Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №469/1452/25 — Миколаївський апеляційний суд

30.09.26

22-ц/812/1551/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 469/1452/25

Номер провадження 22-ц/812/1551/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Муругова В.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,

за участю: відповідача – ОСОБА_1 , його представника – адвоката Зеленської А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Зеленською Анжелікою Петрівною

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді – Гапоненко Н.О., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі – МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2025 року МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позов обґрунтовано тим, що 24 серпня 2024 року приблизно о 12 год. 00 хв. на автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 60 км. Миколаївська область Миколаївський район, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «Sсoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП застрахована не була. 04 вересня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення регламентної виплати.

Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 становить 366 054,11 грн. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило ОСОБА_4 регламенту виплату в розмірі 160 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №19556 від 13 червня 2025 року. Крім того, позивач сплатив 3 480 грн за послуги зі збору документів та визначення розміру шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією №940074 від 02 жовтня 2024 року.

Посилаючись на те, що після здійснення регламентної виплати до МТСБУ перейшло право зворотної вимоги до винної особи, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 160 000 грн, витрати на визначення розміру шкоди у розмірі 3 480 грн, ва всього 163 4780 грн та 3 028 грн судового збору.

У відзиві на позов, представник відповідача - адвокат Зеленська А.П. просила відмовити у задоволенні позову та стягнути з МТСБУ судові витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 20 000 грн.

Адвокат Зеленська А.П. зазначала, що позов є необґрунтованим, неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, адвокат вважає, що саме водій ОСОБА_3 , який фізично і безпосередньо спричинив зіткнення з автомобілем «Ford Focus» внаслідок своїх дій, несе первинну цивільну - правову відповідальність за відшкодування шкоди.

Натомість зазначення у резолютивній частині постанови Березанського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року у справі № 469/1597/24 про встановлення вини відповідача у ДТП не означає те, що дана вина знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із механічним пошкодженнями та матеріальними збитками спричиненими ОСОБА_5 (власниці автомобіля Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_4 ), оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 серед потерпілих у справі було загалом три особи.

Водночас з цим, суд приймаючи рішення у справі про адміністративне правопорушення в мотивувальній частині чітко відокремив фінальне коло потерпілих осіб на момент прийняття рішення у справі № 469/1597/24, виключи із їх числа власницю автомобіля Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_5 у зв`язку із відсутністю причинно-наслідкового зв`язку із діями/бездіяльністю ОСОБА_1 та механічними пошкодженнями, отриманими Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Адвокат Зеленська А.П. вказує, що як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, ДТП відбулося у два етапи: перше зіткнення (Skoda Octavia, ВАЗ 21099, Chevrolet Lacetti) відбулося на ділянці дороги по ходу руху автомобілів з м. Одеса в бік м. Миколаєва. Інше місце зіткнення (Ford Focus з Chevrolet Lacetti) відбулося вже на ділянці дороги по ходу руху автомобілів з м. Миколаєва у бік м. Одеса. ОСОБА_3 (водій ОСОБА_6 ) після первинного зіткнення, здійснив «самостійні, активні дії», виїхавши з правого узбіччя по ходу свого руху на смугу зустрічного руху, подолавши мінімальну дистанцію 46,3 м, відповідно до інформації зі схеми ДТП. Саме ці активні та незалежні дії водія Chevrolet Lacetti - ОСОБА_3 призвели до зіткнення з автомобілем Ford Focus.

Таким чином, адвокат переконана, що шкода, завдана автомобілю Ford Focus (державний номерний знак НОМЕР_4 ), є прямим наслідком неправомірних/ необережних дій водія Chevrolet Lacetti - ОСОБА_3 , який з огляду на подолану дистанцію після первинного контакту, мав можливість відновити контроль над керуванням або здійснити безпечну зупинку, але не зробив цього, чим допустив зіткнення із зустрічним автомобілем Ford Focus.

До того ж, як зазначено в постанові Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/1597/24 від 27 травня 2025 року, встановлені факти вказують на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між будь-якими діями або бездіяльністю ОСОБА_1 (порушення ним п. 2.3 «б», 10.1 ПДР України) та механічними пошкодженнями, що виникли на автомобілі Ford Focus після його контактування з Chevrolet Lacetti.

Адвокат вважає, що оскільки судом вже встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у пошкодженні автомобіля Ford Focus, регресні вимоги МТСБУ саме до нього є безпідставними.

Хоча МТСБУ у позові й посилається на наказ про відшкодування шкоди на користь ОСОБА_4 у розмірі 160 000 грн, адвокат Зеленська А.П. наголошує, що МТСБУ помилково визначило ОСОБА_1 як особу відповідальну за шкоду, заподіяну саме автомобілю FORD Focus, державний номерний знак НОМЕР_4 .

А відтак, оскільки відповідач не є суб`єктом відповідальності перед власником цього транспортного засобу згідно зі ст. 1188 ЦК України, регресна вимога на суму 163 480 грн є безпідставною та необґрунтованою.

Представник МТСБУ - Попов В.Є. у додаткових поясненнях, поданих ним 22 січня 2026 року просив посилання представника відповідача, викладенні нею у відзиві на позов вважати необґрунтованими, та такими, що не мають значення для даної справи у зв`язку з чим, представник позивача просив про задоволення позову.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ у порядку регресу завдані збитки в сумі 163 480 грн та судовий збір у сумі 3028 грн, а всього 166 508 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, його цивільно-правова відповідальність на час ДТП не була застрахована, МТСБУ здійснило потерпілому регламенту виплату, а тому набуло право регресної вимоги до відповідача.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зеленська А.П. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені ним у суді першої та апеляційної інстанції, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що фактичні обставини зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вже були предметом повного, всебічного та безпосереднього судового дослідження у межах справи про адміністративне правопорушення №469/1597/24, за результатами розгляду якої Березанським районним судом Миколаївської області 27 травня 2025 року ухвалено постанову, яка набрала законної сили та має преюдиційне значення для даної цивільної справи.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом було детально досліджено механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, пояснення усіх учасників ДТП, схему місця події, фото таблиці, характер пошкоджень транспортних засобів та інші матеріали справи. За результатами такого дослідження судом було встановлено, що ДТП фактично складалася із двох окремих та самостійних етапів. Перший етап полягав у контактуванні автомобілів Skoda Octavia, ВАЗ 21099 та Chevrolet Lacetti на смузі руху у напрямку м. Миколаїв. Другий етап виник уже після завершення первинного контакту транспортних засобів та був пов`язаний виключно із подальшими самостійними діями водія Chevrolet Lacetti ОСОБА_3 , який, як встановлено судом, після первинного зіткнення не лише не зупинив транспортний засіб, а й здійснив подальший неконтрольований рух, виїхав із правого узбіччя на смугу зустрічного руху, подолавши значну дистанцію - щонайменше 46,3 метри, після чого допустив зіткнення із автомобілем Ford Focus.

Більше того, суд у справі № 469/1597/24 прямо зазначив, що встановлені обставини свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між будь-якими діями або бездіяльністю ОСОБА_1 та механічними пошкодженнями, які виникли після контактування Ford Focus із Chevrolet Lacetti. Таким чином, ще у межах адміністративного провадження судом було встановлено, що пошкодження автомобіля Ford Focus є наслідком окремих самостійних дій водія Chevrolet Lacetti, а не наслідком дій ОСОБА_1 .

Адвокат Зеленська А.П. наголошує, що суд у справі про адміністративне правопорушення окремо звернув увагу на характер первинного контакту транспортних засобів, зазначивши, що пошкодження автомобіля Skoda Octavia мали незначний характер та фактично обмежувалися подряпинами без суттєвих деформацій, що свідчило про відсутність такого механічного впливу, який би об`єктивно унеможливлював подальше керування автомобілем Chevrolet Lacetti. Навпаки, судом було встановлено, що після первинного контакту у водія Chevrolet Lacetti залишалася реальна технічна можливість контролювати рух транспортного засобу, здійснити безпечну зупинку або уникнути виїзду на зустрічну смугу руху. Однак саме внаслідок власних самостійних дій водія ОСОБА_3 автомобіль Chevrolet Lacetti опинився на смузі зустрічного руху та здійснив зіткнення із Ford Focus.

Попри наявність зазначених преюдиційних обставин, суд першої інстанції у даній цивільній справі фактично залишив їх поза увагою та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності саме на ОСОБА_1 .

Адвокат переконана, що рішення суду першої інстанції фактично ґрунтується не на об`єктивно встановленому механізмі дорожньо-транспортної пригоди, а виключно на формальному посиланні на сам факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що саме по собі не може автоматично свідчити про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у розумінні ст.1166 ЦК України.

Суд першої інстанції не врахував, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності прямого та безпосереднього причинного зв`язку між поведінкою особи та конкретною шкодою, а не внаслідок самого лише факту участі особи у певному етапі дорожньо-транспортної пригоди.

Саме неправильне встановлення фактичних обставин справи, ігнорування преюдиційних висновків суду у справі №469/1597/24 та неправильне застосування норм матеріального права призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Попов В.Є. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Так, на думку позивача апелянт фактично просить суд апеляційної інстанції надати преюдиційне значення не встановленим фактам, а правовим висновкам суду, що прямо суперечить положенням статті 82 ЦПК України. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху була встановлена судом. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на оскарження відповідної постанови суду у справі № 469/1597/24 та допустив набрання нею законної сили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа не вправі під час розгляду іншої справи фактично ставити під сумнів обставини, які були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Позивач переконаний, що у даному випадку апеляційна скарга фактично спрямована на переоцінку вже встановлених судом обставин щодо порушення відповідачем Правил дорожнього руху та його ролі у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційна скарга побудована на твердженні про те, що після первинного контакту автомобіль Chevrolet Lacetti здійснив подальший рух та зіткнувся з автомобілем Ford Focus, а тому відповідальність ОСОБА_1 нібито виключається, таке твердження суперечить правовій природі причинного зв`язку у деліктних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджується, що саме порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 стало вихідною причиною виникнення аварійної ситуації та подальшого розвитку подій.

Без допущеного відповідачем порушення Правил дорожнього руху не виникло б первинного зіткнення транспортних засобів, а відтак не виникли б і подальші наслідки дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, саме дії відповідача започаткували розвиток подій, які призвели до пошкодження транспортного засобу потерпілої особи.

Сам по собі факт подальшого руху автомобіля Chevrolet Lacetti після первинного контакту не свідчить про автоматичне припинення причинно наслідкового зв`язку між первинним порушенням Правил дорожнього руху та подальшими наслідками ДТП.

До того ж, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що шкода була заподіяна виключно внаслідок нової самостійної причини, яка повністю усунула значення первинних протиправних його дій.

Крім цього, позивач звертає увагу, що апеляційна скарга фактично не містить жодних заперечень щодо: факту здійснення МТСБУ регламентної виплати; законності здійснення такої виплати; розміру виплаченого страхового відшкодування; наявності у МТСБУ права регресної вимоги.

Таким чином, відповідач не спростовує жодної з передумов виникнення права регресу МТСБУ, а лише намагається поставити під сумнів уже встановлені судами обставини ДТП.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце й час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, колегія вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 24 серпня 2024 року приблизно о 12 год. 00 хв. на автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 60 км. Миколаївська область Миколаївський район, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «Chevrolet Lacetti» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.2 чт. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, винним у ДТП визнано ОСОБА_1 , провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно звіту №181-24 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП від 05 вересня 2024 року, вартість збитку нанесеного власнику ОСОБА_5 пошкодженого транспортного засобу «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 становить 366 054,11 грн.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ОСОБА_4 була застрахована в ПРАТ «СК «Євроінс Україна» термін дії з 27 липня 2024 року по 26 січня 2025 року.

04 вересня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення регламентної виплати.

На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило ОСОБА_4 регламенту виплату в розмірі 160 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №19556 від 13 червня 2025 року.

До шкоди, виплаченої власнику пошкодженого транспортного засобу, МТСБУ включило витрати на збір документів та визначення розміру шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією №940074 від 02 жовтня 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП застрахована не була, а відтак власник пошкодженого автомобіля «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 звернувся з повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди та з заявою про виплату належного відшкодування до МТСБУ.

Відповідно до розрахунку вартості утилізації КТЗ «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 після ДТП та розміру регламентної виплати від 06 вересня 2024 року, утилізаційна вартість становить 97 839,23 грн.

На підставі договору укладеному в ТСЦ від 24 жовтня 2025 року №5150/2025/5699/127 вказаний транспортний засіб перереєстрований на ОСОБА_7 .

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1961-IV), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV було передбачено право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначеним Законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Отже, для задоволення заявленої МТСБУ регресної вимоги підлягають встановленню факт заподіяння шкоди відповідачем, відсутність чинного договору обов`язкового страхування його цивільно-правової відповідальності, здійснення МТСБУ регламентної виплати особі, майну якої заподіяно шкоду, та розмір такої виплати.

У цій справі факт дорожньо-транспортної пригоди, її вчинення ОСОБА_1 , пошкодження автомобіля «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_4 , відсутність у відповідача чинного поліса обов`язкового страхування та здійснення МТСБУ регламентної виплати у розмірі 160 000 грн належними доказами підтверджені.

Постанова Березанського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, яка набрала законної сили, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце дії Азарова, що спричинили ДТП, та чи вчинені вони цією особою. Платіжна інструкція №19556 від 13 червня 2025 року підтверджує фактичне виконання МТСБУ обов`язку з регламентної виплати.

Таким чином, право МТСБУ на регрес виникло безпосередньо на підставі статті 1191 ЦК України та підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV унаслідок здійснення регламентної виплати.

За таких обставин суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про виникнення у МТСБУ права майнової вимоги у порядку регресу до відповідача і про стягнення з останнього суми сплаченого страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про неправильне встановлення фактичних обставин справи та ігнорування преюдиційних висновків суду у справі №469/1597/24 не заслуговують на увагу.

Так, у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Колегія суддів зауважує, що протилежний підхід фактично означав би можливість ревізії у цивільному судочинстві висновків судів у справах про адміністративне правопорушення щодо наявності/відсутності у діях особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Натомість доводи заявника фактично спрямовані на необхідність суду в межах цивільної справи повторно встановлювати наявність чи відсутність вини сторін у ДТП, діям яких вже надана правова оцінка судами у справах про адміністративне правопорушення.

Заперечуючи свою провину у ДТП та стверджуючи про провину іншого учасника ДТП ОСОБА_1 міг надавати відповідні докази, зокрема й висновки експертів, фото/відеоматеріали тощо, на підтвердження чи спростування цих обставин саме в межах справи про адміністративне правопорушення, яка була розглянута компетентним судом у передбаченій законом процедурі.

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Зеленською Анжелікою Петрівною залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

О.О. Ямкова

Повний текст складено 05 жовтня 2026 року.