Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №537/150/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/150/26 Номер провадження 33/814/783/26Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.

при секретарі – Голиш Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , на постанову судді Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 червня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 06.01.2026 о 23 год. 48 хв. у м. Кременчуці по вул. Набережна лейтенанта Дніпрова,105 ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість, сповільненість мови. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі.

Вказує, що фактично відмови на визначення стану наркотичного сп`яніння не було, оскільки він її не висловлював, а навпаки погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Учасники,будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в засідання не з`явились та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що узгоджується з вимогами ст.294 КУпАП та не є перешкодою для проведення апеляційного перегляду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази у вказаному провадженні, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 560692 від 07.01.2026 вбачається, що 06.01.2026 о 23 год. 48 хв. у м. Кременчуці по вул. Набережна лейтенанта Дніпрова,105 ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість, сповільненість мови. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

З протоколом про вчинення адміністративного правопорушення ознайомився, що підтверджується його особистим підписом.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 560692 від 07.01.2026, відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, в тому числі, що ОСОБА_1 був зупинений під час керування транспортним засобом працівниками поліції (після зупинки автомобіля вийшов з водійського місця та перейшов до місця пасажира), спочатку заперечував факт керування ним автомобілем, але в подальшому визнав. Після виявлення і оголошення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння та пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився (відеозапис події 00 год 02 хв), після чого працівниками поліції було складено відносно нього протокол за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції немає.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційних скаргах носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи поданої апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом самозахисту.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі водія, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.1 ст.130 КУпАП – без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Захожай