Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №588/1623/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1623/26

Провадження № 2-о/588/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., заявниці ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у серпні 2026 року звернулася до суду із вказаною заявою, яку мотивувала тим, що 18.09.2009 між нею та громадянином Лвану ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі АР Крим (Україна) за актовим записом № 948. При реєстрації вказаного шлюбу вона змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_4 »

За час шлюбу в них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проживаючи з 2014 по 2020 роки у м. Севастополь АР Крим, що відноситься до тимчасово окупованої території України Російською Федерацією, вона з чоловіком розірвали шлюб 18.12.2020 за рішенням мирового судді від 17.11.2020 Судової дільниці № 3 Балаклавського судового органу міста Севастополя у відділі запису актів цивільного стану Балаклавського судового району міста Севастополя Управління РАЦС мста Севастополя (99200001), та отримали свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 23.12.2020 на підставі актового запису № 130209920000100306007 від 23.12.2020.

У 2026 році вона переїхала проживати на своє зареєстроване місце проживання до м. Тростянець Сумської області, де проживає разом з усіма дітьми у своїх батьків по АДРЕСА_1 .

Діти зареєстровані та проживають разом із нею та перебувають на її утриманні.

З 2020 року вона з чоловіком не проживають разом, їхня сім`я перестала існувати. Причиною розірвання шлюбу стали постійні сварки, прояв з боку колишнього чоловіка неповаги до неї та дітей.

Але, наразі актовий запис та свідоцтво про розірвання шлюбу, видане на тимчасово окупованій території в АР Крим не визнається державними органами України, тому єдиним ефективним способом захисту її прав є звернення до суду із даною заявою.

Посилаючись на указані обставини, заявниця просить суд встановити факт розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , що зареєстрований 18.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі АР Крим (Україна) за актовим записом № 948 та зміну її прізвища з прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ».

Ухвалою суду від 07.09.2026 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив.

Представниця заінтересованої особи у судове засідання також не з`явилася та надала заяву в якій зазначила, що просить суд розглянути справу без її участі, щодо розгляду заяви заперечень не має.

Заслухавши заявницю, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.

Судом установлено, що 18.09.2009 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі за актовим записом № 948 був зареєстрований шлюб. Після реєстрації шлюбу заявниця змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 11).

За час шлюбу в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12-15).

З витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що заявниця з 23.11.2010 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 23.12.2020, виданого 99200001 Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління РАГС міста Севастополя, рішенням мирового судді від 17.11.2020, Судової дільниці № 3 Балаклавського судового органу міста Севастополя у відділі запису актів цивільного стану Балаклавського судового району міста Севастополя Управління РАГС міста Севастополя, 18.12.2020 був припинений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с. 17, 28).

На звернення заявниці до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з приводу свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 23.12.2020, виданого 99200001 Відділом запису актів цивільного стану Балаклавського району міста Севастополя Управління РАГС міста Севастополя, було надано роз`яснення про те, що вказане свідоцтво було видано окупаційною владою на тимчасово окупованій території України і є нечинним на всій іншій території України. Тому заявниці рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту розірвання шлюбу (а.с. 24-25).

Отже, установлення факту розірвання шлюбу має для заявниці юридичне значення, оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу, видане окупаційною владою на тимчасово окупованій території України не визнається органами реєстрації актів цивільного стану на території України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту розірвання шлюбу.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Частиною 1 статті 18 указаного Закону передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно ч. 2 ст. 1, ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях є тимчасово окупованою територією.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (статті 1 та 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Згідно із статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. Про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб. У разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Також у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 359/4512/23 зроблено висновок про те, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо розірвання та реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний на тимчасово окупованій території України.

У зв`язку із розірванням шлюбу на тимчасово окупованій території заявниця не може отримати свідоцтво про розірвання шлюбу на підконтрольній Україні території із внесенням відповідного актового запису в Державний реєстр актів цивільного стану як підтвердження наявності розірвання шлюбу на державному рівні.

Встановлення факту розірвання та реєстрації шлюбу має значення для реалізації особистих немайнових прав заявниці.

З огляду на викладене, ураховуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для установлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території України між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки законом не передбачено іншого порядку установлення цього факту.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 259, 263-265, 268, 317-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту розірвання шлюбу - задовольнити.

Установити факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 18.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі Автономної Республіки Крим за актовим записом № 948 та зміну її прізвища з « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_3 ».

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Огієнко