Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №211/12935/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Провадження № 2/211/1804/26

ЄУН 211/12935/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Журавель М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ «Коллект Центр» звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №510603 від 11.02.2021 у розмірі 17 388,32 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 11.02.2021 року було укладено договір №510603, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» надав відповідачу кредит в сумі 12 500,00 грн, з процентною ставкою 25 % за перший день, за всі наступні дні користуванням кредитом 85 % річних, строком на 365 днів, з з кінцевим терміном повернення до 11.02.2022. Відповідач не виконав зобов`язання чим, порушив умови договору в наслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Отже, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 26.11.2021 згідно умов Договору факторингу № 26-11/2021/3, ТОВ «Слон кредит» (ЄДРПОУ: 42350798) відступило право вимоги за Кредитним Договором № 510603 від 11.02.2021 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749), а відповідно ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до Відповідача.

Далі 10.01.2023, згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023, ТОВ «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ: 36799749) відступило право вимоги за Кредитним Договором № 510603 від 11.02.2021 на користь ТОВ «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926), а відповідно ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до Відповідача.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 17 388,32 грн. із яких: 10 962,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6 238,34 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 175,40 грн - інфляційних збитків; 11,71 грн - нарахованих 3% річних.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином. Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлявся належним чином шляхом направлення судової кореспонденції за адресою місце реєстрації та оголошенням на офіційному сайті суду.

У зв`язку з неявкою сторін на розгляд справи суд ухвалює заочне рішення та постановляє ухвалу про проведення заочного розгляду справи, відповідно до вимог статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.02.2021 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №510603, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» надав відповідачу кредит в сумі в сумі 12 500,00 грн, з процентною ставкою - 25 % за перший день, за всі наступні дні користуванням кредитом 85 % річних, строком на 365 днів, з кінцевим терміном повернення до 11.02.2022.

26.11.2021 р. згідно умов Договору факторингу № 26-11/2021/3, ТОВ «Слон кредит» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 510603 від 11.02.2021 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал», а відповідно ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до Відповідача.

Далі 10.01.2023, згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр», а відповідно ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним Договором № 510603 від 11.02.2021 року.

Відповідач, використавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості за договором має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором №510603 у розмірі 17 388,32 грн.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. Представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомив. Заяв, клопотань від нього не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

При вирішенні спору судом враховується, що відповідач отримав кредитні кошти, був повідомлений про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий банком розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0570200042 від 30.10.2025, який підлягає відшкодуванню попорційно задоволенню позовних вимог, а саме 2 396,30 грн.

Отже, 17 201,21 сума заборгованості, що складається: 10 962,87 грн сума заборгованості по простроченому тілу та 6 238,34 грн сума заборгованості по простроченим відсоткам суд стягує в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості інфляційних збитків та нарахованих 3% річних у розмірі 187,11 грн суд зазначає наступне.

Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 справі № 363/1834/17 вказала на те, що банкам забороняється вимагати від клієнтів за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку, як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя ст. 55 Закону № 2121-ІІІ), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити, в тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону) зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договір, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідні до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію у розмірі 1 900 грн, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 1 900 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач просить стягнути в розмірі 9 500 грн, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, нарахування позивачем інфляційних збитків та нарахованих 3% річних у розмірі 187,11 грн суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розміні 9 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача додав до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Коллект Центр» №04/10-2024 від 04.10.07.2024 року, Тарифи на послуги ФОП ОСОБА_2 , платіжну інструкцію кредитового переказу коштів за №0564490001 від 15.10.2025, заявку на надання юридичної допомоги №3 від 01.09.2025, витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000, 00 грн, який є завищеним. Суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №510603 від 11.02.2021 у розмірі 17 201 (сімнадцять тисяч дісті одна) гривня 21 копійка.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 396 (дві тисячі триста дев`яносто шість) гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М.Грубник