Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №214/4976/23 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №214/4976/23

Суддя: Сільченко В. Є.

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4976/23

Провадження № 2/210/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В. Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом. У подальшому, впродовж розгляду справи, неодноразово уточнював позов, і згідно останньої його редакції просив:

Зобов`язати КПТМ Криворіжтепломережа заключити договір з індивідуальним споживачем ОСОБА_1 , власником приміщення 1 за адресою АДРЕСА_2 , з 05.11.2021 – дати початку дії публічних договорів приєднання.

Зобов`язати КПТМ Криворіжтепломережа заключити договір (публічні договори приєднання) з ОСОБА_1 , власником приміщення 17 за адресою АДРЕСА_3 , з 05.11.2021 – дати початку дії публічних договорів приєднання.

Зобов`язати КПТМ Криворіжтепломережа перерахувати невірні нарахування щодо розподілу тепла на загально-будинкові потреби на площу 65 кв.м. неопалювального підвалу за адресою АДРЕСА_2 з 05.11.2021 та надати споживачу ОСОБА_1 коректні рахунки для оплати.

Зобов`язати КПТМ Криворіжтепломережа надати дозвіл на демонтаж радіаторів опалення на першому поверсі приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_2 , нормативну температуру в якому воно не в змозі забезпечити протягом 2016-2023 років ; перевести зазначене приміщення площею 112,7 квадратних метрів, у категорію, згідно Методики №315, «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» ; внести зміни у договір теплопостачання.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався, зокрема, на наступне:

Позивач з грудня 2015 року є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , але як громадянин України, а не фізична особа-підприємець, крім того ніколи не здійснював господарську діяльність у зазначених приміщеннях, тобто ФОП ОСОБА_1 ніколи не був фактичним споживачем послуг теплопостачальника.

При цьому, відповідач відмовляється укласти договір із ним як фізичною особою-власником, вимагаючи це робити через статус ФОП, хоча приміщення в підприємницькій діяльності не використовуються. При цьому, фактичні договірні відносини щодо використання приміщень та отримання послуг теплопостачання вже склались через дії сторін (оплата за спожиті послуги з особистої картки фізичної особи, а не ФОП, прийняття цих коштів відповідачем ітд).

Окрім цього, відповідач неправомірно здійснює нарахування за спожиту теплову енергію, оскільки, наприклад, розподіл загальнобудинкової площі на неопалюваний підвал (65 кв. м) суперечить Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 від 22.11.2018 року.

Відповідач не забезпечує нормативну температуру на першому поверсі, тому позивач роками змушений догрівати приміщення електроенергією, а тому вважає за необхідне перевести її до категорії «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» з демонтажем пристроїв опалення.

Він неодноразово звертався до відповідача з заявами, проте той відмовляється виконувати вказані дії.

Вважає, що цим відповідач порушує норми, зокрема:

- Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , зокрема ст. 13 п. 2 (обов`язок виконавця-монополіста укласти договір), ст. 1 (визначення «індивідуальний споживач»), ст. 8 ч. 2 п. 5 (обов`язок розглядати претензії та перераховувати плату);

-Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 21 (порушення прав споживача), ст. 18 ч. 8 (тлумачення на користь споживача).

-Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг№315 від 22.11.2018 року: зокрема, п. 2, п. 10 розд. 1; п. 12 розд. 4; щодо визначення терміну «опалюване приміщення».

-Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 року щодо публічних договорів приєднання (зі змінами згідно постанови КМУ №1022 від 08.09.2021 року).

-Постанови КМУ №151 від 17.02.2010 року щодо порядку перерахунків за неналежні комунальні послуги.

На підтвердження своєї позиції надав, зокрема, документи та докази, копії судових рішень ( у тому числі – з аналогічних питань у інших справах за участю цих же позивача та відповідача), заяви по суті справи, тощо.

Відповідач у своїх заявах по суті справи позов не визнав, посилаючись на наступне: Позивач має статус ФОП з 10.04.2001, а договір на нежитлові приміщення правомірно укладено саме з ФОП.

Питання про необхідність нежитлових приміщень для ФОП виходить за межі спору; сам факт наявності статусу ФОП не спростований.

Розподіл загальнобудинкової площі на всю площу приміщення (включно з підвалом), за вирахуванням лише неопалюваних сходів, відповідає Методиці №315, оскільки в разі відсутності письмового рішення співвласників будинку про інший підхід застосовується загальна/опалювана площа.

Для відключення від центрального опалення чи демонтажу радіаторів закон вимагає звернення до органу місцевого самоврядування за встановленою процедурою, а не вимоги до теплопостачальника; доказів такого звернення немає.

Актів-претензій за встановленою формою щодо неналежного теплопостачання позивач не надав; надані фотографії термометрів доказом неналежної якості послуги не є.

На підтвердження своєї позиції надав копії судових рішень, що стосуються предмету спору, інші докази та документи, заяви по суті справи, тощо.

Просив у позові відмовити.

Суд, дослідивши у повному обсязі доводи, викладені у позові та заявах сторін по суті справи, доданих документах, доказах, судових рішеннях, тощо, доходить наступних висновків:

Стосовно пунктів позову щодо відмови відповідача укладати з ним договір, як з фізичною особою, суд зазначає, що згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Оскільки позивач є власником зазначених приміщень саме як фізична особа (що ніким не оспорюється), суд вважає, що саме йому належить беззаперечне право самому визначати, яким чином він використовує свою власність, якщо це не суперечить вимогам Закону.

Як видно з матеріалів справи, зазначені приміщення позивачем у його діяльності, як фізичної особи -підприємця не використовуються.

Вказане відповідачем не спростовано.

Крім того, вказаний факт підтверджується обставинами, прямо зазначеними у рішеннях суду у справах №904/1821/18 і №904/1802/19 між цими ж сторонами, у яких суди господарської інстанції встановили відсутність підсудності їм аналогічної по суті справи у зв`язку з тим, що позивач не використовував зазначені приміщення у своїй господарській діяльності як ФОП, і, отже, використовував їх виключно , як приватна особа – громадянин України.

Суд також вважає правильним посилання позивача на фактичне прийняття виконавцем дій, які підтверджують укладання договору з боку фізичної особи – ОСОБА_1 , а саме – сплати ним, як фізичною особою, з картки фізичної особи, а не з рахунку ФОП, грошових коштів за послуги теплопостачання, які були прийняті відповідачем, як належна оплата.

Крім того, позивач, як фізична особа, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір саме як цивільна особа, що, власне, не спростовується відповідачем.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, у застосуванні до даних правовідносин, актом приєднання Споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної Заяви-приєднання, сплата рахунку за надані Послуги, факт отримання Послуги.

Таким чином, позивач фактично вчинив ряд дій, які свідчать про надання ним згоди на прийняття умов договору, зокрема – оплату послуг відповідача, як фізичною особою, а відповідач прийняв вказані кошти, вчинивши таким чином «прийняття виконання» в розумінні ч.3 ст.218 ЦК України, в частині форми укладання правочину.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач неодноразово відмовлявся укласти вказані договори за зверненням позивача добровільно, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

З цих же причин суд не приймає до уваги заперечення відповідача у даній частині, оскільки вони не спростовують по суті зазначені вище обставини та міркування.

Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо виключення площі підвалу за адресою: АДРЕСА_2 з розрахунку оплати, як загальнобудинкових потреб, суд враховує норми законодавства та усталену судову практику з даного питання.

Суд доходить до висновку, що нарахування КПТМ «Криворіжтепломережа» плати за загальнобудинкові потреби (ЗБП) на площу 65 кв.м. неопалювального підвалу за адресою м. Кривий Ріг, пр-т Гагаріна, 52, суперечить вимогам Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 (в редакції наказу №358 від 28.12.2021 року), оскільки, відповідно до п. 10 розділу І Методики №315, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії є опалювана площа приміщень. Підвальне приміщення позивача не має опалювальних приладів, а отже не відповідає визначенню опалюваного приміщення і не входить до бази розподілу.

Крім того, формула 24 Методики №315 прямо виключає підвали з розрахунку: показник «S оп.буд. без підв.» у знаменнику формули означає «опалювана площа будинку без площі підвалів». Теплові втрати від трубопроводів у підвалі враховуються окремо, лише за формулою 23, і входять до складової «Q опал.функц.в.б.с.» Отже, для такого приміщення застосовна виключно формула 23, а розподіл ЗБП на його площу нормативним актом не передбачений.

Цей висновок збігається з правовою позицією, що неодноразово підтверджена постановами апеляційних судів 2026 року (посилання на які зазначено позивачем, і з якими погоджується суд як з такими, що стосуються даного предмету спору) прийнятими в різних юрисдикціях:

Центральний апеляційний господарський суд у справі № 908/692/25 (від 15.04.2026 року) дійшов до висновку, що підвал з ізольованими транзитними трубопроводами не може бути віднесений до опалювальних приміщень.

Запорізький апеляційний суд, справа №331/4707/24 (від 14.04.2026 року), зазначив, зокрема, що «у позивача відсутні підстави розподіляти обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби для підвалу відповідача».

Центральний апеляційний господарський суд у справі №908/318/25 (від 07.04.2026 року), з посиланням на ДБН В.2.2-15-2005 дійшов до висновку, що площа підвалів не входить до площі будинку, а тому в підвалах немає опалюваної площі як бази для розподілу ЗБП.

Крім того, те, що відповідач сам визнав опалювану площу приміщення позивача такою, що становить 112,7 кв.м. (без підвалу), і частково виключив підвал з нарахувань за теплопостачання, але залишив на цій площі розподіл ЗБП, є внутрішньо суперечливим рішенням і не узгоджується з наведеними вище нормативними обґрунтуваннями, зокрема – з визначенням, зазначеним у п. 10 розділу І Методики №315: якщо підвал визнано неопалюваним для цілей основного нарахування, немає підстав розподіляти на нього й ЗБП, оскільки обидва показники спираються на той самий критерій — відсутність опалюваної площі. Отже, якщо опалювальна площа відсутня для потреб основного нарахування ( з чим погоджується відповідач, фактично припинивши нарахування на цю площу), вона ж відсутня і для загальнобудинкових потреб.

За таких обставин суд погоджується з позицією позивача а тому вважає, що позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

З цих же міркувань суд не приймає до уваги заперечення відповідача у даній частині, оскільки вони не спростовують по суті зазначені вище обставини та висновки.

При цьому, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги в їх частині щодо зобов`язання КПТМ Криворіжтепломережа надати дозвіл на демонтаж радіаторів опалення на першому поверсі приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_2 ; перевести зазначене приміщення площею 112,7 квадратних метрів, у категорію, «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» ; внести зміни у договір теплопостачання.

Так, суть даного питання , фактично, зводиться до відключення позивача від послуг централізованого теплопостачання та від`єднання вказаного приміщення від внутрішньодомових мереж опалення, оскільки демонтаж радіаторів опалення фактично і означає таке відключення.

Те, що позивач не погоджується з таким тлумаченням даного поняття, суд не приймає до уваги, оскільки, за будь якого тлумачення та використання тих чи інших термінів, суть вказаної дії одна – відключення від послуг відповідача та заміна послуг з теплопостачання відповідачем на автономну систему опалення позивачем самостійно за допомогою електроенергії, як про це сам же позивач і зазначає.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» та п. 42 пп. 12 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», питання відключення приміщення від системи централізованого опалення вирішується за встановленою процедурою через звернення до органу місцевого самоврядування, а не шляхом вимоги до теплопостачальника чи судового рішення, яке зобов`язує останнього надати такий дозвіл.

Належних доказів звернення позивача до уповноваженого органу за цією процедурою в матеріалах справи немає.

Крім того, хоча категорія «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» прямо передбачена Методикою №315 (визначення в п. 2 розділу 1), сама Методика не встановлює порядку переведення приміщення з однієї категорії до іншої за ініціативою споживача, а тим більше не покладає на теплопостачальника обов`язку надавати згоду на демонтаж опалювальних приладів.

У наданих матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з окремою, чітко сформульованою заявою саме про зміну категорії приміщення, і що відповідач на таке звернення надав відмову.

За відсутності доведеного факту звернення і відмови відсутнє й порушене право позивача в цій частині, а отже відсутні підстави для застосування способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України: ця норма застосовується для захисту вже порушеного права, а не для створення нового обов`язку, не передбаченого законодавством.

Задоволення судом цієї вимоги означало б покладення на відповідача обов`язку, прямо не передбаченого законодавством (яке натомість встановлює іншу процедуру — через орган місцевого самоврядування), що суперечить ч. 1 ст. 19 Конституції України, за якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки суд є органом державної влади, на дії якого прямо поширюється вимога ч. 2 ст. 19 Конституції діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, задоволення вимоги про примусовий демонтаж виходило б за межі цих повноважень.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» заключити договір з індивідуальним споживачем ОСОБА_1 , власником приміщення 1 за адресою АДРЕСА_2 , з 05.11.2021 – дати початку дії публічних договорів приєднання.

Зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» заключити договір (публічні договори приєднання) з ОСОБА_1 , власником приміщення приміщення 17 за адресою АДРЕСА_3 , з 05.11.2021 – дати початку дії публічних договорів приєднання.

Зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» перерахувати невірні нарахування щодо розподілу тепла на загально-будинкові потреби на площу 65 кв.м. неопалювального підвалу за адресою АДРЕСА_2 з 05.11.2021 та надати споживачу ОСОБА_1 коректні рахунки для оплати.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua