недоведеності обставин, які безспірно означають те, що користувач власними діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно вважати відсутньою вину користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.

Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення слід тлумачити переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23).

Отже, саме банк мав подати беззаперечні докази сприяння відповідачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 24.08.2021.

Крім того, на банк як на позивача відповідно до положень статей 12, 81, 177 ЦПК України покладено обов`язок надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд вважає, що встановлені на їх підставі обставини не доводять того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції зі списання коштів з її картки 24 серпня 2021 року.

Суд зазначає, що відповідачка як споживач діяла швидко та оперативно, вжила усіх визначених заходів, які передбачені в такому випадку щодо доведення її непричетності до здійснення несанкціонованих нею дій зі списання коштів, звернулася до банку та правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї дій, до того ж, позивачем була встановлена особа, яка здійснила переказ коштів з її карти. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.

Тому, враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачка не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, а банк не довів, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла втраті та/або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати спірні платіжні операції, отже позов задоволенню не підлягає.

Водночас суд бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції», суд не бере до уваги відомості, викладені в листі АТ «Кредобанк» від 16.07.2026 (а.с. 116).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати залишаються за рахунок позивача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78.

відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І. М. Нечипоренко