Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №587/1530/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/1530/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/462/26Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Моісеєнка В. В., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка М.В. на постанову Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 21 березня 2025 року о 19 год. 25 хв. в Сумському районі с. Бездрик, дорога Н-12 Суми-Полтава 3 км водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Pegeot Parter» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки тз у втановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», проба позитивна 1,24 проміле, що підтверджується тестом №469 від 21 березня 2025 року. Від керування транспортними засобами відсторонений шляхом залишення тз на місці. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор НПУ 4222, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Нестеренко М. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2025 року та провадження у справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховані доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення у ОСОБА_1 а також не приділено належної уваги листу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 09 квітня 2025 року №55/71-112аз, у якому зазначено, що 21 березня 2025 року на лінію «102» надходило повідомлення щодо обстрілу с. Угроїди, що підтверджує той факт, що останній діяв в стані крайньої необхідності, спасаючи своє життя, оскільки ОСОБА_1 не планував сідати за кермо, а тому зустрівши сусіда вживав алкоголь, але увечері почався обстріл с. Угроїди, під час якого в його будинку вилетіли шибки, враховуючи ці обставини, рятуючи своє життя від ворожого обстрілу, перебуваючи у стані крайньої необхідності поїхав до блокпосту, де виїхав із черги і повідомив, що був вимушений нетверезим керувати автомобілем.

Окрім цього, судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що відповідно до довідки Угроїдського старостинського округу Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області від 20 січня 2025 року про фактичне місце проживання у житловому приміщенні/будинку осіб №72 фактичним місцем проживання ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_2 з січня 2025 року є АДРЕСА_2 .

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції відхилив доводи про те, що позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 , як військовослужбовця потягне неможливість виконувати свій військовий обов`язок в повному обсязі.

Окрім цього, захисником ОСОБА_3 подано клопотання про виклик свідка інспектора ВП №4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , який підтвердить, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, з результатом тесту проведеного на місці ОСОБА_1 згоден не був.

У судове засідання призначене на 11 год. 30 хв. 02 жовтня 2026 року, до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у передбачений законом спосіб.

При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Так, на судовий розгляд призначений на 08 год. 30 хв. 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 та адвокат Нестеренко М. В. (який з 15.12.2025 свою адвокатську діяльність зупинив) не з`явилися, судове засідання було перенесено у зв`язку з неявкою сторін.

До початку судового засідання призначеного на 09 год. 00 хв. 14 липня 2026 року захисник Моісеєнко В. В. подав клопотання про відкладення у зв`язку зі вступом у справу та можливістю ознайомитись за матеріалами справи.

Також до початку судового засідання призначеного на 11 год. 30 хв. 02 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення, оскільки у зв`язку зі станом здоров`я не може прибути до суду та взяти участь у розгляді апеляційної скарги, однак підтверджень суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 , знаючи, що в апеляційному суді на розгляді з 21 серпня 2025 року перебуває подана адвокатом Нестеренком М. В. апеляційна скарга, в судове засідання жодного разу не з`явився, подаючи клопотання про відкладення апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що останній не бажає приймати участь в апеляційному перегляді даної справи.

Тому, враховуючи клопотання ОСОБА_1 про відкладення та принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для повторного відкладення апеляційного розгляду та вважає за можливе здійснити розгляд поданої апеляційної скарги захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Нестеренком М.В. на постанову Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2025 року у відсутність ОСОБА_1 , і в даному випадку права останнього на доступ до правосуддя, не є порушеним.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Моісеєнка В. В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням досліджених матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами.

Апеляційний суд вважає наявні в матеріалах справи докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого складу правопорушення як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння є: факт керування транспортним засобом та факт наявності алкогольного сп`яніння.

Факт скоєння правопорушення підтверджується рядом досліджених судом першої інстанції та врахованих доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277879 від 21.03.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- чеком Алкотест 6820, тест №469, результат – 1,24 проміле (а.с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому ОСОБА_1 зазначив, що з результатами тесту не згоден (а.с. 4);

- диском з відеозаписом вчиненого правопорушення( а.с.5), з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинку на блокпості, виявлення працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , факт пропозиції пройти огляд на встановлення наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, згода водія та проведення такого огляду з результатом тесту 1,24 проміле, незгода ОСОБА_1 з вказаним результатом, факт пропозиції пройти огляд на встановлення наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння у медичному закладі, відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я.

Наданий відеозапис обґрунтовано враховано при постановленні судового рішення, оскільки він повною мірою надає можливість суду встановити фактичні обставини справи для її правильного вирішення.

Докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості, ні в суду першої інстанції, ні в апеляційного суду не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом, є правильним, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі сторона захисту стверджувала, що:

- судом не враховані доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення у ОСОБА_1 , що дійсності не відповідає, оскільки зміст постанови суду першої інстанції відображає детальний аналіз судом всіх доказів як окремо так і в своїй сукупності, а також судом було враховано і доводи захисника, які він в тому числі, дублює і в мотивах апеляційної скарги;

- суд не приділив належної уваги листу Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 09 квітня 2025 року №55/71-112аз, у якому зазначено, що 21 березня 2025 року на лінію «102» надходило повідомлення щодо обстрілу с. Угроїди, що підтверджує той факт, що останній діяв в стані крайньої необхідності, спасаючи своє життя, оскільки ОСОБА_1 не планував сідати за кермо, а тому зустрівши сусіда вживав алкоголь, але увечері почався обстріл с. Угроїди, під час якого в його будинку вилетіли шибки, враховуючи ці обставини, рятуючи своє життя від ворожого обстрілу, перебуваючи у стані крайньої необхідності поїхав до блокпосту, де виїхав із черги і повідомив, що був вимушений нетверезим керувати автомобілем. Однак, до таких доводів захисника апеляційний суд відноситься критично з тих підстав, що на дослідженому судом відео, яке також виступало предметом повторного дослідження апеляційного суду, ОСОБА_1 при зупинці його авто поліцією, жодних відомостей про те, що діяв в стані крайньої необхідності не повідомляє, більше того останній демонструє агресивну поведінку. Аналізуючи зміст доданого захисником, як доказу листа (а.с. 16), апеляційний суд вбачає з нього те, що відповідь захиснику ОСОБА_5 надавалась на його адвокатський запит та ГУНП в Сумській області дійсно повідомляє, що 21.03.2025 на лінію «102» надходило повідомлення, щодо обстрілу території с. Угроїди Сумського району Сумської області та за даним фактом реєструвалось кримінальне провадження. Натомість, вказана інформація не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 в момент обстрілу був саме в місці його епіцентру, що його життю була безпосередня загроза та саме через це він в стані алкогольного сп`яніння був вимушений сісти за кермо тоді як він, як водій, безумовно повинен знати, що це категорично заборонено та він може бути притягнутий до відповідальності. Тому, надану захисником інформацію апеляційний суд не може визнати такою, що в даному конкретному випадку, з дій особи виключає склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- суд першої інстанції відхилив доводи про те, що позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 , як військовослужбовця потягне неможливість виконувати свій військовий обов`язок в повному обсязі, що апеляційний суд вважає правильним, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає як адміністративне стягнення у виді штрафу так і позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо належних та допустимих доказів, яким суддею суду першої інстанції була надана вірна правова оцінка та якими підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачав підстав для виклику у судове засідання інспектора ВП №4 (м. Суми) СРУП ГУНП в Сумській області Яненка Дмитра Михайловича, а тому, у задоволенні і вказаного клопотання захисника, слід відмовити.

Таким чином, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і апеляційний суд, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин вимоги апеляційної скарги захисника слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Нестеренка М.В., на цю постанову, без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.