Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №296/7889/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7889/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,

розглянувши у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) у місті Житомирі

цивільну справу №296/7889/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Буткевича М.І. у місті Житомирі,

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі -ТзОВ «Коллект Центр» або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути за кредитним договором від 12 серпня 2015 року №014/0034/82/0843374 суму 40 864,84 грн, яка складається із: 18 006,32 грн – заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 18 584,79 грн – заборгованості за нарахованими процентами, 2 839,10 грн – заборгованості за пенею та штрафами, 1 144,56 грн – інфляційних збитків, 290,07 грн – трьох процентів річних, а також вирішити питання судових витрат, стягнувши 2 422,40 грн судового збору та 16 000 грн витрат на правничу допомогу.

Позов обгрунтований тим, що 12 серпня 2015 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №014/0034/82/0843374, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 27 644,23 грн строком на 72 місяці, але належним чином зобов`язання щодо його повернення та сплати процентів не виконала. Між АТ «Райффайзен Банк» та ТзОВ «Вердикт Капітал» 20 вересня 2019 року укладений договір №114/2-19-F, за яким банк відступив останньому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором відповідача У подальшому, 29 листопада 2022 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладений договір №29-11/2022, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №014/0034/82/0843374 перейшло до позивача.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 014/0034/82/0843374 від 12 серпня 2015 року в сумі 40 864,84 грн, а також - 2 422,40 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, копій позовної заяви та процесуальних документів не отримувала, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подати відзив та заявити про застосування наслідків спливу позовної давності. В апеляційній скарзі заявляє про застосування позовної давності, оскільки переконана у тому, що трирічний строк звернення до суду з вимогами за кредитним договором сплив. Також вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних кредиторів, зокрема, не підтверджено здійснення розрахунків за договорами відступлення (факторингу) та фактичне набуття ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги саме у заявленому розмірі. Крім того, на її думку, позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б фактичне надання їй кредитних коштів, здійснені нею платежі та розмір залишку заборгованості. Надані позивачем односторонні розрахунки заборгованості такими доказами не є та не дозволяють перевірити правильність визначення тіла кредиту, процентів та інших платежів. Окремо заперечує проти стягнення з неї 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх недоведеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом фактично наданих адвокатом послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому покликається на те, що сторони кредитного договору погодили збільшення строку позовної давності до 70 років, тому строк звернення до суду не пропущений. Перехід права вимоги до позивача підтверджується договором №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року та договором №29-11/2022 від 29 листопада 2022 року, реєстрами боржників, актами приймання-передачі та документами щодо розрахунків між кредиторами. Факт отримання кредиту та розмір заборгованості підтверджуються кредитним договором, банківською випискою та розрахунком заборгованості, а відповідач власного контррозрахунку не надала. Витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами та вже зменшені судом із 16 000 грн до 4 000 грн.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 30 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 02 жовтня 2026 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем 12 серпня 2015 року укладений кредитний договір №014/0034/82/0843374, за яким банк надав кредит у розмірі 27 644,23 грн, але позичальник належним чином зобов`язання з його повернення та сплати процентів не виконала. Право вимоги за кредитним договором на підставі договору №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року перейшло від АТ «Райффайзен Банк» до ТзОВ «Вердикт Капітал», а на підставі договору №29-11/2022 від 29 листопада 2022 року — до ТзОВ «Коллект Центр». Визнавши наданий позивачем розрахунок правильним, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в сумі 40 864,84 грн, у зв`язку з чим стягнув її на користь позивача. Також суд стягнув 2 422,40 грн судового збору, а заявлені 16 000 грн витрат на правничу допомогу зменшив до 4 000 грн, урахувавши складність справи, обсяг наданих послуг та критерій співмірності витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на мотиви.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 12 серпня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя» (страховик) укладений тристоронній договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0034/82/0843374, який підписаний позичальником, тобто ОСОБА_1 особисто (а.с.23-27).

За умовами цього договору, банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 27 644,23 грн строком на 72 місяця, з датою повного погашення кредиту 12 серпня 2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 19,60% річних до 12 жовтня 2015 року та 47,60% річних — з 13 жовтня 2015 року. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти.

Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджено зарахування кредитних коштів 12 серпня 2015 року, а також подальше здійснення операцій за рахунком, що свідчить про фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними (а.с.37-61).

Умовами кредитного договору також передбачено, що до правовідносин, пов`язаних з його укладенням та виконанням, застосовується позовна давність тривалістю 70 років.

Між АТ «Райффайзен Банк» та ТзОВ «Вердикт Капітал» 20 вересня 2019 року укладений договір відступлення прав вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників банку, у тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0034/82/0843374 (а.с.68-71).

Між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» 29 листопада 2022 року укладений договір відступлення прав вимоги №29-11/2022, за умовами якого до ТзОВ «Коллект Центр» передано право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.77-80).

На підтвердження переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема, договір №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року, додаткову угоду до нього, платіжне доручення, витяги з реєстру боржників, договір № 29-11/2022 від 29 листопада 2022 року, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, акт приймання-передачі реєстру боржників, додаткову угоду та відповідні витяги з реєстру боржників.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 40 864,84 грн, яка складається з: 18 006,32 грн - заборгованості за тілом кредиту, 18 584,79 грн - заборгованості за процентами, 2 839,10 грн - пені та/або штрафів, 1 144,56 грн - інфляційних втрат та 290,07 грн - трьох процентів річних. Розрахунок пені/штрафів, інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено станом до 23 лютого 2022 року.

Із матеріалів справи також убачається, що справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копія ухвали про відкриття провадження направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання та поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відзиву на позов та інших заяв по суті справи відповідач до суду першої інстанції не подавала.

Частиною першою ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною першою ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст.638 ЦК України внормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами пункту першого частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «УНІКА Життя» укладений кредитний договір №014/0034/82/0843374, який підписаний відповідачем особисто та за умовами якого їй наданий кредит у розмірі 27 644,23 грн.

Окрім того, на а.с.37–61 міститься виписка за особовим рахунком ОСОБА_1 , із якої прослідковується зарахування кредитних коштів 12 серпня 2015 року та подальше здійснення операцій за рахунком. Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджений не лише кредитним договором, а й банківською випискою, яка відображає рух коштів за її ( ОСОБА_1 ) рахунком.

Доказів погашення заборгованості у заявленій позивачем сумі відповідачем не надано, правильність розрахунку належними доказами не спростована, власного контррозрахунку заборгованості до суду не подано.

За наданим позивачем розрахунком непогашена заборгованість становить 40 864,84 грн, у тому числі: 18 006,32 грн тіла кредиту, 18 584,79 грн процентів, 2 839,10 грн пені/штрафів, 1 144,56 грн інфляційних втрат та 290,07 грн трьох процентів річних.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу до ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що право вимоги за кредитним договором 20 вересня 2019 року перейшло від АТ «Райффайзен Банк» до ТзОВ «Вердикт Капітал», а 29 листопада 2022 року — до ТзОВ «Коллект Центр», у зв`язку з чим останнє набуло права вимагати погашення заборгованості.

Перехід права вимоги підтверджується не лише зазначеними договорами, а й долученими до справи реєстрами боржників, актами приймання-передачі, платіжними документами та актом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Тому надані докази у своїй сукупності підтверджують безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТзОВ «Коллект Центр».

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умовами укладеного та особисто підписаного ОСОБА_1 кредитного договору сторони погодили, що до правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується позовна давність тривалістю 70 років. Отже, посилання скаржника на сплив загальної трирічної позовної давності не враховує погодженого сторонами збільшеного строку позовної давності.

Окрім того, з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин у зв`язку з поширенням COVID-19, а Законом України № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого строки позовної давності, визначені ст.ст.257,258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 роз`яснив, що таке продовження застосовується також до позовної давності, тривалість якої була збільшена сторонами відповідно до ст.259 ЦК України.

Також із введенням в Україні воєнного стану пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було передбачено продовження строків, визначених ст.ст.257–259 ЦК України, на строк його дії. Вказане правило діяло до набрання чинності 04 вересня 2025 року Законом України №4434-IX, яким пункт 19 виключено з ЦК України.

За таких обставин, враховуючи насамперед погоджену сторонами 70-річну позовну давність, а також законодавче регулювання перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених ТзОВ «Коллект Центр» вимог немає.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення витрат на професійну правничу допомогу також не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підтвердження таких витрат позивачем наданий договір про надання правової допомоги та заявку про надання юридичної допомоги №226 від 02 червня 2025 року. При цьому суд першої інстанції, врахувавши складність справи, обсяг виконаної роботи та критерій співмірності, зменшив заявлені позивачем 16 000 грн до 4 000 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться переважно до іншої оцінки доказів та не містять обставин, які давали б підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин, встановивши факт укладення сторонами кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та користування ОСОБА_1 ними, неналежне виконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, підтверджений належними доказами перехід права вимоги за кредитним договором до ТзОВ «Коллект Центр», нарахування сум неустойки та відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, до 23 лютого 2022 року, а також збільшену тривалість позовної давності, перебіг якої заміна кредитора у зобов`язанні не змінила, та звернення до суду в межах дії строку позовної давності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, заявлених позивачем вимог.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності його висновків.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із огляду на викладене рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року залишається без змін.

За приписами частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, відсутні.

Відповідно до пункту другого частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт перший частини шостої ст. 19 ЦПК України). Ця справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.259,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої ст.389 ЦПК України.

Головуюча Судді