Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №523/9197/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9197/26

Провадження №2/523/6018/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"29" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаря Дзюба Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, —

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на наступні обставини.

Так, з 1999 року позивачка фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 . До вказаної квартири вона вселилась разом із сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою керівника СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова», на балансі якого на той час перебував будинок.

Позивачка зазначає, що між нею та балансоутримувачем була досягнута усна домовленість, згідно з якою вона та її син мали виконати необхідні ремонтні роботи у квартирі з подальшим проживанням та користуванням нею. Питання передачі квартири у власність мало бути вирішене балансоутримувачем у подальшому.

На виконання вказаної домовленості позивачка за власні кошти протягом тривалого часу проводила ремонтні та відновлювальні роботи у квартирі.

Договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 балансоутримувачем укладений не був, умови домовленості щодо оформлення її прав на квартиру залишились невиконаними.

Після ліквідації СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» квартира АДРЕСА_1 , залишилась у сфері управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та обліковується в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. У зв`язку з цим позивачка звернулась до відповідача щодо укладення договору найму вказаного житлового приміщення.

Відповідач відмовив позивачці в укладенні договору найму, у зв`язку з чим остання звернулась до суду. На підставі викладеного позивачка просить:

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (код ЄДРПОУ: 43015722, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок № 15) укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , договір найму квартири АДРЕСА_1 .

Пояснення сторін в судовому засіданні.

Представник позивачки в судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності та за відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив у справі не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку в судове засідання, неподання відзиву та згоду позивачки на заочний розгляд справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Позивачка вселилась до квартири разом із сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою керівника СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова», яке на той час було балансоутримувачем будинку.

Між позивачкою та балансоутримувачем існувала усна домовленість про виконання нею та її сином необхідних ремонтних робіт у квартирі з подальшим проживанням та користуванням житловим приміщенням. Вирішення питання про передачу квартири у власність передбачалось у подальшому.

Позивачкою за власні кошти протягом тривалого часу виконувались ремонтні та відновлювальні роботи у квартирі.

Письмовий договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 балансоутримувачем укладений не був. Домовленість щодо оформлення прав позивачки на житлове приміщення залишилась невиконаною.

Після ліквідації СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» квартира АДРЕСА_1 , залишилась у сфері управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та обліковується в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. Позивачка звернулась до відповідача з вимогою про укладення договору найму вказаного житлового приміщення.

З матеріалів справи убачається, що з часу вселення у 1999 році позивачка безперервно проживає у спірній квартирі, використовує її для проживання, підтримує у належному стані та несе витрати з оплати житлово-комунальних послуг.

Вказані обставини досліджувались судами під час розгляду цивільної справи № 523/13038/17 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 523/13038/17 були задоволені.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачкою права власності на квартиру скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи № 523/13038/17 судами досліджувались обставини вселення ОСОБА_1 до квартири, наявність згоди балансоутримувача на вселення, характер та тривалість користування житловим приміщенням.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях брало участь у розгляді цивільної справи № 523/13038/17, що суд враховує при оцінці встановлених у вказаній справі обставин.

З матеріалів справи убачається, що у справі № 523/13038/17 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях подавало пояснення щодо спірного житлового приміщення та підстав користування ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При застосуванні вказаної норми суд враховує фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, та їх значення для вирішення спору, що розглядається.

З урахуванням передбачених ч. 4 ст. 82 ЦПК України умов преюдиційності суд враховує встановлені у справі № 523/13038/17 обставини проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі з 1999 року, її вселення за згодою балансоутримувача та тривалого користування житловим приміщенням.

Участь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у справі № 523/13038/17 свідчить про обізнаність відповідача з обставинами проживання позивачки у квартирі та підставами її вселення.

Суд враховує, що позивачка вселилась до квартири за згодою балансоутримувача та протягом тривалого часу користується житловим приміщенням. Відсутність письмового договору найму оцінюється судом у сукупності з вказаними обставинами.

Відносини між позивачкою та первісним балансоутримувачем виникли на підставі усної домовленості. Письмове оформлення вказаних відносин у подальшому здійснено не було.

Існування усної домовленості та надання згоди на вселення досліджувались під час розгляду справи № 523/13038/17.

Суд також враховує, що після ліквідації СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» будинок перебуває у сфері управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та обліковується останнім.

Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 14.04.2026 року будинок за адресою: АДРЕСА_2 , продовжує обліковуватись у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, квартира АДРЕСА_3 є об`єктом державної власності.

У вказаному листі відповідач також зазначив, що будинок іншим юридичним особам ним не передавався.

Отже, на час розгляду справи спірний об`єкт державної власності належить до сфери управління відповідача.

У листі від 19.06.2024 року № 10-07-02385 відповідач посилався на відсутність законодавчо визначених повноважень щодо укладення договору найму спірного житлового приміщення.

Оцінюючи вказані доводи, суд враховує підстави виникнення житлових правовідносин та тривалість користування квартирою. Суд вважає, що за встановлених обставин відсутність оформленого договору найму сама по собі є недостатньою підставою для припинення права користування житлом.

Вирішуючи вимогу позивачки про визнання права користування житловим приміщенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття житла у розумінні ст. 8 Конвенції охоплює приміщення, з яким особа має достатній та тривалий фактичний зв`язок через проживання у ньому. При встановленні такого зв`язку суд враховує фактичні обставини користування житловим приміщенням.

У справі, що розглядається, судом встановлено тривалий зв`язок позивачки зі спірною квартирою.

ОСОБА_1 проживає у квартирі з 1999 року, тобто понад двадцять років.

Квартира є постійним місцем проживання позивачки. Протягом вказаного часу остання утримувала житло, сплачувала комунальні платежі, за власні кошти виконувала ремонтні та відновлювальні роботи.

Вказані обставини свідчать про існування між позивачкою та спірним житлом тривалого фактичного зв`язку, який виник з відома та за згодою первісного балансоутримувача.

Суд враховує встановлену під час розгляду справи № 523/13038/17 обставину надання балансоутримувачем згоди на вселення позивачки до квартири.

Наявність вказаної згоди визначає характер правовідносин, що склались при вселенні позивачки до житлового приміщення, та свідчить про погоджене користування квартирою.

Позивачка відкрито користувалась квартирою протягом тривалого часу. Обставин самовільного зайняття житлового приміщення або незаконного проникнення до нього судом не встановлено.

Вказані обставини були відомі відповідачу під час розгляду справи № 523/13038/17.

При оцінці характеру житлових правовідносин суд також враховує поведінку позивачки після вселення до квартири.

ОСОБА_1 фактично виконувала обов`язки з утримання житла, здійснила значний обсяг ремонтних робіт, підтримує квартиру у належному стані та сплачує комунальні платежі.

Суд вважає, що вказана поведінка свідчить про добросовісне користування позивачкою житловим приміщенням та сприйняття нею свого проживання як такого, що має законні підстави.

Відповідач протягом тривалого часу ефективних заходів щодо припинення проживання позивачки у квартирі або її виселення не вживав.

Участь відповідача у попередній справі та надання ним пояснень щодо користування квартирою підтверджують його обізнаність з фактичним станом житлових правовідносин.

За таких обставин вимога позивачки про визнання права користування квартирою спрямована на юридичне оформлення та захист житлових правовідносин, які фактично існують протягом тривалого часу.

Суд вважає, що наслідки неналежного письмового оформлення вказаних відносин не можуть покладатись виключно на позивачку, яка вселилась до квартири та користувалась нею за згодою балансоутримувача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із передбачених ст. 16 ЦК України способів захисту цивільного права є визнання права.

Враховуючи наявність між сторонами спору щодо права ОСОБА_1 користуватись квартирою, суд вважає визнання вказаного права належним способом його захисту.

Вирішуючи вимогу про зобов`язання відповідача укласти договір найму житлового приміщення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла власник житла або уповноважена ним особа передає або зобов`язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Судом встановлено, що спірна квартира є житловим приміщенням державної форми власності.

Позивачка користується квартирою з 1999 року. Укладення договору найму забезпечує письмове оформлення житлових правовідносин, що фактично склались між сторонами.

Посилання відповідача у листі від 19.06.2024 року № 10-07-02385 на відсутність законодавчо визначених повноважень укладати договір найму суд оцінює з урахуванням перебування квартири у сфері його управління, погодженого вселення позивачки та тривалості її користування житлом. З урахуванням вказаних обставин суд вважає наведене посилання недостатньою підставою для відмови в оформленні житлових правовідносин.

Суд враховує, що позивачка вселилась до державного житла за згодою балансоутримувача, понад двадцять років проживає у ньому, утримує квартиру та сплачує комунальні платежі. Відмова органу управління майном в оформленні договору зберігає невизначеність її правового становища та перешкоджає належному оформленню користування житловим приміщенням.

Відповідачем не надано доказів використання квартири позивачкою всупереч її цільовому призначенню, створення перешкод іншим особам або наявності заборгованості, яка могла б бути підставою для припинення житлових правовідносин.

Матеріали справи також не містять доказів існування судового рішення або іншого належного юридичного акта, яким припинено право позивачки користуватись спірним житловим приміщенням.

При вирішенні спору суд враховує також процесуальну поведінку відповідача.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало.

Суд досліджує надані докази та надає їм оцінку у сукупності, виходячи з установлених обставин справи та вимог процесуального закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи наявні матеріали, суд враховує докази щодо підстав вселення та користування квартирою, а також обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 523/13038/17.

До обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справі за участю відповідача, застосовуються положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України щодо звільнення від повторного доказування.

Оцінюючи встановлені обставини та наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що право позивачки користуватись спірним житловим приміщенням виникло внаслідок її вселення за згодою особи, яка на той час здійснювала управління та балансоутримання житлового будинку.

Тривале та відкрите користування квартирою, виконання позивачкою ремонтних і відновлювальних робіт, утримання житла та відсутність протягом тривалого часу заперечень щодо її проживання свідчать про сталість житлових правовідносин.

Суд враховує, що балансоутримувач надав згоду на вселення позивачки, прийняв виконані нею роботи з відновлення житла та протягом тривалого часу допускав її проживання. За таких обставин посилання виключно на відсутність письмового договору суд вважає недостатнім для заперечення права позивачки користуватись квартирою без наведення належних правових підстав.

Вказані обставини суд оцінює також з урахуванням принципу добросовісності, який вимагає від учасників цивільних правовідносин діяти добросовісно та послідовно. Надання згоди на вселення, прийняття виконаних позивачкою робіт та тривале користування житлом мають враховуватись при вирішенні питання про оформлення її права користування.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Визнання за позивачкою права користування квартирою АДРЕСА_1 , забезпечує захист її порушеного та невизнаного права.

Оформлення існуючих житлових правовідносин шляхом укладення договору найму вказаної квартири забезпечує відновлення правового становища позивачки.

Суд враховує, що ефективність судового захисту передбачає реальне усунення порушення права та забезпечення можливості його належної реалізації.

Для повного відновлення порушеного права позивачки необхідно вирішити питання його письмового оформлення шляхом укладення договору найму житлового приміщення.

У зв`язку з викладеним вимога про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укласти з ОСОБА_1 договір найму квартири АДРЕСА_1 , також підлягає задоволенню.

Договір найму має бути укладений у порядку та на умовах, передбачених законодавством щодо користування житловими приміщеннями державного житлового фонду, з дотриманням імперативних вимог закону.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 810 ЦК України, ст.ст. 47, 55 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 76–82, 89, 141, 178, 247, 258–268, 280–282, 284, 287, 289, ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення — задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (код ЄДРПОУ: 43015722, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок № 15) укласти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , договір найму квартири АДРЕСА_1 , на умовах та у порядку, передбачених чинним законодавством України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.10.2026 року.