Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №307/591/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/591/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

прокурора Заяць К.С.,

представника органу опіки Богут М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян Кристина Адіківна, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року (суддя Сас Л.Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян К.А., звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що 02 березня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

На даний час позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу вона змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Оскільки ОСОБА_3 відмовлявся виконувати свої батьківські обов`язки позивачка у 2014 році звернулась до суду із позовом про стягнення із нього аліментів на утримання доньки.

В той же період позивачка припинила спільне проживання з відповідачем та переїхала з дитиною проживати до своїх батьків.

Не зважаючи на судове рішення про стягнення із ОСОБА_3 аліментів та відкрите виконавче провадження, відповідач жодного разу не сплатив аліменти.

Відповідач не цікавиться життям дитини, її розвитком, матеріальним забезпеченням; з донькою не спілкується.

09.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , 2013 року народження.

За результатами розгляду її звернення 17.02.2026 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 .

Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_5 .

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків, для чого направлено копію даного рішення вказаному органу для виконання. Судові витрати покладено на позивачку.

Судом вказано, що у справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є передчасним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян К.А., просить скасувати оскаржуване рішення від 22 травня 2026 року, ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Апелянт вказує, що відповідач протягом багатьох років не бере участі у вихованні дитини, не сплачує аліменти, не підтримує жодних контактів із дочкою, не цікавиться її життям, здоров`ям, навчанням та розвитком.

При цьому суд визнав наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 385 500 грн та факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків.

Вказує, що з листа Служби у справах дітей Тересвянської селищної ради від 04.02.2026 року вбачається, що під час телефонної розмови відповідач повідомив про повну згоду із доцільністю позбавлення його батьківських прав.

На думку апелянта, усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що відповідач, починаючи з моменту народження дитини, проживав окремо від неї, не виконував своїх батьківських обов`язків, не спілкувався із донькою, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні доньки, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання доньки, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Найголовніше є те, що відповідач не заперечує щодо невиконання батьківських обов`язків, не бажання виконувати такі в майбутньому з підстав тих, що вважає ОСОБА_5 не своєю дитиною.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній. Вказали, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджується свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, що відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для задоволення позовних вимог.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги. Вказала, що органом опіки та піклування під час підготовки висновку здійснювався виїзд за місцем проживання дитини та здійснювалася комунікація зі службою у справах дітей за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 . В результаті проведених досліджень встановлено, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків тривалий час. Малолітня ОСОБА_5 свого батька не знає, не спілкувалася і не спілкується з ним. ОСОБА_3 жодної допомоги не надає, долею доньки не цікавиться, аліменти не сплачує.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вважає, що рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є передчасним, оскільки спочатку буде доцільним попередити останнього про необхідність виконувати свої батьківські обов`язки, і тільки у разі продовження ухилення будуть підстави для позбавлення батьківських прав.

Відповідач будучи у спосіб визначений законом повідомлений про час та місце розгляду справи до суду не прибув, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 02 березня 2013 року, під час перебування у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_10 (а. с. 9, 10, 11).

Шлюб розірвано на підставі рішення Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року (а. с. 10 - 11).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 20 грудня 2022 року і після державної реєстрації прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 1493 (а. с. 12).

Згідно витягу із реєстру Ужгородської територіальної громади № 2023/000292468 від 12.01.2023 та акту про встановлення факту проживання/непроживання осіб (особи) за місцем, або не за місцем реєстрації, складеного ОСОБА_11 , жителькою АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 , жителькою АДРЕСА_2 та ОСОБА_13 , жителькою АДРЕСА_3 відомо, що станом на 2025 рік, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 разом із ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 16, 17).

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частиною 4 ст. 15 СК України передбачено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо та систематично, незважаючи на попередження продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Надаючи оцінку долученим доказам у наведеному вище контексті, колегією суддів враховується наступне.

Згідно довідки № 01-12/17 від 09.01.2026 та характеристики 01-32/1241 від 19.12.2025, виданих директором Ужгородського ліцею № 5 імені Івана Чендея щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вона є ученицею 7-Д класу денної (очної) форми навчання вказаного навчального закладу; за час навчання проявила достатні та високі навчальні здібності, на уроках активна, в класі користується авторитетом, сумлінно виконує свої обов`язки, характеризується як позитивна і соціалізована дитина; матір регулярно відвідує батьківські збори, систематично цікавиться успішністю доньки, вітчим бере участь у вихованні падчерки, регулярно відвозить дівчинку на навчання до ліцею та позакласні заходи; біологічний батько не бере участі у соціалізації та вихованні дитини (а. с. 18, 19).

Із письмових пояснень ОСОБА_16 , жительки АДРЕСА_5 , ОСОБА_13 , жительки АДРЕСА_3 та ОСОБА_11 , жительки АДРЕСА_1 відомо, що вони є сусідками ОСОБА_1 . Позивачка сама займалася вихованням доньки, окрім її батьків їй ніхто не допомагав; біологічного батька ОСОБА_3 сусіди жодного разу не бачили, він не допомагає у вихованні та утриманні дитини, жодного разу її не навідував; зараз ОСОБА_17 одружена вдруге, разом із чоловіком ОСОБА_18 виховують двоє дітей, зокрема доньку ОСОБА_19 від першого шлюбу - ОСОБА_5 ; вітчим займається вихованням дитини, її утриманням, навчанням та дозвіллям, як справжній батько (а. с. 13 - 15).

Згідно розрахунку заборгованості № 7-77404071 від 18.12.2025, проведеного відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , наявна заборгованість по аліментах станом на 01.12.2025 - 241 500 грн.; враховуючи штрафні санкції, у зв`язку із наявністю боргу, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01.12.2025 складає - 385 500,00 грн. (а. с. 22).

Позивач надаючи пояснення у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_3 з моменту народження дитини припинив спільне проживання з нею та дитиною, більше 12 років не цікавиться долею своєї дитини, з нею не контактує, налагодити сімейні зв`язки не намагався. Повідомила, що намагалася сама з ним зв`язатися, проте ОСОБА_3 на контакт не йде, оскільки не вважає малолітню ОСОБА_5 своєю дитиною. ОСОБА_3 вже тривалий час перебуває за кордоном де створив нову сім`ю і жодного разу долею ОСОБА_5 не цікавився. Крім того, повідомила, що донці соромно носити прізвище батька якого не знає і не пам`ятає, а тому остання не проти позбавлення його батьківських прав.

Свої пояснення, за клопотанням прокурора, у судовому засіданні надала малолітня 13-ти річна ОСОБА_5. Суду повідомила, що свого батька знає тільки з фотографій. За все її свідоме життя батько з нею не контактував, її життям не цікавився, в розвитку участі не брав. Зазначила, що сама намагалася налагодити стосунки з батьком писавши йому у соціальних мережах, проте останній її заблокував на повідомлення не відповів. Після цього, вона намагалася вийти на зв`язок через батьків тата, проте і вони її заблокували не бажаючи спілкуватися. Розуміючи суть спору не заперечує проти задоволення позовних вимог матері.

Представник органу опіки та піклування повідомила, що готуючи висновок зв`язувалася із представниками служби у справах дітей за місцем реєстрації відповідача. Там їй повідомили, що в телефонному зв`язку спілкувалися з відповідачем з приводу неналежного виконання ним батьківських обов`язків та необхідності виправитися, проте останній повідомив, що ОСОБА_5 не визнає своєю донькою та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Вказані обставини підтверджуються листом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 04.02.2026 №4 (арк. 56).

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 198/17/01-20 від 17 лютого 2026 року видно, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 85 - 89).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній справі, колегія суддів враховує висновки ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі « Ілля Ляпін проти росії», де зазначено, якщо біологічний батько роками свідомо ігнорує дитину, його позбавлення батьківських прав є законним і не порушує Конвенцію. Тривала пасивна поведінка й бездіяльність біологічного батька призвели до фактичної втрати сімейних зв`язків, а рішення про позбавлення прав ухвалювалося виключно в найкращих інтересах дитини.

Оцінивши зібрані докази у конкретній справі, з точки зору можливості застосування крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав та з точки зору забезпечення найкращих інтересів дитини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 повністю і безповоротно втратив інтерес до виховання своєї доньки ОСОБА_5 , протягом тривалого часу нехтує і свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Будучи попередженим та розуміючи наслідки, не бажає займатися її вихованням та розвитком і бути її батьком. За таких обставин надання додаткового терміну для виправлення ОСОБА_3 , з врахуванням віку дитини та наданих нею пояснень, буде мати негативний і травмуючий для неї характер та не сприятиме її інтересам.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є законними та обгрунтованими у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлення нового про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн та 1996,80 грн за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян Кристина Адіківна, задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , щодо його неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн та 1996,80 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.10.2026.

Головуючий

Судді