Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №450/5189/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5189/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1025/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (в подальшому - «Банк», «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001363534401 від 23.07.2019 року у розмірі 33 032 грн 26 коп. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 23 липня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2001363534401 (в подальшому - «Кредитний договір»), за умовами якого відповідачці було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3000 грн, який було збільшено до 22 533 грн.

Зазначалося, що відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, в результаті чого станом на 03 червня 2025 року у неї перед позивачем склалася заборгованість у загальному розмірі 33 032 грн 26 коп., з яких: 19 534 грн 95 коп. - заборгованість за кредитом, а 13 497 грн 31 коп. - заборгованості по процентах (а.с. 2-4).

Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвали суду від 21 вересня 2026 року про виправлення описки; а.с. 97, 98) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001363534401 від 23.07.2019 року у розмірі 33 032 грн. 26 коп., яка складається з 19 534 грн. 95 коп. заборгованості по тілу кредиту та 13 497 грн. 31 коп. заборгованості по відсоткам, а також 2 422 грн 40 коп. судового збору (а.с. 57-60).

Дане рішення оскаржила представник відповідачки.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про збереження актуальності Паспорта споживчого кредиту протягом усього строку кредитування, оскільки зазначений Паспорт містить інформацію про чинність до 23 липня 2019 року, а його умови могли відрізнятися від фактичних умов кредитування залежно від результатів оцінки кредитоспроможності позичальника.

При цьому Паспорт не містить номера кредитного договору чи заяви, номера рахунку або картки, а тому не дає можливості ідентифікувати конкретні кредитні правовідносини. Заява №2001363534401 містить анкетні дані відповідача, реквізити рахунку та картки і розмір кредитного ліміту 3 000 грн, однак не визначає конкретної процентної ставки та інших індивідуальних умов кредитування.

Вважає, що «за відсутності належним чином обґрунтованого розрахунку заборгованості, неможливо встановити розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом чи неустойкою, порядок нарахування відсотків (розмір процентної ставки), період їх виникнення та нарахування, що унеможливлює встановлення обґрунтованості вимог банку про стягнення коштів в розмірі вказаному у позові, в тому числі відсотків станом на 03.06.2025 року, тобто після спливу строку кредитування, а тому в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 13 497,31 грн. необхідно відмовити».

Також, апелянт заперечує проти стягнення 13 497 грн. 31 коп. заборгованості за процентами, стверджуючи, що їх сплата не передбачена умовами договору, яким є заява №2001363534401 від 23.07.2019 року.

Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.06.2025 року позивач зарахував у рахунок процентів сплачені відповідачем кошти в сумі 20 164 грн. 13 коп. і вважає, що вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної заборгованості. А оскільки заборгованість за тілом кредиту становить 19 534 грн. 95 коп., то апелянт вважає, що з урахуванням здійснених платежів заборгованість перед позивачем є погашеною у повному обсязі (а.с. 65-74).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана апелянтом 26.03.2026 року; а.с. 94), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 88-89).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як вбачається з Відзиву відповідачки на позовну заяву, а також доводів апеляційної скарги, відповідачкою/апелянтом визнається та обставина, що 23.07.2019 року між нею та Банком (позивачам) було укладено Кредитний договір, що (зокрема) стверджується копіями власноручно підписаних відповідачкою Заяви № 2001363534401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 5) та Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), у якому зазначено що, як стандартна процентна ставка, так і реальна процентна ставка, становлять 47,88 % річних (а.с. 5-зворот) (а.с. 48-51, 65-75).

Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що заява № 2001363534401 від 23.07.2019 року не визначає конкретної процентної ставки та інших індивідуальних умов кредитування, а також стосовно того, що сплата процентів не передбачена умовами договору, яким є згадана заява, не можуть прийматися до уваги.

В матеріалах справи є наявним Розрахунок заборгованості, який був долучений позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог (а.с. 16-18), а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «за відсутності належним чином обґрунтованого розрахунку заборгованості, неможливо встановити розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом чи неустойкою, порядок нарахування відсотків (розмір процентної ставки), період їх виникнення та нарахування», не відповідають фактичним обставинам, а тому також не можуть прийматися до уваги.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку відповідачки та згаданого вище Розрахунку заборгованості, відповідачка тривалий час (до 30.04.2023 року) досить активно користувалася кредитними коштами та періодично частково погашала заборгованості, як за відсотками за користування кредитом, так і основним боргом (а.с. 16-22).

Свого контррозрахунку, який би спростовував дані, які наведені позивачем у Розрахунку заборгованості ОСОБА_2 (а.с. 16-18), відповідачка, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не подала.

За наведених вище обставин в їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, про що міститься прохання у Відзиві відповідачки на позовну заяву, так само, як і для задоволення позовних вимог лише частково.

Наведене вище стосується також і апеляційної скарги, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, а тому така підлягає залишенню без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 33 032 грн. 26 коп. заборгованості за Кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 33 032 грн. 26 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 33 032 грн. 26 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.