Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №186/875/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 186/875/25

Провадження № 2/185/12971/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві 250 000, 00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що працював на підприємстві відповідача в тому числі у шкідливих підземних умовах праці. За час роботи на підприємстві відповідача 24.11.2000 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження. Позивач був звільнений з займаної посади відповідачем 03.03.2011. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК від 07.06.2012 року позивачу повторно визначено 40% втрати працездатності. Позивач вважає, що внаслідок перенесеної травми на виробництві та незаконного звільнення з роботи погіршилося його самопочуття. Психічний стан позивача з часом став погіршуватися, що є наслідком виробничої травми. Оскільки внаслідок виробничої травми порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває біль, фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000, 00 грн.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що позивач посилається на те, 24.11.2000 року внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві від 13.07.2001 року. п. 6 акту № 43, розслідування причин виникнення нещасного випадку, від 13.07.2001 року, форма Н-1встановлено обставини, за яких виникло трудове каліцтво: «при посадці в автобус охоронець шахти Лаврик вдарив по голові палицею потерпілого ОСОБА_1 » Відповідно до законодавства України, підприємство не може нести відповідальність за дії працівників, якщо вони не були спричинені службовими обов`язками або не відбулися в межах трудового процесу. Бійка між працівниками не є виробничим процесом. Роботодавець не може контролювати особисті конфлікти між працівниками, якщо вони не пов`язані з виконанням трудових обов`язків. Відповідно до Кодексу законів про працю України, підприємство відповідає за умови праці, але не за особисті суперечки між співробітниками. Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов не підлягає задоволенню на таких підставах.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 21.08.1985 по 03.03.2011 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

24.11.2000 о 17.08 год. з ОСОБА_1 стався нещасний випадок.

Актом № 43 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 13.07.2001 встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме при посадці в автобус, охоронець шахти Лаврик вдарив по голові дубинкою ОСОБА_1 .

Причиною нещасного випадку відповідно до п. 7 Акту є травмування внаслідок протиправних дій інших осіб.

Осіб які б допустили порушення законодавства про охорону праці не встановлено, порушення відсутні.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надана довідка до Акту огляду МСЕК № 2544 серія 10 ААБ № 004142 від 07.06.2012 якою ОСОБА_1 повторно встановлена третя група інвалідності, безстроково за трудовим каліцтвом. Даною довідкою позивачу наданий висновок про умови та характер праці: без підземних робіт, висоти, механізмів, що рухаються, нічних змін. Рекомендовано «Д» нагляд та лікування у невропатолога, стаціонарне лікування.

В позові позивач посилається на те, що довідкою МСЕК від 07.06.2012 серія № 004142 йому було встановлено 40 % відсотків втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Однак вказаної довідки до позову не надано. Як і не надано довідки про встановлення позивачу втрати працездатності первинно.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення, на підтвердження яких сторони у справі подають докази або факти, які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Згідно з частиною 2 цієї ж норми права для встановлення в судовому засіданні фактів, зазначених у частині 1 цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Оцінка судом доказів здійснюється згідно з положеннями частин 14 статті 212 ЦПК України.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано суду доказів із яких можливо встановити обставини спричинення тілесних ушкоджень. Відповідно до Акта нещасного випадку зазначено, що тілесні ушкодження спричинені охоронцем під час посадки в автобус.

Однак доказів із яких можливо встановити обставини нанесення позивачу тілесних ушкоджень, а саме чи були вони спричинені особистою неприязню між охоронцем та позивачем або під час виконання охоронцем трудових функцій (наприклад перевищення повноважень охорони) суду не надано.

Позивачем не надано суду первинної довідки МСЕК з якої можливо встановити дату встановлення втрати працездатності, її підстави та відсоток втрати працездатності.

Також не надано і повторної довідки МСЕК з якої можливо встановити відсоток втрати працездатності та підстави (професійне захворювання або виробнича травма з посиланням на номер та дату Акту Н-1).

Будь-яких клопотань про витребування доказів сторонами не заявлялося.

Відсутність вказаних доказів унеможливлює на думку суду стягнення з відповідача моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд залишає за рахунок Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2. ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» та в задоволені його вимог відмовлено повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство ДТЕК "Павлоградвугілля", РНОКПП 00178353, вул. Соборна, 127, м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51400.

Суддя С. Г. Юдіна