Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №466/13381/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/13381/23

Провадження № 2/466/168/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 рок місто Львів

Шевченківський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря судового засідання Малаковської І.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості в розмірі 39 360, 00 грн., інфляційних витрат в розмірі 12 240, 96 грн., три відсотки річних 2 319, 54 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4535530 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складала 12 000 грн. Дану суму відповідачці було зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складав 30 днів. Дата повернення 27.08.2021. Кредитор за умовами договору свої зобов`язання виконав, однак відповідачка ухилилась від виконання взятих на себе кредитним договором зобов`язань, 26.08.2021 відповідачка здійснила оплату процентів на рахунок кредитора в сумі 5130,00 грн., що відповідно до п.п.1.4, 4.2 Кредитного договору давало їй можливість, пролонгувати дію договору. 25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №25-05/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Неналежне виконання відповідачкою договору призвело до заборгованості перед фінансовою установою. Так, станом на дату звернення до суду заборгованість складає 39 360,00 грн., інфляційні втрати 12 240,96 та 3 % річних - 2 319,54 грн. Крім цього, просить стягнути з відповідачки 2147,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, роз`яснено сторонам щодо строків подання письмових заяв по суті справи.

Представник позивача Столітній М.М. просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», позов задовольнити повністю, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідачка та її представниця в судові засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені відповідно до вимог закону.

Однак, 24.01.2024 через систему "Електронний суд" від представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ходіної Н.В. надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» з наступних підстав.

- Згідно позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати – 12240,96 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок) гривень 96 копійок, три відсотки річних – 2319,54 грн. (дві тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 54 копійки. Вказане нарахування, Позивач проводив за періоди з 2021 року по червень 2023 року, сума, яка бралась для розрахунку становила 39360,00 грн. Нарахування інфляційних витрат та 3% річних у період дії воєнного стану на території України – незаконне.

- Крім того, до матеріалів позовної заяви, Позивачем долучено копію Довідки № 2023 від 06.06.2022 року про перерахування коштів ТОВ «Контрактовий дім». Проте, з вказаної Довідки неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції, а також, даних, стосовно кредитного договору, за яким здійснювались перекази.

- На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 року, а також картку обліку договору №4535530 від 28.07.2021 року, відповідно до якої сума заборгованості складає 39360,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - тіло кредиту, 27360,00 грн. - нараховані проценти. Проте, сама обліку договору № 4535530 від 28.07.2021 року, не містить ні даних, стосовно розміру нарахованих відсотків, ні зазначену відсоткову ставку, за якою нараховувались відсотки за кредитом. Як вбачається із доводів позивача, відповідно до п. 4.3. кредитного договору, договір було автоматично пролонговано на 90 календарних днів поспіль. Натомість, доказів того факту, що після 27.08.2021 кредитний договір було автоматично пролонговано та строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів матеріали справи не містять, а не сплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій). У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 27.08.2021 по 24.05.2022 - відсутні.

- Крім того, адвокат просить стягнути з Відповідача кошти на правову допомогу, а саме, за збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором – 3 год. (вартість за 1 – 1000 грн.), загальна вартість – 3000 грн. Проте, адвокатом не надано будь яких даних, стосовно того, які саме докази ним було зібрано, не надано жодних адвокатських запитів, які підтверджують збір доказів (згідно з описом найменування робіт). Також адвокатом розмежовано поняття «складення позовної заяви» та «подання позовної заяви». Так, за складення позовної заяви, адвокатом заявлено розмір витрат – 5000,00 грн., а за подання – 2000,00 грн. Проте, підготування документів здійснювалось через систему «Електронний суд», та не потребувало додатково роздруківки та завірення всіх документів, тому витрати у розмірі 2000,00 грн. за подання позовної заяви не є співмірними та обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного адвокат Ходіна Н.В. просить суд врахувати при розгляді справи поданий нею відзив.

09.02.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, зокрема, наступне.

Щодо посилання представника відповідача на той факт, що позивачем не доведено належним чином факту перерахунку коштів ОСОБА_1 , то представник позивача зазначив, що факт зарахування кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн. на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , яку відповідач вказано особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується довідкою платіжного провайдера, який має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ. Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА”. Як Первісний Кредитор, ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА” здійснив розрахунок відповідно до умов договору. 26.08.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5130.00 грн. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 25.09.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 25.09.2021 Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Щодо факту укладення кредитного договору № 4535530 про надання споживчого кредиту саме з ОСОБА_1 , то представник позивача зазначив, що на підтвердження даного факту ним було надано електронний доказ в паперовій формі, який був підписаний шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «М225005», який був власноручно введний відповідачкою для електронного підпису.

Додатково представник позивача зазначив, що оформлоюючи кредитний договір відповідач заходить на веб-сайт ТзОВ «Авентус Україна, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору і в якому він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту тощо. Доступ до особистого кабінету має лише відповідач.

Також представник позивача вказує на той факт, що ОСОБА_1 на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок Кредитора, що саме по собі свідчить про визнання нею боргу.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то представник позивача зазначив, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є належним чином підтверджені, а також зіслався на постанову ВП ВС у справі № 910/12876/19, де суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвокта з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини.

12.02.2024 на адресу суду надійшло заперечення представниці відповідачки на відповідь представника позивача на відзив, яке було доповнено додатковими поясненнями, які надійшли на адресу суду 13.08.2024, просила врахувати при розгляді справи.

06.03.2024 представник позивача подав клопотання про витребування доказів, а саме інформації щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 28.07.2021 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, у сумі 12000 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230).

10.03.2024 від представниці відповідачки надійшли заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволенні клопотання про витребування, оскільки у самій Позовній заяві не було зазначено про неможливість подання вказаних документів, тому долучення доказів Позивачем було з порушенням процесуального права.

Від представника позивача 14.03.2024 надійшла заява, в якій просить зменшити розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат та три відсотки річних, а саме:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 39360 (Тридцять дев`ять тисяч триста шiстдесят гривень 00 копiйок), інфляційні втрати 1028,98 грн. (Одна тисяча двадцять вісім гривень 98 копійок), три відсотки річних 194,10 грн. (Сто дев`яносто чотири гривнi 10 копійок), всього 40583,08 грн (Сорок тисяч п`ятсот вісімдесят три гривнi 08 копійок).

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

Представник позивача Столітній М.М. 23.01.2026 надіслав через підсистему "Електронний суд" заяву в якій просив у зв`язку із зміною найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», змінити назву позивача у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

28 липня 2021 року ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданими з урахуванням обраних нею умов кредиту.

Того ж дня відповідачка акцептувала оферту, внаслідок чого між сторонами було укладено договір № 4535530 (далі Договір) про надання споживчого кредиту, сума якого становила 12 000 грн. (п. 1.3 Договору). Строк кредиту становив 30 днів (п. 1.4 Договору).

Стандартна процента ставка становила 1,90% на день та застосовувалась: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Знижена процентна ставка 1,425% на день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплати Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не виключно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і відключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п. 1.1 Договору).

За умовами Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім`я та по батькові відповідачки, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації місця проживання, дату народження, номери телефонів і адресу електронної пошти, номер платіжної картки.

Паспорт споживчого кредиту, кредитний договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора М225005, 28.07.2021 року о 20.33.41 год.

За повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім», як оператора з надання послуг з переказу коштів, сума кредиту (12 000 грн.) 28.07.2021 року була перерахована за вказаними в Договорі реквізитами платіжної карти.

Пунктом 5.1 (3) Договору передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договорами факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.

Правонаступником кредитора за Договором є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до Договору Факторингу №25.05 /2022 від 25 травня 2022 року.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з договором факторингу № 25.05/2022 від 25 травня 2022 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту),плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Витяг з реєстру боржників з відомостями щодо кредитного договору № 4535530 від 25.05.2022 року наявний у матеріалах справи і в сукупності з договором факторингу є належним, допустимим та достовірним доказом переходу до позивача прав кредитора за вказаним кредитним договором.

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 28 липня 2021 року між сторонами був укладений кредитний Договір про надання споживчого кредиту № 4535530 в електронній формі, умови якого кредитором були виконані.

З розрахунку заборгованості за Договором № 4535530 від 28.07.2021 вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 39 360,00 грн., з яких: тіло кредиту 12 000,00 грн., проценти нараховані кредитором за користування кредитом 27360,00 грн.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним електронним договором.

Згідно ч.1, 2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов Договорів про відступлення прав вимоги, як первісним Кредитором ТОВ «Авентус Україна» було направлені повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

Частиною 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши 28.07.2021 договір про надання споживчого кредиту, відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 12 000,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 27 360,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору №4535530 від 28.07.2021 сторони погодили строк кредитування 30 днів (пункт 1.4. договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п. 1.5.1. Договору передбачена стандартна процента ставка 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.

- у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору

- у межах нового строку, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно п. 1.5.2. Договору передбачена знижена процентна ставка, що становить 1,245% в день.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає, що кредитний договір укладено 28.07.2021, тобто задовго до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, яким запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки (ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування"). Відтак зазначені обмеження на цей договір не поширюються, а встановлена договором стандартна процентна ставка у розмірі 1,90% на день у межах строку кредитування є правомірною.

Отже, позивач вважає, що сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить: 27 360,00 грн. З такою позицією позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного видно, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, а протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20, стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання кредитного договору неукладеного як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в тому числі графіком платежів, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування та загальної вартості кредиту.

Водночас суд не може погодитися з тим, що строк кредитування був пролонгований, оскільки відповідні умови кредитного договору встановлювалися як міра відповідальності за неповернення кредитних коштів і, безсумнівно, спонукали кредитора збільшувати суму грошового зобов`язання в більшому розмірі, аніж протягом первинно узгодженого строку кредитування. Тобто на вигідніших умовах.

Сторони визначили строк кредитування тривалістю 30 календарних днів - до 26 серпня 2021 року включно. За цей період погоджена сторонами сума процентів становить 6 840,00 грн, що прямо зазначено у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, який є складовою кредитного договору (додаток№1 до договору).

Умовами договору передбачено можливість продовження строку кредитування, однак матеріали справи не містять заяви відповідача про пролонгацію, доказів внесення передбаченого договором платежу для продовження строку кредитування, погодження нового строку або оновленого графіка платежів.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не підтверджує зміни погодженого сторонами строку кредитування та не є підставою для нарахування договірних процентів поза межами цього строку.

Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами припиняється, а права кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак суд дійшов висновку, що строк кредитування скінчився саме 26.08.2021 року. Отже нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим, що вбачається з правового висновку ВС у постанові від 14.02.2018 по справі №564/2199/15-ц.

Судом встановлено, та підтверджено позивачем у справі, що за період з 28.07.2021 по 24.05.2022 відповідачкою здійснено платіж у сумі 5 130,00 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, належними та обґрунтованими є вимоги про стягнення процентів лише у межах погодженого строку кредитування в розмірі 1 710,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1028,98 грн. інфляційних втрат та 194,10 грн. трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу 39 360,00 грн. за період із 25 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року.

Разом із тим спірні правовідносини виникли з договору про надання кредиту фізичній особі для задоволення особистих потреб, а тому до них застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем у період із 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця включно, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за таким договором.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц зроблено висновок, що тлумачення наведеної норми свідчить про поширення звільнення споживача від відповідальності на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Тому споживач у разі допущення такого прострочення звільняється також від обов`язку сплачувати платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Карантин, установлений на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв із 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Отже, період, за який позивачем нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних, а саме з 25 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року, повністю припадає на період дії зазначеного карантину.

Тому ОСОБА_1 як споживач звільняється від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язань у зазначений період.

За таких обставин вимоги про стягнення 1 028,98 грн. інфляційних втрат та 194,10 грн. трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 13 710,00 грн, яка складається із: 12 000,00 грн - заборгованості за основною сумою кредиту; 1710,00 грн - заборгованості за процентами, нарахованими у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує наступне.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у матеріалах справи містяться: Договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., звіт про надання правової допомоги згідно Договору № 10/07-2023 від 10 липня 2023 р. на суму 10000.00 грн., рахунок на оплату від 11 грудня 2023 р., платіжна інструкція від 12.12.2023 №2083.

Водночас, суд вважає, що така вартість правової допомоги є неспівмірною, зокрема витрачено адвокатом за звітом на дану позовну заяву зі збором документів 12 годин є значно завищеною в часі, оскільки адвокат достеменно володіючи знаннями права та оформлюючи позовні заяви про стягнення заборгованості за кредитними договорами (однотипність справ) міг використати значно менше часу, а тому суд дійшов переконання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2023 рік, складала 2684,00 грн., що із застосуванням коефіцієнту 0,8 за звернення через підсистему «Електронний суд», становить 2147,20 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 725 грн. 32 коп., виходячи з розрахунку: 13 710,00 грн. (задоволені позовні вимоги), що становить 33,78 % ціни позову і від суми сплаченого при поданні судового збору 2147,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 526, 610, 611, 625, 626, 1048,1049 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4535530 від 28.07.2021 у розмірі 13 710,00 гривень (тринадцять тисяч сімсот десять гривні 00 копійок), з яких: 12 000,00 гривень - сума кредиту, 1 710,00 гривень - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 725 грн. 32 коп. (сімсот двадцять п`ять гривень 32 копійки) судового збору та 5 000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 02 жовтня 2026 року.

Суддя П. С. Невойт