Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №521/1867/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №521/1867/26

Суддя: Ганошенко С. А.

Справа № 521/1867/26

Номер провадження № 2-а/521/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судових засідань – Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Одеси матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.02.2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить скасувати постанову №R328324 від 02.02.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Справа перебувала у провадженні судді Роїка Д.Я., якого наказом № 24-ос від 14.09.2026 року по суду відраховано зі штату суду у зв`язку із призначенням на посаду судді Одеського апеляційного суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 року для розгляду справи визначено суддю Ганошенко С.А., який отримав справу 17.09.2026 року.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №521/1867/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд справи призначено здійснювати зі стадії розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін і, з урахуванням особливостей, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов обґрунтований тим, що позивач виявив в електронному військово-обліковому документі запис наступного змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП; Дата звернення: 16.08.2025». Згодом, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав відповідачу заяву, в якій визнав вину та не оспорює допущене порушення і згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

02 лютого 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач отримав повідомлення про те що щодо ОСОБА_2 , який є начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R328324 від 02.02.2026 року, якою на нього накладений штраф у розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Проте, позивач зазначає що йому не було направлено копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, ані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, ані засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти.

Отже позивач вважає зазначену вище постанову протиправною, як таку, що ухвалена з суттєвими порушеннями встановленого законом порядку.

Позивач у судове засідання 01.09.2026 року з`явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив її скасувати та закрити провадження у справі, і подав відповідну заяву через канцелярію суду про розгляд справи без його участі та без технічної фіксації судового засідання.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання 01.09.2026 року, не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, шляхом надсилання повістки підсистему «Електронний суд» та шляхом надсилання повістки засобами поштового зв`язку, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 12.08.2026 року.

19.08.2026 року від відповідача через підсистему “Електронний суд” надійшов відзив, у якому останній заперечував проти позову, виходячи з наступного.

Відповідач вважає, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Постанова № R602438 від 01.07.2026 року була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 у повній відповідності до вимог статей 235, 283, 284 КУпАП та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач скористався цим правом і 30.01.2026 року о 16:32:24 через свій Електронний кабінет особисто згенерував, підписав КЕП та подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, в якій зазначив що факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Заява надійшла Відповідачу 30.01.2026 року.

Оскаржувана постанова № R328324 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 02.02.2026 року, тобто на третій день після отримання заяви, у повній відповідності до строків, визначених спеціальною нормою ст. 279-9 КУпАП.

Отже, відповідач вважає що посилання Позивача на закінчення строків накладення стягнення є безпідставними, з посиланням на статтю 279-9 КУпАП, якою встановлено особливий, окремий процесуальний порядок розгляду справ у разі добровільного визнання вини особою через Електронний кабінет.

Таким чином, відповідач зауважив, що подаючи заяву від 30.01.2026 року, Позивач ініціював новий розгляд справи у спрощеному порядку на підставі свого чинного волевиявлення. Сама суть інституту ст. 279-9 КУпАП полягає у наданні громадянину можливості врегулювати статус військовозобов`язаного (знятися з розшуку, сплатити мінімальний штраф зі знижкою 50%) без тривалих процедур.

Оскільки правопорушення за ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) в особливий період є триваючим, а Позивач станом на січень 2026 року так і не з`явився до ТЦК та СП за викликом від серпня 2025 року, правопорушення продовжувало вчинятися. Факт припинення триваючого правопорушення та його виявлення в межах процедури ст. 279-9 КУпАП відбувся саме в момент подання Позивачем заяви — 30.01.2026 року.

Наклавши на Позивача штраф у мінімальному розмірі 17 000,00 грн 02.02.2026 року, Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одразу після винесення постанови Позивача було знято з розшуку (02.02.2026 р. о 19:55), що підтверджує добросовісність дій Відповідача та повну реалізацію мети адміністративного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, позивач виявив в електронному військово-обліковому документі «РЕЗЕРВ+» запис наступного змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦКтаСП; Дата звернення: 16.08.2025». Згодом, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав відповідачу заяву, в якій визнав вину та не оспорює допущене порушення і згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

02 лютого 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач отримав повідомлення про те що щодо його ОСОБА_2 , який є начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R328324 від 02.02.2026 року, якою на нього накладений штраф у розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, як окремо так і у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою №R328324 від 02.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно фабули постанови №R328324 від 02.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.07.2026 вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянувши 02.02.2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановив, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановив накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправною зазначену постанову, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що йому не було направлено копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, ані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, ані засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти.

Представником відповідача на підтвердження обставин викладених у відзиві надано наступні докази.

Постанова № R328324 від 02.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.07.2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., та витяг з АІТС “ОБЕРІГ” стосовно ОСОБА_1 . Інших доказів, якими б відповідач підтвердив свої заперечення проти позову суду надано не було.

З огляду на зазначене суд виснує про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє на час розгляду справи.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію регулює Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 N 2232-XII, Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Порядку ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянувши 02.02.2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановив, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановив накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 штраф у сумі 17000,00 грн.

Отже, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивачу.

Відтак, ОСОБА_1 у провину ставиться неявка до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці, пороте жодних обставин такого виклику у постанові не зазначено, а саме коли та саме в якій спосіб було повідомлено позивача щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 -матеріали справи не містять.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої пункту 2 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Згідно з пунктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до абз.1, 3 ч.1ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни України зобов`язані: зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).

Вказаний Порядок визначає, зокрема, порядок виклику громадянина під час мобілізації до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Крім того суд виснує, що підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.6 Постанови КМУ №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21 Постанови КМУ №560).

Пунктом 27 Постанови КМУ №560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови КМУ №560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Вимоги до форми повістки та її формування визначені п.29, 30 Постанови КМУ № 560.

Повістки мають право вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України (п.п.31, 35 Постанови КМУ №560).

Пунктами 36-39 Постанови КМУ №560 визначені місця, де можуть вручатися повістки про виклик, в тому числі у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов`язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів.

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, які б свідчили про факт не прибуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці, оскільки відповідачем у якості доказів повістка або її копія не надані.

Щодо строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд висновує про наступне.

Від так відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі-ЄДРПВР) відносно ОСОБА_1 , який надав відповідач у якості доказу вбачається що 16.06.2025 року ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №263371.

17.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до органів Національної поліції щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу яка порушує законодавство України у сфері мобілізації та мобілізаційної підготовки, яке було підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_4 17.03.2025 року. Дата складання постанови № R328324 від 02.02.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.07.2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -02.02.2026 року.

Оскільки у ЄДРПВР зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеногомною порушення 16 серпня 2025 року, отже відлік строку щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 повинен був рахуватися відповідачем саме з цієї дати.

Відповідно дост. 38 КУпАП, визначено строки накладення адміністративного стягнення та встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з приписами ч. 9ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 цьогоКодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 16 березня 2025 року по 16 березня 2026 року включно.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП вбачається що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку явки не носить характеру триваючого.

Отже суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення, якою єсаме дата 16.03.2025 року.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

Таким чином, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 16 березня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП прийнята 02 лютого 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

За правилами п.3 ч.1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № R328324 від 02.02.2026 року, якої накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд висновує, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 при розгляді питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зобов`язаний був оцінити докази щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, надати їм оцінку та врахувати при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак цього не зробив.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Доказів належного сповіщення позивача про наявність повістки з відміткою «ТЦК» не надано. Відповідач мав перевірити, чи поінформовано поштовим оператором позивача про надходження поштового відправлення, якщо так, то з`ясувати у який спосіб та чи сплили три робочі дні з дня такого інформування позивача.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Разом з тим, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку оповіщення щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 та щодо пропущення відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності -знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Отже суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем процедури виклику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою, проте доводи та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву- не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд, також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч.1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що постанова № R328324 від 02.02.2026 року, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП від 02.02.2026 року винесена відповідачем за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП та підлягає скасуванню.

Тобто судом з достовірністю встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП.

Згідно п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципів адміністративних правовідносин, які, зокрема, закріплені у ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Отже, оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості позивача у вчинені інкримінованого йому правопорушення, без належного аналізу фактичних обставин справи та з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В свою чергу, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Іншим доводам та запереченням учасників справи суд оцінки не надає, оскільки вони не впливають на висновки суду.

При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є не доведеним, у відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а тому суд доходить висновку про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, як окремо так і у їх сукупності суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа закриттю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та на підставі ч.2 ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210-1 ч.3, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП, керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R328324 від 02 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.

Скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 №R328324 від 02 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua