Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №569/24112/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/24112/24

Провадження № 22-ц/4815/1064/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник ТзОВ "Бізнес позика" звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 492546-КС-001 про надання кредиту від 09.03.2024, що становить 117488,50 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 32000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 83883,17 грн., суми прострочених платежів за комісією – 1605,33 грн, а також судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за Договором № 492546-КС-001 про надання кредиту від 09.03.2024, що становить 22940,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" судовий збір у розмірі 473,09 грн.

В поданій апеляційній скарзі не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір стягнутої заборгованості з 22940 грн до 117488,50 грн, та здійснити відповідний розподіл судових витрат.

Скарга мотивована тим, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Апелянт зазначає, що довідка від 29 липня 2025 року № 14/Л не містить дати початку проходження військової служби та підтверджує перебування особи на службі лише на дату її видачі, тоді як строк кредитування тривав із 09 березня до 24 серпня 2024 року. Крім того, довідка не містить достатніх ідентифікаційних даних для встановлення того, що вона видана саме відповідачу. На переконання апелянта, обов`язок доведення проходження військової служби у відповідний період покладається на відповідача, який належних доказів цього не надав.

Наголошує, що зазначена норма передбачає ненарахування процентів за наявності визначених законом умов, а не списання всіх раніше нарахованих процентів. Посилаючись на принцип незворотності дії закону в часі, вважає безпідставними як відмову у стягненні процентів, так і зарахування сплачених у рахунок їх погашення 10665,33 грн на зменшення основного боргу.

Зазначає, що проценти нараховані виключно в межах погодженого строку кредитування за передбаченими договором зниженою та стандартною процентними ставками. Застосування стандартної ставки зумовлене порушенням відповідачем графіка платежів і, на думку апелянта, не є односторонньою зміною умов договору чи застосуванням штрафних санкцій. Нараховані проценти є платою за користування кредитом, а не відповідальністю за порушення зобов`язання, тому підстав для їх зменшення за правилами про неустойку або з мотивів неспівмірності немає.

Також посилається на добровільне погодження відповідачем умов кредитування та часткове виконання договору, що, на думку апелянта, свідчить про визнання ним боргу. Стверджує, що наданий розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, враховує всі здійснені платежі та не спростований відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Єлісєєв Д.О. - просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що проходження відповідачем військової служби підтверджується довідкою від 29 липня 2025 року № 14/Л, виданою уповноваженим органом військового управління на його ім`я. Вважає безпідставними заперечення щодо можливості ідентифікації відповідача та доводи про підтвердження військової служби лише на дату видачі довідки, посилаючись на безперервний характер її проходження в умовах особливого періоду та відсутність доказів звільнення відповідача зі служби.

Стверджує, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені законом пільги для військовослужбовців. При цьому суд не списував правомірно нараховані проценти, а відмовив у стягненні сум, нарахування яких суперечило закону. Оскільки відповідна норма діяла на момент укладення кредитного договору, посилання апелянта на незворотність дії закону в часі вважає безпідставним.

З огляду на відсутність обов`язку зі сплати процентів вважає правильним зарахування сплачених відповідачем 10 665,33 грн у рахунок погашення основного боргу, оскільки кредитор не мав правових підстав спрямовувати ці кошти на погашення процентів.

Крім того, представник відповідача вважає неналежно сформульованою прохальну частину апеляційної скарги, оскільки позивач просить лише збільшити присуджену суму, не заявляючи вимоги про скасування рішення в частині відмови у позові та ухвалення в цій частині нового рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 09.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 492546-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 09.03.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 470779-КС-001 про надання кредиту. 24.07.2023 року.

ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 492546-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1066, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 09.03.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4492546-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 32000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності , а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.16103334 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 32000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 492546-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості становить 32000 грн кредиту, 83883,17 грн відсотків, 1605,33 грн комісії. Загалом 117488,50 грн.

При цьому враховано, що відповідачем сплачено 13860 грн з яких 10665,33 спрямовані на погашення відсотків та 3194,67 грн на погашення комісії.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення між сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 32 000 грн та неналежного виконання ним зобов`язань за договором.

Водночас, посилаючись на довідку військової частини НОМЕР_3 від 29 липня 2025 року № 14/Л, суд установив, що відповідач проходить військову службу, та дійшов висновку про поширення на нього пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Застосування цієї пільги суд пов`язав із наявністю у відповідача статусу військовослужбовця незалежно від обізнаності кредитодавця про такий статус.

Із цих підстав суд відмовив у стягненні 83 883,17 грн заборгованості за процентами, а сплачені відповідачем 10 665,33 грн, які позивач зарахував на погашення процентів, відніс на погашення основного боргу, визначивши його залишок у сумі 21 334,67 грн.

Вимогу про стягнення заборгованості за комісією суд визнав обґрунтованою, оскільки обов`язок її сплати та розмір погоджені сторонами у кредитному договорі й відображені у графіку платежів. З урахуванням непогашеної комісії в сумі 1 605,33 грн суд визначив загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, у сумі 22 940 грн.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду у повній мірі зважаючи на наступне.

Відповідач не погоджується із нарахованими процентами за вищевказаним кредитним договором, оскільки відповідно до п 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є військовослужбовцем, тому проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження права на пільги, встановлені для військовослужбовців, відповідач надав довідку форми № 5 від 29 липня 2025 року № 14/Л про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням: https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi), яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо не нарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- військовий квиток або посвідчення офіцера;

- довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами);

- витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове);

- свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік).

Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року.

Надана відповідачем довідка форми № 5 підтверджує проходження ним військової служби за контрактом, проте не містить відомостей про дату початку та періоди її проходження. Відтак цей документ не дає можливості встановити, чи проходив відповідач військову службу протягом спірного періоду нарахування процентів - із 09 березня до 24 серпня 2024 року.

Отже, сама по собі наявність у відповідача статусу військовослужбовця за контрактом на час, зазначений у довідці, не підтверджує поширення на нього пільги щодо ненарахування процентів у спірний період. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у стягненні всіх нарахованих процентів із застосуванням зазначеної норми не ґрунтується на достатніх доказах.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 наведено висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення процентної заборгованості, колегія суддів виходить зі змісту погоджених сторонами умов договору та підстав застосування кожної з передбачених ним ставок.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору за умови дотримання позичальником графіка платежів або дострокового повернення кредиту проценти нараховуються за зниженою ставкою 1,14926563 % на день. Натомість пунктом 3.2.2 передбачено, що в разі прострочення платежу тривалістю понад сім календарних днів умова про застосування зниженої ставки втрачає чинність, а з восьмого дня прострочення до закінчення строку дії договору застосовується стандартна ставка 2 % на день.

Отже, за належного виконання договору обов`язок сплачувати проценти за ставкою 2 % у позичальника не виникав. Застосування цієї ставки обумовлене саме порушенням графіка платежів і замінює передбачений договором порядок оплати користування кредитом за відсутності прострочення.

За такої конструкції договірних умов колегія суддів кваліфікує нарахування за ставкою 2 % як платежі за прострочення виконання зобов`язання. Назва ставки як «стандартної» та погодження її числового значення під час укладення договору не спростовують того, що підставою виникнення відповідного обов`язку є неналежне виконання позичальником зобов`язань.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, дія цієї норми охоплює не лише платежі, прямо названі в договорі штрафом або пенею, а й інші платежі за прострочення. Тому доводи апелянта про відсутність у розрахунку окремих нарахувань неустойки чи сум відповідальності за статтею 625 ЦК України самі по собі не виключають застосування зазначеної норми. Нарахування спірних сум у межах строку кредитування також не змінює підстави їх виникнення.

За наданим позивачем розрахунком за період із 09 березня до 27 квітня 2024 року включно проценти нараховувалися за ставкою 1,14926563 % на день та становили 18388,50 грн. Із 28 квітня до 24 серпня 2024 року включно позивач застосував ставку 2 % на день і нарахував 76157 грн.

З огляду на наведену правову кваліфікацію нарахування в сумі 76 157 грн підлягали списанню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Підстав для нарахування процентів за зниженою ставкою за цей період також немає, оскільки відповідно до пункту 3.2.2 договору в разі прострочення платежу понад сім календарних днів умова про її застосування втрачає чинність. Отже, застосування зниженої ставки після цього не відповідало б погодженим сторонами умовам договору.

Таким чином, при визначенні процентної заборгованості колегія суддів враховує нараховані позивачем за зниженою ставкою 18388,50 грн та зараховані ним на погашення процентів платежі відповідача в сумі 10665,33 грн. З урахуванням зазначених платежів непогашена заборгованість за процентами становить 7723,17 грн (18388,50 грн - 10665,33 грн).

Доводи представника відповідача про неналежне формулювання прохальної частини апеляційної скарги колегія суддів відхиляє. Зі змісту скарги зрозуміло, що позивач оспорює відмову у стягненні частини кредитної заборгованості та просить збільшити присуджену суму. Зміна рішення прямо належить до повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених статтею 374 ЦПК України. Відсутність окремого формулювання про скасування рішення в частині відмови у позові не перешкоджає перевірці його законності в межах заявлених вимог і доводів скарги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність установлених підстав для звільнення відповідача від сплати всіх процентів за користування кредитом та відповідного зменшення основної заборгованості. Разом із тим вимоги апелянта про стягнення заборгованості у повному заявленому розмірі також не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок включає додаткові нарахування, зумовлені простроченням виконання зобов`язання.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 605,33 грн не оскаржується, тому в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Оскільки підстав для зарахування сплачених відповідачем процентів у рахунок погашення основного боргу з мотивів застосування пільги для військовослужбовців не встановлено, висновок суду першої інстанції про зменшення заборгованості за тілом кредиту до 21 334,67 грн є помилковим. За врахованим колегією суддів розрахунком непогашена сума основного боргу становить 32 000 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 41328,50 грн, з яких 32000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7723,17 грн - заборгованість за процентами та 1605,33 грн - заборгованість за комісією.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши загальний розмір стягнутої заборгованості з 22940 грн до 41328,50 грн та виклавши мотиви вирішення спору в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 852,12 грн (2 422,40 грн х 41 328,50 грн / 117 488,50 грн).

В апеляційній скарзі позивач оспорював відмову у стягненні 94 548,50 грн (117 488,50 грн - 22 940 грн). За результатами апеляційного перегляду присуджену суму збільшено на 18 388,50 грн (41 328,50 грн - 22 940 грн). Тому пропорційно задоволеній частині вимог апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за її подання в розмірі 706,69 грн (3 633,60 грн х 18 388,50 грн / 94 548,50 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором № 492546-КС-001 від 09 березня 2024 року з 22 940 грн до 41 328 грн 50 коп., з яких 32 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 723 грн 17 коп. - заборгованість за процентами, 1 605 грн 33 коп. - заборгованість за комісією, та виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши розмір стягнутого із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судового збору за подання позовної заяви з 473 грн 09 коп. до 852 грн 12 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 706 грн 69 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.