Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №607/10789/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10789/26Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.

Провадження № 22-ц/817/1153/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Хоміцької С.О.,

позивачки — ОСОБА_1 ,

представника позивачки — ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/10789/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року (постановлену суддею Кунець Н.Р., повний текст якої складено 20 липня 2026 року) про призначення експертизи за клопотанням ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства та внесення відомостей в актовий запис про народження,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі — позивачка) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 (далі — відповідачка, апелянтка) про встановлення факту батьківства та внесення відомостей в актовий запис про народження.

22 червня 2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кметик В.Я. через систему «Електронний суд» подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яке обґрунтовував тим, що предметом даного спору є встановлення походження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від конкретної особи — ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання обґрунтоване тим, що найбільш достовірним та переконливим доказом при вирішенні спорів щодо походження дитини є висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, а тому встановлення або спростування біологічного походження дитини потребує спеціальних знань у галузі генетики. Представник зазначав, що під час розтину трупа ОСОБА_8 за зверненням сім`ї ОСОБА_9 було відібрано біологічні зразки померлого, які зберігалися у відділенні судово-медичної імунології Державної спеціалізованої установи «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи» та які на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі №607/25968/25 були доставлені до Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, де і знаходяться по даний час.

З огляду на викладене представник позивача просив суд призначити у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, де зберігаються біологічні зразки, які були відібрані під час розтину трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На вирішення експертизи поставити питання:

- чи є померлий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якою є вірогідність такого батьківства?

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року клопотання позивачки про призначення експертизи задоволено.

Призначено у вказаній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України (вул.Будного, 48, м.Тернопіль), де зберігаються біологічні зразки, які були відібрані під час розтину трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На вирішення експертів поставлено наступне запитання:

1. Чи є померлий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якою є вірогідність такого батьківства?

Експертам доручено використати матеріали, необхідні для проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, а саме, біологічні зразки, які були відібрані під час розтину трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та, які на даний час знаходяться у Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі № 607/25968/25.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Качур С.В., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апелянтка вказує, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, головуючий суддя Стельмащук П.Я., перебуває справа №607/25968/25 за позовом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства.

Ухвалою від 12 березня 2026 року у справі № 607/25968/25 було призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу для вирішення питань щодо батьківства померлого ОСОБА_8 стосовно двох осіб. Саме в межах цієї справи суд витребував у Державної спеціалізованої установи «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи» біологічні зразки, відібрані під час розтину трупа ОСОБА_8 , і зобов`язав передати їх до Тернопільського НДЕКЦ МВС України, забезпечивши схоронність. Тією ж ухвалою експерту надано дозвіл на часткове або повне знищення об`єктів дослідження.

Вважає, що передача біологічного матеріалу до НДЕКЦ відбулася не абстрактно та не для невизначеного кола можливих досліджень, а на виконання конкретного судового рішення, для конкретної експертизи, з конкретними питаннями та у конкретному провадженні № 607/25968/25.

23 червня 2026 року представник позивача у новій справі (№ 607/10789/26) подав клопотання про призначення експертизи з використанням тих самих посмертних зразків. Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції обмежився висновком, що біологічні зразки «на даний час знаходяться» у Тернопільському НДЕКЦ МВС.

Водночас вважає, що суд не встановив їх процесуального статусу у справі №607/10789/26, не витребував їх з іншого провадження, не отримав від експертної установи даних про стан, обсяг і придатність матеріалу та не визначив порядку, черговості й меж використання у двох паралельних експертизах.

Апелянт не заперечує, що встановлення біологічного походження дитини може потребувати спеціальних знань, а молекулярно-генетична експертиза за належних умов є вагомим засобом доказування. Предметом цієї скарги є не право дитини на з`ясування походження і не допустимість ДНК-дослідження як такого.

Оскаржується спосіб, у який суд дозволив використати унікальний, потенційно вичерпний та по суті знищуваний об`єкт, що був одержаний, описаний і переданий експертній установі на виконання ухвали іншого складу суду в іншому, незавершеному провадженні. Не зазначено виду матеріалу, кількості упаковок або ємностей, маркування, маси чи об`єму, стану упаковки, залишку після першого дослідження, наявності виділеного ДНК-профілю, а також конкретної частини матеріалу, яку дозволено використати у другій справі. Не з`ясовано й думку всіх осіб, на права яких вплине використання матеріалу.

Суд першої інстанції, на думку апелянтки, не встановив, чи завершена перша експертиза, яка кількість матеріалу використана, чи є достатній залишок для трьох порівняльних досліджень, чи можна здійснити друге дослідження без пошкодження оригінального матеріалу.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження підготовчого провадження.

31 серпня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кметик В.Я., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції уповноважений постановити власну ухвалу про проведення експертизи та визначити матеріал, який має бути досліджений.

Вважає, що питання про достатність, кількості та якість біологічного матеріалу для проведення експертизи є питанням спеціальних знань, а суддя не може самостійно визначити мінімальний об`єм біологічної тканини для виділення ДНК, можливість повторного використання вже отриманого генетичного профілю чи необхідність додаткового лабораторного дослідження. Вимагати від суду встановити ці спеціальні обставини ще до призначення експертизи означало б вимагати від нього самому виконати частину експертного дослідження, для проведення якого експертиза і призначається.

Вказує, що оскільки у цій справі дозволу на знищення або зміну властивостей зразків ОСОБА_8 не надано, експерт не уповноважений у межах саме цього експертного провадження вчинити з ними дії, які потребують такого дозволу. Якщо конкретна методика дослідження об`єктивно вимагатиме часткового знищення чи зміни властивостей цього матеріалу, експертна установа повинна діяти відповідно до процесуального закону та вирішити питання про отримання відповідного дозволу. Тому оскаржувана ухвала не створює того ризику «необмеженого знищення», про яке стверджує апелянт, а навпаки містить процесуальне обмеження, спрямоване на збереження матеріалу померлого.

Щодо вирішення клопотання без участі відповідача та його представника зазначає, що суд першої інстанції прямо встановив, що ОСОБА_6 та адвокат Качур С.В. були належним чином повідомлені про час і місце підготовчого судового засідання, що підтверджувалося довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету представника відповідача в системі

«Електронний суд». При цьому заяви про відкладення розгляду справи відповідач чи її представник не подали, поважних причин неявки суду не повідомили та доказів об?єктивної неможливості взяти участь у засіданні не надали.

Зазначає, що суд диференціював об?єкти дослідження та надав дозвіл на можливе знищення лише зразків дитини, не поширивши його на зразки померлого. Тим самим було забезпечено процесуальну гарантію їх збереження.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивачка та її представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт та його представник, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Від представника апелянта – адвоката Качура С.В., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки з`явитися в судове засідання не має можливості за сімейними обставинами.

Колегія суддів вказане клопотання до уваги не приймає та вважає за можливе розглянути справи за відсутності апелянта та її представника, оскільки жодних причин неявки в судове засідання, які суд міг би вважати поважними, в клопотанні не наведено. Представник обмежився загальною фразою «за сімейними обставинами», не розкривши конкретну причину неявки та не надавши жодних підтверджуючих документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Молекулярно-генетична експертиза дослідження експертом на основі спеціальних знань об`єктів біологічного походження людини з метою встановлення їх генетичних ознак. Підставою для визнання батьківства є будь які дані, що підтверджують походження дитини від конкретної особи. Однак, головним доказом є саме результат аналізу ДНК, його вірогідність складає 99.99 %, саме тому у питаннях батьківства проводиться молекулярно-генетична експертиза.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що саме молекулярно-генетична експертиза має найвищу доказову силу при встановленні або оспоренні батьківства.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі №752/13549/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання або оспорення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі №183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не знаходить підстав для її задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_7 . Для з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, суд першої інстанції призначив судову молекулярно-генетичну експертизу.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі у разі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, і сторонами не надано відповідних висновків експертів із цих самих питань або такі висновки викликають сумніви щодо їх правильності.

У цій справі обставини біологічного походження дитини від померлого ОСОБА_8 за своєю природою потребують спеціальних знань у галузі молекулярної генетики, а висновку експерта з відповідного питання учасниками справи не надано.

Тому висновок суду першої інстанції про необхідність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи відповідає вимогам статті 103 ЦПК України.

Апелянтка цього висновку по суті не заперечує, оскільки у своїй апеляційній скарзі прямо зазначає, що встановлення біологічного походження дитини може потребувати спеціальних знань, а молекулярно-генетична експертиза за належних умов є засобом доказування. Отже, предметом апеляційного перегляду фактично є не необхідність експертного дослідження як такого, а порядок використання для його проведення біологічного матеріалу померлого ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі №607/25968/25 було витребувано у відділення судово-медичної імунології Державної спеціалізованої установи «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи» біологічні зразки, відібрані під час розтину трупа ОСОБА_8 , та зобов`язано передати їх до Тернопільського НДЕКЦ МВС України, забезпечивши їх схоронність, для проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.

Саме по собі виконання зазначеної ухвали в іншому цивільному провадженні не означає, що біологічний матеріал набув статусу об`єкта, який за будь-яких обставин може використовуватися виключно в межах первісної справи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять загальної заборони на використання одного й того самого речового чи біологічного об`єкта для проведення експертного дослідження в іншому судовому провадженні, якщо такий об`єкт перебуває у фактичному розпорядженні експертної установи, може бути ідентифікований та його використання здійснюється на підставі відповідного процесуального рішення суду.

У цій справі суд першої інстанції саме таким рішенням визначив об`єкт дослідження — біологічні зразки ОСОБА_8 , відібрані під час розтину, які знаходяться у Тернопільському НДЕКЦ МВС України, та пов`язав їх використання з проведенням конкретної судової молекулярно-генетичної експертизи у справі № 607/10789/26.

Твердження апелянтки про те, що суд першої інстанції фактично дозволив використання невизначеного біологічного матеріалу, колегія суддів вважає відхиляє, так як, об`єкт визначено не абстрактно, а із зазначенням особи, від якої походить біологічний матеріал, обставин його отримання, експертної установи, у якій він перебуває, та судового рішення, на підставі якого його було передано до цієї установи.

Відсутність у резолютивній частині оскаржуваної ухвали відомостей про конкретну масу, об`єм чи кількість упаковок біологічного матеріалу сама по собі не свідчить про неможливість ідентифікації об`єкта.

Відомості про фактичний вид біологічного матеріалу, його маркування, упаковку, кількість та інші індивідуальні характеристики можуть міститися у документах первісного відбору, передачі та прийняття об`єктів експертною установою. Апелянткою не наведено доказів того, що такі документи відсутні або що експертна установа не має можливості встановити тотожність отриманих зразків.

Жодної заборони на використання біологічного об`єкта, який був раніше переданий до експертної установи в іншому судовому провадженні, не встановлено.

Сам по собі факт того, що відповідні біологічні зразки були первісно відібрані та передані експертній установі на виконання ухвали суду в іншій цивільній справі, не наділяє такі зразки особливим процесуальним статусом, за якого вони після надходження до експертної установи можуть бути використані виключно в межах первісного провадження та не можуть бути предметом іншого судового дослідження.

Доводи апелянтки про те, що суд першої інстанції повинен був попередньо витребувати зразки з іншого провадження, колегія суддів відхиляє.

Фізичне перебування об`єктів у Тернопільському НДЕКЦ МВС України виключає необхідність їх фактичного переміщення з експертної установи лише з тієї підстави, що первісно вони були передані туди на виконання іншої ухвали суду. Матеріали справи не містять даних про те, що зазначені зразки були передані на зберігання суду або іншому учаснику справи, а тому сам по собі номер цивільної справи, в межах якої вони первісно були направлені до експертної установи, не визначає їх місцезнаходження чи виключний порядок подальшого використання.

Не є підставою для скасування ухвали й посилання на те, що суд не встановив кількість біологічного матеріалу, використаного під час першої експертизи, або його залишок.

Такі обставини мають безпосереднє значення для визначення фактичної придатності об`єкта до проведення конкретного експертного дослідження, однак їх встановлення потребує спеціальних знань. Суд при призначенні експертизи не повинен підміняти експерта та самостійно визначати, який обсяг біологічного матеріалу необхідний для проведення молекулярно-генетичного дослідження, чи достатня його кількість для отримання ДНК-профілю, яку частину матеріалу необхідно використати та яким методом має здійснюватися дослідження.

Відповідні питання належать до спеціальних знань експерта. Саме експерт після отримання об`єкта має оцінити його придатність, достатність та можливість проведення дослідження з урахуванням властивостей конкретного біологічного матеріалу та застосованої методики.

Отже, припущення апелянтки про те, що залишку біологічного матеріалу може бути недостатньо для проведення двох або більше досліджень, саме по собі не підтверджує незаконність ухвали про призначення експертизи.

Так само не встановлено обставин, які б свідчили про те, що перша експертиза фактично завершена з використанням усього або істотної частини біологічного матеріалу, а його залишок непридатний для подальшого дослідження.

Фактично доводи апеляційної скарги спрямовані на попереднє вирішення питань, які мають бути встановлені експертом під час виконання ухвали суду, зокрема щодо достатності та придатності біологічного матеріалу, необхідного обсягу його використання, можливості одержання результату дослідження та методики проведення молекулярно-генетичного аналізу.

Такі питання не належать до компетенції суду при вирішенні питання про необхідність призначення експертизи, оскільки потребують спеціальних знань.

Водночас експертна установа під час виконання оскаржуваної ухвали зобов`язана забезпечити ідентифікацію отриманих об`єктів, їх належне зберігання, недопущення необґрунтованого пошкодження чи знищення, а у разі встановлення недостатності або непридатності матеріалу для проведення дослідження — повідомити про це суд у встановленому порядку.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування з наведених апелянткою мотивів не вбачається.

Крім цього, як вбачається з ЄДРСР, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11 серпня 2026 року поновлено провадження в цивільній справі 607/25968/25, оскільки матеріали справи повернуті до суду з Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України з висновком експерта.

Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 — залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 29 вересня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак