Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №334/6899/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 01.10.2026

Справа № 334/6899/26

Провадження № 2/334/4720/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради право власності на частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 13.07.2026, головуючим по справі визначено суддю Козлову Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлялося.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року, було відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження по справі надіслано відповідачу одночасно з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів. Роз`яснено про право на подання протягом п`ятнадцяти днів відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм правом, представник ЗМР надіслала суду відзив на позовну заяву, в якому визначено позиція відповідача. Просила прийняти законне та обґрунтоване рішення та розглядати позовну заяву ОСОБА_1 без участі представника Запорізької міської ради.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року підготовче судове засідання будо закрито.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час та дату судового розгляду повідомлялася належним чином. До початку судового розгляду, ОСОБА_1 письмово звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Згідно наданого суду відзиву на позовну заяву, в якому визначена позиція відповідача, існує клопотання про розгляд справи без участі представника Запорізької міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази, подані на обґрунтування позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено письмовими доказами, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 , про що 06 вересня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізької міської ради складено відповідний актовий запис № 8078 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що цивільні правовідносини щодо спадкування регулюються законодавством, яке діяло на час відкриття спадщини. Оскільки спадщина після померлого ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності чинним Цивільним кодексом України (01.01.2004 року), відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до даних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 30 липня 1996 року, серії НОМЕР_2 , а отже є спадкоємицею першої черги за законом. Інших спадкоємців першої черги судом не виявлено.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до дня смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , продовжує проживати там по теперішній час, користується житловим будинком, утримує його, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном у встановлений законом 6-місячний строк, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , входить 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належало спадкодавцеві на підставі Рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14 січня 1988 року № 18/10 та Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради народних депутатів за № 528.

05 червня 2026 року на замовлення позивачки було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:2893-3835-7973-1619). За даними технічного паспорта вказаний житловий будинок має загальну площу 46,9 кв.м (примітка: уточнити за оригіналом документа) та складається з однієї житлової кімнати площею 17,7 кв.м., коридору - 7,4 кв.м., кухні - 6,0 кв.м., передпокою - 15,9 кв.м. та відкритої веранди.

Згідно з чинним законодавством, зокрема ст. 392 чинного ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Неможливість реалізації позивачкою своїх спадкових прав у нотаріальному порядку зумовлена тим, що право власності спадкодавця на житловий будинок було оформлене за правовим режимом радянського законодавства та не внесено до сучасного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також тривалим часом, що минув з дня відкриття спадщини, що робить правовстановлюючі документи недостатніми для нотаріального посвідчення без відповідного судового рішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину після померлого чоловіка шляхом фактичного вступу у володіння та управління майном, однак не може оформити свої права у загальному порядку, суд вважає, що її порушене право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частини житлового будинку в порядку спадкування.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 141 ЦПК України. Оскільки позивачка не наполягала на стягненні судових витрат з відповідача, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивачку.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. 392 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя: Козлова Н. Ю.