Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/18647/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18647/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.

Провадження № 33/817/555/26Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 122-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

а участю адвоката Григоришина А.І., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Григоришина А.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.09.2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.09.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, водій ОСОБА_1 14 серпня 2026 року о 02-20 год. в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 29А, керуючи транспортним засобом марки «BMW 330D» державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Григоришин А.І. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.09.2026 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена за неповного з`ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки доказів та за відсутності достатніх, належних та переконливий доказів того, що транспортним засобом, зафіксованим під час переслідування, був саме BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також того, що саме ОСОБА_1 керував цим транспортний засобом у момент інкримінованої події.

Посилається на те, що матеріали справи не містять об`єктивного доказу того, що переслідувався саме BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 , а на долучених до справи та досліджених судом відеозаписах переслідування державний номерний знак транспортного засобу не читається, відсутнє чітке зображення транспортного засобу.

Наголошує, що відеозаписи не містить зображення обличчя водія або інших даних, які дозволяли б ідентифікувати його, як ОСОБА_1 та останнього не було зупинено безпосередньо під час події 14.08.2026 року або одразу після неї, а працівники поліції встановили особу ОСОБА_3 під час керування ним зазначеним автомобілем лише 18.08.2026 року, тобто через чотири дні після події.

Вважає, що суд безпідставно ототожнив власника транспортного засобу з особою водія, а до спірних правовідносин не застосовується спеціальний режим відповідальності власника (відповідальної особи), передбачений ст. 14-2 КУпАП.

Апелянт посилається на те, що у протоколі не зазначено відеореєстратор службового автомобіля, яким здійснювалася відеофіксація переслідування 14.08.2026 року, його номер чи інші ідентифікаційні дані, а також окремо не зазначено про долучення до протоколу відеозапису саме з такого відеореєстратора.

Апелянт звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не усуває недоведеність ключових обставин справи, рапорт працівника поліції також не усуває сумнівів щодо ідентифікації транспортного засобу та водія.

Зазначає, що відеозапис не підтверджує ключових висновків, покладених в основу постанови.

Вказує, що відсутність доказів вини не може компенсуватися поведінкою особи, яка притягається до відповідальності, а сукупність доказів не є достатньою для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення саме в діях ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, що відповідно до ст. 294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Григоришина А.І., який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення

серії ЕПР1 №749252 від 18 серпня 2026 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт того, що 14 серпня 2026 року о 02:20:00 год. в м. Тернопіль, по вул. Микулинецька, 29А водій ОСОБА_1 , керуючи т/з BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав законну вимогу про зупинку т/з, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху — невиконання водіями вимог про зупинку.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З рапорту інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержанта поліції В. Рогатого від 19 серпня 2026 року вбачається, що під час патрулювання було виявлено екіпаж “Юпітер 201”, який 18.08.2026 близько 22 год. 00 хв. зупинив автомобіль з орієнтуванням “Безпечного міста”, BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Зазначено, що було встановлено, що даний водій не виконав вимоги про зупинку, яка надавалася працівниками поліції 14.08.2026 о 02:20 год. та було проведено розгляд справи стосовно останнього та складено адміністративні матеріали за ст. 122 ч. 2 КУпАП та протокол за ст. 122-2 ч. 1 КУпАП.

В матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №77424С1 від 18.08.2026 о 22:28 год., з якої вбачається, що 14.08.2026 о 00:02:20 год. в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 29А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б. ПДР — порушення попереджувальних знаків перед перестроюванням, поворотом, розворотом, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч.2 та був притягнутий до відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Як стверджує відеозапис, наявний в матеріалах справи, із камер відеореєстратора службового автомобіля 472560, а також нагрудних камер 472560, 474479, 474455 поліцейських встановлено, що водій автомобіля марки «BMW 330D» державний номер НОМЕР_1 порушив вимоги ПДР в м. Тернополі по вул. Микулинецька,29А, 14.08.2026 о 00-02 год., працівники поліції неодноразово подавали водієві сигнали про зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, а також звуковою сиреною, проте водій автомобіля «BMW 330D» не виконав вимоги про зупинку, продовжуючи рух із прискоренням, вчинив дії, які спрямовані на втечу від працівників поліції.

До переслідування долучився також екіпаж патрульної поліції, проводилося тривалий період переслідування водія із застосуванням проблискових маячків та сирени, проте водій вчинив всі дії та ухилився від його зупинки.

В подальшому, а саме 18.08.2026 року працівниками поліції був зупинений автомобіль марки «BMW 330D» державний номер НОМЕР_1 , оскільки по даному автомобілю було орієнтування.

З відеозапису вбачається, що після зупинки автомобіля, водію було повідомлено, що даний т/з перебуває у розшуку та працівниками поліції було встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 ..

Як пояснив ОСОБА_1 працівникам поліції, що він 14.08.2026 в нічну пору не керував даним автомобілем, вказав, що надає свій автомобіль іншим особам у користування і хто саме керував автомобілем у вказаний період не знає.

Також, на неодноразову пропозицію поліцейського вказати та зв`язатися із водієм, якому надав керувати вказаним автомобілем 14.08.2026 року та надати відповідні пояснення, ОСОБА_1 не реагував, конкретну особу не вказував.

При цьому під час спілкування з працівниками поліції зазначив, що на відеозаписі зображений його автомобіль, який переслідували працівники поліції з проблисковими маячками синього та червоного кольорів.

Відповідно до пункту п.2.4 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки невиконання ОСОБА_1 вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що матеріали справи не містять об`єктивного доказу того, що переслідувався саме BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки з відеозапису вбачається, що після зупинки працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 , що по транспортному засобу BMW 33OD, державний номерний знак НОМЕР_1 , є орієнтування та показав його ОСОБА_1 ..

У подальшому, у розмові з працівником поліції ОСОБА_1 вказав, що на відеозаписі зображений його автомобіль, який переслідують працівники поліції з проблисковими маячками синього та червоного кольорів.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що у протоколі не зазначено відеореєстратор службового автомобіля, яким здійснювалася відеофіксація переслідування 14.08.2026 року, його номер чи інші ідентифікаційні дані, а також окремо не зазначено про долучення до протоколу відеозапису саме з такого відеореєстратора, оскільки зазначати такі дані не передбачено протоколом про адміністративне правопорушення.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не усуває недоведеність ключових обставин справи, оскільки протокол складений уповноваженою особою відповідно до ст. 254, 256 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що рапорт працівника поліції не усуває сумнівів щодо ідентифікації транспортного засобу та водія, оскільки пояснення викладені у рапорті працівника поліції підтверджуються та іншими матеріалами справи.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що відеозапис не підтверджує ключових висновків, покладених в основу постанови, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував того, що його автомобіль 14.08.2026 року переслідували працівники поліції.

Окрім того, на неодноразову пропозицію поліцейського назвати та зв`язатися із водієм, якому, як вказав останній, надавав керувати цим транспортним засобом 14.08.2026 року та надати відповідні пояснення, ОСОБА_1 не реагував та конкретну особу не назвав.

Необгрунтованим є посилання апелянта, що сукупність доказів не є достатньою для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки як при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді першої інстанції ОСОБА_1 не назвав даних про іншу особу, яка могла керувати 14.08.2026 в нічну пору доби належним йому ( ОСОБА_1 ) транспортним засобом, при цьому інша особа повинна була б мати вільний і безперешкодний доступ до автомобіля, ключі від запалювання і свідоцтво про реєстрацію, що свідчить про факт користування саме ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом у місці та часі, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Сам по собі факт нібито передачі власником зазначеного автомобіля іншій особі фактично не звільняє власника забезпечувати його використання у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов`язкових дій, які передбачені положенням ст.ст. 14-2, 279-1 КУпАП, застосувавши при цьому аналогію Закону, що в даному випадку була б виправдана для не притягнення до відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Твердження про неналежність доказів, долучених до матеріалів справи, на що у своїй скарзі посилається апелянт, то такі доводи є необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Григоришина А.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.09.2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя