Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №334/2237/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 28.09.2026

Справа № 334/2237/26

Провадження № 2/334/2302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся директор ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» Поляков О.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 14.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №526797244 на суму 3500 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV72RТ5.

Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Згідно умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3500 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 12000 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються довідка та письмові пояснення первісного кредитора.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №138 від 15.06.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 43461,58 грн.

Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 43461,58 грн., яка складається з: 11965,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 31496,08 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.07.2025 року - 26.12.2025 року.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 526797244 від 14.03.2021 року у розмірі 43461,58 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.; розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

16.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.04.2026 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Кравченко О.В. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що на підтвердження набуття прав вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу Товариство надало копії витягів з Реєстру прав вимоги № 138 від 15.06.2021 року, з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року, з Реєстру прав вимоги № б/н від 14.07.2025 року. Зазначені докази подані в неналежній якості, текст витягів викладений дрібним шрифтом, що не дозволяє встановити їх дійсний зміст. Окрім того, підписи та печатки сторін договорів факторингу розміщені окремо від інформації про боржників, на зворотному боці аркуша. Наведене свідчить про обґрунтований сумнів у достовірності поданих доказів. Належних і допустимих доказів на підтвердження оплати за вказаним договором факторингу Товариство не надало. Доданий до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2021 року не с документом, що підтверджує проведення платіжних операцій. Тому Товариство не довело наявність у нього права вимоги до відповідача за договором позики.

Щодо розміру нарахованих відсотків за користування позикою: 13.04.2021 року Товариство і ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору, відповідно якої домовилися збільшити суму кредиту на 8500 грн. Відповідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14.03.2021 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у сумі 3500 грн., строк кредиту 30 днів. Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» від 05.06.2023 року ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3500 грн., строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,70% в день, 13.04.2021 року кредит збільшений на 8500 грн. Доказів продовження дисконтного періоду, зокрема шляхом активації відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів. За таких обставин, при визначенні розміру процентів за договором позики слід застосовувати тлумачення "contra proferentem" та керуватися обумовленими між сторонами договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а не завуальованими умовами, викладеними в інших розділах договору, які суперечать поданим заявкам на отримання кредиту та дозволяють Товариству вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Згідно з випискою з особового рахунку від 14.07.2025 року відповідач сплатила 920 грн. за кредитним договором.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу: заявлену Товариством суму витрат на професійну правничу допомогу відповідач вважає неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, адже зазначена справа с малозначною, типовою для адвоката, і не потребує значного часу для її підготовки.

Орієнтовна сума судових витрат, яку ОСОБА_1 понесла і які очікує понести складає 10000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Прохали відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

15.04.2026 року ухвалою суду витребувано в АТ КБ "Приватбанк": 1) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска карти: НОМЕР_2 ; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 14.03.2021 до 19.03.2021 в сумі 3500 грн., емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 , за період від 13.04.2021 до 18.04.2021 в сумі 8500 грн., емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска карти: НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); 2) у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 , за період від 14.03.2021 до 19.03.2021 в сумі 3500 грн., емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 , за період від 13.04.2021 до 18.04.2021 в сумі 8500 грн., емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): маска картки: НОМЕР_2 ; 3) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_4 -XXXX-8376 витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_2 ; 4) у випадку, якщо картковий рахунок за маска картки: НОМЕР_2 не належить позичальнику ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска картки: НОМЕР_2 .

Витребувано у ТОВ «Таліон Плюс» оригінал Реєстру прав вимоги № 138 від 15.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року. Витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» оригінал Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 року. Витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» оригінал Реєстру прав вимоги № б/н від 14.07.2025 року до договору факторингу № 11/07/25-8, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 11.07.2025 року.

16.04.2026 року до суду звернувся представник позивача за довіреністю Сахарова О.І. з відповіддю на відзив, в якій посилалися щодо переходу права вимоги за кредитним договором:

15.06.2021 року відповідно Витягу з реєстру прав вимоги №138 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 28049,82 грн. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

Відповідно Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43461,58 грн. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 43461,58 грн. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року.

Надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.

Отже, право вимоги за кредитним договором № 526797244 від 14.03.2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором: нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 3500 грн. (сума виданого кредиту) * 30 (строк кредиту)* 0,63 (процентна ставка) / 100 = 22,05 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 14.03.2021 року - 12.04.2021 року. Відповідно п.1 Додаткової угоди від 13.04.2021 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 8500 грн. з 13.04.2021 року на строк дії Договору № 526797244 від 14.03.2021 року. Таким чином, сума виданого кредиту складає 12000 грн. 13.04.2021 року відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 34,50 грн. заборгованості за тілом кредиту та 865,50 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 11965,50 грн. (сума виданого кредиту) * 1,70 (процентна ставка) / 100 = 203,41 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 13.04.2021 року - 13.05.2021 року.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 11965,50 грн. (сума виданого кредиту) * 2,30 (процентна ставка) / 100 = 275,21 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 14.05.2021 року -15.06.2021 року. 16.05.2021 року відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 15 грн. заборгованості за нарахованими відсотками. 17.05.2021 року нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. 24.05.2021 року відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 5 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

15.06.2021 року відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 11965,50 грн. (сума виданого кредиту) * 2,30 (процентна ставка) / 100 = 275,21 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 16.06.2021 року - 10.08.2021 року.

30.05.2023 року відбулося відступлення права вимоги за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, яке в подальшому перейшло до позивача. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Прохали врахувати відповідь на відзив при розгляді справи по суті; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 526797244 від 14.03.2021 року у розмірі 43461,58 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

27.04.2026 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Кравченко О.В. з запереченнями на позов, в яких посилалися на те, що на підтвердження наявності у Товариства права вимоги за кредитним договором позивач, серед іншого, надав акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Однак такі акти взаємних розрахунків не є належними і допустимими доказами здійснення оплати за договорами факторингу, адже не є первинними фінансовими документами, не підтверджують проведення платіжних операцій, а складені самими сторонами цих договорів, що надає їм можливість зазначити в актах будь-які нічим не підтверджені відомості. Посилання представника Товариства на положення договорів факторингу, за якими перехід прав вимоги відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстрів заборгованостей, не звільняє позивача від обов`язку надати докази здійснення оплати за вказаними договорами.

Щодо розміру нарахованих відсотків: у матеріалах справи відсутні докази продовження дисконтного періоду, зокрема шляхом активації відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів. Посилання позивача на сплату відповідачем заборгованості за відсотками 16.05.2021 року і 24.05.2021 року на загальну суму 20 грн. не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначені суми відповідач не сплачувала, натомість вони були примусово списані кредитодавцем з її рахунку. Вимог про стягнення із ОСОБА_1 процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно ст.625 ЦК України Товариство не пред`явило, заяву про зміну предмета позову не подало. За таких обставин, доводи представника Товариства про посилання у позовній заяві на ст.625 ЦК України не заслуговують на увагу.

01.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 з додатковими поясненнями.

Суд не бере до уваги додаткові пояснення позивача, які надійшли до суду 01.05.2026 року, оскільки останні в розумінні ст.278 ЦПК України не заявою по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

29.06.2026 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 15.04.2026 року повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 14-03-2021-19-03-2021, 13-04-2021-18-04-2021 +380660516914 був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 3500 UAH 14.03.2021 року. По рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 8500 UAH 13.04.2021 року. Направили виписку по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за періоди з 14-03-2021-19-03-2021 та 13-04-2021-18-04-2021.

28.09.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розгляд справи проводити без участі представника позивача.

28.09.2026 року в судове засідання відповідач та її представник: адвокат Кравченко О.В. не з`явилися, представник подала заяву про розгляд справи без її участі.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2454262 від 13.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

14.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №526797244, згідно умов якого сума кредиту 3500 грн., дисконтна процентна ставка 0,63% в день, строк кредитування 30 днів (дисконтний період).

Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV72RТ5».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV72RТ5».

13.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №526797244 від 14.03.2021 року, згідно умов якого сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 8500 грн. з 13.04.2021 року на строк дії договору №526797244 від 14.03.2021 року.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в загальній сумі 12000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_5 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копією платіжного доручення від 14.03.2021 року на суму 3500 грн. та копією платіжного доручення від 13.04.2021 року на суму 8500 грн.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 3500 грн., 13.04.2021 року на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 8500 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 526797244 від 14.03.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 15.06.2021 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість в сумі 28049,82 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 16084,32 грн. Сплачено в добровільному порядку 920 грн.: 13.04.2021 року 900 грн., з яких зараховано в рахунок погашення тіла кредиту - 34,50 грн., в рахунок відсотків за кредитом - 865,50 грн., 16.05.2021 року сплачено в рахунок погашення відсотків - 15 грн., 24.05.2021 року сплачено в рахунок погашення відсотків - 05 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Згідно копії реєстру прав вимоги №138 від 15.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 526797244 від 14.03.2021 року на загальну суму 28049,82 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 16084,32 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором № 526797244 від 14.03.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.05.2023 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 43461,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 31496,08 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Згідно копії реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 526797244 від 14.03.2021 року на загальну суму 43461,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 31496,08 грн.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Згідно копії реєстру боржників №б/н від 11.07.2025 року до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 526797244 від 14.03.2021 року на загальну суму 43461,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 31496,08 грн.

Згідно копії виписки з особового рахунку за договором № 526797244 від 14.03.2021 року ТОВ «ФК «Ейс» станом на 26.12.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 43461,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11965,50 грн.; заборгованість за відсотками - 31496,08 грн.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами кредитного договору № 526797244 від 14.03.2021 року (з урахуванням додаткової угоди від 13.04.2021 року) в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 14.03.2021 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 526797244 (з урахуванням додаткової угоди від 13.04.2021 року), отримала кредит в загальному розмірі 12000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_5 в АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом, а саме: 30 днів з відсотковою ставкою 0,63% в день з 14.03.2021 року до 12.04.2021 року та 30 днів з відсотковою ставкою 1,7% в день з 13.04.2021 року до 13.05.2021 року.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що остання отримувала кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору є підтвердженим.

В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 526797244 від 14.03.2021 року перейшло до позивача: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс» на підставі Реєстрів прав вимоги.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Верховний Суд у Постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зробив висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Також, правомірність та законність переходу права вимоги за договорами факторингу в аналогічних справах вирішено Запорізьким апеляційний судом: Постанова від 06.02.2026 року у справі №487/811/25, Постанова від 05.12.2025 року у справі № 336/12641/25, Постанова від 10.07.2025 року у справі № 322/115/25.

З цих підстав суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів переходу права вимоги за кредитним договором, які викладені у відзиві на позов, оскільки останні не підтверджені встановленими судом обставинами.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: відповідачем отримано кредит на загальну суму 12000 грн., згідно розрахунку заборгованості відповідачем 13.04.2021 року сплачено в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту 34,50 грн., отже заборгованість за основною сумою боргу складає 11965,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками:

14.03.2021 року відповідачем отримано суму кредиту 3500 грн. строком на 30 днів до 12.04.2021 року, 13.04.2021 року відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості в сумі 900 грн., з яких зараховано у тіло кредиту 34,50 грн. та у відсотки 865,50 грн., потім, 13.04.2021 року відповідачем збільшено суму кредиту (отримано черговий транш) на суму 8500 грн. строком на 30 днів до 13.05.2021 року, 16.05.2021 року відповідачем сплачено в рахунок погашення відсотків 15 грн., а 24.05.2021 року відповідачем сплачено в рахунок погашення відсотків 05 грн.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п.6.19).

Отже, строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом в загальній сумі 12000 грн. становив 60 днів, а саме: 30 днів з відсотковою ставкою 0,63% в день з 14.03.2021 року до 12.04.2021 року та 30 днів з відсотковою ставкою 1,7% в день з 13.04.2021 року до 13.05.2021 року.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 13.05.2021 року (більше 60 днів), тобто поза межами строку кредитування.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом в сумі 12000 грн. в межах строку кредитування 60 днів за період з 14.03.2021 року до 13.05.2021 року складає в сумі 5864,39 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 14.03.2021 року до 13.05.2021 року.

При цьому, суд зараховує часткову сплату відповідачем 16.05.2021 року в рахунок погашення відсотків 15 грн. та часткову сплату відповідачем 24.05.2021 року в рахунок погашення відсотків 05 грн., тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом саме в розмірі 5844,39 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 17809,89 грн., з яких: 11965,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5844,39 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 43461,58 грн. задоволено вимоги на суму 17809,89 грн., тобто на 40,97 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1090,78 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року між АБ «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»; копію додаткової угоди №25770902560 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018 року на ім`я Соломко О.В.

Так, згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року сторони погодили перелік наданих правових та юридичних послуг та їх вартість: 1) складання позовної заяви - 2 години на суму 5000 грн.; 2) вивчення матеріалів справи - 2 години на суму 1000 грн.; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн.; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн., всього в сумі 7000 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 7000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 43461,58 грн. задоволено вимоги на суму 17809,89 грн., тобто на 40,97 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2867,90 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №526797244 від 14.03.2021 року в розмірі 17809,89 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев`ять гривень 89 копійок), яка складається з: 11965,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5844,39 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1090,78 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2867,90 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз