Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №477/648/23 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/648/23

Провадження №1-кп/477/414/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023150010000241, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подо-Калинівка Цюрупинського району Херсонської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Збройних сил України у званні старший солдат, оператора групи вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який не має судимості;

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 (по вкз),

В С Т А Н О В И В :

В зв`язку з військовою агресією російської федерації та повномасштабним вторгненням на територію України збройних формувань російської федерації, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року було затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року “Про введення воєнного стану в Україні”, яким в період з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який потім був продовжений відповідними Законами України і триває до нині.

Крім того, Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, відповідно до якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України на території України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 днів, яка в подальшому була продовжена відповідними Законами України і триває до тепер.

В зв`язку з цим ОСОБА_3 був призваний 01 березня 20222 року на військову службу на період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 березня 2022 року № 51 ОСОБА_3 був призначений на посаду розвідника 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу цієї військової частини, зараховаий до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення.

Далі, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 вересня 2022 року № 222 він був призначений на посаду гранатометника 1-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти.

Згідно положень п. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦКтаСП).

Відтак, з 01 березня 2022 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_3 з Миколаївського районного ТЦКтаСП Миколаївської області до військової частини НОМЕР_2 , він набув статусу військовослужбовця — особи, яка проходить військову службу, і з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку, тобто проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України почав діяти воєнний стан, який триває до тепер.

Згідно пунктів 1 та 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та Законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів , накази командирів а також додержуватися визначених військовими статутами правилами взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів, один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й чесно, не допускати самому і стримувати інших від негативних наслідків.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до ст. 128 Статуту рядовий (матрос) зобов1язанний точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 вересня 2022 року №222 солдат ОСОБА_3 прибув у район проведення бойових дій на території Миколаївської області, де особовий склад військової частини НОМЕР_2 був залучений до здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а саме угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

При цьому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 307 від 18 грудня 2020 року (по стройовій частині) старший лейтенант ОСОБА_6 був призначений наказом командира командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 363 від 17 грудня 2020 року на посаду командира 2-го мотопіхотної роти цієї частини і з 18 грудня 2020 року приступив до виконання своїх службових обов`язків на цій посаді.

Отже для солдата ОСОБА_3 , як для гранатометника 1-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 , з 01 вересня 2022 року прямим начальником був командир 2-ої мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_6 , накази якого він, як підлеглий, був зобов`язаний виконувати беззастережно, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і був зобов`язаний ставитися до старшого лейтенанта ОСОБА_6 з повагою, як того вимагає ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.

Про порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану солдату ОСОБА_3 достеменно було відомо.

Так, проходячи військову службу, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КК України, наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Разом з тим, солдат ОСОБА_3 порушив наведені вимоги законодавства та порушив встановлений порядок несення військової служби за наступних обставин.

Так, 07 вересня 2022 року командиром 2-ої мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_6 , на виконання наказу начальника – бойового розпорядження №5/53дск від 07 вересня 2022 року командира військової частини, солдату ОСОБА_3 було віддано наказ висунутися для зайняття бойових позицій відділення «Брянськ-7», здійснення блокування н.п. Тернові Поди з північної околиці та зайняття позицій відділень південно-східної околиці н.п. Любомирівка, з метою недопущення прориву противника в напрямку н.п. Центральне-Любомирівка.

При цьому, наказ був виданий у встановленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечив чинному законодавству, та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_3 не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.

Однак ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді гранатометника 1-го мотопіхотного відділення 1-го взводу 2-ої роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи в районі АДРЕСА_3 , 07 вересня 2022 року, близько 09 години 00 хвилин, точний час в ході розслідування встановити не виявилося за можливе, всупереч вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, діючи умисно, прийнявши до виконання наказу начальника — командира 2-ої мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , викладений у бойовому наказі, про необхідність висунутися для зайняття бойових позицій відділень «Брянськ-7», здійснення блокування н.п. Тернові Поди з північної ооколиці та зайняття позицій відділень південно-східної околиці н.п. Любомирівка. З метою недопущення прориву противника в напрямку н.п. Центральне-Любомирівка, діючи умисно, порушуючи військову дисципліну, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою уникнення участі в бойових діях в умовах воєнного стану, прямо виразив небажання виконувати наказ начальника, що супроводжувалось усною відмовою, висловлюючи відкрито негативне до наказу та небажання його виконувати, тобто відкрито відмовився виконувати наказ.

Таким чином, за описаних обставин своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України – непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, визнав повністю та розказав про обставини скоєного. Пояснив, що ще з початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, зокрема і в Херсонську область, де він мешкав, добровільно почав допомагати Збройним силам України відбивати напад, а 01 березня 2022 року вже повноцінно був зарахований до війська. Приймав участь в обороні Херсонської області, Миколаєва та Миколаївської області. Але внаслідок активних бойових дій у нього сильно погіршився психічний стан, на який також наклався той фактор, що його дівчина залишилася в окупації і їй потрібно було вибиратися звідти. У серпні 2022 року почався контрнаступ наших військ в Херсонській області і його підрозділ був в складних бойових умовах. Через ці обставини 07 вересня 2022 року він відмовився виконувати наказ командира по зайняттю бойових позицій. Потім його та інших військових, які також вчинили так само, вивели до передмістя Миколаєва, де вони очікували своєї доля. В подальшому у січні 2023 року він повернувся до лав Збройних сил України і на тепер продовжує службу та воює із загарбниками. Також додав, що його дівчині вдалося виїхати з окупації і на тепер у них народилася дочка. Зазначив, що бажає продовжити службу та брати участь у захисті Батьківщини, тому просив не карати його суворо. Щиро каявся у вчиненому.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи та пред`явлене йому обвинувачення і відсутні сумніви в добровільності його позиції.

Тому суд, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

За встановлених у судовому засіданні обставин дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до тяжких.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, продовження служби в Збройних сила України, а також народження у вересні 2026 року доньки.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, проходить службу у Збройних силах України, де характеризується позитивно, має бажання продовжити військову службу з метою захисту Батьківщини, одружений, наявність пом`якшуючих обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість та необхідність призначити йому покарання, яке буде достатнє для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень, у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією інкримінуємого злочину.

Так, згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Виключень, за яких положення цієї статті не може бути застосоване, виписані в ній самій, не знайдено.

З врахуванням проходження ОСОБА_3 військової служби, за його згодою, згідно ст. 58 КК України, суд вважає за можливе замість покарання, призначеного за ч. 4 ст. 402 КК України (із застосуванням ст. 69 КК України) призначити йому службове обмеження на той же строк із відрахуванням від суми грошового забезпечення в дохід держави 10 %.

Командування військової частини НОМЕР_1 , де ОСОБА_3 зараз проходить службу, також письмово клопотало про застосування до нього службового обмеження з огляду на його позитивну службу та характеристику.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Процесуальні витрати, цивільний позов та речові докази відсутні

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 373 – 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання за його вчинення, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді двох років позбавлення волі призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків на строк два роки.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору .

Суддя ОСОБА_1