Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №951/756/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/756/26

Провадження №2/951/493/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 07.02.2013 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_1 , та перебуває на її утриманні.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.02.2013 у справі № 600/146/13-ц вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн на місяць на користь ОСОБА_1 на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що після ухвалення вказаного рішення істотно змінилися обставини, які мають значення для визначення належного розміру утримання дитини.

ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю та перебуває на диспансерному обліку, у зв`язку із чим потребує постійного належного догляду, медичного спостереження, лікування та забезпечення інших пов`язаних із станом її здоров`я потреб.

За твердженням позивача, витрати на утримання дитини, придбання продуктів харчування, одягу, засобів гігієни, лікування та забезпечення інших її повсякденних потреб з часу ухвалення попереднього рішення суду істотно збільшилися.

Позивач також зазначає, що саме на неї покладається основний обсяг повсякденного утримання, виховання та догляду за дочкою.

Водночас матеріальне становище відповідача змінилося, оскільки ОСОБА_3 є працездатною особою та проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку із чим отримує відповідне грошове забезпечення.

На думку позивача, зазначені обставини свідчать про можливість відповідача брати більш повну участь у матеріальному забезпеченні дочки та про необхідність зміни встановленого раніше способу стягнення аліментів.

Посилаючись на положення статей 180–184, 192 СК України, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.02.2013 у справі № 600/146/13-ц, та стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 03.07.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.

Позивач та її представник у судове засідання не прибули, подали заяву, відповідно до якої сторона позивача просить проводити судовий розгляд у її відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

05.10.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 , у якій він просив розглядати справу за його відсутності.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у зазначеній заяві від 05.10.2026 відповідач повідомив, що є батьком ще однієї дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від другого шлюбу, матір`ю якої є ОСОБА_6 , та що на утримання вказаної дитини він регулярно сплачує аліменти, на підтвердження чого надав копію актового запису про народження № 94 та копії п`яти квитанцій. Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 182 СК України, за яким при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, а також на частину п`яту статті 183 СК України, згідно з якою за наявності двох дітей аліменти присуджуються у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника, відповідач зазначив, що готовий сплачувати аліменти на дочку ОСОБА_4 у відповідному розмірі. Разом з тим, всупереч вимогам ч.9 ст.83 ЦПК України відповідач не надав копій підтвердження надсилання (надання) копій зазначених доказів іншим учасникам справи. Тому відповідно до вимог реч.2 ч.9 ст.83 ЦПК України суд не може брати зазначені докази до уваги, відтак вважає вказані доводи відповідача такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, закон безпосередньо передбачає можливість зміни раніше визначеного судовим рішенням способу стягнення аліментів.

Частиною першою статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до статті 182 СК України враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 486/466/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів, з огляду на мінливість життєвих обставин, передбачених статтями 182–184 СК України, не може обмежуватися одноразовим її здійсненням. Верховний Суд також зазначив, що відсутність імперативної заборони дозволяє на підставі статті 192 СК України змінювати не лише розмір, а й спосіб присудження аліментів — із твердої грошової суми на частку від доходу та навпаки.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 29.01.2021 у справі № 303/369/20. Суд касаційної інстанції виходив із того, що розмір аліментів, визначений попереднім рішенням суду, не є незмінним, а істотне покращення матеріального становища платника може бути підставою для збільшення розміру утримання дитини.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 712/6313/21, провадження № 61-3728св22, Верховний Суд підтвердив, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, однак не пов`язує їх зі способом їх присудження. За відсутності імперативної заборони зміна розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України може одночасно передбачати зміну способу їх присудження. При вирішенні такого спору підлягають комплексному застосуванню статті 182, 183, 184 та 192 СК України.

Зазначені правові висновки узгоджуються з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого визначений раніше розмір аліментів може бути змінений судом у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоров`я когось із сторін.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд виходить із такого.

Суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою сторін та проживає разом із матір`ю.

Дитина є дитиною з інвалідністю, перебуває під медичним наглядом та потребує відповідного догляду й матеріального забезпечення. Зазначені обставини мають істотне значення при вирішенні питання про належний розмір її утримання.

Суд також враховує матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою та проходить військову службу у Збройних Силах України.

Належних доказів того, що стан здоров`я чи матеріальне становище відповідача перешкоджають йому надавати дочці утримання у заявленому позивачем розмірі, матеріали справи не містять.

Батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При цьому виконання позивачем обов`язків із безпосереднього повсякденного догляду за дитиною, яка проживає разом із нею та має інвалідність, також має враховуватися при визначенні справедливого розподілу між батьками обов`язку щодо забезпечення потреб дитини.

З урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, стану її здоров`я, віку, збільшення обсягу потреб дитини, матеріального становища сторін, а також права одержувача аліментів на зміну способу їх стягнення суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

Стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача дасть можливість поставити розмір утримання дитини у залежність від фактичного доходу платника аліментів та забезпечить участь обох батьків у матеріальному забезпеченні дитини відповідно до їхніх можливостей.

Суд вважає розмір аліментів у 1/4 частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача таким, що відповідає положенням статей 182, 183 СК України та забезпечує розумний баланс між інтересами дитини та матеріальними можливостями платника аліментів.

Водночас, з метою дотримання встановленої законом мінімальної гарантії утримання дитини, розмір аліментів не може становити менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України кожен окремо та в їх сукупності, враховуючи пріоритет якнайкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

При цьому при зміні раніше встановленого судом розміру аліментів новий їх розмір підлягає сплаті з дня набрання рішенням суду законної сили, що відповідає пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3.

Оскільки позивач відповідно до закону звільнена від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 273 ЦПК України, статтями 141, 180–184, 192 Сімейного кодексу України, статтею 51 Конституції України, статтями 3, 27 Конвенції ООН про права дитини, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зміну розміру і способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.02.2013 у справі № 600/146/13-ц, та стягувати з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв