Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №607/21422/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 Справа №607/21422/25 Провадження №2/607/203/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

представника позивача Сабатюк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1.Стислий зміст позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , Позивач) в інтересах якої діє адвокат Сабатюк Н.П. звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, відповідно до якого просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт самостійного виховання та утримання батьком – ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він перебував із відповідачем з 25.07.2013 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2021, у якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/6620/23 від 25.09.2023 місцем проживання малолітньої дитини визначено разом із батьком. Зазначив, що позивач самостійно виконує батьківські обов`язки, матеріально забезпечує дитину та опікується над нею, створює усі необхідні умови для проживання дитини, її навчання та розвитку. Відповідач не підтримує будь-яких відносин із дитиною, не приймає участі у її вихованні, не піклується про стан її здоров`я, фізичний та духовний, моральний розвиток, не несе витрат на її утримання. Позивач на даний час проходить військову службу у ЗС України, оскільки його призвано за мобілізацією. Зазначив, що малолітній ОСОБА_3 тимчасово проживає разом із своєю бабою ОСОБА_5 , яка на даний час виконує обов`язки щодо його догляду, утримання та забезпечення належних побутових умов. Вказав, що Відповідач ОСОБА_2 усунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі в навчанні та вихованні та житті малолітнього сина. Позивач до моменту призову до ЗС України фактично проживав разом із своїм сином , дитиною опікувався виключно батько, який приводив дитину до школи, відвідував батьківські збори, цікавився поведінкою та станом навчанням дитини, займався її лікуванням у медичних закладах. Відтак, сторона позивача вважає, що в матеріалах справи наявні достатні правові та фактичні підстави для встановлення судом факту самостійного виховання позивачем свого малолітнього сина. Позивач пов`язує заявлені вимоги з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу – батька, який самостійно виховує дитину.

2.Стислий зміст відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, а також письмових пояснень третіх осіб.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України, не скористалась.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України через систему «Електронний Суд» 26.02.2026 подав письмові пояснення у яких зазначив, що у даній справі ухвалене рішення не буде породжувати для зазначеного Міністерства жодних прав та обов`язків.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, військова частина НОМЕР_1 письмових пояснень щодо позову не подавали.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді, позиція сторін у судовому засіданні.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2025 у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сабатюк Н.П. позов підтримали та просять його задовольнити з підстав викладених у ньому. Крім цього, ОСОБА_1 пояснив суду, що він як батько дитини на даний час не має наміру позбавляти батьківських прав відповідача, унаслідок її ухилення від виконання обов`язків, як матері малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вимогою про стягнення аліментів до матері дитини не звертався.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Паславська О.І. в судовому засіданні при вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство оборони України, військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи.

ІІ.Мотивувальна частина.

1.Фактичні обставини встановлені судом

З 25.07.2013 сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.05.2021 у справі №607/4771/21, яке набрало законної сили, розірвано.

У сторін під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.06.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції.

Як вбачається з інформації Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації тернопільської міської ради від 12.09.2025 №1697/28-03, наданої на запит адвоката Сабатюк Н.П., малолітній ОСОБА_3 був зареєстрований з 11.01.2018 за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації 19.03.2024 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 12.09.2025, складеного начальником відділу Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, проведено обстеження з метою з`ясування умов проживання у АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_5 , яка є бабою малолітнього ОСОБА_3 , а також з`ясовано, що малолітній ОСОБА_3 проживає за вказаною адресою без реєстрації, умови проживання задовільні, для дитини виділено окрему кімнату.

Як вбачається із інформації, викладеній у листі Тернопільської ЗОШ №27 від 16.09.2025 №111, мати ОСОБА_2 не виявляє зацікавленість у навчальному процесі сина ОСОБА_6 , зокрема не цікавиться успішністю дитини в навчальному закладі, його поведінкою, участю в позакласних заходах, колом особистих інтересів і вподобань. ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала батьківські збори, що проводились в начальному закладі протягом навчального закладу освітнього процесу. ОСОБА_2 не проявляє активну зацікавленість у шкільному житті сина, зокрема ніколи не цікавилась питанням його соціального розвитку, взаєминами з однолітками. Працівники навчального закладу, зокрема педагогічний колектив, адміністрація, шкільний психолог не мали змоги познайомитись із матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаціє, зазначеній у довідці ДП «Фаворит-2» від 11.08.2025 №83, по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , а також її син ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою, та із нею без реєстрації проживає онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з інформації викладених у листах ГУНП в Тернопільській області від 04.09.2025 №125271-2025, від 09.09.2025 №127134-2025, відомості з приводу невиконання батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , яка на даний час перебуває за кордоном до ЄРДР не вносились. Також, орган поліції повідомляє, що у разі встановлення місця перебування та контактних даних ОСОБА_2 провести з нею роз`яснювально-профілактичну бесіду, щодо належного виховання своєї дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації, викладеній у довідці ФОП ОСОБА_8 від 08.09.2025, ОСОБА_3 навчається в студії англійської мови та у період з червня 2025 та батько ОСОБА_1 особисто приводить та забирає з уроків, оплачує навчання.

Згідно із інформацією, викладеній у листі дитячо-юнацького спортивного клубу «Чемпіон плюс» від 13.08.2025, ОСОБА_3 з 11.06.2025 відвідує заняття з футболу, протягом останнього року членські внески та оплату за навчання здійснює його батько ОСОБА_1 , також останній приводить сина та тренування та забирає його.

Обставини щодо сплати коштів ОСОБА_1 за навчання свого сина ОСОБА_3 в студії англійської мови та відвідування занять з футболу підтверджено банківськими квитанціями за вересень, жовтень 2025 року. Крім цього, позивач надав замовлення та рецепти на купівлю окулярів для малолітнього ОСОБА_3 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.2023, ухваленого у справі №607/6620/23, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 11.06.2015 разом із батьком ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією, викладеній у листі Державної прикордонної служби України від 09.01.2026 №19.5.1/2060-26, ОСОБА_2 виїхала за межі території України 19.01.2023 року. Також зазначено, що остання в`їзджала на територію України 26.12.2022.

Позивач ОСОБА_1 04.08.2025 року призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено інформацією зазначеного центру від 16.10.2025 №10/1/15342.

Судом з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зазначили суду, що мати малолітнього ОСОБА_3 – відповідач ОСОБА_2 тривалий час не цікавиться життям дитини, не бере участі в його житті з 2021 року, після розірвання шлюбу із позивачем. На даний час Відповідач перебуває за кордоном, з дитиною не спілкується, у тому числі за допомогою відеозв`язку, не допомагає матеріально. Вихованням дитини ОСОБА_6 з 2021 року займався батько, а після його мобілізації малолітній проживає разом із співжителькою позивача ОСОБА_11 , а також частково із бабою ОСОБА_5 . Також зазначили, що Відповідач приїзджала останній раз в Україну у 2022 році, проте, що дитини не навідувалась.

Свідок ОСОБА_12 , яка є класним керівником малолітнього ОСОБА_3 , суду пояснила, що вона із матір`ю ОСОБА_6 не знайома та остання у школі за період його навчання не з`являлась та не цікавилась його навчанням та успіхами. На батьківських зборах був присутній лише батько ОСОБА_13 .

У судовому засіданні, за клопотанням сторони позивача, малолітній ОСОБА_3 пояснив, що він із своєю матір`ю не спілкується тривалий час, вона не телефонує до нього, не відвідує його та не приходить у школу.

2.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122,125 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В силу вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Крім того, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України, визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, модна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватись батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження, що один із батьків їх самостійно виконує їх.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна із обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов1язків з виховання дитини.

Такий правовий висновок викладений у постанові ВС від 31.07.2026 у справі №461/5194/24.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське піклування забезпечується системою державного контролю, зо встановлено законом.

Як зазначила Велика Палата ВС у пункті 87 своєї постанови від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. У пунктах 73-75 зазначеної постанови Велика Палата ВС констатувала, що у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із ним та із 2021 року знаходиться повністю на його утриманні та вихованні, оскільки мати дитини ОСОБА_2 самоусунулась від цього через те, що проживає за межами території України.

Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сторона позивача у судовому засіданні на запитання суду пояснила, що ОСОБА_1 не звертався із вимогою та на даний час не має наміру позбавляти матір дитини відповідача у справі батьківських прав по відношенню до їх малолітньої дитини ОСОБА_3 . Не звертався позивач, як батько дитини із позовом до матері щодо стягнення аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлене, зокрема, необхідністю у позивача реалізувати права одинокого батька.

Доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні позивачем соціальних пільг та гарантій заявником суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення.

При цьому, як зазначив уже суд, він вважає, що факт самостійного виховання заявником дитини може бути підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретизовних прав чи свобод позивача та, на думку суду, не потребує додаткового попереднього його встановлення судом із наведених позивачем підстав його необхідності.

Відтак, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини у даному випадку, не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено позивачем у поданому ним позові та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у позові.

Суд констатує, що у даній справі не встановлено обставин, які б свідчили, що мати дитини, відповідач у справі, не здатна виконувати свою батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Як зазначив ВС України у п.51 своєї постанови від 25.03.2026 у справі №161/1337/25, враховуючи, що виховання дитини є обов`язком батьків, у розглядуваній справі питання про невиконання матір`ю батьківських обов`язків не вирішувалось, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

За наведених підстав, суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, слід відмовити у повному обсязі.

Згідно із п.2 ч.1 ст.141 СК України, судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 200, 206, 263, 265 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління сім`ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: м.Тернопіль, бульвар Шевченка,1.

Третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан