Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №591/7757/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7757/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1565/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Леоненко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/7757/26 за апеляційною скаргою захисника Клочкової Аліни Олександрівни на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Клочкової А.О.,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 19.06.2026 року о 00.59 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Jeep Grand Cherokee, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Сергія Табали, 57, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, показник 1,70% проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Клочкова А.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора драгер на місці зупинки транспортного засобу останньому не було запропоновано пройти медичний огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, що свідчить про порушення порядку проведення огляду та вказує на недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з моменту останньої повірки драгера минуло більше 6 місяців, тому, на думку адвоката Клочкової А.О., огляд ОСОБА_1 був проведений і з порушенням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та ч. 6 ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим Роздруківка результатів тесту є очевидно недопустимим доказом та вважається недійсним.

Вказує апелянт і на те, що в порушення вимог законодавства, зокрема ст. 266-1 КУпАП, проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, було проведено працівниками патрульної поліції, а не посадової особою ВСП у ЗСУ, а тому, враховуючи, що був порушений порядок проведення огляду, вимога до ОСОБА_1 щодо проходження огляду була безпідставною і у останнього не виникало обов`язку її виконувати.

Крім того, захисник ОСОБА_2 посилається на необхідності індивідуалізації покарання з урахуванням обставин, що його пом`якшують та обтяжують, а також безальтернативність санкції ст. 130 КУпАП, а тому з урахуванням висновків Конституційного Суду України, практики ЄСПЛ, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ та перебуває на посаді головного сержанта аеромобільної роти, отримав нагороду та має статус УБД, ступеня його вини, наявність обставин, що пом`якшують покарання, вважає, що є підстави для призначення покарання в межах санкції ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобом.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника Клочкової А.О., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

На думку судді апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 19.06.2026 серії ЕПР1 № 696821 складеним відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1); висновком приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6820, показник 1.70% проміле (а.с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена згода особи з результатом (а.с. 4); розпискою ОСОБА_1 , в якій він зобов`язується не сідати за кермо до повного витверезіння (а.с. 5); довідкою відділу АП УПП в Сумській області від 21 червня 2026 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 16.01.1998 (а.с. 6); відеозаписами, які містять фактичні дані про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`янінням, після чого поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`янінням на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер, на що водій погодився, після продуття газоаналізатора результат склав 1,7 проміле, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, роз`яснено права, відсторонено від керування транспортним засобом, вилучено посвідчення водія (а.с.8).

Дослідивши вказані матеріали, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

При цьому, суддя апеляційного суду зазначає, що відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення ними можливості проходження водієм огляду на стан сп`яніння.

Наявний у матеріалах справи відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія, у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. У результаті проходження вказаного огляду, прилад Драгер зафіксував 1,70 проміле у видихуваному ОСОБА_1 повітрі і з таким результатом останній погодився, після чого поліцейські роз`яснили водієві його права та обов`язки, повідомили, що на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дату та час розгляду адміністративного матеріалу відносно нього Зарічним районним судом м. Суми.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись працівниками ВСП ЗСУ в порядку ст. ст. 266-1 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, як було встановлено, у даному випадку ОСОБА_1 був зупинений в м. Суми з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини, про безпосереднє виконання ним обов`язків військової служби не повідомляв, доказів про це не надавав, тому поліцейські не мали підстав проігнорувати вимоги ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника Клочкової А.О. про недодержання працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та, як наслідок, недопустимість отриманого результату огляду, апеляційний суд також вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Направлення особи для огляду та проведення такого огляду здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735 передбачено, що за наявності відповідних ознак сп`яніння огляд водія може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. У разі відмови водія від проходження такого огляду або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, він направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

При цьому законодавством не встановлено обов`язку поліцейського отримувати від водія окрему усну заяву про «погодження» з результатом тесту поза межами передбаченого нормативними актами оформлення результатів огляду. Визначальним є встановлення того, чи висловив водій незгоду з результатом огляду.

Отже, твердження сторони захисту про те, що працівники поліції нібито не з`ясували, чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду, не свідчить про порушення процедури, якщо з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису вбачається, що результат тестування був доведений до його відома, а незгоди з ним або вимоги про проведення огляду в закладі охорони здоров`я він не висловлював.

До того, ж у Акті огляді на стан алкогольного сп`янінням з використанням спеціальних технічних засобів у графі «З результатом згоден» міститься особистий підпис ОСОБА_1 .

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, також не може бути підставою для визнання результату первинного огляду недійсним, оскільки обов`язок направити водія до закладу охорони здоров`я виникає у поліцейського саме у випадку відмови водія від огляду на місці або висловлення ним незгоди з його результатами.

Таким чином, за відсутності об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 заявляв про незгоду з результатом огляду або вимагав проведення огляду в медичному закладі, підстав для висновку про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 був проведений і з порушенням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, так як минуло більше 6 місяців з останньої повірки, оскільки згідно чек-тесту Драгеру, за допомогою якого було здійснено огляд водія ОСОБА_1 остання процедура його калібрування проведена 15.09.2025, а міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 складає один рік, внаслідок чого поліцейські мали право використовувати цей засіб упродовж одного року з цієї дати, не ставлячи під сумнів його справність.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо можливості призначення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами. Таке додаткове стягнення є обов`язковим елементом санкції та не надає суду дискреційних повноважень щодо його незастосування.

Застосування принципу індивідуалізації адміністративного стягнення можливе лише в межах, визначених законом. Суд не наділений повноваженнями змінювати встановлений законодавцем вид адміністративного стягнення або не застосовувати його обов`язкову складову з мотивів доцільності чи з огляду на пом`якшуючі обставини.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Клочкової Аліни Олександрівни на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова