Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №446/1047/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1047/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

встановив:

представник позивача – адвокат Білик Р.О. 15.05.2025 подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій просить суд витребувати про із чужого незаконного володіння відповідачів на користь позивача частину земельної ділянки з кадастровим номером № 4622186200:01:005:0196, площею 0,2595 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на дану земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були власниками 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках по та земельної ділянки загальною площею 0,2595 га, кадастровий номер 4622186200:01:005:0196, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд в рівних частках по . Зазначає, що попередній власник частки відповідачів без відома попереднього співвласника зареєстрував за собою право власності на цілу частку земельної ділянки, яка призначена для обслуговування вказаного будинку. Внаслідок протиправної реєстрації за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на всю земельну ділянку позивачка позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на належну їй за законом частину такої земельної ділянки, як наслідок цього реалізувати в повній мірі правомочності власника будинку.

За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 15.05.2025, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І..

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом 04.06.2025 отримано відповідь з відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

Ухвалою суду від 11.06.2025 провадження у справі відкрито. Визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.08.2025, витребувано з Львівському державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи № 39/95 зведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в державного нотаріуса Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Гнідець Соломії Іванівни витребувано:

копію спадкової справи № 391/2023 заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

копію спадкової справи № 427/2021 заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.08.2026 з Львівського державного нотаріального архіву надійшла завірена копія спадкової справи № 39/95 зведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 78-95/

Ухвалою суду від 11.09.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

19.09.2026 на адресу суду від державного нотаріуса Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Гнідець Соломії Іванівни надійшла копія спадкової справи № 391/2023 заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та копія спадкової справи № 427/2021 заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 106-233/.

Представником відповідача ОСОБА_3 – адвокат Хом`як І.Я. 14.09.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд залишити позовні вимоги без задоволення. В обґрунтування поданого відзиву, зазначає, що відповідачі не погоджуються з твердженням, що попередній власник частки відповідачів без відома попереднього співвласника зареєстрував за собою право власності на цілу частку земельної ділянки, адже відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» для безоплатної приватизації земельної ділянки одним із подружжя згода іншого з подружжя не була потрібна. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно ст.377 ЦК України, (редакції, яка діяла на час набуття права власності на частину будинку позивачкою) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). При цьому на час оформлення Договору дарування 18.04.2018 дарувальник - ОСОБА_7 не володіла земельною ділянкою на якій розміщений житловий будинок і договір було укладено на відчуження 1/2 житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вищезазначених норм Цивільного та Земельного кодексів України істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності, є умова щодо переходу права власності на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) до набувача у обсязі, які були у попереднього власника. Сторона також не погоджується з вимогою позивачки про витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів спірної 1/2 частини земельної ділянки, адже відповідачі правомірно набули право власності на частину будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку. Щодо вимоги визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 земельної ділянки, то поділ земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок можливий лише у тому разі, якщо житловий будинок технічно можливо поділити. Поділ та виділ частки об`єкту нерухомого майна в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, в якому зазначається можливо чи ні поділити той чи інший об`єкт нерухомості. Кожна нова ділянка повинна мати мінімально дозволену площу, дотримання протипожежних і санітарних норм, та окремий під`їзд чи прохід до загальної дороги. Формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. Так як технічний поділ житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами між співвласниками не проведено, тому вважають, що позовні вимоги є безпідставними та просять залишити позовну заяву без задоволення.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак 11.09.2025 представником позивачки - адвокатом Білик Р.О., через систему «Електронний суд», подана заява, в якій просила судове засідання проводити без участі позивачки та її представника.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися, представником відповідачів на адресу суду подана заява, в якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, спадкові справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЛВ 001257 від 18.02.1999 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новояричівської селищної ради № 82 від. 01.10.1997 ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2595 гектарів в мажах згідно з планом, що розташована на території Новояричівської селищної ради та передана для обслуговування житлового будинку

Згідно Свідоцтва про право власності виданого 02.07.1996 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Капуш І.М., ОСОБА_8 належала 1/2 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами який знаходиться по АДРЕСА_2 як дружині, яка пережила чоловіка ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 на майно набуте в шлюбі.

Згідно Свідоцтва на право на спадщину за заповітом виданого 02.07.1996 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Капуш І.М. спадкоємцем всього майна ОСОБА_6 була його дочка ОСОБА_7 . Спадкове майно покійного ОСОБА_6 складалось з 1/2 частини житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами який знаходиться по АДРЕСА_2 та який належав спадкодавцю на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою посвідченого 2-гою Сокальською нот конторою 2/XI-1963р. №2412-63, акту про закінчення будівництва від 9/XI-1971 року та зареєстрованого у Червоноградському міжміському бюро технічної Інвентаризації 05.01.1972 року за №142. Даний житловий будинок в цілому шлакобетонний, складався з коридору, трьох житлових кімнат, прибудови. Розмір житлової площі – 43,3 кв. м. До будинку примикають: літня кухня Б, сарай В, вбиральня Г, споруди 1,2. Оцінка на момент смерті спадкодавця - 1001000 крб. Зареєстрована земельна ділянка /а.с. 26-27/.

Відповідно до договору дарування житлового будинку та земельної ділянки виданого 11.11.1997, посвідченого державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 подарувала, а громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли у дар в рівних частках кожному 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2595 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №423839973 від 23.04.2025 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 (по 1/4 частині кожній /31-32/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426887971 від 14.05.2025, земельна ділянка загальною площею 0,2595 га, кадастровий номер 4622186200:01:005:0196, що розташована за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (по 1/2 частині кожному) /18-19/.

Вище вказане також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру, згідно якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками(по 1/2 частині кожному) земельної ділянки загальною площею 0,2595 га, кадастровий номер 4622186200:01:005:0196, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд /29-30/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується листом Кам`янка-Бузького відділу ДРАЦС у Львівському районі Львівської області № 220/33.7-02-15 від 26.04.2025 року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.06.2023/а.с. 28,167/.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом № 427/2021 від 20.06.2025 спадкоємцем ОСОБА_4 був її син ОСОБА_2 та спадщина, на яку видано свідоцтва складається з частки житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 230,232/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується листом Кам`янка-Бузького відділу ДРАЦС у Львівському районі Львівської області № 19/33.7-02-15 від 26.04.2025 року та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.05.2023 /а.с. 27/

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом № 1 -412 № 1-413 від 20.06.2025 спадкоємцем ОСОБА_5 був її син ОСОБА_3 та спадщина, на яку видано свідоцтва складається з частки житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 162,163/.

18.04.2017 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування частини житлового будинку, згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с. 25-26/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121102143 від 18.04.2018, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку загальною площею, 71,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний житловий будинок складається з 3-х житлових кімнат, 2-х коридорів, кухні, підсобного приміщення, прибудови, сходів, житловою площею 43,3 кв.м. Загальна площа 1/2 частини будинку становить 71,7 кв.м. До будинку відносяться такі господарські будівлі та споруди: літня кухня - Б, сарай - В, вбиральня - Г, споруди №1,2 /а.с. 16-17/.

Вирішуючи спір суд виходив з наступних норм та мотивів.

В ході судового розгляду судом встановлено, сторони про справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 набула право власності на частину будинковолодіння на підставі договору дарування житлового будинку від 18.04.2018 укладеного з ОСОБА_7 .

Відповідна частина спірної земельної ділянки, площею 0,2595 га, кадастровий номер 4622186200:01:005:0196, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, предметом дарування не була. На час укладення договору належала спадкоємцям відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідних частках по .

У зв`язку з належністю їй частини житлового будинку з надвірними спорудами, позивачка вважає, що їй має належати і частина земельної ділянки, яка необхідна для розміщення та обслуговування належного їй нерухомого майна, тому просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів частину спірної земельної ділянки, яка належить їм у відповідних частках та визнати за нею право власності на 1/2 такої земельної ділянки.

Суд вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з наступних норм та мотивів.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно з положеннями статей 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю(частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно зі статтею 120 ЗК України, у редакції, яка діяла на момент укладення між сторонами договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами частини житлового будинку, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно, постанови КЦС Верховного суду висловленої у справі №554/4964/19 від 20 листопада 2020 року), якщо сторони за договором дарування не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність обдаровуваному, суд зобов`язаний встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування подарованої частини домоволодіння та визначити ту частину земельної, яка необхідна для обслуговування подарованої частини будинку. Користування частиною будинку неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цієї частини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд приходить до наступного висновку, як встановлено в ході розгляду справи, на момент укладення договору дарування житлового будинку та надвірних споруд спірна земельна ділянка не була предметом цивільно-правової угоди та не перебувала у власності дарувальника ОСОБА_7 , а перебувала у спільній частковій власності спадкодавців відповідачів.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Вище наведене спростовує позицію позивача, про те, що до нього, як до набувача за договором дарування від 18.04.2018 року перейшло право власності на частину спірної земельної ділянки, а не на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для розміщення й обслуговування об`єкту дарування.

Зокрема, позивачкою ОСОБА_1 не доведено, що земельна ділянка, право власності на яку було оформлено відповідачкою, у відповідній частині пов`язана з належною позивачці 1/2 частиною житлового будинку.

При цьому суд враховує, що сам по собі факт набуття позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку не дає можливості визначити розмір та межі земельної ділянки, право на яку пов`язане з належною їй частиною нерухомого майна, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити площу, конфігурацію та межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування саме належної позивачці частини житлового будинку.

При цьому визначення такої земельної ділянки не може ґрунтуватися виключно на припущенні про те, що позивачці належить 1/2 частина загальної площі земельної ділянки.

Однак позивачка відповідного клопотання про призначення земельно-технічної експертизи не заявляла, доказів, які б у інший спосіб дозволяли визначити площу, конфігурацію та межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй частини житлового будинку, суду не надала.

Суд зауважує, що встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування подарованої частини домоволодіння та визначити ту частину земельної, яка необхідна для обслуговування подарованої частини будинку позбавлений можливості, так як належного доказу, який дасть суду можливість встановити відповідний розмір земельної ділянки суду не надані, так як з клопотанням про призначення відповідної експертизи позивач до суду не звертався.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, яка саме частина земельної ділянки, оформленої у власність іншої особи, пов`язана з належною позивачці 1/2 частиною житлового будинку, а відтак — встановити конкретний об`єкт права, щодо якого позивачка просить застосувати спосіб захисту у вигляді витребування майна та визнати право власності.

Саме по собі посилання позивачки на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна не звільняє її від обов`язку довести конкретний обсяг свого права на земельну ділянку.

За таких обставин відсутні підстави вважати доведеним, що спірна земельна ділянка або її конкретна частина є земельною ділянкою, право на яку перейшло до позивачки у зв`язку з набуттям нею права власності на 1/2 частину житлового будинку

Відтак, враховуючи,вище наведене суд вважає, що позов ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності необґрунтований належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат.

В силу дії ст. 141 ЦПК України суд відмовляючи позивачці ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, то понесені судові витрати суд залишає за ними.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ :

в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026.

Суддя У.І. Костюк