Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №521/17498/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/17498/25

Провадження № 2/521/1098/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за заповітом та встановлення факту проживання однією сім`єю, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хайджибейського районного суду міста Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за заповітом та встановлення факту проживання однією сім`єю.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що у травні 2025 року помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . З березня 2020 до дня смерті ОСОБА_3 перебував на утриманні ОСОБА_1 та фактично був членом її родини. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з питання подання заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, однак, нотаріусом було роз`яснено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 вже відкрита приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., до якої було скеровано заяву позивачки про прийняття спадщини. В подальшому ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаруса Сегеченко І.М. з питання отримання довідки про коло спадкоємців, у наданні якої вона відмовила (усно), але ймовірно з питання прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 , яка надала нотаріусу заповіт, складений померлим у 2001 році. Однак, зважаючи на поведінку відповідачки по відношенню до ОСОБА_3 (спадкодавця), не надання йому допомоги, яку той потребував через хворобу та з урахуванням свого віку, вважає, що відповідачка має бути усунена судом від права на спадкування. ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 1991 року. ОСОБА_3 проживав з 1969 року за місцем своєї реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою Департаменту надання адміністративних послуг № К5-60289-ю/0 від 18.03.2025 року. Як вбачається з долучених до позову фото, квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 знаходяться на одній сходовій клітині, одна поруч з другою. Оскільки ОСОБА_3 проживав багато років у найближчому сусідстві з ОСОБА_1 , вони часто спілкувалися та були у гарних добросусідських відносинах, і позивачці було відомо, що він є самотньою людиною, дружини і дітей у нього не було. В березні 2020 року, повертаючись з роботи, ОСОБА_1 побачила свого сусіда біля альфатера в пошуках їжі. Вона запитала сусіда, чому він тут та чи потребує допомоги. Померлий відповів, що перебуває у важкому стані, має постійні болі в ногах, не має можливості дійти до аптеки, магазину, йому нема кому приготувати їжу, коштів на їжу та ліки не вистачає. Повідомив, що враховуючи свою самотність, багато років тому зробив заповіт на свою нерідну сестру, в надії, що вона допоможе йому на старості, однак, сестра не цікавиться його життям та здоров`ям, не відвідує його, ніякої допомоги не надає, тому у віці вісімдесят два роки залишився геть у безпорадному стані.

Вбачаючи таку безпорадність сусіда позивачка запропонувала приготувати йому гарячу їжу та провела його від альфатера додому. Після цієї зустрічі ОСОБА_3 почав звертатися до позивача з усіх важливих для нього питань та кожного дня потребував допомоги. Так, саме вона готувала кожного дня гарячу їжу, возила його в лазню, до перукарні, супроводжувала до лікаря, оскільки він мав сильні болі в ногах. Саме ОСОБА_1 допомогла ОСОБА_3 стати на облік в КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Малиновського району міста Одеси». Оскільки сусід загубив свою медичну книжку, за допомогою ОСОБА_1 уклав договір з сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16» Одеської міської ради. Як вбачається з медичної картки, лікарем зазначено про важкий стан ОСОБА_3 , що мав діагноз: виражений остеохондроз, остеопороз. Також сімейним лікарем було встановлено супутні діагнози: церебральний атеросклероз, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія. У медичному висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, сімейним лікарем зазначено про вади опорно-рухового апарату, у зв`язку із чим пацієнт частково не здатний до самообслуговування. Вказаними медичними документами доводиться, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, оскільки не міг ні самостійно приготувати собі їжу, ні вийти з квартири придбати продукти та ліки, ні забезпечити умови свого життя, тому потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_3 потребував періодичного медичного огляду та лікування, який також забезпечувався позивачкою. За останні роки ОСОБА_3 став для ОСОБА_1 членом її родини, вона надавала йому допомогу у лікуванні ніг, придбанні продуктів, у сплаті рахунків за квартиру тощо. Будь-якої іншої особи, яка б піклувалася станом та здоров`я сусіда починаючи з 2020 року позивачка не бачила і у його квартирі не зустрічала. ОСОБА_3 не мав телефону, на оплату якого не вистачало коштів, тому спілкування з сімейним лікарем, соціальною службою завжди проходило з телефону ОСОБА_1 . На початку їх взаємовідносин, ОСОБА_3 попросив на всяк випадок записати телефон його сестри. У лютому 2025 року ОСОБА_3 загубив ключ і не міг потрапити до своєї квартири. Оскільки позивачка була по за межами міста, вона зателефонувала його сестрі, щоб вона надала допомогу братові, однак вона не вийшла на зв`язок. Після повернення, ОСОБА_1 дізналась, що сусід ночував на сходовій клітині, оскільки його сестра так і не відреагувала на дзвінки. Для того, щоб ОСОБА_3 міг потрапити додому, позивачці з сусідом з квартири АДРЕСА_6 довелося викликати співробітників МНС, після чого, щоб встановити виламані двері, ОСОБА_1 передала сусіду з квартири АДРЕСА_6 на закупівлю необхідних матеріалів 2000 гривень та він власними силами вставив двері та замок. Після встановлення дверей та нового замку ОСОБА_3 в присутності сусіда передав позивачці ключ від своєї квартири і просив, щоб він був постійно у неї. В подальшому, після цього випадку ОСОБА_3 сказав, що має серйозну розмову з позивачкою та сказав, що хоче відмінити заповіт на свою сестру, оскільки вона жодним чином не приймає участь у його житті. Крім того, він повідомив, що враховуючи допомогу позивача всі ці роки, він бажає залишити свою квартиру їй і хоче укласти договір довічного утримання. Також він попросив подзвонити сестрі, щоб влаштувати зустріч з нею, оскільки хотів познайомити сусідку з сестрою та особисто повідомити про скасування заповіту і переоформлення квартири на ОСОБА_1 . У лютому 2025 року відбулася зустріч із сестрою померлого та донькою ОСОБА_4 , оскільки вона сама була відсутня у місті. Після цього у телефонному режимі відповідач повідомила позивачу, що ніколи не підтримувала родинних відносин зі своїм братом, квартира їй не потрібна, вона не має можливості займатися нею. Крім того, повідомила, що їй відомо, у якому стані перебуває брат, у яких умовах він живе, однак зазначила про відсутність бажання допомагати братові, тому що у неї немає грошей та бажання. Також, позивачка надала відповідачці свій номер телефону для можливості спілкування з братом, однак жодного разу сестра йому не зателефонувала. В подальшому, під час підготовки документів для укладення договору довічного утримання було встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на квартиру у ОСОБА_3 відсутні. Тому спадкодавець звернувся до сусідки з проханням допомогти отримати дублікати втрачених документів. У березні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до КП «Міське агенство з приватизації житла» з питання отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло та розпорядження органу приватизації на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 04.04.2025 року КП «Міське агенство з приватизації житла» роз`яснено порядок отримання документів, зокрема про необхідність отримання підтвердження реєстрації права власності на належну йому квартиру. У квітні 2025 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 відвідали КП «БТІ» ОМР для отримання підтвердження реєстрації права власності на квартиру. 22.04.2025 року КП «БТІ» ОМР надало відповідь, з якої вбачається, що згідно із записом у реєстровій книзі право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 19.02.2001 за № 3-16890, реєстровий запис зроблено 19.03.2001 за реєстровим № 261 у реєстровій книзі 380пр на сторінці 109. Також були надані копії документів на квартиру. Відповідно до листа КП «БТІ» ОМР від 09.05.2025 року, ОСОБА_3 звертався до КП «БТІ» ОМР з питання отримання підтвердження реєстрації права власності на квартиру для укладення договору довічного утримання з ОСОБА_1 , яка здійснила оплату послуг з надання інформації та копій документів. У зв`язку із смертю ОСОБА_3 не встиг отримати дублікати документів та укласти договір довічного утримання. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_4 одразу зателефонувала його сестрі, яка не відповіла на дзвінок та пізніше не передзвонила. Тоді о 20-42 годин 16.05.2025 року ОСОБА_4 направила відповідачці голосове повідомлення у застосунку «Viber», в якому повідомила, що ОСОБА_3 помер та зазначила дату, час поховання та час прощання з померлим о 12-00 годин 19.05.2025 року біля моргу у Валіховському провулку, а 17 травня 2025 року направила ще одне голосове повідомлення про зміну часу поховання на 11-00 годин. З помітки в «Viber» зазначено, що відповідачка прослухала повідомлення, однак ні попрошатися з братом, ні на Західне кладовище, де проходило поховання, вона не з`явилася, не перетелефонувала. Письмовими доказами підтверджується, що саме ОСОБА_1 забезпечила гідне поховання ОСОБА_3 , нею було понесено витрати на похорон, організацію церемонії тощо. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть та документами на поховання. Згідно з договором замовлення на організацію проведення поховання від 16.05.2025 року, Акту виконаних робіт від 19.05.2025 року позивачка понесла витрати в сумі 16 600 гривень за договором - замовленням № 152701 від 16.05.2025 року на проведення поховання ОСОБА_3 , укладеним з КП «Спецпідприємство КПО» Бюро ритуальних послуг» та квітанцією про сплату послуг за договором, ОСОБА_1 було сплачено 2164 гривень за проведення поховання ОСОБА_3 . Оскільки позивачка мала намір виконати волю померлого, вона все ж таки дозвонилася до відповідачки та повідомила, що вона може забрати речі з квартири померлого. 22 травня 2025 року позивачка та відповідачка зустрілися у квартирі ОСОБА_3 , де остання повідомила, що їй нічого не потрібно з речей брата. Після того, як ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_5 , що оригінали документів на право власності на квартиру відсутні, в результаті чого договір довічного утримання не був підписаний і вона буде вимушена звернутися до суду, відповідачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Викладені у позові обставини свідчать про свідоме невиконання ОСОБА_5 свого обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця. Враховуючи те, що ОСОБА_5 є єдиною спадкоємицею за заповітом, то саме вона мала надавати допомогу спадкодавцю. Їй було відомо про існування хвороби у спадкодавця, про його стан здоров`я та те, що він потребує допомоги, характер захворювання ОСОБА_3 не вимагав яких-небудь спеціальних зусиль від відповідача щодо надання допомоги спадкодавцю, відсутні поважні причини, які б обумовлювали неможливість надання такої допомоги та оскільки відповідач допомогу не надала, вона має бути усунена від права спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за заповітом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстави ухиляння її від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, який перебував у безпорадному стані та встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п 'ять років до часу відкриття спадщини та перебування на її утриманні з березня 2020 року по травень 2025 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.01.2026р. за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Зокрема зазначав, що відповідач є родичкою померлого ОСОБА_3 , який ще в 2001 році, перебуваючи у державного нотаріуса Третьої Одеської нотаріальної контори, склав заповіт, відповідно до якого усе його майно на випадок його смерті заповідав гр. ОСОБА_2 . Задовго до цього часу та протягом всього часу до дня його смерті, відповідачка постійно допомагала ОСОБА_3 , а саме готувала та привозила щотижня для нього їжу, прибирала в квартирі по мірі необхідності, тобто піклувалася про нього. У відповідачки весь цей час знаходились ключі від його квартири, які ОСОБА_3 самостійно їй надав. При цьому, вже в 2024-2025 роках, коли ОСОБА_3 вже було за 80 років, відповідачка іноді частіше приїжджала до останнього (інколи два рази на тиждень) для того, щоб допомогти йому з їжею та іншими речами, в яких він потребував допомоги. При цьому, ОСОБА_3 був самостійною людиною, мав здатність самостійно пересуватися та самостійно себе обслуговувати, та не потребував сторонньої постійної допомоги.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник просилив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх недоведеність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши заявлених свідків, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що травні 2025 року помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , про свідчить копія свідоцтва про його смерть від 16.05.2025р. та копія довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 18.03.2025р. про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. (а.с.13,39)

За життя ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 19.02.2001р. за №3-16890 належала квартира АДРЕСА_1 , про що свідчить лист КП «БТІ» Одеської міської ради від 22.04.2025р. та копія вказаного свідоцтва. (а.с.35,41 )

Також за життя ОСОБА_3 09.04.2001р. склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської нотаріальної контори Підгірняк О.А. , зареєстрований в реєстрі за №4-927, згідно якому все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, та взагалі усе те, що на день його смерті буде йому належати та на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 . (а.с.161)

27.03.2025р. позивач звернулася до КП «Міське агентство по приватизації житла» із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло та розпорядження органу приватизації на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я сусіда ОСОБА_3 та отримала листа від 04.04.2025р., в якому їй було роз`яснено про необхідність звернення до відділу правового забезпечення та реєстрації КП «Міське агентство по приватизації житла». (а.с.37)

09.05.2025р. КП «БТІ» Одеської міської ради на звернення позивача від 10.04.2025р. в присутності ОСОБА_3 щодо підтвердження реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 надало листа, в якому зазначалося, що за результатами особистого прийому було з`ясовано, що ОСОБА_3 має намір укласти з ОСОБА_1 договір довічного утримання, тому йому необхідна інформація для отримання дублікату свідоцтва на квартиру та надано необхідну інформацію-відповідь від 22.04.2025р. за №53789/04-04. (а.с. 33)

ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про що свідчить довідка від 03.02.2006р. (а.с.28)

10.07.2021р. ОСОБА_3 уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Згідно декларації про вибір лікаря довіреною особою ОСОБА_3 було вказано ОСОБА_1 з визначенням контактного номеру телефону НОМЕР_1 ; одночасно номером телефону пацієнта ОСОБА_3 було визначено номер НОМЕР_1 як належний йому та єдино можливий для зв`язку з пацієнтом. (а.с.34)

Згідно медичного висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 16» Одеської міської ради від 18.03.2025р. ОСОБА_3 , що мав діагноз: остеохондроз, церебральний атеросклероз, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія. У медичному висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, сімейним лікарем зазначено про вади опорно-рухового апарату, у зв`язку із чим пацієнт частково не здатний до самообслуговування. (а.с.29-32)

Позивачем понесено витрати на поховання, організацію церемонії, що підтверджується свідоцтвом про поховання №069208 від 19.05.2025р., договором замовлення на організацію проведення поховання від 16.05.2025 року, Актом виконаних робіт від 19.05.2025 року на суму 16 600 гривень, договором - замовленням № 152701 від 16.05.2025 року на проведення поховання ОСОБА_3 , укладеним з КП «Спецпідприємство КПО» Бюро ритуальних послуг» та квітанцією про сплату послуг за договором ОСОБА_1 було сплачено 2164 гривень за проведення поховання ОСОБА_3 (а.с.14-21)

У довідці про причину смерті ОСОБА_3 від 16.05.2025р. зазначено, що причина смерті неуточнена. (а.с.19)

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу К. Верезуб з питання подання заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, однак, нотаріусом було роз`яснено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 вже відкрита приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., до якої було скеровано заяву позивачки про прийняття спадщини. В подальшому ОСОБА_1 03.07.2025р. звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. з питання отримання довідки про коло спадкоємців, у наданні якої вона відмовила (усно), але ймовірно з питання прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 , яка надала нотаріусу заповіт, складений померлим у 2001 році. (а.с.24,178)

27.05.2025р. відповідач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 який помер в травні 2025р. та було заведено спадкову справу № 7/2025, копія якої знаходиться в матеріалах справи. (а.с.155-182)

Згідно матеріалів спадкової справи №7/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , листом ПуАТ «КБ «Акордбанк» від 03.06.2025р. приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. повідомлено про договори та рахунки, належні ОСОБА_3 , станом 03.06.2025р. на депозитному рахунку DI-220824/139-130 залишок коштів складає 101143,04грн. Також листом АК «КБ «Приватбанк» від 30.05.2025р. повідомлено про два договори, укладених ОСОБА_3 , на яких містяться грошові кошти в сумі 275002,69грн. та 8568,35грн. (а.с.175)

Судом також встановлено, що позивач, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , має третю групу інвалідності згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18ОВ №094355. (а.с.7-8,12)

В судовому засіданні позивач прояснила, що на момент її вселення ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю вже проживав у квартирі АДРЕСА_1 , а потім коли вона померла, проживав сам. Вона його зустріла біля альфатеру, де він щось шукав і на її питання відповів, що має невелику пенсію і якось виживає. Позивач возила його по лікарям, допомогла йому отримувати в УПЗСН з 2020-2021р.р. гарячі обіди, возила його в лазню та перукарню, купувала йому речі, годувала його кожний вечір. На питання представника відповідача позивач відповіла, що вони вели спільне господарство, ходили разом по магазинах, однак у них не було спільного бюджету, він економив свої кошти, а позивач купляла йому продукти та одяг за свої кошти. Спільно вони не проживали, оскільки у кожного була своя квартира, відносини між ними були як між братом та сестрою, ключів до 2025р. у неї від квартири ОСОБА_3 у неї не було, доступу до його квартири не було, бо він не любив коли до нього заходять у квартиру. Після того, як ОСОБА_3 загубив ключі від квартири, позивач подзвонила відповідачу і запитала, чому відповідач, маючи складений на її ім`я заповіт, не хоче піклуватися про ОСОБА_3 , на що отримала відповідь, що він жадібний і робіть з ним що хочете. Десь 12 травня 2025р. ОСОБА_3 приніс їй курячі ноги і попросив, об вона їх зварила для нього. Ввечері неділі в травні 2025р. позивач спілкувалася з ним, в понеділок він не відчинив двері і позивач, спитавши сусіда чи бачив він ОСОБА_3 та отримавши відповідь, подумала, що він пішов гуляти. Своїм ключем квартиру ОСОБА_3 позивач не відчиняла, а у вівторок були викликані поліція та МНС, які відкрили двері та знайшли там тіло ОСОБА_3 . Позивач вказувала, що за життя ОСОБА_3 казав їй, що є один документ, який він ніколи не називав заповітом, за яким майно у квартирі він залишить родичці, а квартиру залишить позивачу. ОСОБА_3 самостійно пересувався, однак нести йому важкі сумки було тяжко і тому вона з ним ходила в магазин.

Позивачем не заперечується і підтверджується копією її паспорта те, що з 09.10.1982р. вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , з яким вона підтримує сімейні зв`язки та веде спільний бюджет.(а.с.8)

Допитаний в судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_7 , яка є донькою позивача, зазначала, що вона, приходячи до своєї матері, бачила інколи, як сусід ОСОБА_8 , прізвище його вона не знає, лазив по альфатерах, і вони його спитали чи потрібна йому якась допомога, на що він їм відповів, що опікується собою сам та відмовився від допомоги. В подальшому в 2022р. свідок переїхала до квартири своєї матері і бачила як сусід ОСОБА_8 приходив до них їсти. В лютому 2025р. він загубив ключі від квартири і сидів на сходах поки сусіди не викликали МНС і ті не зрізали двері, на встановлення яких сусіди скидалися грошима. Свідку відомо, що у ОСОБА_9 є якась родичка, яка через місяць прийшла до них разом з ОСОБА_10 познайомитися і яка сказала, що незважаючи на те, що він на неї склав заповіт, вона не хоче нічого мати з ОСОБА_10 , оскільки він жадібний і квартира, де він живе їй не потрібна, доглядати його вона не буде. Через деякий час ОСОБА_8 пропав і вони його шукали. Оскільки з його квартири почав виходити неприємний запах, була викликана поліція, яка відкрила двері і знайшла труп у квартирі, де проживав ОСОБА_8 . Свідку відомо, що її мати -позивач у справі возила ОСОБА_9 по лікарям, в лазню, в перукарню та купляла йому речі, оскільки він потребував допомоги по здоров`ю та спілкуванню. Свідок підтвердила, що позивач перебуває у шлюбі, вони мають спільний бюджет, вона готує батьку їжу. На питання суду свідок відповіла, що ввечері в понеділок у травні 2025р. він до них прийшов у квартиру, у вівторок його шукали, а в середу була викликана поліція, яка і виявила його труп. Свідок повідомила, що наприкінці травня 2025р. до них постукали люди і в грубій формі вимагали повернути ключі від квартири ОСОБА_9 .

Свідок позивача ОСОБА_11 пояснив, що він біля будинку АДРЕСА_1 якось він побачив згорбленого сивого дідуся з довгою сивою бородою. В подальшому свідок бачив як на лавці біля під`їзду сиділа позивач та цей дідусь. На питання до позивача хто це такий, вона відповіла, що це її сусід. Свідок бачив, як вони разом ходили до магазину за продуктами, які купляла позивач. Крім того, свідок разом з позивачем ходили до магазину, щоб купити цьому сусіду одежу, за яку платила позивач, у зв`язку з чим свідок зрозумів, що позивач з 2020р. його опікує. Через деякий час позивач повідомила свідку, що цей сусід помер. Свідку відомо, що у позивача є чоловік, однак він живе за межами Одеси. Чи мали ОСОБА_3 та позивач спільний бюджет свідку не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що знає ОСОБА_3 з 2022р. ОСОБА_3 міг порпатися в альфатерах поки ним не стала опікуватися позивач, яка возила його в лазню, купляла взуття, доглядала за ним, оскільки у нього боліли ноги. Позивач декілька разів запрошувала свідка для прибирання у квартирі ОСОБА_3 , за що сама і сплачувала. Свідку відомо, як ОСОБА_3 сказав, що він складає гроші на карточку і поховає його позивач. Ніяких інших родичів у квартирі ОСОБА_3 свідок не бачила та він про них не казав. На думку свідка ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги, оскільки у нього боліли ноги. Його похованням займалася позивач, яка купляла для ОСОБА_3 речі для поховання.. Свідку відомо, що ОСОБА_3 та позивач збиралися йти до нотаріуса для переоформлення його квартири на позивача, оскільки він нікому не був потрібний. Свідку не було відомо чи був у ОСОБА_3 та позивача спільний бюджет, однак у них були дружні відносини.

Свідок відповідача ОСОБА_13 , яка є невісткою відповідача, пояснила, що до 2023р. вона проживала з відповідачем в одній квартирі, вона знає всіх її родичів. Єдиним родичем відповідача був ОСОБА_3 , вони добре та регулярно спілкувалися з відповідачем, померлий дзвонив їм на стаціонарний телефон через день, приходив до них по вихідним дням. Потім відповідач готувала йому їжу та сама відвозила її, оскільки у померлого не було дружини та дітей. Свідку відомо, що померлий планував залишити майно відповідачу. В квартирі ОСОБА_14 свідок не була, однак вона часто підвозила відповідача, яка брала із собою їжу для померлого, до будинку, де проживав померлий, та передавала йому. ОСОБА_15 , що померлий, який дуже любив гуляти на вулиці, не брав телефон, який йому придбала відповідач і який він в подальшому загубив, і тоді відповідач чекала його під будинком. Зазначала, що померлий був завжди активним та самостійним, сам себе обслуговував. Останні роки два відповідач до нього постійно приїздила. В подальшому відповідач повідомила свідку про те, що їй подзвонила сусідка, яка повідомила, що ОСОБА_3 помер та його вже поховали. У відповідача були ключі від квартири померлого, вона знала де лежать документи однак після смерті ОСОБА_14 їх у квартирі не було. Свідок вказувала, що ОСОБА_16 ніколи не розказував, що за ним хтось доглядає, він майже до 80 років працював, лежачим він не був і не казав, що має намір позбавити відповідача спадщини. Свідку відомо, що з початком війни відповідач систематично їздила до ОСОБА_17 . Свідку відомо, що у квартирі, де проживав померлий, ремонту не було, про те, що квартира захаращена сміттям та без світла свідку не відомо. Після поховання ОСОБА_14 позивач отримала 17500грн. в якості компенсації за поховання. Останній раз ОСОБА_16 був у них перед війною, а в подальшому кожні вихідні відповідач до нього їздила. Свідку відомо, що відповідач відвідувала померлого у неділю травня 2025р. перед його смертю.

Допитана свідок відповідача ОСОБА_18 , яка є матір`ю невістки відповідача, пояснила, що їй відомо по те, що у відповідача, крім ОСОБА_14 , родичів не було, його свідок знала особисто, оскільки він приходив до них у гості. З початку війни він перестав приходити до відповідача, однак їй відомо, що відповідач на кожних вихідних днях готувала їжу для померлого і відвозила йому. Відповідач завжди казала, що йому потрібно допомагати, що вони члени сім`ї, а останнім часом зазначала, що померлий погано ходить. ЇЇ донька та її чоловік підвозили відповідача до будинку померлого, якому вона заносила їжу, а коли невістка подзвонила свідку та сказала, що ОСОБА_3 помер, то свідок здивувалася, оскільки на вихідних перед його смертю відповідач у нього була. Свідку невідомо та вона не чула, щоб померлий казав, що йому хтось допомагає, він був адекватним, у нього була достойна пенсія він просто хотів спілкуватися і відповідач йому була потрібна як рідна людина. Свідок зазначала, що коли її донька проживала у квартирі відповідача, вона до них часто приходила на вихідних днях. У відповідача були ключі від його квартири і вона мала вільний до неї доступ, про втрату ключів померлим їй не відомо.

Свідок відповідача ОСОБА_19 повідомила, що знає відповідача з 2000р. і їй відомо, що відповідач навідувала свого двоюрідного брата ОСОБА_9 часто, бувало, що коли свідок їхала з роботи то підвозила відповідача до будинку по АДРЕСА_1 , у якої були пакети з їжею. Зі слів відповідача свідку відомо, що ОСОБА_20 було десь 75 років і він до війни ще працював.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що позивача знає, як сусідку ОСОБА_3 , вони познайомилися багато років тому, як він загубив свій телефон і вона з ним прийшла до позивача попросити, щоб ОСОБА_8 дзвонив з телефону позивача. Зазвичай відповідач бачила позивача на вулиці або в під`їзді будинку, де жив померлий, у квартирі померлого вони ніколи не зустрічалися. Про те, що в лютому 2025 року позивач дзвонила відповідачу та вказувала на те, що вона доглядає за ОСОБА_10 і що відповідач відмовилася ним опікуватися, відповідач відповіла, що ніхто їй не телефонував з приводу вказаного і вона не говорила, що відмовляється доглядати ОСОБА_9 . Коли почався ковід, відповідач приходила до нього 1 раз у неділю, іноді серед тижня до нього приходила, іноді він до них приїздив. Відповідач кожного разу перевіряла чи є у ОСОБА_9 гроші, привозила йому варені овочі, крупи, рибу, яйця і те, що він казав йому привезти. Прибирати у нього в квартирі він не дозволяв, нічого викидати не дозволяв, відповідач забирала у нього постільну білизну для прання а іноді він і сам її привозив до відповідача. Коли померлий загубив ключі від квартири і в двері вставили новий замок, ОСОБА_8 дав їй нові ключі. Про те, що ОСОБА_8 губився на вулиці, він їй не говорив, казав, що позивач влаштувала йому допомогу у вигляді пайків, які він отримував. Померлий мав проблеми із зором, йому зробили дві операції на очах, мав онкологію шкіри, проблеми із шлунком. Відповідач пояснила, що ходила з ним по лікарнях та купувала ліки. ОСОБА_8 ніколи їй не казав, що якби не позивач його не годувала то він би вмер з голоду. Він сам їздив по магазинах, ходив часто на базар, їздив до кулінарії. Крім того, ОСОБА_8 ніколи не казав, що бажає комусь залишити квартиру. Після поховання ОСОБА_3 позивач та відповідач зайшли до квартири ОСОБА_9 , однак частини речей та документів на квартиру там не було. Сантехніка у квартирі ОСОБА_9 була в поганому стані і коли відповідач привела сантехніка щоб полагодити її, ОСОБА_8 не впустив їх до своєї квартири. Без світла померлий не сидів, у нього було декілька ліхтариків та лампа, які придбала відповідач.

На питання суду позивач пояснила, що зазвичай за ліки платив ОСОБА_3 , комунальні послуги зазвичай він сплачував, вона декілька разів сплатила, побутову техніку вони не придбали, ремонт у його квартирі він робити не дозволяв. Інших доказів сумісного проживання однією сім`єю немає.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено право на спадкування, яке відповідно мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що слідує зі змісту ст. 1264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У п. 6 рішення від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 554/2373/21, від 10 травня 2022 року у справі № 761/34780/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 755/18012/16-ц.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім?єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі N? 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі N? 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі N? 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі N? 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі N? 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі N? 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі N? 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі N? 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі N? 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі N? 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі 283/2703/23. Також Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 22 серпня 2018 року у справі N? 644/6274/16-ц вказав, що обов?язковими умовами для визнання особи членом сім?ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що обов?язковою умовою для визнання осіб членами сім"ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини (Постанова ВС від 02.11.2021 у справі N? 753/11869/18, Постанова ВС від 25.05.2022 у справі N? 542/1648/19).

Суд звертає увагу, що законодавство України пов?язує поняття сім?ї першочергово зі шлюбними відносинами. Усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що перебування однієї з осіб у зареєстрованому шлюбі з іншою особою під час стверджуваного проживання однією сім?єю є обставиною, яка суттєво впливає на кваліфікацію відносин сторін. Хоча закон прямо не забороняє встановлення факту проживання однією сім?єю за наявності зареєстрованого шлюбу, проте така ситуація вимагає від позивача надання беззаперечних доказів того, що шлюбні відносини були суто формальними.

Крім того, сам факт постійного перебування позивача у зареєстрованому шлюбі у межах досліджуваного п?ятирічного строку ставить під сумнів твердження Позивача про те, що саме вона та спадкодавиця складали єдину сім?ю у розумінні Сімейного кодексу України та це суперечить твердженням про здійснення стороннього догляду з боку Позивача за спадкодавцем та наявність спільного побуту.

Організація та оплата поховання свідчать про шанобливе ставлення до померлого та виконання морального обов?язку, проте, відповідно до сталої судової практики, самі по собі не є підтвердженням факту спільного проживання та ведення спільного господарства саме як сім?ї протягом визначеного законом строку.

Показання свідків, які вказали на близькі стосунки Позивача та померлого ("як брат та сестра"), суд оцінює критично в сукупності з іншими доказами. За відсутності інших доказів, перебування позивача у шлюбі з іншою особою, показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення юридичного факту проживання однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини, оскільки свідок позбавлений законом можливості встановлювати факт постійного проживання спадкодавця з позивачем, тим більш однією сім?єю, він може в судовому засіданні підтвердити тільки факт або подію перебування позивача за вищезазначеною адресою. Періодична допомога, відвідування та дружні стосунки, навіть тривалі, не є тотожними поняттю "проживання однією сім?єю" у розумінні ст. 3 СК України та ст. 1264 ЦК України.

Доказів проживання однією сім?єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов?язків, позивачем не надано, відсутні й докази про необхідність стороннього догляду за станом його здоров?я. Власне ставлення позивача до нині померлого, періодичне придбання їм продуктів харчування, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім?єю, їх пов?язаності спільним побутом та взаємними правами і обов?язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.

Частиною п?ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв?язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов?язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов?язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п?ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Відповідно до частини шостої статті 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов?язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з?ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Осіб, які усуваються від права на спадкування, називають «негідними спадкоємцями». У статті визначаються підстави та порядок усунення особи права на спадкування після конкретного спадкодавця, а не про позбавлення права бути спадкоємцем взагалі як частини цивільної правоздатності фізичної особи.

Іншими словами, прийняття рішення про усунення особи від права на спадкування стосується лише чітко визначеного випадку спадкового правонаступництва і не позбавляє цю особу претендувати на спадщину після смерті інших спадкодавців.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N? 750/9209/20.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов?язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов?язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов?язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року в справі N? 467/350/21 (провадження N? 61-19847св21), постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі N? 750/2766/21 (провадження N? 61-12390св22).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N? 337/6000/15-ц (провадження N? 61-1302св 18) зроблено висновок про те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов?язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов?язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина п?ята статті 1224 ЦК України). Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів щодо безпорадного стану батька, його потреби в отриманні допомоги від дочки ОСОБА_6 та ухилення її від надання допомоги батьку ОСОБА_7 суду не надав. За таких обставин, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про усунення сестри від права на спадкування.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N? 404/2163/16-ц зроблено висновок про те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов?язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. 3 огляду на викладене є правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_8 від права на спадкування за законом.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі N? 766/810/17 зроблено висновок про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували потребу спадкодавця в допомозі відповідачки, як і факт ухилення відповідачки від надання такої допомоги.

Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п?ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА 9 від права на спадкування за законом, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі N? 756/11676/16-ц зроблено висновок про те, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, встановивши відсутність умов, передбачених частиною п?ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦІК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може гуртуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6

Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N? 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, позивачем не було доведено те, що відповідач вчинював умисні дій чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від обов?язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім?єю та усунення відповідача від права на спадкування.

Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1223, 1224, 1258, 1261-1262, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за заповітом та встановлення факту проживання однією сім?єю - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 жовтня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН