Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №587/5106/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5106/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді – Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання – Макошенець С.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просить визнати за ОСОБА_3 право власності на частки квартири, загальною площею 90,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та за ОСОБА_4 право власності на частки вказаної квартири; стягнути з відповідача на користь позивачки 157687,50 гривень грошової компенсації за частину автомобіля марки Skoda Octavia, 2008 року випуску та сплачений судовий збір.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21.10.2021 року було розірвано. Під час перебування у шлюбі 19.12.2020 за договором купівлі-продажу було придбано у спільну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 32,3 метрів квадратних, загальна площа 42,6 метрів квадратних, кількість кімнат 3, власником якої зареєстрований відповідач. У подальшому згідно технічного паспорту від 15.05.2020 загальна площа квартири стала 90,6 квадратних метрів, житлова площа- 32,3 кв.м., допоміжна підсобна-30,7 кв.м., літніх, неопальних приміщень-27,6 м. Також під час шлюбу було куплено за спільні кошти автомобіль марки Skoda Octavia, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Так як майно було придбане у шлюбі, то є спільним сумісним майном та просила провести його поділ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, уточнивши другу вимогу та просила стягнути вартості автомобіля, яка була встановлена у висновці транспортно-товарознавчої експертизи та стягнути половину витрат за проведення даної експертизи.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначала, що спірну квартиру купили, в період перебування у шлюбі на протязі 2 років, мали двох дітей. Вони звернулись до батьків, а саме до свекра. Свекор дав їм та внукам частину коштів на житло. Певна сума в них була, так як вони відкладали на житло. Яка саме в них була сума, вже сказати не може. Коли свекор давав кошти на квартиру, у нього була лише одна умова, щоб житло було куплено в тому ж селі, де і вони проживали. Він давав кошти їх родині. Вони разом з чоловіком добудовували, робили ремонт, так як житло було у поганому стані. ЇЇ сім`я також вкладала кошти. Вона була присутня під час оформлення договору купівлі- продажу квартири у нотаріуса. Не стояло питання про те, що вона писала заяву, що це особисті кошти відповідача.

Представник відповідача, відповідач з в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову за першою вимогою, з підстав викладених у відзиві. Щодо стягнення з відповідача частини компенсації вартості автомобіля, визначеної висновком експерта не заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 12.02.2010 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 ( а.с.14)

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21.10.2021 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано (а.с. 13).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.12.2012 укладеним ОСОБА_4 було куплено квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та має вона має наступні характеристики: житлова площа 32,3 метрів квадратних, загальна площа 42,6 метрів квадратних, кількість кімнат 3. Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 36 540 грн. ( а.с.6)

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів договір купівлі продажу, від 19.12.2012 був зареєстрований приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т.С.( а.с.7)

Відповідно до заяви наданої приватному нотаріусу Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевій Т.С. від 19.12.2012 за р. №3632, ОСОБА_6 , дає згоду на купівлю чоловіком ОСОБА_4 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до договору купівлі-продажу квартири, посвідченим 19.12.2012 за № 3633. В даній заяві зазначається, що вона підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання квартири є їхньою спільною власністю та придбана квартира буде об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними за час шлюбу.( а.с.54)

Згідно технічного паспорту від 15.05.2020 загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 90,6 квадратних метрів, житлова площа- 32,3 кв.м., допоміжна підсобна-30,7 кв.м., літніх, неопальних приміщень-27,6 кв.м. ( а.с.16-18)

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 14.10.2025 наданим Територіальним сервісним центром МВС №5946 за ОСОБА_4 18.03.2020 зареєстровано автомобіль марки Skoda Octavia, 2008 року випуску, який 26.08.2025 перереєстровано на іншого власника( а.с.26)

Відповідно до відповіді на запит суду від 29.04.2026 наданим Територіальним сервісним центром МВС №5946 за ОСОБА_4 18.03.2020 зареєстровано автомобіль марки Skoda Octavia, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, який переєстрований на ОСОБА_7 на підставі договору дарування транспортного засобу, укладеного в ТСЦ 5946 від 26.08.2025, копія якого надається( а.с.96,97)

Відповідно до висновку експерта №9/2026 за результатами судової транспортної експертизи від 29.05.2026 дійсна вартість автомобіля марки Skoda Octavia, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, з урахуванням строку експлуатації на час відчудження 26.08.2025, станом цін на час проведення експертизи на підставі матеріалів справи, без врахування ПДВ, складає 278379,00 грн.( а.с.104-138)

Як стверджує позивачка даний транспортний засіб, як і квартира були куплені під час шлюбу за спільні кошти.

Як стверджує відповідач його батьками були надані кошти для придбання житла, на той час подружжя нетривалий час перебували у шлюбі, у них була маленька дитина і не було спільних коштів для покупки квартири. У зв`язку з цим відповідач вважає дану квартиру своєю особистою власністю, як придбану за кошти, що належали йому особисто( надані його батьками).

На підтвердження факту передання вказаної суми коштів його батьками відповідачем було заявлено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_8 , яке було задоволено судом.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8 , яка пояснила, що відповідач є її рідним сином, квартиру за адресою АДРЕСА_1 купляли вони з чоловіком. Кошти збирали протягом всього життя, тримали господарство, обробляли город. Гроші дали сину на купівлі житла для сім`ї. Договір дарування вони не складали, це була їх помилка. Давали 8 тис. доларів США, цієї суми було достатньо. Син з невісткою були тоді в шлюбі вже декілька років, в них була дитина. У них коштів на квартиру не було, так як син працював, а невістка не працювала. Після одруження син спочатку трішки жив у них а потім у батьків невістки. Цю квартиру вони самі знайшли для сина, вона знаходиться на одній вулиці з ними у с.Бездрик. квартиру вони оформляли без них з чоловіком, невістка знала, що саме вони з чоловіком дали гроші. Квартира потребувала ремонту, вони робили там ремонт, переробляли світло, в подальшому добудовувалась- кухня, ванна.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст. 61 СК України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі. І саме той з подружжя, хто заперечує належність майна до спільної власності подружжя, має спростувати цю презумпцію спільності майна, набутого у шлюбі.

При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. (Постанова ВС у справі 595/324/17)

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

За змістом п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року визначено те, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відповідач заперечуючи проти позову в частині квартири зазначав, що квартира є його особистою власністю та придбавалася за його особисті кошти, надані його батьками, а тому за почивачкою слід визнати право власності лише на частку прибудови до квартири, що складається з їдальні, ванни, вбиральні, веранди, мансарди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, відповідачем всупереч зазначених вимог процесуального закону, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що кошти за які було придбано спірну квартиру були його особистою власністю та були надані йому батьками в дар та на підтвердження того, що у батьків була в розпорядженні саме зазначена сума коштів.

Зважаючи на вказане, суд не вбачає підстав для відступлення від презумпції рівності часток подружжя.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, враховуючи, що набута сторонами в період шлюбу спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідачем не надано, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

В частині стягнення половини вартості автомобіля Skoda Octavia, 2008 року випуску, позовні вимоги відповідачем визнаються та не заперечується факт придбання автомобіля під час шлюбу за сумісні кошти подружжя, а тому в цій частині позов також підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частки квартири, загальною площею 90,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на частки квартири, загальною площею 90,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 139 189,50 гривень грошової компенсації за частину автомобіля марки Skoda Octavia, 2008 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати в розмірі 4670,70 грн. - судового збору та 2290 грн. – витрат за проведення експертизи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.

Суддя Л.М.Гончаренко