Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/10636/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 Справа №607/10636/26 Провадження №2/607/5259/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.В.,

представника відповідача Покотило Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18.09.2025 року,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1.Стислий зміст позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі – ТОВ «Споживчий центр», Позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року в розмірі 77 724,00 грн.

В обґрунтування своїх доводів представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18 вересня 2025 року укладено Кредитний договір (оферта) №18.09.2025-100001512 (далі - Договір). Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 24 000,00 грн, строком на 181 день. Процентна ставка «стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 0,85% за 1 день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Згідно умов Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 77 724,00 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24 000,00 грн; по процентах – 36 924,00 грн; комісії – 4 800,00 грн; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 12 000,00 грн., яку просить стягнути Позивач у свою користь.

2.Стислий зміст відзиву на позов, відповіді на відзив.

05 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Покотило Ю.В. подано суду відзив на позов, в якому сторона Відповідача щодо позову заперечив. Звертає увагу суду, що на підтвердження своїх вимог позивачем долучено копію електронного документу з назвою «Копія квитанції про перерахунок коштів від 18.09.2025.pdf.» (п. 6 додатків до позовної заяви), при відкритті якого було виявлено, що цей документ не є квитанцією, а листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», і датою його складення є 06.05.2026, а не 18.09.2025. Вважає, що такий документ не є і не може бути належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки п. 4.3 Оферти прямо передбачено доказ, яким має підтверджуватись як списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, так і надходження коштів на рахунок Кредитодавця – випискою з поточного рахунку Кредитодавця. Проте, до позовної заяви виписки з поточного рахунку Кредитодавця не додано, що свідчить про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредиту відповідачу. Крім того, зазначає, що згідно п. 2.1.2 Договору про надання послуг з переказу коштів №ФК П-2024/01-02 платіжна установа зобов`язана приймати до виконання платіжну інструкцію Торговця на здійснення Виплати за умови, що така платіжна інструкція містить необхідну інформацію для здійснення переказу коштів (інформацію, що супроводжує платіжну операцію), визначену чинним законодавством України, та за умови відсутності підстав для відмовив її прийнятті. Проте, як вбачається із матеріалів справи, платіжна інструкція, яка була виконана платіжною установою, що надає позивачу послуги з переказу коштів, позивачем не надана. Більше того, як зазначає сам позивач у своїй позовній заяві (с. 14) «Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанції про перерахунок коштів від 18.09.2025 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу». Однак, як уже зазначалось вище, такого документу як квитанція про перерахунок коштів від 18.09.2025р. позивачем до його позовної заяви не додана. Інших доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів позичальнику первинним кредитором до позовної заяви також не долучено. Звертає увагу суду, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки допустимих та достовірних доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до договору позивачем не надано. Крім того, відповідач не погоджується із вимогами позивача щодо комісії та відсотків нарахованих по ст. 625 ЦК України. Враховуючи викладене, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

09 червня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій сторона позивача зазначає, що ТзОВ «Споживчий центр» подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76–79, 81 Цивільного процесуального кодексу України.

15 червня 2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмові заперечення, в яких заперечує щодо доводів викладених у відповіді на відзив, зокрема, щодо видачі відповідачу кредитних коштів, а також належності доказів, наданих позивачем, в підтвердження такої видачі кредиту.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача витребувано у ТОВ «Споживчий центр» оригінал документу щодо підтвердження переказу кредитних коштів, який сторона Відповідача ставить під сумнів та який стороною позивача не надано.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, попередньо просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив та просив відмовити в повному обсязі, з мотивів, викладених у відзиві.

ІІ.Мотивувальна частина.

1.Фактичні обставини встановлені судом

18 вересня 2025 року ОСОБА_1 вчинено заявку кредитного договору №18.09.2025-100001512 (кредитної лінії), в якій вказані персональні дані ОСОБА_1 , як позичальника, визначена сума кредиту 24 000,00 грн., строк кредиту 181 днів з дати його надання до 17 березня 2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

18 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №18.09.2025-100001512 (далі – Договір), підписаний зі сторони відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора «Е969».

Відповідно до п.2.2 Договору електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

2.2.1. пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця;

2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем;

2.2.3. відповідь Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з п. 3.1. Договору Кредитодавець зобов?язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити Проценти, комісію.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-6268.

Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов?язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід?ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов?язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред?явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до умов Заявки кредитного договору №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року позичальнику надається кредит у розмірі 24 000,00 грн, строком на 181 днів з дати його надання, дата видачі кредиту – 18 вересня 2025 року, дата повернення кредиту – 17 березня 2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 19 Заявки, позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 6.6.1 Договору, позичальник підтверджує, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови.

На підтвердження видачі кредитних коштів, позивачем надано копію листа за вих. №1-0605 від 06 травня 2026 року, в якому зазначено інформацію про те, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомляє, що 18 вересня 2025 року успішно перераховано кошти в сумі 24 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №18.09.2025-100001512.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 77 724,00 грн, з яких: 24 000,00 грн – основний борг; 36 924,00 грн – відсотки; 4 800,00 грн – комісія; 12 000,00 грн – відсотки за ст. 625 ЦК України.

2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «969».

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів за вказаним кредитним договором, відтак належне виконання кредитором своїх зобов`язань за ним.

За умовами вищевказаного кредитного договору відповідач мав би отримати кошти шляхом їх перерахування в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки.

Матеріали позову не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти у визначеному договором порядку та розмірі, для того, щоб суд мав можливість дійти до переконання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів відповідачу за вказаним кредитним договором. Зокрема, позивачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій чи інших фінансових документів, що достовірно підтверджували б здійснення відповідної операції та отримання коштів відповідачем. За відсутності таких доказів неможливо встановити реальний факт виникнення грошового зобов`язання, його розмір, дату та спосіб виконання, що унеможливлює визнання вимог позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд наголошує, що обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, є складовою змісту позову (фактично його обґрунтуванням, ілюстрацією арифметичних дій за результатами яких склалась сума, заявлена позивачем до стягнення), та не є доказом у справі (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Сам по собі розрахунок заборгованості без належних підтверджуючих доказів не може свідчити про наявність визначеної позивачем суми заборгованості, а з доданих наразі до позову доказів суд позбавлений можливості зробити достеменний висновок про те, що відповідачем не вчинялись дії щодо її погашення.

Суд критично оцінює копію листа ТОВ «УПР» щодо успішного переказу коштів, оскільки така копія сама по собі не є первинним документом у розумінні законодавства та не підтверджує належним чином факт здійснення відповідної платіжної операції; крім того, судом частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, зокрема витребувано у ТОВ «Споживчий центр» оригінал листа від 06.05.2026 № 1-0605 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», однак позивачем ухвалу суду в цій частині не виконано, оригінал витребуваного документа не подано, а також не повідомлено суд про неможливість його подання та причини такої неможливості.

Також, суд ураховує, що згідно із ч.5 ст.100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить його під сумнів відповідність доданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відтак, суд не бере до уваги надану копію електронного доказу у вигляді листа від 06.05.2026 № 1-0605 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який ставиться під сумнів стороною відповідача, оскільки на вимогу суду оригінал такого доказу, суду не надано.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Таким чином, суд вважає, що саме ТОВ «Споживчий центр» не довело заявлені вимоги про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18 вересня 2025 року, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України).

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь–які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою–третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не доведено факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18.09.2025 року, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наведених вище підстав.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №18.09.2025-100001512 від 18.09.2025 року, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30–денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026.

Дані про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан