Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №650/3534/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3534/26

провадження № 2/650/3402/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

26 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 983397263 від 01 березня 2025 року.

Позов обґрунтовано тим, що 01 березня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 983397263, за яким відповідачу надано 5 300,00 грн кредиту. Право вимоги за договором 22 квітня 2025 року відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/32, а 30 вересня 2025 року - позивачу за договором факторингу № 30/0925-01.

Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду загальна заборгованість за кредитним договором становить 18 455,66 грн, з яких: 5 300,00 грн - основна сума кредиту, 10 187,66 грн - проценти за користування кредитом, 318,00 грн - комісія за надання кредиту, 2 650,00 грн - штрафні санкції. Водночас вимогу про стягнення 2 650,00 грн штрафних санкцій позивач не заявляє, а тому визначив ціну позову у сумі 15 805,66 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

12 червня 2026 року представник відповідача Ткаченко Т.В. подала відзив. У відзиві відповідач не заперечує проти заявленої суми кредитної заборгованості по суті спору, однак заперечує проти відшкодування 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх неспівмірними зі складністю справи та просить зменшити їх до 1 000,00 грн. На обґрунтування вказує, що справа є малозначною та типовою, розглядається без виклику сторін, а підготовка позову та інших документів не потребувала заявленого обсягу часу і витрат.

14 червня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт приймання-передачі наданих послуг. 18 червня 2026 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив та наполягала на зменшенні витрат. 19 червня 2026 року позивач подав додаткові пояснення з цього питання.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач повторно просить стягнути 18 455,66 грн, одночасно зазначаючи як складові цієї суми лише 5 300,00 грн основного боргу та 10 187,66 грн процентів. Окремої заяви про збільшення розміру позовних вимог у порядку статті 49 ЦПК України позивач не подавав, додаткового судового збору у зв`язку зі збільшенням ціни позову не сплачував. Тому суд розглядає спір у межах первісно заявлених вимог на суму 15 805,66 грн. З урахуванням змісту позовної заяви, визначеної в ній ціни позову та прямої вказівки позивача на те, що із загальної заборгованості 18 455,66 грн він не заявляє лише 2 650,00 грн штрафних санкцій, сума 15 805,66 грн охоплює 5 300,00 грн кредиту, 10 187,66 грн процентів та 318,00 грн комісії. Невідображення комісії у переліку складових у пункті 5 прохальної частини позову суд оцінює як арифметичну та редакційну неточність, яка не змінює змісту заявленої вимоги.

Обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

Із паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» та договору кредитної лінії № 983397263 вбачається, що 01 березня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредитну лінію з першим траншем у сумі 5 300,00 грн. Строк кредитування визначено до 1 826 днів, дисконтний період - 21 день, а кінцева дата повернення кредиту - 31 березня 2030 року.

Паспорт кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8349», який 01 березня 2025 року о 15.01 год. направлено та о 15.02 год. введено. Сам договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «VHBJ», який направлено та введено того ж часу. Кредитодавець підписав документи кваліфікованим електронним підписом.

Платіжним дорученням від 01 березня 2025 року підтверджено перерахування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 5 300,00 грн саме ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на платіжну картку з маскою 4149-49XX-XXXX-7423 із призначенням платежу за договором № 983397263 від 01 березня 2025 року. Платіж проведено банком 01 березня 2025 року.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованих процентів та комісії. Сукупність електронного договору, даних про одноразові ідентифікатори, платіжного документа та подальших розрахунків заборгованості дає суду підстави вважати факт виникнення кредитного зобов`язання доведеним.

Такий підхід узгоджується, зокрема, з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25), у якій зазначено, що кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо істотних умов.

За договором факторингу № МВ-ТП/32 від 22 квітня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги, визначені реєстром прав вимоги. У витягу з цього реєстру зазначено відповідача, її РНОКПП, номер і дату кредитного договору та склад заборгованості: 5 300,00 грн основного боргу, 2 500,54 грн процентів, 318,00 грн комісії та 2 650,00 грн неустойки.

Факт фінансування за першим договором факторингу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків і протоколом узгодження предмета факторингової операції. За договором факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, передбачені реєстрами. Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги № 2 від 30 вересня 2025 року підтверджено передачу відповідного реєстру, а платіжною інструкцією від 06 жовтня 2025 року - здійснення позивачем фінансування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Витяг з Реєстру прав вимоги № 2 містить відомості щодо договору відповідача та заборгованості у сумі 18 455,66 грн, у тому числі 5 300,00 грн основного боргу, 10 187,66 грн процентів, 318,00 грн комісії та 2 650,00 грн неустойки. Таким чином, позивач довів безперервний перехід до нього права вимоги за кредитним договором відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України.

Розрахунок первісного кредитора свідчить, що до 22 квітня 2025 року за договором обліковувалися 5 300,00 грн тіла кредиту, 2 500,54 грн процентів, 318,00 грн комісії та 2 650,00 грн штрафних санкцій. Розрахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» містить подальше нарахування процентів та станом на 17 вересня 2025 року визначає загальний розмір процентів 10 187,66 грн. Після 17 вересня 2025 року проценти позивачем до заявленої суми не нараховувалися. Виписка з особового рахунку позивача підтверджує незмінність складових боргу після переходу права вимоги.

Щодо процентів та комісії

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі і порядку, встановлених договором.

Договором передбачено дисконтну процентну ставку 0,80 відсотка від суми кредиту за кожний день користування протягом початкового дисконтного періоду та базову процентну ставку 0,98 відсотка на день. У паспорті кредиту визначено фіксований характер ставки, загальні витрати за кредитом, реальну річну процентну ставку та комісію за надання кредиту у розмірі 318,00 грн. Денна процентна ставка за договором 0,98 відсотка не перевищує встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру 1 відсоток.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) наголошено, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без вимоги споживача визнавати умову договору недійсною, змінювати її та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів; водночас нечіткі або двозначні умови підлягають тлумаченню на користь споживача. У цій справі умови щодо розміру ставки та порядку її застосування є визначеними, відповідач їх не оспорює, а заявлена денна ставка відповідає законодавчому обмеженню, чинному на дату укладення договору.

Щодо комісії суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21): Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісій, однак нікчемною є плата за ту інформацію про стан кредиту, яка згідно із законом повинна надаватися споживачу безоплатно не частіше одного разу на місяць. У цьому випадку 318,00 грн прямо визначено як одноразову комісію за надання кредиту, її розмір зазначено у паспорті та договорі і враховано у загальних витратах за кредитом. Доказів того, що ця комісія є платою саме за обов`язкове безоплатне інформування споживача, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги про стягнення 10 187,66 грн нарахованих процентів та 318,00 грн комісії є обґрунтованими. Вказані платежі за умовами договору вже підлягали сплаті, їх розмір відповідачем не оспорений, доказів їх погашення не надано.

Щодо вимоги про стягнення 5 300,00 грн основної суми кредиту

Разом з тим вимога про стягнення 5 300,00 грн основної суми кредиту підлягає окремій оцінці з урахуванням строку виконання цього зобов`язання та спеціальних норм законодавства про споживче кредитування.

Пунктом 7.1 договору дата 22 березня 2025 року визначена лише як рекомендована, а не обов`язкова дата дострокового повного повернення кредиту. За пунктом 7.3 договору кінцевою датою повернення кредиту є 31 березня 2030 року. Водночас пункт 9.1.1.7 договору надає кредитодавцю право у разі прострочення сплати процентів, частини кредиту або комісії щонайменше на один місяць вимагати дострокового повернення споживчого кредиту шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення або розірвання договору.

Частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює спеціальний порядок реалізації такого права. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача про прострочення, дії, необхідні для усунення порушення, та строк для їх вчинення. Якщо кредитодавець вимагає платежів, строк яких не настав, споживач має 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення для виконання вимоги. У разі усунення порушення протягом цього строку вимога кредитодавця втрачає чинність.

Це правило є імперативною гарантією споживача. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Матеріали справи містять складене ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомлення № ТП/983397263 від 18 вересня 2025 року про дострокове розірвання договору. У ньому вказано електронну адресу та номер телефону відповідача, зазначено загальну суму заборгованості та заявлено про дострокове розірвання договору з 18 вересня 2025 року. Однак матеріали справи не містять доказів фактичного відправлення цього повідомлення відповідачу електронною поштою, засобами мобільного зв`язку чи поштовим відправленням, а також доказів його одержання відповідачем.

Більше того, саме повідомлення не надає споживачу передбаченого законом 30-денного строку від дня його одержання для усунення порушення, а констатує розірвання договору з дати самого повідомлення. Така умова не може погіршувати становище споживача порівняно з імперативною нормою частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 9.2.2.9 самого кредитного договору також передбачає повернення кредиту та інших платежів протягом 30 календарних днів саме від дати отримання позичальником повідомлення про дострокове припинення або розірвання договору.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23 (провадження № 61-2757св25) за подібних правовідносин зроблено висновок, що починаючи з 10 червня 2017 року праву кредитора на дострокове стягнення споживчого кредиту має передувати реалізація права вимоги відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». За відсутності доказів завчасного направлення та одержання позичальником вимоги обов`язок дострокового повернення всієї суми кредиту не виникає. Верховний Суд залишив без змін рішення про стягнення лише прострочених платежів, хоча їх розмір відповідачем не оспорювався. Аналогічний висновок щодо застосування статті 16 цього Закону наведено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17.

Отже, саме по собі незаперечення відповідачем розміру заявленої заборгованості не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи настав строк виконання тієї частини зобов`язання, яку кредитор просить стягнути достроково. Визнання або незаперечення фактичного розміру боргу не може усунути встановлену законом передумову виникнення обов`язку достроково повернути ще не прострочену основну суму кредиту.

Оскільки строк остаточного повернення кредиту за договором - 31 березня 2030 року, а належна реалізація права на дострокове повернення 5 300,00 грн наданими доказами не підтверджена, вимога про стягнення основної суми кредиту на час вирішення справи є передчасною і задоволенню не підлягає. Така відмова ґрунтується виключно на ненастанні строку виконання цієї частини зобов`язання та не означає припинення основного зобов`язання або позбавлення кредитора права заявити відповідну вимогу після настання передбачених законом і договором підстав.

Те, що позивач нарахував проценти лише до 17 вересня 2025 року, не є підставою для збільшення їх розміру судом. Відповідно до засади диспозитивності суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тому оцінює лише заявлені 10 187,66 грн процентів.

Щодо клопотання про витребування доказів

Разом із позовом позивач подав клопотання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо належності платіжної картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів. Суд виходить із того, що надане платіжне доручення містить ПІБ і РНОКПП відповідача, номер кредитного договору, суму 5 300,00 грн, маску платіжної картки та відмітку про проведення платежу банком. Факт одержання кредиту відповідач не оспорює. Тому наявної сукупності доказів достатньо для встановлення факту надання кредиту, а витребування додаткових банківських відомостей не є необхідним для вирішення спору по суті. Питання за цим клопотанням підлягає вирішенню окремою ухвалою суду.

Щодо судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 39527 від 22 травня 2026 року.

Позовні вимоги майнового характеру задовольняються у сумі 10 505,66 грн із заявлених 15 805,66 грн, тобто на 66,4677 відсотка. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 769,64 грн судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771378195 від 21 січня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року. Актом визначено: вивчення матеріалів справи - 2 години, 1 000,00 грн; складання позовної заяви - 2 години, 5 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту - 1 година, 500,00 грн; підготовка клопотання - 1 година, 500,00 грн. Загальна вартість - 7 000,00 грн.

Заперечення відповідача проти розміру таких витрат є конкретним і містить посилання на характер справи, типовість спору, обсяг виконаної роботи та ціну позову, тому суд має підстави перевірити співмірність заявленої суми за критеріями статей 137, 141 ЦПК України.

Твердження відповідача про те, що витрати не можуть відшкодовуватися через відсутність доказів їх фактичної оплати, суд відхиляє. Для цілей розподілу враховується вартість правничої допомоги, яка сплачена або підлягає сплаті стороною. Умовами договору передбачено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується адвокатському бюро після фактичного отримання відповідних коштів. Отже, сама відстрочка оплати не свідчить про відсутність витрат.

Водночас справа є малозначною, розглядалася без повідомлення сторін, фактичні та правові питання є характерними для масових спорів про стягнення заборгованості за мікрокредитами. Значна частина доказової бази складається зі стандартних документів кредитодавця та факторингових компаній. Позовна заява значною мірою відтворює усталені положення законодавства і типову аргументацію. За таких обставин 5 000,00 грн за дві години складання позову, у співвідношенні із ціною позову та обсягом індивідуальної юридичної роботи, є надмірною частиною заявлених витрат. Разом з тим вивчення матеріалів, підготовка адвокатського запиту та клопотання фактично здійснювалися і були пов`язані зі справою.

Суд враховує підхід Верховного Суду, за яким зменшення витрат на правничу допомогу можливе за наявності клопотання іншої сторони та потребує конкретного мотивування того, які витрати є надмірними і чому, а оцінка має ґрунтуватися на критеріях реальності, необхідності, розумності та пропорційності. Такий підхід, зокрема, підтверджено постановою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі № 440/3822/25, а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

З урахуванням наведеного суд визначає розумний і співмірний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 3 000,00 грн. Оскільки позов задоволено на 66,4677 відсотка, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 994,03 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши докази кожен окремо та у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 204, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 8, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за договором кредитної лінії № 983397263 від 01 березня 2025 року у розмірі 10 505 (десять тисяч п`ятсот п`ять) грн 66 коп., яка складається з 10 187 (десять тисяч сто вісімдесят сім) грн 66 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 318 (триста вісімнадцять) грн 00 коп. заборгованості за комісією.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 300 (п`ять тисяч триста) грн 00 коп. основної суми кредиту - відмовити як передчасної.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1 769 (одну тисячу сімсот шістдесят дев`ять) грн 64 коп. судового збору та 1 994 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 03 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зазначена у відзиві адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішеня складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: ____________________ О.О. Сікора