Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №442/6487/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6487/26

Провадження №2-а/442/102/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Хомика А.П.,

з участю секретаря судового засідання – Денис Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив :

19.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серія № EHA 7739596 від 18 серпня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, що 18 серпня 2026 року приблизно о 12:00 працівником Національної поліції Пацевко Марією Петрівною щодо нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № EHA 7739596 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до зазначеної постанови йому інкримінується порушення вимог пункту 34 Правил дорожнього руху України, а саме порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 — перетин суцільної лінії дорожньої розмітки. З постановою не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, а притягнення його до адміністративної відповідальності — безпідставним.

Так, 18 серпня 2026 року приблизно о 12:00 год. він керував транспортним засобом AUDI Q4 e-tron, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Данилишиних у м. Трускавці Львівської області. Під час руху в межах його смуги руху знаходилася значна яма/пошкодження дорожнього покриття, яка створювала перешкоду для безпечного руху

транспортного засобу. Крім того, на цій ділянці дороги була наявна штучна дорожня нерівність у вигляді поперечного підвищення дорожнього покриття, виконаного з цегли, яка за своїм зовнішнім виглядом та функціональним призначенням схожа на «лежачий поліцейський». Сукупність зазначених перешкод істотно ускладнювала безпечне проходження даної ділянки дороги. На момент події перед зазначеною штучною дорожньою нерівністю не було попереджувального дорожнього знака, який інформував би водіїв про наявність такої нерівності.

Сукупність зазначених обставин — наявність значної ями та штучної дорожньої нерівності — створювала складну дорожню обстановку та вимагала від нього вжиття заходів для забезпечення безпеки руху. З метою безпечного об`їзду ями він здійснив маневр із виїздом на смугу зустрічного руху. Виїзд на смугу зустрічного руху був розпочатий у місці, де осьова дорожня розмітка була переривчастою. Перед початком маневру він переконався у його безпечності. Зустрічний транспортний засіб, якому його дії могли б створити небезпеку або перешкоду, був відсутній. Під час виконання маневру та об`їзду ями дорожня розмітка попереду змінилася з переривчастої на суцільну лінію 1.1.

Після проходження перешкоди він здійснив повернення на свою смугу руху. Саме під час завершення цього маневру відбулося перетинання лінії 1.1. Таким чином, перетин суцільної лінії не був самостійним та довільним маневром, спрямованим на рух по зустрічній смузі, обгін або інше порушення Правил дорожнього руху. Він був безпосередньо пов`язаний із завершенням маневру з об`їзду перешкоди, який був розпочатий раніше, у місці з переривчастою дорожньою розміткою.

Правилами дорожнього руху передбачено поняття «перешкода для руху» — нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу, який змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Яма, яка знаходилася в межах його смуги руху, за своїм характером та розмірами створювала перешкоду для безпечного продовження руху. Крім того, на цій самій ділянці знаходилася штучна дорожня нерівність у вигляді поперечного підвищення дорожнього покриття, виконаного з цегли. Його маневр був зумовлений необхідністю безпечно пройти зазначену ділянку дороги та об`їхати яму. При цьому він не мав наміру здійснювати безпідставний рух по зустрічній смузі та не здійснював обгін іншого транспортного засобу. Маневр було розпочато до початку суцільної розмітки. Таким чином, для оцінки правомірності його дій необхідно враховувати весь маневр у сукупності, а не лише сам факт перетину лінії 1.1. Формальне встановлення факту перетину суцільної лінії без встановлення причин, які

зумовили виїзд на зустрічну смугу, та без дослідження всієї дорожньої обстановки не забезпечує повного та об`єктивного встановлення обставин справи.

Дорожня обстановка на момент події була ускладнена одночасною наявністю:

- значної ями на моїй смузі руху (Фото 1 та Фото2);

-штучної дорожньої нерівності у вигляді поперечного підвищення дорожнього покриття, виконаного з цегли (Фото 1 та Фото2);

-відсутності попереджувального дорожнього знака про відповідну штучну нерівність;

-зміни характеру дорожньої розмітки з переривчастої на суцільну під час виконання маневру.

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки необхідності та характеру здійсненого ним маневру.

Таким чином, вважає постанову № EHA 7739596 незаконною та такою, що підлягає

скасуванню.

24.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позов. Вказує, що позивач фактично визнає факт перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, проте намагається виправдати свої дії посиланням на необхідність об`їзду перешкоди. Разом із тим наявність штучної дорожньої нерівності, яка призначена для зниження швидкості руху перед пішохідним переходом та територією школи, не доводить неможливості безпечного руху транспортного засобу у межах своєї смуги. Більше того, на відеозаписі безпосереднього спілкування позивач сам вказує на зазначене штучне поперечне підвищення як на об`єкт, який він об`їжджав. Отже, саме пояснення позивача підтверджує, що причиною його маневру було бажання об`їхати штучну дорожню нерівність, а не виникнення непередбачуваної обставини, яка об`єктивно унеможливлювала рух у межах його смуги. При цьому переривчаста дорожня розмітка на відповідній ділянці пов`язана із забезпеченням заїзду та виїзду на територію школи, тоді як у зоні розташування штучної дорожньої нерівності та після неї нанесена суцільна лінія дорожньої розмітки 1.1. Таким чином, посилання позивача на те, що його маневр нібито був розпочатий у зоні переривчастої розмітки, не звільняє його від обов`язку дотримуватися вимог суцільної лінії 1.1 та не підтверджує наявності законних підстав для її перетину.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства, а доводи адміністративного позову не спростовують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

25.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що заперечення відповідача у розділі 10 відзиву ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права та спробі оминути імперативні вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України:

1. Пряме порушення ч. 2 ст. 77 КАС України Відповідачем: Спір виник з приводу притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, саме Відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеної постанови та надати суду докази того, що Позивач вчинив правопорушення умисно, а наявна на дорозі яма не становила перешкоди і дозволяла безпечний проїзд без зміщення траєкторії. Жодного доказу на спростування небезпечності ями Відповідач не надав.

2. Надання Позивачем належних та достатніх доказів (ст. 73, 76 КАС України): Позивач повністю виконав вимоги ч. 1 ст. 77 КАС України щодо доказування своїх вимог, надавши суду: відеозапис, на якому інспектор поліції у розмові з колегою прямо констатує факт наявності ям: «так, вони є»; відеофіксацію того, що Позивач послідовно та безпосередньо під час складання акта вказував на яму як на причину здійснення маневру; зафіксований на відео факт того, що «лежачий поліцейський» розташований на всю ширину дороги, що робить його об`їзд фізично неможливим, а отже маневр стосувався саме вибоїни;

3. Процесуальна суперечливість дій Відповідача: Відповідач вимагає від Позивача надання «точних розмірів та параметрів ями». Однак саме інспектор поліції під час оформлення матеріалів на місці події безпідставно відмовився підійти до вибоїни, оглянути її та зафіксувати її розміри, незважаючи на вимоги Позивача. Відповідач не може будувати свій захист у суді на відсутності доказів (вимірів ями), збір та фіксацію яких його ж працівники протиправно саботували на місці події.

4. Презумпція невинуватості та трактування сумнівів (ст. 62 Конституції України): Оскільки наявність ями підтверджена самим Відповідачем на відео, а фіксація її точних розмірів не була проведена з вини поліцейського, усі сумніви щодо її об`єктивної небезпеки та необхідності об`їзду згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України зобов`язані трактуватися на користь Позивача.

На основі викладеного, Позивач надав усі доступні та належні докази на підтвердження своєї позиції, тоді як Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доказування правомірності постанови. Підсумковий висновок Відповідача про правомірність винесеної постанови повністю спирається на викривлені факти, відмову від дослідження доказів та маніпуляцію нормами ПДР:

1. Побудова заперечень на хибному пресупозиційному твердженні: Відповідач у підсумку знову стверджує, що Позивач здійснював маневр для «ухилення від штучної дорожньої нерівності». Зазначене твердження є завідомо хибним, оскільки штучна дорожня нерівність розміщена на всю ширину проїзної частини, і Позивач здійснив її безпосередній переїзд з виконанням вимоги щодо зниження швидкості; Відповідач не надав жодного доказу об`їзду Позивачем саме штучної нерівності; Причиною маневру зі зміщенням траєкторії руху був об`їзд пошкодження дорожнього покриття (вибоїни), розташованого поруч із нерівністю.

2. Ігнорування виключних обставин (ст. 17 КУпАП та п. 1.10 ПДР): Відповідач безпідставно стверджує про «відсутність виключних обставин». Наявність дефекту покриття, підтверджена самим інспектором на відеозаписі («так, вони є»), у сукупності з ризиком пошкодження автомобіля та вибором безпечної траєкторії руху за відсутності зустрічного транспорту є класичним прикладом дії у стані крайньої необхідності (ст. 17 КУпАП) для відвернення шкоди майну

3. Неправомірність постанови через порушення процедури її винесення: Постанова поліції не може вважатися правомірною (в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України), оскільки винесена на основі неповного та упередженого розгляду справи: інспектор поліції на місці події свідомо відмовився оглянути та зафіксувати дефект покриття, чим порушив вимоги ст. 280 КУпАП.

З огляду на це, оскаржувана постанова винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення, підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

25.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що основний аргумент позивача зводиться до того, що він був змушений перетнути суцільну лінію через наявність ями. Водночас наявність ями та наявність юридичної підстави для перетину суцільної лінії — це різні обставини. Позивачем не доведено, що саме розміри та розташування ями не дозволяли здійснити її безпечний об`їзд без перетину лінії 1.1, а також не доведено, що перетин суцільної лінії був єдиним можливим способом усунення небезпеки.

Так само не доведено умов крайньої необхідності, передбачених статтею 18 КУпАП. Посилання позивача на статтю 17 КУпАП як на норму, яка безпосередньо встановлює крайню необхідність, є юридично помилковим. Посилання на пункт 12.3 ПДР також не дає безумовного права на перетин лінії 1.1, оскільки вимога щодо безпечного об`їзду перешкоди має виконуватися з урахуванням інших положень ПДР, у тому числі правил щодо перетину суцільної лінії дорожньої розмітки.

При цьому позивач визнає сам факт перетину лінії 1.1 та фактично просить суд визнати правомірним такий перетин лише на підставі його власної оцінки дорожньої обстановки. Проте відповідно до статті 90 КАС України саме суд має оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність усіх доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, відповідь на відзив не містить доводів або доказів, які б спростовували правомірність постанови серії ЕНА № 7739596 від 18.08.2026 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених і позові та відповіді на відзив. Визнав, що дійсно пертнув суцільну лінію розмітки, однак зробить це у стані крайньої необхідності, об`їжджаючи перешкоду. Просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України), на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого законодавством.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Вимогою ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином в даному випадку підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є порушення вимог дорожньої розмітки 1.1.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7739596 від 18.08.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він керуючи транспортним засобом - автомобілем AUDI Q4 E-TRON, д.н.з. НОМЕР_2 , 18.08.2026 року в м. Дрогобич, на вул. Данилишиних а м.Трускавець порушив вимогу пункту 34 Правил дорожнього руху України , а саме порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 – перетин суцільної лінії дорожньої розмітки.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Окрім того ч.2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст.283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Дослідивши матеріали справи, всебічно оцінивши надані сторонами письмові, фото- та електронні докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час перегляду відеозапису безпосереднього спілкування з інспектором поліції на місці події, позивач фактично визнав факт перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, проте намагався виправдати свої дії посиланням на вимушеність маневру через необхідність об`їзду ями.

Разом з тим, згідно з Розділом 34 Правил дорожнього руху України, лінію горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, якщо її розміри об`єктивно не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію.

Проте з наявних у матеріалах справи фотознімків, наданих самим же позивачем на підтвердження дефектів покриття, встановлено, що вибоїна (яма) на проїзній частині не була настільки великою та була розташована на такій відстані від осьової лінії, що повністю дозволяло водієві здійснити її безпечний об`їзд або проїзд у межах своєї смуги руху без виїзду на зустрічну смугу та без перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1.

Окрім цього, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження умови крайньої необхідності в розумінні статті 18 КУпАП. Посилання позивача на дію в стані крайньої необхідності з метою уникнення пошкодження майна суд вважає безпідставними, оскільки за приписами п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. За наведених обставин водій, виявивши вибоїну та штучну дорожню нерівність (яка облаштована з метою зниження швидкості перед територією школи та пішохідним переходом), мав зменшити швидкість або зупинити автомобіль, а не здійснювати довільний маневр з перетином суцільної лінії.

У контексті зазначеного суд враховує сталу практику Верховного Суду, зокрема правову позицію, викладену в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 760/12470/16-а, відповідно до якої наявність вибоїн чи дефектів дорожнього покриття сама по собі не звільняє водія від обов`язку неухильного дотримання вимог дорожньої розмітки та знаків, якщо дорожня обстановка та габарити проїзної частини в межах смуги руху дозволяли уникнути порушення шляхом зменшення швидкості чи зупинки ТЗ (аналогічний підхід щодо обов`язку дотримання безпечної швидкості та траєкторії висловлено в Постанові ВС від 21 січня 2021 року у справі № 524/3094/16-а).

Оскільки факт перетину позивачем лінії розмітки 1.1 підтверджений матеріалами справи та не заперечується самим водієм, а наявність об`єктивних форс-мажорних обставин для такого перетину спростовується дослідженими фото- та відеодоказами, інспектор поліції ОСОБА_2 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

За таких обставин оскаржувана постанова серії ЕНА № 7739596 від 18.08.2026 року є законною, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 18, 122, 222, 258, 283 КУпАП, суд —

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7739596 від 18 серпня 2026 року — відмовити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7739596 від 18 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 гривень — залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А.П. Хомик