Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №336/59/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/59/24

Номер провадження: 1-кп/336/339/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

потерпілої ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

законного представника малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021080000000236 від 26.08.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комишуваха, Оріхівського району, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, у світлий час доби, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснюючи рух по проїзній частині вулиці Богдана Хмельницького в смт. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області зі сторони вулиці Весняна (колишня Комунарська) в напрямку вулиці Широка (колишня Комсомольська), в районі нерегульованого перехрестя вулиці Богдана Хмельницького та вулиці Червона, в порушення вимог п. п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:

- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п.16.13 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч»,

не надавши переваги в русі зустрічному автомобілю «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по проїзній частині вулиці Богдана Хмельницького, приступив до виконання маневру лівого повороту на вулицю Червона, в результаті чого на смузі руху зустрічного транспорту допустив зіткнення лівою передньою частиною кузова керованого ним автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лівою бічною частиною кузова автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , після чого автомобіль «Subaru Forester» перемістився по проїзній частині в стані бічного заносу та здійснив наїзд на придорожнє дерево, внаслідок чого:

- пасажир автомобіля «Subaru Forester» - малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав: садно на верхній третині тіла грудини по середній лінії, садно лівої половини обличчя, рану в ділянці зовнішнього кута лівого ока, синець на шиї зліва, садна на зовнішній поверхні лівого плеча та передпліччя, на зовнішній поверхні лівого стегна, а також на передній і задній його поверхнях, на лівій гомілці дві рани по передньо-зовнішній поверхні, садна на лівій гомілці і стопі, крововилив у м`які тканини лівої бічної поверхні грудної клітки з вогнищем забою лівої легені, синець на лівій бічній поверхні живота, множинні розриви на діафрагмальній поверхні селезінки, повні поперечні відкриті переломи верхньої третини діафізу лівого стегна, верхньої третини діафізу лівої великогомілкової та середньої третини лівої малогомілкової кістки, які у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, а також відкриту черепно- мозкову травму у вигляді забійно-скальпованої рани лобової та тім`яної ділянок голови, вдавленого багатоуламкового перелому лобової кістки, розміжчення лобових часток, вогнищ забоїв потиличних часток головного мозку, розповсюджених крововиливів під м`якими мозковими оболонками, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та призвела до настання його смерті на місці події;

- пасажир автомобіля «Subaru Forester» - малолітній ОСОБА_6 отримав: закриті уламкові переломив обох верхніх гілок лобкових кісток, розрив лобкового симфізу, розрив правого крижово-клубового сполучення з відривом кісткових фрагментів, уламковий перелом верхньо-задньої клубової ості правої клубової кістки, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (21 день);

- водій автомобіля «Subaru Forester» ОСОБА_10 отримав: закриту травму грудної клітки, а саме перелом III ребра зліва по підпахвовій лінії з задовільним стоянням уламків, перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням кісткових уламків, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав частково, суду пояснив, що він є власником автомобіля УАЗ-3115, державний номер НОМЕР_3 , кольору «хакі», пробіг автомобіля приблизно до 30 000 км. Так, 26.08.2021, приблизно з 12 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, він керував вказаним автомобілем по провул. Московському у смт Комишуваха Запорізької області. В автомобілі перебував сам, був у тверезому стані. Він виїхав на вул. Богдана Хмельницького, що проходить по автодорозі «Запоріжжя-Маріуполь» через смт. Комишуваха, та рухався по цій вулиці. Погода була сонячна, дорога була суха, на дорозі була розмітка: 2 смуги руху в одному напрямку та дві смуги - у протилежному. Він рухався зі швидкістю приблизно 30-40 км/год. Проїхавши по вул. Богдана Хмельницького приблизно 1,5 км, на нерегульованому «Т»-подібному перехресті він зібрався повернути ліворуч з головної дороги на вулицю Красну. Приблизно за 50 метрів до перехрестя обвинувачений увімкнув лівий покажчик повороту, він повертав з лівої смуги свого напрямку. Доїхавши до перехрестя - він зупинився, виїхавши переднім лівим колесом на зустрічну смугу. На яку саме відстань виїхав переднім лівим колесом, він не знає, але передне праве колесо залишалось на його смузі руху. У цей момент приблизно за 100 метрів попереду ОСОБА_8 побачив автомобіль «Subaru Forester», який рухався зі швидкістю приблизно 150 км/год. За секунди автомобіль «Subaru Forester» врізався в його авто, яке стояло на перехресті у нерухомому стані. При зіткненні автомобіль обвинуваченого розвернуло у протилежний напрямок, у бік міста Запоріжжя. Автомобіль «Subaru Forester» напрямок руху не змінював і не гальмував. Після зіткнення автомобіль «Subaru Forester» врізався у тополю. Після ДТП ОСОБА_8 підійшов до автомобіля «Subaru Forester», в салоні нікого не було. Біля автомобіля перебував водій - незнайомий чоловік віком приблизно 37 років. На його запитання: «Куди ти летів?» водій відповів, що їхав зі швидкістю 60-70 км/год, більше нічого йому з приводу ДТП не казав. У обвинуваченого не було мобільного телефону, тому він не викликав медичну допомогу. Вважає, що у ДТП він винен частково, оскільки якби водій автомобіля «Subaru Forester» їхав з нормальною швидкість, можна було б уникнути ДТП, а тому вважає, що у ДТП винен інший водій. У судових дебатах обвинувачений попросив вибачення у потерпілої, зазначивши, що він розуміє втрату потерпілої, але ДТП сталась з вини водія автомобіля «Subaru Forester». Щодо пред`явленого цивільного позову потерпілої просив вирішити на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні вважав вину ОСОБА_8 повністю доведеною, просив призначити обвинуваченому покарання, з врахуванням його стану здоров`я, похилого віку (на момент постановлення вироку обвинуваченому виповнилось 75 років) майнового стану, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показання не надавала, у судових дебатах наполягла на задоволенні цивільного позову, просила суд призначити покарання на розсуд суду.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_4 вважав, що вина обвинуваченого встановлена у судовому засіданні, також наполягав на задоволенні цивільного позову, просив суд призначити покарання на розсуд суду.

Законний представник малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_7 висловила думку щодо вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 та щодо цивільного позову - на розсуд суду.

Суддя, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши кожний із доказів, наданих сторонами кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку щодо висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході судового розгляду судом досліджені письмові докази, надані прокурором. Стороною захисту докази не надавались, про неналежність або недопустимість доказів, наданих прокурором, ані захисником, ані обвинуваченим не заявлялось.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина у повному обсязі доведена під час судового розгляду кримінального провадження та підтверджується наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він працює тренером з футболу у дитячо-юнацькій спортивній школі у м. Дніпрі. Головатий Єгор займався у цій школі футболом з 6 років. Влітку 2021 року з футбольною командою вирушили на турнір до м. Маріуполя Донецької області. ОСОБА_13 поїхав також, а його батьки залишались у м. Дніпрі. Батьки дітей їхали особистими автомобілями. На зворотному шляху Єгор їхав з ОСОБА_14 , його дружиною та їх спільними дітьми на автомобілі «Subaru Forester». Про те, що ОСОБА_15 буде повертатися на автомобілі з Чернявськими, батькам Єгора повідомив ОСОБА_16 . До ДТП водія ОСОБА_10 він бачив ще біля готелю у м. Маріуполі. З чотирьох автомобілів, якими команда поверталась у м. Дніпро, він їхав першим. По дорозі у м. Дніпро свідкові мати одного з членів команди ОСОБА_17 по телефону повідомила про те, що автомобіль ОСОБА_10 потрапив у ДТП. Він повернувся, приїхав до смт. Комишуваха, де сталася ДТП. Там він побачив розбитий автомобіль «Subaru Forester» сріблястого кольору, належний ОСОБА_18 , який зіткнувся з деревом, і другого учасника ДТП - розбитий автомобіль «УАЗ», який знаходився на зустрічній смузі руху. Свідок на місці ДТП бачив і обвинуваченого, і ОСОБА_19 , а також труп малолітнього Єгора, який лежав на землі. ОСОБА_16 був тверезий, про обставини ДТП нічого йому не розповідав. Після ДТП з ОСОБА_14 з приводу події не розмовляв, його діти припинили відвідувати тренування.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні суду пояснив, що у серпні 2021 року, точної дати та час він не пам`ятає, але приблизно з 9 години 30 хвилин до 11 години 30 хвилин, він їхав у смт. Комихуваха додому по вул. Богдана Хмельницького в напрямку з боку м. Запоріжжя у бік м. Оріхова на своєму автомобілі ЗАЗ-1102 «Таврія» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Проїзна частина була суха, було видно дорожню розмітку. Зустрічні смуги були розділені подвійною суцільною лінією, кожна смуга була поділена на два ряди для руху. Попереду нього рухався автомобіль «УАЗ» темно-зеленого кольору, який рухався у крайньому правому ряду з дозволеною швидкістю 50 км/год. Він побачив, як автомобіль «УАЗ» почав перестроюватися з правого у лівий ряд і на перехресті з вул. Червоною «УАЗ» зупинився з увімкненим заднім лівим показником повороту. Перешкод або обмеження руху у цьому місці не було, видимість у напрямку руху становила 1 км. На зустріч, по напрямку від м. Оріхова до м. Запоріжжя їхали два автомобілі, відстань від них до автомобіля «УАЗ» була приблизно 200 м, коли він їх помітив. Автомобіль «Subaru» рухався у лівому ряду зустрічної смуги руху і випереджав інший автомобіль, який рухався у правому ряду цієї ж смуги. В момент випередження від автомобіля «Subaru» до автомобіля «УАЗ» було приблизно 50 метрів. Автомобіль «Subaru» напрямок руху не змінював, чи змінював швидкість - він не знає. Коли від нього до автомобіля «УАЗ» залишалось приблизно 100-200 метрів автомобіль «Subaru» водійським боком (передне ліве крило) зіткнувся з автомобілем «УАЗ» (у яку саме частину автомобіля «УАЗ» прийшовся удар, він не пам`ятає). Після зіткнення автомобіль «Subaru» 2-3 рази розвернуло на 360° і він зіткнувся лівим боком (район заднього лівого крила) з другим або третім за рахунком деревом від перехрестя, зупинившись передньою частиною у напрямку м. Оріхова. Автомобіль «УАЗ» теж розвернуло. Перед зіткненням між автомобілями «Subaru» та УАЗ ніяких інших автомобілів не було і він не бачив, чи виїздив автомобіль «Subaru» на його поливну дороги. Він зателефонував на 102, а далі допомагав людям, що були в автомобілі «Subaru», з якого дістали хлопчика. Швидка медична допомога намагалась його реанімувати, але він не подавав ознак життя. На місці ДТП він бачив обвинуваченого ОСОБА_8 , у якого було розбите чоло. Також він бачив водія автомобіля «Subaru», з яким він не знайомий. Не пам`ятає, де саме перед зіткненням зупинився автомобіль «УАЗ», на своїй смузі руху, чи на зустрічній, але окрім допиту він також приймав участь у слідчій дії, коли з поліцейським приїздив на місце ДТП, у присутності понятих показував, як розташовувались автомобілі. Автомобілі ставили так, як він вказував їх розташування в момент ДТП. Поліцейські також проводили вимірювання рулеткою, йому показували ці показники, відмічали місце зіткнення.

Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_8 у скоєному кримінальному правопорушенні за встановлених судом обставин, повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.08.2021 з додатками, а саме актом огляду трупу, схемою, фототаблицею, в яких зафіксовано дорожню обстановку на місці дорожньо-транспортної події, відповідно до яких встановлено, що місце зіткнення автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулось перед початком утворення подряпини від внутрішнього ободу диска переднього лівого колеса автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка зафіксована на відстані 4,75 м від правого краю проїзної частини та на відстані 17,2 м до умовної лінії, взятої за орієнтир, яка, в свою чергу, прив`язана до кута будинку № 87 по вул. Б. Хмельницького, розташованого на лівому узбіччі відносно напрямку руху автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто на смузі руху автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Т.2, а.с. 170-199);

-даними протоколу додаткового огляду місця події від 27.08.2021, який проводився за участі водія ОСОБА_8 , зі схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого встановлено, що місце зіткнення автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на смузі руху автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Т.1, а.с. 180-184);

-даними додатку до протоколу огляду місця ДТП від 26.08.2021 (стенограма) та фототаблицею до нього, відповідно до якого встановлено, що на правому узбіччі по напрямку м. Запоріжжя мається труп ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Труп знаходиться лежачи обличчям догори. Холодний на дотик по всім поверхням. Трупне заклякання добре виражене у всіх групах м`язів. Трупні плями синюшно-фіолетові, розташовуються на задніх бічних поверхнях тулубу, при натисканні блідніють та відновлюються через 2,5 хв. На трупі одягнене: футболка бавовняна світло-сіра, шорти бавовняні світло-сірі, труси-шорти бавовняні світло-сині, шкарпетка синтетична, на правій нозі, темно-синього кольору. Ушкодження: відмічається скальпована рана волосистої частини голови з багатоуламковим переломом кісток склепіння черепу; відмічається патологічна рухливість кісток передпліччя лівої верхньої кінцівки; відмічається патологічна рухливість середньої третини лівого стегна та лівої великогомілкової і малогомілкової кісток; обширне садно лівої нижньої кінцівк (Т.2, а.с. 190-199);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14.09.2023 за участю свідка ОСОБА_20 , який був безпосереднім свідком ДТП, з додатками до нього: схемою та фототаблицею, відповідно до яких місце зіткнення автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_5 , знаходиться на смузі руху автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 (Т.1, а.с.185-190);

-даними висновку експерта №2093п від 03.11.2021, відповідно до якого встановлено, що пасажир ОСОБА_16 , 2011 р.н., отримав садна м`яких тканин голови, обличчя (за даними медичної карти стаціонарного хворого №7451 із КНП «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» ЗОР від 26.08.2021р.) та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.б, п.2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмета (ів). Давність утворення ушкоджень може не суперечити терміну, зазначеного в обставинах справи, наданій медичній документації. Утворення тілесних ушкоджень у дитини ОСОБА_21 в умовах дорожньо-транспортної пригоди не виключається. Діагноз: «Закритий перелом лівої сідничної кістки без зміщення» (за наданою медичною документацією) у дитини ОСОБА_21 може бути визначений та кваліфікований за ступенем тяжкості після надання додаткових методів дослідження (КТ чи рентгенограм кісток тазу) (п.4.13. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6) не повинен враховуватись при оцінці степеню тяжкості тілесних ушкоджень (Т.1, а.с.203-204);

- даними висновку експерта №1309/к від 10.07.2023, відповідно до якого встановлено, що pгідно «Висновку експерта» №2093п від 03.11.2021р. (медичної карти стаціонарного хворого №7451 із КНП «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» ЗОР), медичної карти стаціонарного хворого №9993 із Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, консультативного висновку лікаря- рентгенолога консультанта КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР Ro-rp. кісток таза від 27.08.2021р. у дитини ОСОБА_21 , 2011 р.н. виявлені наступні тілесні ушкодження: «садна м`яких тканин голови, обличчя, садно в ділянці лівого кульшового суглоба». Дані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.б, п.2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). Тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Давність утворення ушкоджень може не суперечити терміну, зазначеного в обставинах справи, наданій медичній документації. Утворення тілесних ушкоджень у дитини ОСОБА_21 в умовах дорожньо-транспортної пригоди не виключається. Діагноз: «Забій передньої черевної стінки» (за наданою медичною документацією) у дитини ОСОБА_21 не підтверджений об`єктивними відомостями і згідно п.4.6. («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6) не повинен враховуватись при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень».

-даними висновку експерта №2092п від 03.11.2021, відповідно до якого встановлено, що на підставі вищевикладеного (медичної карти стаціонарного хворого №7452 із КНП «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» ЗОР на ім`я ОСОБА_6 , 2018 р.н., від 26.08.2021р., медичної карти стаціонарного хворого №9985 із КП «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня Дніпропетровської обласної ради» на ім`я ОСОБА_6 , 2018 р.н., 27.08.2021р., консультативного висновку лікаря-рентгенолога кабінету комп`ютерної томографії консультанта КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР комп`ютерна томографія органів малого тазу ОСОБА_6 , 2018 р.н., від 03.09.2021р.) судово-медичний експерт приходить до наступних підсумків: Закриті уламкові переломи обох верхніх гілок лобкових кісток, розрив лобкового симфізу, розрив правого крижово-клубового сполучення з відривом кісткових фрагментів, уламковий перелом верхньої-задньої клубової ості правої клубової кістки у дитини ОСОБА_6 , 2018 р.н., кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (21 день) (п.2.2.1.в, п.2.2.2. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6); Струс головного мозку, садно в лобовій ділянці ліворуч у дитини ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день) (п.2.3.1.а, п.2.3.3. «Правила...»); Рана на задній поверхні середньої третини лівої гомілки у дитини ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день) (п.2.3.1 .а, п.2.3.3. «Правила...»); Закрита тупа травма черевної порожнини, забій нирок (ЗАС - еритроцити 10-12 в полі зору, лейкоцити - 5-6 в полі зору), садна м`яких тканин тулуба (в ділянці мезогастрія); садна в ділянці кінцівок у дитини ОСОБА_6 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.б., п.2.3.5. «Правила...»); Тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Згідно наданої медичної документації рана в ділянці лівої гомілки оцінена як «рвана»; Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи, наданій медичній документації; Утворення тілесних ушкоджень у дитини ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди не виключається; Діагноз: «Тупа травма грудної клітини.» у дитини ОСОБА_6 за наданою медичною документацією не підтверджений об`єктивними відомостями і згідно п.4.6. «Правила...») не повинен враховуватись при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (Т.1, а.с. 212-217);

-даними висновку експерта №1619/к від 29.08.2023, відповідно до якого встановлено, що: (2.1-2.3.) згідно даних наданої медичної карти стаціонарного хворого №5688/462 із КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпропетровської міської ради» у гр. ОСОБА_10 , 1986р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки: перелом III ребра зліва по підпахвовій лінії з задовільним стоянням уламків; перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням кісткових уламків кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (згідно п.2.2.1.в. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6); рана (рани в межах підшкірно-жирової клітковини - при описі об`єктивного стану 27.08.2021р.) на правій кисті кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.1.а. «Правила...»); садна на голові, шиї, верхніх кінцівках (без опису кількості та локалізації в наданій медичній документації) кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (згідно п.2.3.2.6. «Правила...»); (2.3.-2.4.) виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_10 утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого(их) предмету(ів) та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди; (2.3.) Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_10 не суперечить строку, вказаному в фабулі постанови слідчого та в наданій медичній документації; діагноз: «Забій тазу», виставлений гр. ОСОБА_10 медичними працівниками КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпропетровської міської ради» об`єктивними відомостями не підтверджено, тому згідно п. 4.6. («Правила...») не повинен враховуватись при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; згідно даних наданої медичної документації із Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпропетровської міської ради (історія хвороби №23550), відомо, що ОСОБА_10 знаходився на стаціонарному лікуванні з 09.09.21р. по 20.09.21р. у відділенні реабілітації, із встановленим діагнозом: «Часткове порушення функції лівої верхньої кінцівки. Контрактура суглоба, ділянка плеча»; у зв`язку з тим, що згідно даних наданої медичної карти стаціонарного хворого №5688/462 із КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпропетровської міської ради» травма лівої верхньої кінцівки у ОСОБА_10 , 1986р.н. діагностована не була; визначити часткове порушення функції лівої верхньої кінцівки та контрактуру ділянки лівого плеча як закономірний наслідок травми на теперішній час не є можливим, адже цей стан може бути викликаний не лише травмою, а й захворюванням (Т.1, а.с. 222-232);

-даними висновку експерта №1407п від 21.07.2023, відповідно до якого встановлено, що фіксувати тілесні ушкодження або наслідки їх загоювання не виявилось можливим з-за неявки ОСОБА_8 , 1951 р н на огляд; за даними медичних відомостей, при огляді травматологом 26.08.2021 виявлена рана правого передпліччя; інших зовнішніх та внутрішніх ушкоджень не виявлено; рана передпліччя утворилась за типом тупої травми в термін, що не суперечить зазначеному в постанові та медичних відомостях і кваліфікується як легке тілесне ушкодження (згідно п. 2.3.2 б/ «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6); морфологічні ознаки та локалізація ушкодження не суперечать обставинам, викладеним в постанові про призначення судово-медичної експертизи (Т.1, а.с. 233-234);

-даними висновку експерта №261 від 26.08.2021, відповідно до якого встановлено, що причиною смерті малолітньої дитини ОСОБА_11 стала поєднана тупа травма голови, тулуба та лівої нижньої кінцівки, у вигляді переломів кісток скелета (черепа, лівих стегнової, великої та малої гомілкових кісток), з ушкодженням внутрішніх органів (легені, селезінки), яка ускладнилась розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті; на шок у малолітньої дитини ОСОБА_11 вказують: нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів; помірне повнокров`я, множинні дрібновогнищеві периваскулярні крововиливи, набряк головного мозку; набряк строми серця, венозне повнокров`я на тлі його артеріального недокрів`я; крововиливи під легеневою плеврою та зовнішньою оболонкою серця; рідкий стан крові в порожнинах серця та великих судин; у трупа малолітньої дитини ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: багатоуламковий перелом луски лобової кістки; субарахноїдальні церебральні крововиливи на зовнішніх поверхнях лобових та потиличних часток, тім`яно-скроневої ділянки зліва; вогнища забою головного мозку на зовнішніх поверхнях потиличних часток; забійно-скальпована рана та крововилив в м`яких тканинах лобово-тім`яної ділянки голови; забійна рана, синці та садна обличчя; закрита тупа травма тулуба; забій нижньої частки лівої легені; розриви капсули та тканини селезінки; скупчення близько 50,0 мл крові в черевній порожнині; крововиливи під пристінковою плеврою та в м`яких тканинах грудної клітки; садна та синці грудної клітки та живота; відкритий повний поперечний перелом верхньої третини діафіза лівої стегнової кістки; відкритий повний поперечний перелом верхньої третини діафіза лівої великої гомілкової та середньої третини малої гомілкової кісток; крововиливи в м`яких тканинах лівого стегна та лівої гомілки; садна та синці верхніх та нижніх кінцівок; поєднана тупа травма голови, тулуба та лівої нижньої кінцівки у малолітньої дитини ОСОБА_11 , яка ускладнилась розвитком небезпечного для життя стану - шоку, перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (згідно п. 2.1.3., діючих «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України, від 17.01.1995 р. № 6); (4) всі тілесні ушкодження у малолітньої дитини ОСОБА_11 утворилися за наступним механізмом: відкрита черепно-мозкова травма, а саме уламковий перелом лобової кістки, з ушкодженням головного мозку, утворились в результаті однократного травматичного впливу твердим тупим предметом в лобово-тім`яну ділянку голови; ушкодження в ділянці обличчя утворились в результаті не менш чим двох травматичних впливів, які припали в ліву та праву очноямкову ділянки; закрита тупа травма тулуба, зокрема - забій лівої легені та розрив селезінки - могла утворитись в результаті травматичного впливу твердим тупим предметом в задньо-ліву поверхню грудної клітки та задню частину лівої ребрової дуги; відкриті повні поперечні переломи верхньої третини діафізу лівого стегна, верхньої третини діафізу лівої великої гомілкової та середньої третини малої гомілкової кістки - утворились в місцях травматичних впливів твердими тупими предметами, з напрямком діючої сили ззовні до середини; рани, синці та крововиливи в м`яких тканинах утворилися в місцях травматичних впливів твердими тупими предметами; садна - в результаті травматичних впливів твердими тупими предметами під кутом відмінним від 90°; більш детально висловитись про характер травмуючих предметів не видається можливим, так як їх характерні особливості в ушкодженнях не відобразилися. З огляду на морфологічні характеристики ушкоджень, наявність рідкої крові g порожнинах серця та великих судин, а також даних судово-гістологічної експертизи - можна сказати, що всі ушкодження у малолітньої дитини ОСОБА_11 утворились зажиттєво, незадовго до настанням смерті. З огляду на викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висотою їх розташування - поєднана тупа травма голови, тулуба та лівої нижньої кінцівки у малолітньої дитини ОСОБА_11 могла бути отримана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як у особи, що знаходилась в салоні автомобілю, при ударах об виступаючі і деформовані частини салону легкового автомобіля. При судово-медичному дослідженні крові від трупа, проведеному в відділенні судово-медичної імунології КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР встановлено, що кров трупа малолітньої дитини ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО. При судово-медичному дослідженні крові від трупа малолітньої дитини ОСОБА_11 , проведеному у відділенні судово-медичної токсикології КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР, метиловий, етиловий, пропилові, бутилові та амілові спирти не виявлені. Отже, перед настанням смерті, малолітня дитина ОСОБА_11 не знаходився у стані алкогольного сп`яніння (Т.1, а.с.235-244);

-даними висновку експерта від 17.09.2021 за №СЕ-19/108-21/10290-ІТ, відповідно до якого встановлено, що 1) на момент експертного огляду та дослідження рульове керування, ходова частина автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходились в непрацездатному стані. Визначити в якому стані на момент експертного дослідження автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходиться його робоча гальмівна (гальмова) система (або у стані часткової відмови або в непрацездатному стані) не є можливим. 2) Оскільки на момент експертного дослідження перевірити працездатність гальмових механізмів автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 не надалося можливим по причині порушення герметичності приводу гальма, та неможливості підняти достатньо високо транспортний засіб, то відповісти на дане запитання стосовно робочої гальмової системи досліджуваного автомобіля в цілому, а отже і визначити стан даної системи до моменту ДТП, також не є можливим. Стосовно встановлення часу виникнення відмови (до, в момент або після пригоди) у робочій гальмівній (гальмовій) системі в гальмових механізмах лівих коліс (руйнації гнучких трубопроводів) виходить за межі компетенції судового експерта при проведенні інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». Відмова у рульовому керуванні у вигляді деформації лівої рульової тяги та рульового колеса виникла під час даної дорожньо-транспортної пригоди, тобто до даної дорожньо-транспортної пригоди рульове керування знаходилось в працездатному стані. Відмова в ходовій частині у вигляді деформації нижнього важеля ходової частини переднього лівого колеса виникла в момент даної дорожньо-транспортної пригоди. Тобто до даної дорожньо-транспортної пригоди даний елементи ходової частини автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився в працездатному стані. Визначити стан ходової частини автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент проведення експертного дослідження в цілому не надається можливим, через те, що визначити, коли відносно моменту ДТП виникла відмова ходової частини (до, в момент або після пригоди) у передній підвісці (відриву з місця конструктивного кріплення нижнього важеля ходової частини переднього лівого колеса, відриву з місця конструктивного кріплення телескопічної стійки переднього лівого колеса, пошкодження шини переднього лівого колеса) та у підвісці задніх коліс (відсутності тиску в задньому лівому колесі, руйнації верхнього трикутного важеля та верхнього важеля ходової частини заднього лівого колеса, відриву з місця конструктивного кріплення амортизатору та стабілізатора поперечної стійкості ходової частини заднього лівого колеса, руйнації штанги стабілізатора ходової частини заднього правого колеса), не є можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта при проведенні інженерно- транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». 3) Вирішити дане питання стосовно ходової частини автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 в цілому не надається можливим, оскільки не надалося можливим встановити, коли виникла відмова в ходовій частині в цілому. Оскільки на момент експертного дослідження перевірити працездатність робочої гальмової системи автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надалось можливим, то вирішити дане питання стосовно даної системи в цілому не є можливим. Оскільки рульове керування автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до даної дорожньо-транспортної пригоди знаходилось в працездатному стані, то відповідь на дане питання стосовно вищезазначеної системи позбавлена логічного сенсу (Т.2, а.с.1-10);

-даними висновку експерта від 17.09.2021 №СЕ-19/108-21/10292-ІТ, відповідно до якого встановлено, що на момент експертного огляду та дослідження рульове керування, ходова частина автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в непрацездатному стані. Визначити в якому стані на момент експертного дослідження автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться його робоча гальмівна (гальмова) система (або у стані часткової відмови або в непрацездатному стані) не є можливим. 2. Оскільки на момент експертного дослідження перевірити працездатність гальмових механізмів автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 не надалося можливим по причині порушення герметичності приводу гальма, відриву разом з колесом гальмового механізму лівого переднього колеса та неможливості підняти достатньо високо транспортний засіб, то відповісти на дане запитання стосовно робочої гальмової системи досліджуваного автомобіля в цілому, а отже і визначити стан даної системи до моменту ДТП, також не є можливим. 3. Стосовно встановлення часу виникнення відмови (до, в момент або після пригоди) у робочій гальмівній (гальмовій) системі в гальмовому механізмі переднього лівого колеса (руйнації гнучкого трубопроводу) виходить за межі компетенції судового експерта при проведенні інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». Відмова в рульовому керуванні у вигляді деформація рульової тяги сошки та рульового колеса виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди, тобто до даної дорожньо-транспортної пригоди дані елементи рульового керування знаходились в працездатному стані. Відмова в ходовій частині у вигляді деформації листів ресори ходової частини переднього лівого колеса, зміщення правого переднього колеса та його ресори, виникли в момент даної дорожньо-транспортної пригоди. Тобто до даної дорожньо-транспортної пригоди дані елементи ходової частини автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані. Визначити стан ходової частини та рульового керування автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент проведення експертного дослідження в цілому не надається можливим, через те, що визначити, коли відносно моменту ДТП виникла відмова ходової частини (до, в момент або після пригоди) у передній підвісці (відриву з місця конструктивного кріплення переднього лівого колеса, руйнації амортизатора ходової частини переднього лівого колеса, зміщення з місця конструктивного кріплення елементу кріплення ресор до переднього кронштейну, зміщення переднього кронштейну ходової частини переднього лівого колеса, деформації шини та диску переднього лівого колеса) та рульовому керуванні (руйнація важеля трапеції з лівої сторони), не є можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта при проведенні інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». 3. Вирішити дане питання стосовно ходової частини та рульового керування автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 в цілому не надається можливим, оскільки не надалося можливим встановити, коли виникла відмова в ходовій частині та рульовому керуванні в цілому. Оскільки на момент експертного дослідження перевірити працездатність робочої гальмової системи автомобіля «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 не надалось можливим, то вирішити дане питання стосовно даної системи в цілому не є можливим (Т.2, а.с.200-209);

-даними висновку експерта від 12.11.2021 №СЕ-19/108-21/10289-ІТ, відповідно до якого встановлено, що 1. визначити кут взаємного розташування транспортних засобів на момент їх контакту не є можливим. Але необхідно відмітити, що порівняльним дослідженням описаних вище пошкоджень обох транспортних засобів, зважаючи на розташування та характер їх утворення, було встановлено, що автомобіль «Subaru Forester» лівою передньою боковою частиною переднього бамперу та диском лівого переднього колеса контактував із переднім лівим колесом та переднім бампером автомобіля «УАЗ». 2. Оскільки не надалося можливим визначити кут між поздовжніми осями автомобіля «УАЗ-31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 в момент зіткнення, то встановити розташування автомобіля «УАЗ-31512» та автомобіля «Subaru Forester»в момент зіткнення відносно елементів проїзної частини не надається можливим, але необхідно відмітити, що найбільш вірогідно, що на момент зіткнення транспортних засобів автомобіль «Subaru Forester» розташовувався відносно ширини проїзної частини у межах зафіксованого сліду гальмування його лівих коліс, а автомобіль «УАЗ-31512» розташовувався переднім правим колесом в місці початку сліду ковзання з обертанням переднього правого колеса. 3. Визначене під час огляду місця даної дорожньо-транспортної пригоди місце дорожньо-транспортної пригоди може відповідати дійсності. 4. З урахуванням зафіксованої слідової інформації та наявність на лівій боковій поверхні переднього бамперу та переднього лівого колеса автомобіля «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 нашарувань в горизонтальній площини від переднього бамперу та лівого переднього колеса автомобіля «УАЗ-31512», необхідно зробити висновок, що на момент зіткнення транспортних засобів автомобіль «УАЗ- Р 7321 ЗП стояв або рухався з незначною швидкістю (Т.2, а.с. 211-232);

-даними висновку експерта №3858/13071-13079/250/к від 29.05.2023 з фототаблицею до нього, яким встановлено, зокрема, що механізм утворення пошкоджень автомобілів УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 та Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , які виникли при їхньому взаємному контакті, полягає в наступному: спочатку автомобіль УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 контактував своїм переднім лівим кутом, а саме переднім лівим колесом, лівою частиною переднього бампера та лівою частиною передньої панелі, в районі розташування лівої фари з лівою бічної частиною переднього бампера, переднім лівим крилом та лівим переднім колесом автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , в наслідок даної взаємодії на автомобілі Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 утворилися пошкодження даних деталей напрямок утворення яких був спрямований спереду назад та зліва направо, відносно повздовжньої вісі автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , а на автомобілі УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 утворилися пошкодження переднього бампера, передньої панелі та переднього лівого колеса напрямок утворення яких спрямований у напрямку спереду назад, відносно повздовжньої вісі автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 . По мірі подальшого зближення транспортних засобів автомобіль Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 своєю лівою бічною частиною рухався вздовж переднього лівого кута автомобіль УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 внаслідок чого в контакт вступили ліве переднє крило, передній лівий кут капота, елементи підвіски лівого переднього колеса автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 , а на автомобілі Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 утворилися пошкодження переднього лівого колеса, лівої стійки вітрового скла, передньої та задньої лівих дверей та середньої стійки автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 . Після чого автомобіль УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 переміщувався по проїзній частині проти ходу годинникової стрілки, про що свідчить кінцеве його положення на проїзній частині, а автомобіль Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 в стані заносу переміщувався по проїзній частині в перед та вправо, відносно первинного напрямку свого руху, до моменту контакту своєю лівою бічною частиною з деревом, яке розташовувалося за межами проїзної частини справа. В наслідок контакту автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 з деревом на автомобілі Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 повторно утворилися механічні пошкодження лівої бічної частини, а саме деформація передньої лівої стійки вітрового скла, до моменту контакту з середньою стійкою та задньою лівою панеллю автомобіля. Одномоментно з цим автомобіль Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 було розвернуто по напрямку руху годинникової стрілки, в наслідок чого на автомобілі також утворилися пошкодження лівої частини даху у напрямку спереду назад та зліва направо, відносно повздовжньої вісі автомобіля. Виходячи з зафіксованої слідової інформації та встановленого механізму утворення механічних пошкоджень транспортних засобів слідує, що місце зіткнення автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 та автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 відбулось перед початком утворення подряпини від внутрішнього ободу диска переднього лівого колеса автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , яка зафіксована на відстані 4,75 м від правого краю проїзної частини та на відстані 17,2 м до умовної лінії взятої за орієнтир, яка в свою чергу прив`язана до кута будинку № 87 по вул. Б. Хмельницького, розташованого на лівому узбіччі, відносно напрямку руху автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , тобто на смузі руху автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 .

Окрім того, вказаною експертизою встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 встановлені наступні тілесні ушкодження: 1.1 забійно-скальпована рана лобової та обох тім`яних ділянок голови з крововиливом у м`які тканини; 1.2 вдавлений багатоуламковий перелом лобової кістки з умовним центром в центральній частині луски; 1.3 розміжчення лобових часток головного мозку, вогнища забоїв потиличних часток, крововиливи під м`якими мозковими оболонками в лобових, тім`яних, скроневих та потиличних частках; 1.4 садно на верхній третині тіла груднини по середній лінії; 1.5 садна лівої половини обличчя, рана в ділянці зовнішнього кута лівого ока, синець на шиї зліва, садна зовнішній поверхні лівого плеча та передпліччя, на зовнішній поверхні лівого стегна, а також на передній і задній його поверхнях, на лівій гомілці 2 рани по передньо-зовнішній поверхні, садна на лівій гомілці і стопі; 1.6 крововилив у м`які тканини лівої бічної поверхні грудної клітки з вогнищем забою лівої легені; 1.7 синець на лівій бічній поверхні живота, множинні розриви на діафрагмальній поверхні селезінки; 1.8 повні поперечні відкриті переломи верхньої третини діафізу лівого стегна, верхньої третини діафізу лівої великогомілкової та середньої третини лівої малогомілкової кістки. 2. Усі ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились. 3. За розташуванням та напрямком дії травмуючої енергії можна виділити дві групи ушкоджень: 3.1 ушкодження 1.1-1.4 розташовані на передніх поверхнях голови та тулуба і виникли в наслідок дії травмуючої енергії в напрямку зпереду назад; 3.2 усі інші групи ушкоджень (1.5-1.8) розташовані на лівих бічних поверхнях голови, тулуба і кінцівок і утворились від дії травмуючої сили переважно зліва направо. 4. Враховуючи масивність черепно-мозкової травми у ОСОБА_11 , ступінь вираженості розладів кровообігу у внутрішніх органах та незначну кількість крові у черевній порожнині (близько 50мл), що вказують на смерть, яка настала швидко, можна вважати причиною смерті саме відкриту ЧМТ, а не шок, який не встиг розвинутися повною мірою.

Згідно даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 смерть його настала приблизно за добу до дослідження його трупа в морзі. 5. Ушкодження, що викладені у п.п.1.1-1.3 даних підсумків знаходяться у прямому причинному зв`язку зі смертю і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, згідно п.2.1.1а, 2.1.3.б.в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. 6. Ушкодження викладені у. п.1.7 і п.1.8 підсумків кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.1.а, 2.1.3.л,м, «Правил...» в прямому причинному зв`язку зі смертю не знаходяться. 7. Усі інші ушкодження у ОСОБА_11 , як кожне окремо так і у сукупності, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, згідно п.2.3.2.б., 2.3.5 «Правил...».

Також експертизою встановлено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_8 перед початком зміни напрямку свого руху повинен був впевнитись у безпеці свого маневру, а також при виконання маневру лівого повороту повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку. Іншими словами, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля УАЗ- 31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, де вказано:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 визначалася шляхом переконанням в безпеці зміни напрямку свого руху та наданням дороги зустрічним транспортним засобам, у томі числі і автомобілю Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , тобто виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

Оскільки, водій автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 перед початком зміни напрямку руху не переконався в безпеці виконаного ним маневру, не надав дорогу зустрічним транспортним засобам і допустив зіткнення з автомобілем Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, то в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім того, експертизою встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, тобто шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 також не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Але дані невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з причин, які вказані в дослідницькій частині висновку. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, і дані невідповідності, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з ДТП (Т.3, а.с. 1-35);

-даними постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 26.12.2023, відповідно до якої виділено з матеріалів кримінального провадження №1202108000000236 від 26.08.2021 матерілаи досудового розслідування відносно ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (Т.3, а.с.90-101).

Решта досліджених судом доказів або не мають суттєвого значення для кримінального провадження, або ж є процесуальними документами, а також відомостями, що характеризують особу обвинуваченого. Останні враховуються судом при призначенні покарання.

У суду немає сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань свідків, оскільки ці покази узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, а також не суперечать іншим, дослідженим в судовому засіданні, письмовим доказам, що дає змогу суду визнати їх правдивими та такими, що можуть бути покладені в основу вироку для встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підстав для обмов обвинуваченого, судом не встановлено.

За вище вказаних обставин, враховуючи той факт, що надані суду докази є належними та допустимими, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_8 , який визнав частково свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки вважав, що саме через перевищення швидкості руху водієм автомобіля «Subaru Forester» і сталося ДТП, розцінює виключно як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у ОСОБА_8 низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_8 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів.

ПДР регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися всі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Між тим, обвинувачений ОСОБА_8 у світлий час доби недотримався вимог Правил дорожнього руху та такими своїми діями створив небезпечну обстановку для іншого учасника дорожнього руху, а саме для малолітнього потерпілого ОСОБА_22 . Саме від зіткнення керованим ОСОБА_8 автомобілем, малолітній ОСОБА_13 зазнав тяжких тілесних ушкоджень, від яких загинув на місці. Здійснюючи на нерегульованому перехресті маневр повороту ліворуч, перш за все, ОСОБА_8 мав переконатись в безпечності такого маневру, не створивши перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, і надати перевагу автомобілю «Subaru Forester», який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо. Водій ОСОБА_8 , розпочинаючи свій маневр, повинен був врахувати дорожню обстановку, оцінити місце перебування автомобілю «Subaru Forester», усвідомлюючи при цьому, що останній наближається до нього, задля безпечного початку, здійснення і завершення запланованого ним маневру. Саме від врахування всіх цих обставин, неухильного і повного дотримання водієм ОСОБА_8 відповідних та необхідних вимог залежала безпека іншого учасника дорожнього руху, зокрема і малолітнього ОСОБА_22 .

Відтак, суб`єктивне сприйняття водієм ОСОБА_8 певних обставин, не звільняє його від відповідальності за наслідки порушення Правил дорожнього руху, допущені ним самим.

Всі перераховані та проаналізовані вище докази дозволяють суду зробити висновок, що саме те, що водій ОСОБА_8 перед початком руху не переконався в безпеці, а також у тому, що його дії не створять перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортному засобу автомобілю «Subaru Forester», який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, і призвело до ДТП та до її наслідків у вигляді смерті малолітнього ОСОБА_22 .

Разом з цим, згідно даних висновку експерта №3858/13071-13079/250/к від 29.05.2023, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 також не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Але дані невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з причин, які вказані в дослідницькій частині висновку.

Стаття 337 КПК України вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише після того, як суд встановить наявність у діях обвинуваченого всіх елементів кримінального правопорушення.

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації», одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть потерпілого.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати «вагомий внесок» кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. (із змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а за формою вини - необережним; особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, під час досудового слідства та судового розгляду приймав активну участь у встановленні всіх обставин справи, не ухилявся від явки до суду, той факт, що останній не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, є пенсіонером, на час постановлення вироку обвинуваченому виповнилось 75 років, стан здоров`я, який має діагноз остеортроз колінних суглобів, ПФС2, стадія загострення, за місцем мешкання характеризується позитивно; думку потерпілої, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання на розсуд суду; думку прокурора, який клопотав про призначення обвинуваченому покарання з іспитовим строком; думку законного представника малолітнього ОСОБА_6 - про призначення покарання на розсуд суду.

Окрім того, судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує той факт, що висновком експерта №3858/13071-13079/250/к від 29.05.2023, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Subaru Forester», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, дозволяє зробити висновок, що обвинувачений загрози для суспільства не становить, є суспільно корисним, можливо прогнозувати, що в майбутньому його поведінка не буде спрямована на порушення існуючих у суспільстві норм та правил.

Всі ці відомості суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного та дають підстави при призначенні покарання за ч. 2 ст.286 КК України для застосування ст.75,76 КК України, оскільки забезпечити виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків органами з питань пробації протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства та у повній мірі буде відповідати вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Крім того, відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено факультативне додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до п. 15 вказаної вище постанови, при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілим чи тяжкі тілесні ушкодження, призначається покарання з позбавленням керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Приймаючи рішення з цього питання, суд враховує обставини справи та вважає, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому суд вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення її належної поведінки в майбутньому.

Щодо посилання прокурора у судових дебатах щодо обтяжуючої вини обставини, а саме вчинення злочину відносно малолітньої дитини, то суд зазначає наступне.

Згідно вимог п.6 ч.1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо малолітньої дитини.

При цьому злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_8 , не був спрямований на ОСОБА_23 , 2011 р.н., який є особою малолітнього віку, а вчинений обвинуваченим проти безпеки руху та експлуатації транспорту і характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків.

Враховуючи викладене, суд не визнає обтяжуючою покарання обставиною вчинення кримінального правопорушення щодо особи малолітнього віку.

Вище викладене підтверджується постановою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року за № 446/1064/24.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01.09.2021 (№335/9216/21), яка набрала законної сили, підлягає скасуванню, оскільки вжитий як захід забезпечення кримінального провадження та в подальшому його збереження, не є необхідним.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.

Накладений арешти ухвалою слідчого судді під час досудового слідства на майно обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно вирішити в порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

Доля інших речових доказів судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона, ОСОБА_5 , є матір`ю загиблого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 30.08.2011 року.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинено моральну шкоду.

Смерть сина ОСОБА_11 завдала останній глибоких та тяжких душевних, емоційних та моральних страждань.

Звістка про смерть сина нанесла ОСОБА_11 душевну травму, яка не може бути компенсована будь-чим. Остання зазнала чималого стресу, все постійно нагадує про втрату рідної людини. Позивачка почала страждати від головного болю. Тривалий час після смерті сина остання мала поганий сон та постійно перебувала у пригніченому стані, що пов`язано з втратою найріднішої людини, якою для неї був її син - ОСОБА_11 . Все це вплинуло на її відносини і нормальні життєві зв`язки з членами родини, знайомими.

Передчасна смерть її сина ї перервала всі ї надії на ї велике майбутнє ОСОБА_11 та позбавила її життєвих радощів та задоволення, оскільки її син займався футболом та грав за команду МДЮСШ (Муніципальна Дитячо-юнацька Спортивна Школа м. Дніпро). Мав безліч медалей та грамот за досягнення успіху за участь у різноманітних турнірах. Мав гарні здібності футболіста, подавав великі надії на професійний спорт. Хотів та міг стати професійним футболістом.

Зазначені негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди є тривалими й істотними, тому розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_5 оцінює в 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_8 поклався вирішити вказане питання на розсуд суду.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 1168 ЦК України: моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з внесеними змінами і доповненнями, вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає встановленим, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_5 завдана моральна шкода, оскільки в зв`язку з загибеллю її малолітнього сина ОСОБА_11 вона очевидно зазнала душевного болю, чималого стресу, що безумовно призвело до порушення її звичного способу життя.

Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню.

На переконання суду, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла ОСОБА_5 , у зв`язку зі смертю свого сина ОСОБА_11 , у зв`язку із порушенням нормального способу життя, у зв`язку з чим докладаються значні зусилля для його налагодження та організації, суд вважає, що сума відшкодувань за завдану потерпілій моральної шкоди підлягає до задоволення в сумі 1 000 000 гривень. Вказана сума, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та справедливості, та відповідатиме характеру вчиненого обвинуваченим правопорушення.

Відносно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Оскільки під час судового розгляду клопотань зі сторони обвинувачення щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 не ухилявся від явки до суду, має постійне місце проживання, суд вважає, що немає підстав для обрання йому запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу.

Керуючись вище викладеним, ст.ст. 65, 66, 67 КК України, ст.ст. 373, 374, 376, 395, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_8 , не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. (один мільйон гривень) завдану кримінальним правопорушенням, а саме смертю сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення: судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21 /10290-ІТ від 17.09.2021 у сумі 2 059 гривень 44 копійок; судової інженерно-транспортної експертиза за експертною спеціальністю дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21/10292-ІТ від 17.09.2021 у сумі 2 059 гривень 44 копійок; судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю транспортно-трасологічні дослідження № СЕ-19/108-21/10289-ІТ від 12.11.2021 у сумі 4 118 гривень 88 копійки; судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ- 19/108-21/12534-ІТ від 19.11.2021 у сумі 2 059 гривень 44 копійок; комплексної комісійної судової медичної та інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та за напрямком транспортно-трасологічні дослідження № 3858/13071-13079/250/к від 29.05.2023 у сумі 21 508 гривень 20 копійок, загальна сума становить 31 805, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 понесені комунальними медичними закладами на лікування постраждалих від кримінального правопорушення у сумі:

- 1 073,22 грн. на лікування ОСОБА_21 в КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради;

- 3 888,98 грн. на лікування ОСОБА_6 в КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради;

- 7 155,42 грн. на лікування ОСОБА_21 в КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради;

- 26 538,14 грн. на лікування ОСОБА_6 в КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01.09.2021 (№335/9216/21), а саме на автомобіль «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.

Речові докази: автомобіль «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , повернути останньому по приналежності.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_24