Суд: Оболонський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 21 червня 2026 р.
Справа: №756/5780/25
Суддя: Луценко О. М.
22.06.2026 Справа № 756/5780/25
Номер провадження 2/756/463/26
Справа №756/5780/25
РІШЕННЯ
Іменем України
22 червня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Луценко О.М.,
за участі секретаря - Загороднюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів.
Свої вимоги мотивувала тим, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством:- № 419509281 від 28.11.2019 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509931 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509929 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509928 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509927 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509926 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ).
Відповідно до п. 1 договорів споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором.
Однак до позивача звернулось Бюро економічної безпеки України із листами № 11/6/4.1.2/15870-24 від 10.07.2024 та № 11/6/4.1.2/29850-24 від 04.12.2024 про надання інформації, які містили інформацію про здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024000000000781 від 11.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У листах Бюро економічної безпеки України викладено відомості, які свідчать про безпідставне отримання оплати за електричну енергію за «зеленим тарифом» для приватних домогосподарств, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками, розташованими на території Київської області, зокрема, але не виключно, ОСОБА_1 , шляхом внесення до заяв-повідомлень про укладення договорів купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств недостовірних відомостей щодо наявності власних приватних домогосподарств.
У ході проведення виїзних позапланових перевірок за участі представників НКРЕКП у м. Києві та Київській області, а також Держенергонагляду у Київській області, комісією встановлено факт відсутності житлових будинків за місцем розташування генеруючих установок, на потреби яких могло б здійснюватися споживання електричної енергії, при тому, що за адресами приєднань генеруючі установки продовжують виробляти електричну енергію з енергії сонячного випромінювання.
Відсутність приватних домогосподарств також підтверджується Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної військової адміністрації.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства щодо розміщення генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру в межах власного приватного домогосподарства через його фактичну відсутність, що прямо свідчить про істотну зміну умов договорів, а, оскільки розірвання договорів в односторонньому порядку їх умовами не передбачене, просить розірвати укладені договори в судовому порядку.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що позивачем не доведено факту відсутності приватних домогосподарств.
Натомість представник відповідача вказує, що приватні домогосподарства наявні на земельних ділянках, що належать ОСОБА_1 , оскільки відомості про них містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а житлові будинки, зокрема, за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 є об`єктами договорів оренди. Крім того, представником відповідача у відзиві на позовну заяву наводяться доводи стосовно того, що матеріали кримінального провадження, в якому не ухвалено вироку суду, не можуть бути використані в якості належних та допустимих доказів у цивільній справі.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив у задоволенні позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд постановити рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази сторін, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із нижчезазначеного.
Згідно з ч. 2 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач має право встановлювати генеруючі установки у своєму приватному домогосподарстві, призначені для виробництва електричної енергії, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру та її продажу за «зеленим» тарифом відповідно до ст. 9? Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Відповідно до ч. 3 ст. 58? Закону України «Про ринок електричної енергії» приватні домогосподарства, яким встановлено «зелений» тариф, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг.
Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» - є постачальником електричної енергії на території Київської області, в тому числі постачальником універсальних послуг для побутових та малих непобутових споживачів, на підставі ліцензії, затвердженої постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018.
Особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, а також розрахунків за неї визначені главою 11.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.
Пунктом 11.3.1 ПРРЕЕ передбачено, що індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного домогосподарства генеруючу установку, призначену для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного домогосподарства, які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного домогосподарства відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
Пунктом 11.3.4 ПРРЕЕ встановлено, що з метою продажу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом побутовий споживач надсилає звернення до постачальника універсальних послуг щодо розгляду заяви-повідомлення про встановлення генеруючої установки за формою, наведеною в додатку 13 до цих Правил.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договори про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством:- № 419509281 від 28.11.2019 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509931 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509929 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509928 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509927 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 );- № 419509926 від 23.01.2020 (адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ).
Пунктом 1 вказаних договорів визначено, що споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що приватним домогосподарством є земельна ділянка разом з розташованими на ній за однією адресою житловим будинком або котеджем (та у разі наявності господарськими (присадибними) будівлями наземними та/або підземними комунікаціями), що належить індивідуальному побутовому споживачу на праві власності.
Зазначені договори є Додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є Типовим договором, форма якого встановлена Додатком № 6 до Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 1 договорів споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції від 01.04.2025, чинній на момент звернення позивачем до суду) визначено, що приватним домогосподарством є земельна ділянка разом з розташованими на ній за однією адресою житловим будинком або котеджем (та у разі наявності господарськими (присадибними) будівлями наземними та/або підземними комунікаціями), що належить індивідуальному побутовому споживачу на праві власності.
Судом також встановлено, що Бюро економічної безпеки України в листах № 11/6/4.1.2/15870-24 від 10.07.2024 та № 11/6/4.1.2/29850-24 від 04.12.2024 надано позивачу інформацію про здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024000000000781 від 11.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та викладено відомості, що свідчать про безпідставне отримання оплати за електричну енергію за «зеленим тарифом» для приватних домогосподарств, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками розташованими на території Київської області, в тому числі у ОСОБА_1 , шляхом внесення до заяв-повідомлень про укладення договорів купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств недостовірних відомостей щодо наявності власних приватних домогосподарств, що призвело до безпідставного отримання оплати на суму понад 91 млн грн.
У ході проведення виїзних позапланових перевірок за участі представників НКРЕКП у м. Києві та Київській області та Держенергонагляду у Київській області, комісією встановлено факт відсутності житлових будинків за місцем розташування генеруючих установок, на потреби яких могло б здійснюватися споживання електричної енергії.
Відповідно до матеріалів зазначеного кримінального провадження, громадяни України, в тому числі відповідач, маючи у володінні земельні ділянки умисно роздробили їх на менші земельні ділянки та присвоїли окремі юридичні адреси.
31.12.2025 прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42024000000000781.
Указана постанова має безпосереднє значення для правильного вирішення справи, адже в ній, серед іншого, зазначено наступне:
«За результатами проведених оглядів встановлено і підтверджено документально, що ОСОБА_1 належать на праві власності і фактично знаходяться житлові будинки за наступними адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1.
Відтак, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що відповідач є належним власником земельних ділянок та об`єктів нерухомості за вказаними адресами, таке право власності ніким під сумнів не ставиться, приналежність (належність на праві власності) підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності».
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б свідчили про відсутність приватних домогосподарств відповідача.
Навіть за відсутності постанови про закриття кримінального провадження № 42024000000000781, у матеріалах справи не було доказів відсутності приватних домогосподарств відповідача.
Окрім цього, представник позивача зазначив про проведення позапланових перевірок за участі НКРЕКП у м. Києві та Київській області та Держенергонагляду у Київській області, за результатами яких нібито було виявлено факт відсутності приватних домогосподарств.
Однак в матеріалах справи немає жодних документів, які підтвердили б проведення такої перевірки та в яких було б відображено результати її проведення. Відтак, неможливо встановити, з яких підстав і чи у законний спосіб була проведена дана перевірка, на підставі якої встановлено відсутність домоволодінь.
Згідно з частинами першою, другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати КЦС від 23.01.2019 року №355/385/19.
Відповідно до частини першої статті 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина 2 статті 631 ЦК України).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частиною другою статті 652 ЦК України , якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки зміни або розірвання договору.
Так, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦК України).
Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України, так і нормами спеціального Закону України «Про ринок електричної енергії» та низкою підзаконних нормативних актів.
Взаємовідносини між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, пов`язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (надалі за текстом - ПРРЕЕ) та договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Цивільним та Господарським кодексами України.
За змістом абзацу 10 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ, договір про купівлю- продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов`язків під час купівлі-продажу за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства.
Враховуючи наведене, встановивши, що відповідач є власником земельних ділянок та об`єктів нерухомості за вищевказаними адресами, а позивач не спростував даної інформації суд доходить висновку, що позивач не довів наявність визначених в позові підстав для розірвання укладених між сторонами договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 1 статті 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 652 ЦК, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю « Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про розірвання договорів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.М. Луценко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua