Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №569/18417/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/18417/25

Провадження № 22-ц/4815/1111/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ярославської Оксани Миколаївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат звернувся представник АТ «Універсал Банк» у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 грудня 2020 року у розмірі 11460,19 грн. (тіло кредиту) станом на 04 червня 2025 року (в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 11460,19 грн.) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 грудня 2020 року у розмірі 11460,19 грн. (тіло кредиту) станом на 04 червня 2025 року (в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 11460,19 грн.) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярославська О.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність заявленої заборгованості та неналежну оцінку доказів судом першої інстанції.

Зазначає, що анкета-заява не містить погодженого розміру кредитного ліміту, процентної ставки та строків здійснення періодичних платежів. Банк не довів, що відповідач ознайомився та погодився саме з наданою до суду редакцією Умов і правил, а також не надав доказів їх підписання відповідачем електронним підписом. Загальне посилання в анкеті-заяві на Умови без ідентифікації їх редакції та роздруківка із сайту банку, зміст якої залежить від його волевиявлення, не підтверджують погодження відповідних умов кредитування.

Наголошує, що розрахунок банку сам по собі не є первинним документом і не доводить отримання кредитних коштів та існування боргу саме в заявленому розмірі. Стверджує, що банк безпідставно нарахував проценти у сумі 11 633,40 грн та зарахував внесені відповідачем кошти на їх погашення. На думку апелянта, ці платежі слід зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту. Посилається на внесення протягом спірного періоду 24 525 грн та погашення процентів у розмірі 11 633,40 грн, що перевищують кредитний ліміт у сумі 7 000 грн.

У відзиві АТ «Універсал Банк» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Зазначає, що відповідач не заперечує відкриття рахунку, отримання платіжної картки та користування банківськими послугами. Підписанням анкети-заяви він підтвердив ознайомлення з документами, які становлять договір, та отримання їх примірників у мобільному додатку. Умови й тарифи були доступні відповідачу в додатку та на сайті банку, а користування кредитними коштами і часткове погашення заборгованості, на думку позивача, підтверджують прийняття умов договору та визнання боргу.

Банк стверджує, що через несплату щомісячних мінімальних платежів понад 90 днів уся заборгованість стала простроченою, про що відповідача повідомлено через мобільний додаток. Пояснює, що борг у розмірі 11 460,19 грн складається з повністю використаного кредитного ліміту у сумі 7 000 грн та овердрафту у сумі 4 460,19 грн, який утворився внаслідок погашення процентів та інших передбачених договором нарахувань за рахунок кредитних коштів. Наголошує, що відповідач не надав доказів, які спростовували б правильність розрахунку заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулвся до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка містить, зокрема, анкетні та контактні дані сторін. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що він погодився з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту і Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ "Універсал Банк" у гривні на його ім`я та просить встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць.

Також позивачем долучено Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank (в редакції чинній з 27.11.2021 та з 27.11.2020), виписка по рахунку та розрахунок заборгованості №б/н від 02.12.2020 року, в якому вказано заборгованість відповідача в розмірі 11460,19 грн (тіло кредиту), інші нарахування відсутні.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший ч. 1 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спору).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Між тим, матеріали справи не містять доказів, що позичальник розумів, ознайомився та погодився з умовами та правилами банківських послуг, підписуючи анкету-заяву про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у визначених банком розмірах і порядках нарахування.

Витяг із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, адже цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

З огляду на їхній мінливий характер ці умови не можна вважати складовою кредитного договору, а тому неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи.

У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому при вирішенні спірних правовідносин обґрунтованим є застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, порушених в апеляційній скарзі, зокрема, щодо належності та допустимості поміж анкети-заяви, витягів з тарифів, умов і правил надання банківських послуг тощо, а також особливостей, за відповідних обставин, укладення договору приєднання в порядку ст.634 ЦК України та необхідності врахування принципу захисту прав споживачів фінансових послуг.

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа № 697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Як встановлено, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» є документами, зміст яких може в односторонньому порядку змінюватися та доповнюватися банком, про що зазначено безпосередньо в цих документах. За таких обставин долучені позивачем до матеріалів справи редакції Умов і правил підтверджує лише їх наявність станом на 27.11.2021 та 27.11.2020, проте не є доказом того, що саме ці умови - щодо порядку нарахувань та погашень, діяли станом на 02.12.2020 року, тобто на момент підписання анкети-заяви та на дату виникнення заборгованості, за розрахунком самого позивача. Долучені копії Умов і правил не містять підпису позичальника та не засвідчені як такі, що є чинною саме на зазначену дату, а тому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, з якими саме умовами нарахувань та порядку погашень був ознайомлений відповідач станом на дату виникнення спірної заборгованості.

Доводи позивача про те, що в анкеті-заяві сторони кредитного договору узгодили нарахування процентів за ставкою 3,1% на місяць після завершення 62-денного пільгового періоду таких висновків не спростовують.

Анкета-заява не визначає розміру процентів протягом пільгового періоду і можливості застосування збільшеної ставки до всього періоду користування коштами від дня виникнення заборгованості.

Як вбачається з наданих позивачем виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідач неодноразово вносив кошти в рахунок часткового погашення заборгованості. При цьому, з підстав, викладених вище, позивачем не доведено, що саме визначений Умовами порядок черговості (пріоритетності) погашення заборгованості - тіла кредиту, нарахованих процентів чи інших складових - діяв та був погоджений з відповідачкою станом на дату внесення нею відповідних платежів, а отже такий порядок не може вважатися узгодженим сторонами договору.

За таких обставин позивач як розробник договору приєднання та особа, що самостійно формує розрахунок заборгованості, мав довести, яким чином фактично розподілялися кошти, внесені відповідачкою, та обґрунтувати правомірність віднесення цих платежів на погашення тієї чи іншої складової боргу.

Натомість з розрахунку заборгованості вбачається, що нараховані проценти також погашалися і за рахунок додатково наданих банком кредитних коштів, тобто шляхом самостійного збільшення позивачем кредитної заборгованості на суму власних нарахувань. Внаслідок цього сума нарахованих процентів приєднувалася до тіла кредиту та ставала базою для подальшого нарахування процентів на проценти, що за відсутності доведеної погодженості порядку розподілу платежів унеможливлює перевірку судом достовірності наданого позивачем розрахунку та встановлення дійсного розміру заборгованості.

Водночас за змістом пункту 5.10.1 розділу ІІ наданих банком Умов і правил можливість списання процентів за рахунок кредитного ліміту лише за наявності його невикористаної частини. У разі повного використання кредитного ліміту відповідне доручення клієнта не застосовується, а погашення процентів здійснюється шляхом внесення ним коштів.

Відтак визначення заборгованості більше суми кредитного ліміту суперечить долученим Правилам.

Не підтверджує правомірності збільшення тіла кредиту за рахунок таких нарахувань і пункт 10 анкети-заяви, яким відповідач надав банку право здійснювати договірне списання коштів зі своїх рахунків для погашення грошових зобов`язань перед банком. Зазначене доручення передбачає погашення зобов`язань, що виникли на належній договірній підставі, та саме собою не встановлює права банку надавати додатковий кредит, зокрема понад установлений кредитний ліміт, для сплати процентів і збільшувати в такий спосіб основну заборгованість позичальника.

Одними із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Колегія суддів зважає на те, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом, позивач заявив до стягнення суму 11460,19 грн., як заборгованість за тілом кредиту в цілому, не виокремлюючи в позовних вимогах окремо суму нарахованих процентів. Разом з тим, з підстав, викладених вище, значна частина цієї суми фактично сформована за рахунок капіталізації нарахованих банком процентів, правомірність та узгодженість механізму нарахування яких позивачем не доведено. Крім того, оскільки кредитування здійснювалося у формі кредитної лінії (кредитного ліміту), розмір заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати встановленого сторонами кредитного ліміту. З довідки про розмір встановленого ліміту такий визначений у розмірі 7000 гривень, тобто заявлена до стягнення сума тіла кредиту суперечить межам кредитування, узгоджених сторонами договору.

З наданих матеріалів убачається, що відповідач протягом користування кредитом вносив кошти на погашення заборгованості, загалом 30280 грн - за розрахунком заборгованості банку, частину яких банк спрямовував на сплату процентів. Водночас погодження умов, за якими визначалися відповідні процентні нарахування, та правильність їх розміру позивач не довів.

Кошти, внесені позичальником і спрямовані банком на погашення нарахувань, договірна підстава яких не підтверджена, мають бути враховані при визначенні залишку заборгованості за фактично отриманим кредитом. Інакше на позичальника покладається обов`язок повернути основну суму кредиту без належного врахування здійснених ним платежів.

Надані банком розрахунок і виписка містять відомості як про використання та повернення кредитних коштів, так і про нарахування процентів та спрямування платежів відповідача на їх погашення. Оскільки правомірність спірних нарахувань не доведена, зазначений у цих документах залишок боргу не можна вважати підтвердженою заборгованістю за тілом кредиту.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовано позов, покладається на позивача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неподання відповідачем власного розрахунку не усуває обов`язку банку довести склад і розмір заборгованості. Визнання факту користування кредитними коштами також не є визнанням правильності всіх здійснених банком нарахувань та наявності непогашеного боргу в заявленій сумі.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, не перевірив договірних підстав формування заявленої заборгованості та порядку врахування платежів відповідача, обмежившись посиланням на підписання анкети-заяви, користування кредитом і відсутність доказів погашення визначеної банком суми.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів наявності та розміру непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. Визначення такої заборгованості на підставі припущення про погодження спірних умов кредитування та правомірність здійснених банком нарахувань є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК"

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Ярославської Оксани Миколаївни задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.