Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №501/2603/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1681/26

Номер справи місцевого суду: 501/2603/26

Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Кравця Ю.І., при секретарі судового засідання Губарі Д.В., за участі ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 02.07.2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП,

встановив

Згідно оскарженої постанови, 18.05.2026 р. о 18:15 год. ОСОБА_1 в м. Чорноморськ Одеського району Одеської області, по просп. Миру, 1, залишив без нагляду у дворі багатоповерхового будинку, тобто вигулював собаку породи пекінес в не відведеному для цього місці, внаслідок чого собака вкусила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за праву гомілку, що заподіяло шкоду її здоров`ю, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскарженою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією тварини – собаки породи пекінес, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, або накласти мінімальний штраф без конфіскації тварини.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанову суду було прийнято без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема тієї обставини, що потерпіла не має жодних претензій, а також той факт що в матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання шкоди здоров`я людей або їх майну. Крім того, судом першої інстанції проігноровано офіційну позицію потерпілої, яка не має жодних претензій до власника собаки, а конфіскація домашньої тварини у даному випадку є неспівмірним і жорстоким заходом правового регулювання.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, постанову суду скасувати, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, судом першої інстанції в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП суд першої інстанції виходив із того, що обставини, викладені у протоколі, підтверджені обставинами, викладеними у заяві та поясненнях, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 підтвердила факт нападу на неї собаки, яка перебували на вулиці без супроводу господаря, без повідків та намордників, та вкусила її за ногу. Позицію ОСОБА_1 який є особою, яка утримує собаку, викладену у судовому засіданні, яка полягає в повному запереченні своєї відповідальності за допущені ним особисто порушення прав і законних інтересів фізичних осіб та створення загрози безпеці людей, та як наслідок, спричинення заподіяння шкоди здоров`ю людини, суд розцінює як байдуже, безвідповідальне ставлення до наслідків, які настали в результаті ігнорування та не дотримання вимог нормативно-правових актів, які регулюють Правила утримання домашніх тварин, в тому числі собак. Така поведінка та ставлення ОСОБА_1 свідчить про відсутність усвідомлення протиправності його дій та каяття у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 154 КУпАП відповідальність передбачена за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

За положеннями ч. 3 ст. 154 КУпАП адміністративна відповідальність наступає у випадку вчинення дії, передбачені ч. 1 цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 177517 вбачається, що ОСОБА_1 18.05.2026 року близько 18 год 15 хв по ОСОБА_1 в м. Чорноморськ Одеського району Одеської області, по просп. Миру, 1, залишив без нагляду у дворі багатоповерхового будинку, тобто вигулював собаку породи пекінес в не відведеному для цього місці, внаслідок чого собака вкусила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за праву гомілку, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

На підтвердження наведених в проколі обставин подій до вказаного протоколу долучено заяву потерпілої ОСОБА_2 до ВП№1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, складену 18.05.2026 року (тобто в день зазначений в протоколі подій), в якій повідомляє, що 18.05.2026 року на неї накинулася собака, хватала за ноги, на одній нозі залишився укус, крововилив, просить вжити відповідні заходи до власника даних собаки.

Відповідні обставини також було зазначено потерпілим й в письмових поясненнях, відібраних працівниками поліції 18.05.2026 року та долучених до матеріалів справи, в яких також зазначено про намір потерпілої самостійно звернутись до лікарні для надання медичної допомоги.

Зазначенні обставини також підтвердженні і рапортами працівників поліції відповідно до якого 18.05.2026 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.05.2026 року о 18.25 за адресою: АДРЕСА_2 . Заявницю покусала собака (мала), господар не бажає показувати паспорт собаки, заявниця до ШМД звернеться самостійно. Заявниця очікує поліцію щоб написати заяву на господаря (а.с. 4, 7).

Наданими письмовими поясненнями 29.05.2026 року ОСОБА_1 підтвердив належність йому зазначеної собаки, повідомивши при цьому, зазначив що вийшов з собакою, поки перепарковував свою машину, можливо його собака підбігла нюхати жінку на ім`я ОСОБА_3 , а жінка відреагувала неадекватно та можливо спровокувала собаку на можливий укус. Оглянувши потерпілу, ОСОБА_1 не помітив укус, можливо потерпіла сама собі роздряпала ногу. Одяг був цілий (а.с. 8-9).

При цьому, спричинення заподіяння шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 , що є обов`язковою ознакою в даному випадку згідно положень ч. 3 ст. 154 КУпАП, підтверджується в свою чергу долученою довідкою № 2247 КНП «Чорноморська лікарня № 10» ЧМР, з якої вбачається звернення ОСОБА_2 18.05.2026 року до травматологічного пункту медичного закладу з приводу укушених рани правої гомілки. Таким чином, з огляду на викладене, наведені обставини справи в своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги в частині відсутності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заподіянням шкоди потерпілій ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував позицію потерпілої ОСОБА_2 , яка не має до ОСОБА_1 жодних претензій, не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Відсутність у потерпілої будь-яких претензій до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, сама по собі не свідчить про відсутність у діях останньої складу адміністративного правопорушення та не звільняє її від адміністративної відповідальності.

При цьому позиція потерпілої не є визначальною для вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки суд відповідно до вимог закону має надати оцінку всім зібраним у справі доказам у їх сукупності та встановити обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника, його вину, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт того, що потерпіла не наполягає на притягненні ОСОБА_1 до відповідальності або не має до нього майнових чи інших претензій, не нівелює встановленого судом факту неналежного утримання та вигулу собаки, внаслідок чого остання вкусила потерпілу та заподіяла шкоду її здоров`ю.

Доводи апеляційної скарги щодо конфіскації собаки також не дають підстав для зміни постанови суду першої інстанції.

Санкція частини третьої статті 154 КУпАП прямо передбачає за вчинення відповідного правопорушення накладення на громадян штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Отже, законодавець пов`язує застосування конфіскації тварини із встановленням складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 154 КУпАП.

За таких обставин застосування конфіскації тварини відповідає санкції частини третьої статті 154 КУпАП.

При цьому відсутність претензій потерпілої до власника собаки не може бути підставою для незастосування конфіскації, оскільки така позиція потерпілої не змінює встановленої судом правової кваліфікації дій ОСОБА_1 та не усуває передбачених законом наслідків вчинення правопорушення.

Окрім цього, апеляційний суд враховує й те, що свою відповідальність за неналежне утримання тварини ОСОБА_1 , намагається перекласти на потерпілу.

Доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з видом адміністративного стягнення, однак не містять обставин, які б спростовували правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для застосування конфіскації тварини.

Отже, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не надано.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зібраними по справі доказами в повній мірі підтверджена наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 02.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 154 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець