Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/20372/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/20372/26

Провадження № 2/947/4963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Бондаренка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року до канцелярії суду позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 недооплачене страхове відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 86 403,27 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01.09.2024 року близько 18:00, керуючи велосипедом, ОСОБА_1 їхав з роботи до дому по АДРЕСА_1 з боку Люстдорфської дороги. При виїзді на перехрестя вул. Академіка Корольова з вул. Інглезі у зустрічному позивачу напрямку рухався автомобіль Тоyota Corolla, який неочікувано повернув ліворуч, внаслідок чого відбулося зіткнення. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року у справі № 947/7525/25 винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнано ОСОБА_2 , яка повідомила позивача про укладений нею з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2024 року. Зазначає, що відповідно до страхового полісу страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 320 000 грн.

Зазначає, що 07.03.2025 року позивач направив на адресу ПрАТ СК «Євроінс Україна»: повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життя та здоров`ю потерпілої особи; заяву про страхове відшкодування № 221564889. Заявлений позивачем розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю позивачу, становив 97 043,00 грн.

29.07.2025 року у відповідь на лист адвоката позивача уповноважена особа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомила про те, що 18.07.2025 року по справі було проведено виплату по обгрунтованих витратах в розмірі 10 639,73 грн.

ОСОБА_1 категорично не згоден з розміром страхового відшкодування, який йому було нараховано ПрАТ «СК «Євроінс Україна», з огляду на що вимушений звертатися до суду з цим позовом про стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» недооплаченого страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 86 403,27 грн (97 043,00 грн - 10 639,73 грн).

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 20.05.2026 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено судове засідання на 19.06.2026 року на 10.00 год.

10.06.2026 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою позивача, судове засідання, призначене на 19.06.2026 року на 10.00 год., було відкладено до 13.08.2026 року до 10.30 год.

10.07.2026 року засобами поштового зв`язку від позивача ОСОБА_1 надійшла Відповідь на Відзив.

За клопотанням позивача, для отримання правової допомоги, судове засідання, призначене на 13.08.2026 року до 10.30 год. було відкладено до 02.10.2026 року до 10.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_3 у судовому засіданні, призначене на 02.10.2026 року, позовну заяву підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представника відповідача – Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» у судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 01.09.2024 року, близько 18.00 год., керуючи технічно справним автомобілем марки Toyota Corolla, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у світлу пору доби, при достатній видимості, в умовах сухої проїзної частини, рухалась по вул. Академіка Корольова, зі сторони вул. Лінія 13-го Трамвая в напрямку вул. Інглезі, у Київському районі м. Одеси. В цей же час, у зустрічному напрямку, керуючи технічно справним велосипедом марки «Leon» н/р НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , 01.09.2024 року, близько 18.00 год., перебуваючи на нерегульованому перехресті (у зв`язку з вимкненням електроенергії) вул. Академіка Корольова - вул. Інглезі, перед початком маневру повороту ліворуч на вул. Інглезі в напрямку проспекту Небесної Сотні, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 б), п.п. 10.1, 16.13 «Правил дорожнього руху» України (зведені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з наступними змінами), не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та виконуючи поворот ліворуч з виїздом на зустрічну смугу, не надала перевагу велосипедисту, який рухався у зустрічному напрямку, та в межах правої смуги руху зустрічного напрямку, лівого передньою частиною керованого нею автомобіля допустила зіткнення з лівою боковою передньою частиною велосипеда марки «Leon» н/p НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію велосипеда марки «Leon» н/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкова травми у формі забою головного мозку середнього ступеня, крововилив між твердою та павутинною, м`якою та павутинною мозковими оболонками в лобних частках обох півкуль головного мозку, закритий перелом тімяної кістки справа, закриті переломи лобних та скроневих кісток з переломом на задні стінки орбіт, на клиноподібну кістку з обох сторін та виличний відросток зліва, забійна рана в лобно-тім`яній ділянці зліва, синці в ділянках правої та лівої верхніх та нижніх повік.

Вироком Київського районного суду м.Одеси від 14.04.2026 року до кримінальній справі №947/7525/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

07.03.2025 року позивач направив на адресу ПрАТ СК «Євроінс Україна»: їповідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життя та здоров`ю потерпілої особи; заяву про страхове відшкодування № 221564889. Заявлений позивачем розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю позивачу, становив 97 043,00 грн.

29.07.2025 року у відповідь на лист адвоката позивача уповноважена особа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомила про те, що 18.07.2025 року по справі було проведено виплату по обгрунтованих витратах в розмірі 10 639,73 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних з придбанням лікарських засобів, позивачем разом із заявою про страхове відшкодування було надано копії: Супровідного листка швидкої медичної допомоги від 01.09.2024 року № 682; Висновку експерта КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 06.11.2024 року № 1707 щодо характеру тілесних ушкоджень: Виписного епікризу від 19.09.2024 року № 12003 КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради; чеки щодо придбання лікарських засобів.

30.06.2025 року адвокатом позивача було також направлено уповноваженій Особі ПрАТ «СК «Євроінс Україна» лист КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради від 27.06.2025 року № 2405, до якого надані належним чином завірені копії лікарських листків призначень стаціонарного хворого ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої документації ОСОБА_1 понесено витрати на придбання лікарських засобів у розмірі 49 851, 30 грн.

Проте, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з такою сумою не погодився і відшкодував позивачу шкоду, пов`язану з лікуванням, лише у розмірі 5 5066,4 грн.

У відповідь на адвокатський запит ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було надано таблицю, в якій зазначено про надіслані ОСОБА_1 чеки на придбання лікарських засобів. Таблиця містить розділи «відмова» та «причина відмови. Як вбачається з таблиці, майже у всіх витратах на придбання лікарських засобів було відмовлено – з 49 851,30 грн ПрАТ «СК «Євроінс Україна» погодилося лише з витратами у 2 404,54 грн.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.14 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначені розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Порядок страхового відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність власника якої була застрахована, регулюється ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у справі №785/18006/15-ц від 04.07.2018 р., відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У Відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати на лікування, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок із дорожньо-транспортною пригодою та підтверджені належними медичними документами. Також відповідач стверджує, що не всі надані позивачем чеки можуть бути враховані при визначенні розміру страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із заявою про страхове відшкодування та додатково на вимогу самого страховика позивачем було надано медичну документацію, зокрема виписний епікриз, висновок судово-медичного експерта, листки лікарських призначень стаціонарного хворого, а також розрахункові документи, що підтверджують придбання лікарських засобів. Саме листки лікарських призначень є первинною медичною документацією, яка відображае лікувальний процес та містить відомості про препарати, призначені лікарями для лікування конкретного пацієнта. Вказані документи були отримані безпосередньо від лікувального закладу та надані відповідачу.

Таким чином, у матеріалах справи наявні не лише чеки на придбання лікарських засобів, а й медичні документи, які підтверджують необхідність їх застосування під час лікування наслідків дорожньо-транспортної пригоди. При цьому відповідач не подав до суду жодного доказу того, що будь-який із лікарських засобів не був призначений позивачу, не використовувався під час лікування або не був пов`язаний із отриманими травмами. Більше того, відповідач взагалі не надав суду жодного висновку спеціаліста, експерта чи іншого документа медичного характеру, який би спростовував лікарські призначення або підтверджував відсутність необхідності у застосуванні відповідних препаратів.

У наданому позивачу розрахунку страхового відшкодування щодо значної частини витрат графа «причина відмови» взагалі залишена незаповненою. Отже, страховик не лише не довів відсутність причинно-наслідкового зв`язку між витратами та лікуванням, а й навіть не пояснив, з яких саме причин відповідні витрати не були прийняті до розрахунку.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає можливість застосування мінімального гарантованого розміру страхового відшкодування лише у випадках, коли страховику не надано документи, що підтверджують розмір витрат, або коли документально підтверджений розмір таких витрат є меншим за мінімальний розмір страхового відшкодування.

У даній справі обидві зазначені законом умови відсутні. По-перше, документи, що підтверджують понесені витрати, були надані страховикові в повному обсязі. По-друге, фактичний документально підтверджений розмір витрат на лікування становить 49851,30 грн, тобто перевищує мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування, визначений законом.

За таких обставин, застосування відповідачем механізму мінімальної гарантованої виплати фактично стало способом уникнення виконання прямого обов`язку щодо відшкодування реально понесених та належним чином підтверджених витрат на лікування.

Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою, отриманими позивачем тяжкими тілесними ушкодженнями, призначеним лікуванням та понесеними витратами на придбання лікарських засобів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з пунктом 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно з абзацом 3 пункту 24.1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути шкоду, пов`язану з лікуванням у сумі 44784,75 грн. (49851,29 грн. (документально підтверджені витрати) – 5066,54 грн. (виплачена відповідачем сума).

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України життя і здоров`я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності.

За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.

Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Положення ч. 1 ст. 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обчислення розміру такого відшкодування.

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення в позивача права на відшкодування, це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.

У ч. 1 ст. 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного суду у справі № 906/1318/19 від 05.10.2022 року.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 1195 ЦК України встановлено, що – у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Саме такі висновки викладені в постанові ВС від 18.03.2021 р. у справі № 607/3412/18.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Відповідно до Виписного епікризу від 19.09.2024 року № 12003, виданого КНП «Міська клінічна лікарня № 1», ОСОБА_1 був госпіталізований 01.09.2024 року та виписаний 19.09.2024 року. B останньому абзаці виписного епікризу зазначено, що у відділенні отримував протизапальну, симптоматичну терапію. Алергічних реакцій на ліки отримувані в відділенні хірургії травм не було. Стан хворого покращився. Забійна розтрощена рана в лобній ділянці справа загоїлась первинним натягом шви зняті. Непрацездатний, виписаний під нагляд та лікування сімейного лікаря та невролога за місцем проживання».

Матеріали справи містять консультаційний висновок спеціаліста КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради від 09.10.2024 року, в рекомендаціях якого зазначено «Непрацездатний до 4-ох місяців».

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, представник відповідача посилається виключно на відсутність у матеріалах справи листка непрацездатності та робить висновок про відсутність підстав для відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності.

Водночас Закон не містить вимоги про підтвердження такого періоду виключно листком непрацездатності. Навпаки, стаття 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» використовує формулювання «за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності», тобто законодавець не пов`язує підтвердження непрацездатності виключно з листком непрацездатності.

У даній справі наявні епікриз та консультативний висновок із прямою вказівкою на непрацездатність, тобто медичні документи, що підтверджують характер травм (тяжкі черепно мозкові ушкодження) та тривалий період лікування і реабілітації.

Відповідачем помилково не враховується, що тимчасова непрацездатність може тривати як під час стаціонарного лікування, так і після виписки із закладу охорони здоров`я під час амбулаторного лікування, реабілітації та відновлення функцій організму.

Відповідачем не спростовано консультаційний висновок від 09.10.2024, запис лікаря про непрацездатність до 4 місяців, тяжкість тілесних ушкоджень, перебування потерпілого у комі та встановлений вироком факт спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, відповідно до наданих документів строк тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 становив 162 дні (з 01.09.2024 року до 09.02.2025 року).

Враховуючи те, що позивач станом на момент завдання шкоди офіційно працевлаштований не був, розмір страхового відшкодування вираховується у розмірі мінімальної заробітної плати, яка станом на 2024-2025 рік становить 8 000 грн.

Таким чином, розмір неотриманого позивачем доходу під час тимчасової втрати працездатності становить 42 571 грн (вересень – 8000 грн., жовтень – 8 000 грн., листопад – 8000 грн., грудень – 8 000 грн., січень – 8 000 грн., лютий – 2571 грн (8 000 грн: 28 днів х 9 днів)).

Відповідач – ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з такою сумою не погодився і відшкодував позивачу шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 5066,4 грн.

Як вбачається з розрахунку тимчасової втрати працездатності, наданого ПРАТ «СК «Євроінс Україна» у відповідь на адвокатський запит, відповідачем проведено розрахунок лише за 19 днів (замість 162 днів). У листі від 01.08.2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зазначило про те, що до розрахунку взято тимчасову втрату працездатності для непрацюючої особи за підтверджений випискою період непрацездатності. Тобто, при розрахунку періоду тимчасової непрацездатності ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було враховано тільки період, коли ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідачем не враховано весь період непрацездатності, який, крім виписки, підтверджусться також консультативним висновком спеціаліста від 09.10.2024 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у сумі 37504,46 грн. (42 571 грн. (неотриманий позивачем дохід під час тимчасової втрати працездатності) – 5066,54 грн. (виплачена відповідачем сума).

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 26-1 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідач не заперечує ані самого факту завдання позивачу моральної шкоди, ані наявності у нього права на її відшкодування, передбаченого пунктом 26-1 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У відзиві відсутні будь-які доводи щодо відсутності моральної шкоди, її недоведеності або неможливості її компенсації. Натомість відповідач фактично обмежився лише механічним зменшенням її розміру шляхом заниження базових складових страхового відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив моральну шкоду виходячи не з фактичного розміру належного страхового відшкодування, а з розміру виплати, який був ним самостійно зменшений.

Природа передбаченої пунктом 26-1 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсації моральної шкоди свідчить про те, що законодавець презюмує наявність моральних страждань у особи, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Саме тому для отримання такої виплати потерпілий не зобов`язаний окремо доводити факт моральних переживань або їх глибину, а страховик не наділений правом довільно визначати їх на власний розсуд. Закон встановлює чіткий та імперативний механізм розрахунку такої компенсації. При цьому фактичні обставини справи додатково підтверджують виняткову тяжкість моральних та фізичних страждань, яких зазнав позивач.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було розраховано моральну шкоду у розмірі 506,65 грн (10 133,08 x 5%).

Таким чином, сумарно із заявленим позивачем розміром страхової виплати в розмірі 97043,40 грн. (шкода, пов`язана з лікуванням – 49 851,29 грн.; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності – 42 571 грн.; моральна шкода – 4621,11 грн.). ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило позивачу 10 639,73 грн. (шкода, пов`язана з лікуванням – 5 066,54 грн.; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності – 5 066,54 грн.; моральна шкода – 506,65 грн.).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у сумі 4345,52 грн. 4852,17 – 506,65 грн.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В силу положення ст. 141 ЦПК України з відповідача Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» на користь держави підлягають до стягнення судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187, 1194, 1195, 1197 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12, 16, 19, 44, 76-81, 83, 89, 95, 158, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення, – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ: 22868348, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василіківська, 102, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , недооплачене страхове відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 86 403,67 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ: 22868348, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василіківська, 102, на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко