Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №299/6596/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/6596/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бора Юрій Володимирович, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року, повний текст якого складено 28 квітня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Левко Т.Ю., в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: староста Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балаж Віталій Васильович, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним

встановив:

У жовтня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: староста Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балаж В.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 91 рік помер батько позивачів ОСОБА_7 . Спадкову справу заведено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Гонтар Л.І. Заяви про прийняття спадщини подали: ОСОБА_3 (відповідач, син спадкодавця) - за заповітом; ОСОБА_1 (позивач, дочка спадкодавця) - за законом; ОСОБА_2 (позивач, дочка спадкодавця) - за законом.

Заповіт на користь відповідача ОСОБА_3 було посвідчено старостою Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балаж В.В. 19.10.2022 за реєстровим № 3-36. Посвідчувальний напис на заповіті ОСОБА_7 від 19.10.2022 не містить вказівки на вчинення нотаріальної дії поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Позивачі стверджують, що їх батько ніколи не мав наміру розпоряджатися належним йому майном виключно в інтересах сина ОСОБА_3 . У колі родини завжди існувала усталена домовленість про рівну реалізацію спадкових прав між дітьми (до дня смерті спадкодавця він не змінював своєї позиції). На момент умовного посвідчення заповіту, а саме 19.10.2022, батько позивачів внаслідок вікових ускладнень хронічних захворювань останні роки ніколи не покидав територію власного дворогосподарства (місця проживання). Забезпечення медичного супроводу спадкодавця здійснювали саме позивачі. Оспорюваний заповіт фізично не міг бути підписаний спадкодавцем в приміщенні органу місцевого самоврядування, як наслідок заповідачем не підписувався, в ньому відсутнє волевиявлення заповідача, а тому такий заповіт має бути визнаний судом недійсним.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним заповіт, який від імені ОСОБА_7 19.10.2022 було посвідчено старостою Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балаж В.В. за реєстровим № 3-36 та стягнути судові витрати.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бора Ю.В., подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказують, що суд першої інстанції обмежився тільки дослідженням питання щодо місця складання заповіту, за якої відсутність у заповіті місця складання не має наслідком його недійсності. Однак, потребу детального розгляду питання місця укладення заповіту було ініційоване позивачами з метою встановлення обставин укладення батьком заповіту та наявність чи відсутність факторів стороннього вплину на нього.

Вказують, що ОСОБА_3 зазначає різні факти укладення заповіту, зокрема що він не приймав участі у процедурі укладення заповіту батьком. Однак, староста Великокопанського старостинського округу Балаж В.В. повідомив, що саме відповідач телефонував йому з приводу укладення його батьком заповіту. Вказаний заповіт було посвідчено за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7 .

Вважають, що заповіт складався в умовах впливу важких обставин та прямого впливу відповідача. Такі обставини у сукупності позбавили ОСОБА_7 можливості вільно розпорядитися своїми спадковими правами, а поведінка відповідача та третьої особи вплинули на процес ухвалення ним рішення, маніпулятивно спадкодавця позбавили можливості зробити відповідний вибір самостійно.

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В., подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вказує, що судом було належним чином досліджено всі наявні в справі докази та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову. Вважає, сам факт того, що спадкодавець був похилого віку не є свідченням відсутності вільного волевиявлення.

У судовому засіданні було досліджено стан здоров`я ОСОБА_7 на момент укладення заповіту і Балаж В.В. , який посвідчив заповіт підтвердив, що спадкодавець перебував у ясній свідомості, чітко висловив волю, прочитав і підписав документ. При цьому проживання позивача з батьком не свідчить про автоматичний тиск чи впив на нього з боку сина. Позивачі не надали жодних належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_3 шантажував, обманював, чи вчиняв будь-який інший тиск на батька з метою складання заповіту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько сторін), склав заповіт за яким на випадок своєї смерті все своє майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право заповів своєму сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідачу по справі).

Даний заповіт на прохання заповідача записано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, складено і підписано заповідачем у двох примірниках, один з яких залишено в справах Виноградівської міської ради, а другий було видано заповідачу.

Заповіт посвідчено старостою Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балажем В.В. 19 жовтня 2022 року за реєстровим № 3-36. Особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Згідно з положеннями статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування ( ч. 1 ст.1251 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», у сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункті першому Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року, чинної на момент посвідчення заповіту, передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад посвідчують заповіти.

За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Оскільки належних доказів того, що спірний заповіт підписано спадкодавцем ОСОБА_7 без його вільного волевиявлення немає, а тому, доводи позивачів ґрунтуються виключно на їх незгоді з таким.

А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що невідповідність волі заповідача бажанню спадкоємців, не може бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Крім того староста Великокопанського старостинського округу Виноградівської міської ради Балаж В.В., який посвідчував оспорюваний заповіт, підтвердив що спадкодавець ОСОБА_7 особисто висловив бажання скласти заповіт саме на користь свого сина - відповідача ОСОБА_3 . Заповідач у той момент був у повному розумі, читав документи без окулярів, пересувався самостійно, що також є підтвердженням його здатності приймати усвідомлені рішення.

Староста прийшовши до заповідача додому, не зафіксував жодних ознак примусу або впливу на його волевиявлення, перепитав у заповідача чи дійсно він бажає залишити все своє майно відповідачу, на що отримав ствердну відповідь, що заповідач саме так вирішив.

В оспорюваному заповіті зазначено, що на прохання заповідача заповіт записано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Такий містить наступний рукописний текст - твердження заповідача: "Текст заповіту записано з моїх слів Та прочитано мною вголос І власноручно Підписано мною", - після чого зазначено власноручно прізвище ініціали заповідача « ОСОБА_7 » та проставлено підпис .

Встановивши, що оспорюваний заповіт складено відповідно до вимог законодавства, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Позаяк, інших доводів ніж ті, яким судом першої інстанції надано оцінку і які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не містить, то звідси, слід визнати, що така скарга не є обґрунтованою у спірних правовідносинах.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бора Юрій Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: