Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №334/6885/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 01.10.2026

Справа № 334/6885/26

Провадження № 2/334/4713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка належала йому на праві приватної власності.

Протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 13.07.2026, головуючим по справі визначено суддю Козлову Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлялося.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року, було відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження по справі надіслано відповідачу одночасно з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів. Роз`яснено про право на подання протягом п`ятнадцяти днів відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм правом, представник ЗМР надіслала суду відзив на позовну заяву, в якому визначено позиція відповідача. Просила прийняти законне та обґрунтоване рішення та розглядати позовну заяву ОСОБА_1 без участі представника Запорізької міської ради.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року будо закрито підготовче засідання у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час та дату судового розгляду повідомлялася належним чином. До початку судового розгляду, ОСОБА_1 письмово звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Згідно наданого суду відзиву на позовну заяву, в якому визначена позиція відповідача, існує клопотання про розгляд справи без участі представника Запорізької міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено письмовими доказами ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке долучено до позовної заяви.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , воно видано відділом РАЦС Дубровського району управління РАЦС Брянської області. Дане свідоцтво виготовлено за установленою формою і скріплено гербовою печаткою установи російської федерації.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно ст.13 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року №2783-IX вирішено зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевказане з урахуванням військової агресії російської федерації проти України, внаслідок якої виїзд позивача, яка є громадянином України, до Російської Федерації для проставляння апостиля на документах, що видані цією державою, становить реальну небезпеку для неї, а долучена копія свідоцтва про смерть вказує на доведеність факту смерті ОСОБА_2 , громадянина російської федерації, уродженця м. Запоріжжя, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 годині 00 хвилин в рп. Дубровка Дубровського району Брянської області Російської Федерації.

Під час розгляду справи в суді доведено, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За час свого життя ОСОБА_2 не складав заповіту як особистого розпорядження на випадок своєї смерті. Тому після його смерті спадкування здійснюється за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка по справі (мати померлого) – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки інші спадкоємці відсутні.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала та була зареєстрована з ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_2 в зв`язку з набуттям громадянства Російської Федерації.

Набуття ОСОБА_2 громадянства рф зумовлює наявність іноземного елемента у відносинах спадкування майна померлого, а тому першочергово мають застосовуватися положення ЗУ «Про міжнародне приватне право».

За змістом п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Згідно ч.1 ст. 70 ЗУ «Про міжнародне приватне право», з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

За змістом ч.1 ст. 71 ЗУ «Про міжнародне приватне право», спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

З огляду на це, спадкування нерухомого майна, розташованого на території України та яке підлягає державній реєстрації, має здійснюватися згідно законодавства України.

Неможливість оформлення позивачкою спадкових прав зумовлено запровадження в законодавстві обмежень щодо відчуження нерухомого майна особами, пов`язаними з державою-агресором.

Так, згідно п.п 2 п.1 постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків; відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В п.п.1 п.1 постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» визначено, що до осіб пов`язаних з державою агресором належать: громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Разом з тим, положення відповідної постанови не поширюються на відповідні правовідносини та можуть перешкоджати у спадкуванні ОСОБА_1 майна померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України набула її у власність з моменту смерті спадкодавця, тобто з 19.09.2022 року.

Аналогічного висновку дійшов ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, де зауважено, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Будь-яких обмежень у праві власності громадян України постанова КМУ № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» не передбачає.

В ході судового розгляду досліджено, що ОСОБА_1 звернувшись до державної нотаріальної контори отримала усну відповідь від нотаріуса, про те, що відповідно до «п.4.14 розділу 4, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012 р., наказ №296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, зазначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Нотаріус встановила, що спадкодавець ОСОБА_2 , помер на території Російської Федерації. А отже, неможливо перевірити факт наявності/відсутності заведеної спадкової справи на території Російської Федерації після померлого спадкодавця.

У зв`язку з неможливістю перевірити факт наявності/відсутності заведеної спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , відсутності інших спадкоємців, державний нотаріус повідомила, що відмовить у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснила позивачці, що за захистом своїх спадкових прав їй слід звернутися до суду.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження№14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Вищевказаний спосіб захисту прав позивача у повній мірі відповідає зазначеній сталій судовій практиці Верховного Суду.

Вищевказаний спосіб захисту прав позивача у повній мірі відповідає зазначеній сталій судовій практиці Верховного Суду.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після померлого сина, в установленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), однак позбавлена можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину через неможливість перевірки спадкових реєстрів на території країни-агресора, її право на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності.

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) у своїй практиці (зокрема, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції») зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Захист права власності гарантується також ст. 41 Конституції України.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши надані позивачкою докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України. Враховуючи, що позивачка не заявляла вимог про стягнення судових витрат з відповідача (Запорізької міської ради), суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивачку.

Виходячи з вищенаведених норм Законодавства України та враховуючи практику ЄСПЛ, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом — задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер/РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина — ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Козлова Н. Ю.