Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №212/8308/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8308/26

2/212/5883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - Шевченко Л.В., за участю секретаря судового засідання - Чуприни Я.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року представник позивача акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» Ющенко В.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання , яка виникла за період з 01.12.2021 року по 28.02.2026 рік у розмірі 14 596,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 3626,32 грн., 3% річних у розмірі 1065,12 грн., пеня 902,43 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 99,50грн, а всього 20 289,37 грн., а також стягнути сплачений судовий збір.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем послуг і йому надавались послуги з централізованого опалення, згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифів, однак відповідач не вносить плату за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.12.2021 року по 28.02.2026 рік у розмірі 14 596,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 3626,32 грн., 3% річних у розмірі 1065,12 грн., пеня 902,43 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 99,50грн, а всього 20 289,37 грн., а також стягнути сплачений судовий збір.

03.06.2026 ухвалою суду було відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання на 15.07.2026.

15.07.2026 розгляд справи було відкладено на 28.07.2026.

27.07.2026 відповідачем до суду було направлено відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що відповідач ОСОБА_1 підтверджує, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично і мешкає. В період часу з 04.08.2021 по 28.03.2024 відповідач фактично не проживала за вищевказаною адресою, оскільки постійно проживала у Республіці Польща разом зі своїм цивільним чоловіком, який починаючи з 29.11.2023 хворів, тому була вимушена витрачати гроші на лікування. Сплачувати комунальні послуги не мала можливості.

Також, відповідач зазначила, що ОСОБА_2 , не є належним відповідачем у справі, оскільки з 27.11.2018 по 12.07.2024 останній був зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , тобто в квартирі по АДРЕСА_2 не зареєстрований та фактично не мешкав.

Крім того, починаючи з 2024 року в житловому будинку, де відповідач зареєстрована та проживає, централізоване опалення фактично відсутнє

28.07.2026 було відкладено розгляд справи на 11.08.2026.

06.08.2026 представником позивача до суду було направлено відповідь на відзив, де зазначено, що відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Позивач не спростовує того факту, що будинок АДРЕСА_4 , на підставі наданого Криворізькою міською радою дозволу (рішення від 21.06.2024 № 737), був відключений від зовнішніх інженерних мереж централізованого опалення і в подальшому послугу не отримував. Однак, зазначені обставини жодним чином не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки спірна заборгованість виникла до відключення будинку від мереж централізованого опалення. Як убачається з наданого Позивачем детального розрахунку заборгованості, нарахування за послугу з постачання теплової енергії здійснювалися лише до лютого 2024 року включно. Після припинення надання послуги у зв`язку з відключенням будинку від зовнішніх інженерних мереж централізованого опалення будь-які нові нарахування за теплову енергію не здійснювалися, що підтверджується самим розрахунком. Водночас детальний розрахунок складено станом на 28.02.2026, що зумовлено виключно необхідністю відображення руху коштів по особовому рахунку Відповідача після припинення нарахувань. Протягом цього періоду Відповідачем здійснювалися окремі платежі, які були зараховані Позивачем у рахунок погашення раніше утвореної заборгованості та, відповідно, повинні були бути відображені в остаточному розрахунку. Отже, дата складання розрахунку не свідчить про нарахування плати після відключення будинку, а лише підтверджує облік проведених оплат та визначення остаточного розміру заборгованості станом на дату звернення до суду.

Щодо позовної давності представник позивача зазначає, що відповідач здійснював часткову оплату за надану Позивачем послугу, навіть в неопалювальний період, коли послуга не надавалася та нарахування не здійснювалися, можна стверджувати, що у вказаних правовідносинах існує факт переривання строків позовної давності. А отже позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву було залишено без розгляду в частині ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи на 31.08.2026.

31.08.2026 розгляд справи було відкладено на 02.10.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в який позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимогах у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з ЄДДР (а.с.25).

Постачання теплової енергії у період з 01.02.2021 р. по 28.02.2026 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами (а.с.19-20).

Згідно з розрахунку наданого позивачем заборгованість у відповідача за період 01.02.2021 р. по 28.02.2026 становить за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі – 14596,01 грн., інфляційних втрат 3626,32 грн., 3% річних 1065,12 грн., плати за абонентське обслуговування 99,50 грн., пені 902,43 грн. (а.с.15-17).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс 15.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (яка була чинною до 04.02.2022, оскільки втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), було передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пункт 11 частини 1 статті 1 вказагого Закону визначає, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1);

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відноси. Отже, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як власником майна та споживачем послуг з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка діяла на час спірниого періоду) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Крім того, суд не приймає доводів відповідача про те, що в період часу з 04.08.2021 по 28.03.2024 вона фактично не проживала за вищевказаною адресою, оскільки власник майна повинен утримувати майно та сплачувати усі надані йому послуги, тим більш що відповідач не повідомляв позивача про його відсутність.

Таким чином, відповідач повинен оплачувати вартість послуги з теплопостачання в період з 01.02.2021 по 28.02.2026 з урахуванням того, що нарахування зроблені по лютий 2024, тобто враховуючи факт відключення будинку АДРЕСА_4 на підставі рішення міської ради від 21.06.2024 № 737, що не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 30 Типового індивідуального договору, визначено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з плати за послуги та плату за абонентське обслуговування.

Втім, оскільки з лютого 2024 року будинок був відключений від зовнішніх мереж централізованого опалення і в подальшому послугу не отримував, суд не вбачає підстав для нарахування позивачем витрат на абонентське обслуговування в період з серпня 2024 по лютий 2026 року. В цій частині позовних вимог в сумі 99 грн.50 коп. в задоволенні позову слід відмовити (згідно розрахунку нараховано 364,01 грн., зараховано плату - 264,52 грн.) (арк.с.17).

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 206/3045/23 зазначено, що:«відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року). Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Заявник у касаційній скарзі посилається на норми ЦПК України та постанови Верховного Суду, в яких мова йде про обчислення процесуальних строків в тому числі й строків на оскарження судових рішень. Разом із тим, строк позовної давності не є процесуальним строком, позовна давність є інститутом матеріального права, а не процесуального права. Сплив позовної давності не є процесуальною перешкодою для звернення особи до суду за захистом свого права або інтересу. В той же час є підставою для відмови у задоволенні позову».

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.02.2021 по 28.02.2026, відповідач здійснював останню оплату у серпні 2024 року (а.с.17) .

З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення, у зв`язку з чим до вимог про стягнення заборгованості з 01.02.2021 року строк позовної давності не сплив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позову, з яким погоджується суд, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 1065,12 грн., інфляційні втрати у сумі 3626,32 грн.

Також пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.

У ч.1 та 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою(штрафом, пенею)є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Оскільки, типовим індивідуальним договором передбачена можливість нарахування пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 902,43 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що обставини, на які посилається представник позивача, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3328 грн. (а.с.6).

Оскільки суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (за виключенням плати за абонетське обслуговування 99,50 грн.), то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3311,68 грн. (20189,87 *3328/20289,37).

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надану послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2021 року по 28.02.2026 в розмірі 14596,01 грн., інфляційні втрати у розмірі у розмірі 3626,32 грн., 3% річних у розмірі 1065,12 грн., пеню 902,43 грн., а всього 20189,87 грн.

В частині стягнення плати за абонентське обслуговування в сумі 99,50 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 3311,68 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 05.10.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження за адресою: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя Л. В. Шевченко