Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №529/1143/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/1143/25 Номер провадження 22-ц/814/2650/26Головуючий у 1-й інстанції Чуб К. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Номер провадження 22-ц/814/2653/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Карпушина Г.Л.

при секретарі:Чемерис А.К.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Гирі Анни Володимирівни на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Чуб К.В., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Майер Віталії Іванівни на додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Чуб К.В., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Диканського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що від спільного проживання сторін у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та яка має вади психічного розвитку, у зв`язку з чим потребує постійного догляду та активної участі законного представника в її щоденному житті, лікуванні та розвитку.

Тому позивачка на підставі ст. 84 СК України просила стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) до досягнення малолітньою донькою шестирічного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09 грудня 2025 року до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року заяву представника позивача – адвоката Гирі А.В. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 19003,80 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_2 – адвокат Гиря А.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів просила рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03.03.2026 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 шестирічного віку.

Не погодившись з додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Майер В.І. Просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви позивача у відсотковому співвідношенні 66,68% пропорційно задоволеному позову, що не є співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши відповідача ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11).

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 29.06.2023 шлюб між сторонами, укладений 06.12.2016, - розірвано; змінено прізвище позивачки з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_7 . Також вказаним рішенням ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання малолітніх дітей сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 12-15).

Згідно довідки № 26 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 21.11.2025, ОСОБА_3 має захворювання з кодом G99.8 та потребує домашнього догляду (а.с. 16).

Відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 04.08.2021 № 360, кодом G99.8 позначається «Інші уточнені ураження нервової системи при хворобах, класифікованих в інших рубриках».

З медичної документації вбачається, що ОСОБА_3 встановлено, зокрема, діагноз розлад аутистичного спектру (а.с. 20).

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_2 , виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, так як отримує регулярний дохід, врахувавши майновий стан відповідача, який має у власності нерухоме та рухоме майно, а також те, що з останнього стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки доходів, відповідач має непрацездатного батька, якому встановлено ІІ групу інвалідності, суд першої інстанції визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання позивача у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця.

Такий розмір аліментів, на думку суду першої інстанції, не є завищеним та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище і буде достатнім для забезпечення потреб позивача.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Гирі А.В. правильність висновків суду першої інстанції не спростовують враховуючи наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно з положеннями ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з положеннями ст. 75 Сімейного кодексу України (далі СК України), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються статями 75, 84 СК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Відповідно до частин другої та третьої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосуванню інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі №750/9224/16-ц від 13 червня 2018 року суд звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз норм чинного сімейного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що для одержання утримання (аліментів) від чоловіка-батька необхідно декілька умов: 1) зареєстрований шлюб, або тривалий час проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; 2) вагітність від чоловіка, з яким зареєстровано шлюб, та/або проживання спільної дитини з матір`ю; 4) спроможність чоловіка надавати утримання.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 201/2097/17 визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, правильно виходив з загальних принципів, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, те, що у зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше шести років, позивач не має змоги повноцінно працювати і утримувати себе самостійно. Відповідач є особою працездатного віку, має можливості надавати допомогу дружині-матері, не довів суду того факту, що він не працює та не має змоги утримувати дружину-матір.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що спільна з відповідачем донька ОСОБА_9 через наявні у неї вади не може обходитися без сторонньої допомоги, крім того, з метою забезпечення необхідного розвитку, правильного догляду за дитиною, позивачка проходить відповідне навчання, на що витрачає час та кошти. Повноцінно працювати позивачка не може, оскільки більшість свого часу приділяє дітям, зокрема, ОСОБА_9 , так як контроль за дитиною має бути постійний.

Згідно довідки № 26 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 21.11.2025, ОСОБА_3 має захворювання з кодом G99.8 та потребує домашнього догляду (а.с. 16).

З врахуванням викладеного та за наявності в матеріалах справи на момент розгляду справи у суді першої інстанції довідки № 26 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення аліментів на дружину відповідно до ч. 3 статті 84 СК України.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи, а саме доходів відповідача, справедливим, співмірним та таким, що відповідає принципу розумності, є визначення розміру аліментів на утримання позивача ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною шестирічного віку.

Такий розмір дозволяє забезпечити право позивача на утримання, передбачене статтею 84 СК України, водночас не порушує принципу пропорційності та забезпечує реальну можливість виконання відповідачем своїх аліментних зобов`язань.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Майер Віталії Іванівни на додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.12.2025 року ОСОБА_2 укладено з адвокатом Гирею А.В. договір про надання правничої допомоги.

На підтвердження наданих адвокатом послуг подано відповідний Акт виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору від 05.12.2025 року складений 06.03.2026, згідно якого адвокатом Гирею А.В. послуги у справі № 529/1143/25 виконані в повному обсязі. Зокрема було проведено підготовку стратегії, аналіз судової практики, складання позовної заяви та клопотань, складання та подання відповіді на відзив. Крім того відповідно до вказаного вище Акту, позивачу ОСОБА_2 адвокатом Гирею А.В. надано послугу у виді участі адвоката в судовому засіданні.

Згідно Акту наданих послуг, понесено витрати на правничу допомогу, яка надана їй адвокатом Гирею А.В. у сумі 30 500 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято вартість клопотання про виступ у судових дебатах оскільки судові дебати не проводилися.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

Оцінюючи докази понесених витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правильно взяв до уваги надані позивачем докази, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення понесених витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що сума стягнутого судом першої інстанції відшкодування на правову допомогу в 19003,80 грн. повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності, забезпечує баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Гирі Анни Володимирівни на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року та апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Майер Віталії Іванівни на додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішень суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення. а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Гирі Анни Володимирівни та представника ОСОБА_1 – адвоката Майер Віталії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року та додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль