Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №650/3531/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3531/26

провадження № 2/650/3401/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого – судді Сікори О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

26 травня 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 767947423 від 20 травня 2025 року у розмірі 15 021,64 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 20 травня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 767947423, за яким відповідачу надано 5 100,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання не виконала. Право грошової вимоги за кредитним договором 22 липня 2025 року перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а 04 грудня 2025 року – від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

За розрахунком позивача загальна заборгованість становила 17 571,64 грн, з яких: 5 100,00 грн – основний борг, 9 615,64 грн – проценти, 306,00 грн – комісія, 2 550,00 грн – штрафні санкції. Водночас у первісному позові вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявлені, а ціна позову визначена у розмірі 15 021,64 грн.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідач подала відзив, у якому заперечує проти стягнення процентів, комісії, штрафів та пені. Зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації та бере безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. На підтвердження цих обставин надала, зокрема, свідоцтво про шлюб, довідку військової частини форми 5 № 947 від 10 вересня 2026 року, копії військового квитка та посвідчення учасника бойових дій. Відповідач прямо зазначила, що визнає позов лише в частині основного боргу (тіла кредиту), який зобов`язується повернути, та просить відмовити у стягненні процентів, комісії, штрафів і пені.

25 вересня 2026 року представник позивача подав заяву, названу заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просить стягнути з відповідача 5 100,00 грн основного боргу та 306,00 грн комісії, а також заявлені судові витрати.

Оцінюючи цю заяву у процесуальному аспекті, суд виходить з того, що за пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частин другої та третьої статті 279 ЦПК України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження, а процесуальні дії, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, можуть бути вчинені протягом цих тридцяти днів.

Отже, заява від 25 вересня 2026 року подана після спливу встановленого законом строку для зменшення розміру позовних вимог. Заяви про поновлення процесуального строку із зазначенням причин його пропуску позивач не подав. Тому підстав враховувати подану заяву як належно вчинене процесуальне зменшення розміру позовних вимог суд не вбачає. Разом з тим викладена в ній позиція позивача щодо застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 зазначеного Закону враховується судом як письмове пояснення сторони. Суд вирішує первісно заявлені позовні вимоги у межах предмета та підстав позову.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

20 травня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 767947423. Договір та паспорт споживчого кредиту оформлені в електронній формі та підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим і введеним 20 травня 2025 року. За договором відповідачу надано перший транш у сумі 5 100,00 грн.

Факт надання коштів підтверджується платіжним дорученням від 20 травня 2025 року, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало 5 100,00 грн на платіжну картку відповідача із зазначенням договору № 767947423. Відповідач факт отримання основної суми кредиту не заперечує.

За умовами договору кінцева дата повернення кредиту визначена 19 червня 2030 року. Пунктами 7.2, 7.5 договору передбачено, що основна сума кредиту та комісія підлягають сплаті не пізніше ніж протягом тридцяти календарних днів після закінчення строку дії договору або після ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання чи припинення договору у передбачених договором випадках. Розмір комісії за надання першого траншу становить 306,00 грн.

З наданого первісним кредитором розрахунку вбачається, що 27 червня 2025 року від відповідача надійшов платіж у сумі 5,00 грн, який кредитор зарахував у погашення процентів. Після цього у розрахунку основний борг продовжено обліковувати в сумі 5 100,00 грн.

22 липня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором факторингу № МВ-ТП/45 відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за кредитним договором відповідача, що підтверджується договором факторингу та витягом з Реєстру прав вимоги. 04 грудня 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № 04/1225-01 відступило відповідне право вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що підтверджується договором факторингу, витягом з Реєстру прав вимоги № 2 та актом його приймання-передачі. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. За статтями 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отриманий кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачена можливість укладення електронного договору шляхом акцепту оферти та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Надані матеріали дозволяють встановити зміст договору, особу позичальника, суму кредиту та факт його перерахування, а тому суд вважає доведеними укладення кредитного договору і надання відповідачу 5 100,00 грн.

Разом з тим спірні правовідносини підлягають оцінці з урахуванням спеціальної соціальної гарантії, встановленої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У редакції, чинній на час укладення кредитного договору та розгляду справи, зазначена норма поширює відповідну пільгу, зокрема, на військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період, на весь час їх призову, а також на їх дружин (чоловіків). Для таких осіб штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім прямо визначених законом видів цільових кредитів. Спірний договір укладений на споживчі потреби та до таких винятків не належить.

Зі свідоцтва про шлюб убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04 листопада 2016 року. Довідкою військової частини форми 5 № 947 від 10 вересня 2026 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Відповідач також надала копії військового квитка, які підтверджують проходження ним військової служби, та зазначила, що з 20 травня 2022 року він безпосередньо бере участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України. Вказані обставини позивач по суті не заперечив, а у заяві від 25 вересня 2026 року сам послався на поширення на відповідача передбаченої законом пільги.

Отже, станом на 20 травня 2025 року – дату укладення спірного кредитного договору – відповідач перебувала у шлюбі з військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації. Тому передбачена пунктом 15 статті 14 Закону пільга поширюється на відповідача протягом усього спірного періоду нарахувань.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 (провадження № 61-16558св25) зазначено, що за наявності підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Така норма має імперативний характер та підлягає застосуванню судом при визначенні дійсного розміру кредитної заборгованості.

Таким чином, проценти у сумі 9 615,64 грн, які первісний кредитор та наступний кредитор нарахували за період дії кредитного договору, стягненню з відповідача не підлягають.

Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22), згідно з яким за наявності пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 вказаного Закону, суд при розгляді позову кредитора повинен самостійно визначити належний розмір основного боргу та зменшити його на суми платежів, які кредитор зарахував у погашення процентів, штрафних санкцій або пені, що не підлягали нарахуванню.

Оскільки 27 червня 2025 року відповідач сплатила 5,00 грн, а кредитор зарахував цей платіж у погашення процентів, які в силу закону не повинні були нараховуватися, зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу. Відтак фактичний непогашений залишок основної суми кредиту становить 5 095,00 грн (5 100,00 грн - 5,00 грн).

Суд також враховує, що відповідач у відзиві прямо визнала позов у частині обов`язку повернути основний борг та просила задовольнити вимогу в цій частині у розмірі фактично отриманої суми позики. Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов повністю або частково на будь-якій стадії провадження. За наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову в частині, яка визнана відповідачем.

Хоча кінцева дата повернення кредиту за договором визначена 19 червня 2030 року, стаття 531 ЦК України допускає дострокове виконання боржником свого обов`язку, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті зобов`язання. Визнання відповідачем обов`язку повернути основний борг у цій справі не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Тому суд приймає таке визнання у межах фактично непогашеного залишку – 5 095,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 306,00 грн комісії суд виходить з такого.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо не встановлює звільнення від сплати передбаченої кредитним договором комісії. Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24) звертав увагу, що за чинного правового регулювання сама по собі погоджена сторонами комісія за операцію з видачі споживчого кредиту не є нікчемною лише через факт її встановлення.

Однак у цій справі вирішальним є не питання допустимості комісії як такої, а настання строку її сплати. Згідно з пунктом 7.5 кредитного договору комісія за надання кредиту сплачується не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення строку дії договору або після ініціювання кредитодавцем дострокового припинення чи розірвання договору у передбаченому ним порядку. Строк дії договору закінчується 19 червня 2030 року.

Позивач посилається на досудову вимогу від 05 лютого 2026 року про дострокове повернення всієї заборгованості. Матеріали справи містять докази направлення цієї вимоги поштовим відправленням, однак доказів її вручення відповідачу не містять.

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено спеціальний порядок реалізації кредитодавцем права на дострокове повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав. Якщо кредитодавець вимагає повернення такого кредиту, відповідний обов`язок споживача виникає протягом тридцяти календарних днів з дня одержання повідомлення про вимогу. У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21) наголошено, що за відсутності доказів належного одержання позичальником вимоги не виникає обов`язок дострокового повернення сум, строк сплати яких ще не настав.

Крім того, умовами пункту 9.1.1.7 спірного договору право кредитодавця вимагати дострокового повернення пов`язане, зокрема, із затриманням позичальником сплати процентів, частини кредиту або комісії щонайменше на один місяць. Установлено, що проценти у відповідача в силу імперативної норми закону не виникали, строк повернення основної суми кредиту не настав, а строк сплати комісії за пунктом 7.5 договору також не настав. Отже, матеріали справи не підтверджують належного настання договірних і законних передумов для дострокової вимоги саме щодо платежів, строк сплати яких ще не настав.

Відповідач комісію не визнає. Тому вимога про її стягнення у сумі 306,00 грн на час розгляду справи є передчасною та задоволенню не підлягає. Такий висновок не означає визнання умови договору про комісію недійсною чи припинення відповідного договірного зобов`язання; суд лише констатує відсутність на цей час доведеного строку її примусового стягнення.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 5 095,00 грн непогашеного основного боргу. У стягненні 9 615,64 грн процентів та 306,00 грн комісії слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з такого.

Позивач при поданні позову в електронній формі сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Також на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт приймання-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, відповідно до якого вартість наданої у цій справі правничої допомоги становить 7 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов заявлено на суму 15 021,64 грн, задоволено на суму 5 095,00 грн, що становить 33,9177 відсотка від первісної ціни позову.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 903,03 грн судового збору (2 662,40 грн ? 33,9177 %) та 2 374,24 грн витрат на професійну правничу допомогу (7 000,00 грн ? 33,9177 %).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 525, 526, 531, 599, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за договором кредитної лінії № 767947423 від 20 травня 2025 року за основною сумою кредиту у розмірі 5 095 (п`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 9 615,64 грн процентів за користування кредитом та 306,00 грн комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 903 (дев`ятсот три) грн 03 коп. судового збору та 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора