Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/5086/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/5086/26 2/335/3002/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру заборгованості по аліментам, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, до початку розгляду справи змінив предмет позову.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/5058/21 від 03.08.2021 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої донью ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи 14.05.2021 року, до досягнення дитиною повноліття. Позивач сумлінно виконував покладений на нього законом обов`язок щодо матеріального утримання дитини та здійснював сплату аліментів у повному обсязі.Під час його попереднього офіційного працевлаштування стягнення аліментів проводилося шляхом їх автоматичного стягнення із заробітної плати роботодавцем. Перерахування аліментних платежів здійснювалося систематично та без перерв, у розмірах визначених чинним законодавством, із щомісячним зарахуванням коштів на користь одержувач аліментів. Після призову Позивача на військову службу під час мобілізації автоматичне стягнення аліментів із його грошового забезпечення не здійснювалося. За таких обставин перерахування аліментів у примусовому порядку не проводилося з причин, що не залежали від його волі. Водночас він усвідомлював свій обов`язок щодо матеріального утримань дитини та не мав наміру ухилятися від його виконання. У зв`язку з цим Позивач самостійно, добровільно здійснював сплату аліментів, шляхо перерахування грошових коштів безпосередньо отримувачу аліментів або іншим доступним способом. Також слід зазначити, що 12.03.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наразі Позивач здійснює утримання дітей, які народилися у новому шлюбі, а також належним чином утримує дитину ОСОБА_10 , а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач виконує свої батьківські обов`язки сумлінно та відповідально, забезпечує належ- матеріальне утримання дітей, виходячи зі своїх фінансових можливостей, та з усвідомленням обов`язі піклування про їх належний розвиток і добробут. Таким чином, поведінка Позивача свідчить про його відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків та відсутність наміру ухилятися від утримання дітей незалежно від сімейно: стану чи кількості утриманців. Станом на теперішній час державним виконавцем зазначено суму заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 у розмірі 231 539,84 грн. Проте така заборгованість є оманливою та не відповідає реальному фактичному стану справ, оскільки Позивач сумлінно виконує свої батьківські обов`язки та виділяв кошти на утримання доньки. Усі виплати здійснював добровільно.

На підставі вищевикладеного, просив суд зменшити для ОСОБА_2 розмір заборгованості на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 231 539.84 грн (двісті тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять гривень 84 копійки) до 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), яку необхідно стягнути.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача у судовому засіданні просить позов задовольнити на підставах, що викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню входячи з такого.

Судом встановлено, що 22.09.2018 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб.

Від даного шлюбу у сторін народилася дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 запис № 1660 від 10.12.2019 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя по цивільній справі № 335/5351/21 від 29.06.2021 року було вирішено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – розірвано.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/5058/21 від 03.08.2021 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої донью ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи 14.05.2021 року, до досягнення дитиною повноліття.

Позивач виконував покладений на нього законом обов`язок щодо матеріального утримання дитини та здійснював сплату аліментів у повному обсязі.Під час його попереднього офіційного працевлаштування стягнення аліментів проводилося шляхом їх автоматичного стягнення із заробітної плати роботодавцем. Перерахування аліментних платежів здійснювалося систематично та без перерв, у розмірах визначених чинним законодавством, із щомісячним зарахуванням коштів на користь одержувач аліментів.

Після призову Позивача на військову службу під час мобілізації автоматичне стягнення аліментів із його грошового забезпечення не здійснювалося. За таких обставин перерахування аліментів у примусовому порядку не проводилося з причин, що не залежали від його волі. Водночас він усвідомлював свій обов`язок щодо матеріального утримань дитини та не мав наміру ухилятися від його виконання. У зв`язку з цим Позивач самостійно, добровільно здійснював сплату аліментів, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо отримувачу аліментів або іншим доступним способом. Копії квитанцій щодо утримання дитини долучені до позовної заяви.

Також встановлено, що 12.03.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб.

Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_5 . Копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 НОМЕР_2 актовий запис № 272, 01.04.2025 року та копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 актовий запис № 220 від 23.06.2022 року наявні в матеріалах справи.

Наразі Позивач здійснює утримання дітей, які народилися у новому шлюбі, а також утримує дитину ОСОБА_10 , а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (Копії свідоцтва про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_4 актовий запис № 103 від 21.02.2014 року в матеріалах справи)

Наразі Позивач здійснює утримання дітей, які народилися у новому шлюбі, а також утримує дитину ОСОБА_10 , а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує матеріальне утримання дітей, виходячи зі своїх фінансових можливостей, та з усвідомленням обов`язку піклування про їх належний розвиток і добробут. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Таким чином, поведінка Позивача свідчить про його відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків та відсутність наміру ухилятися від утримання дітей незалежно від сімейного стану чи кількості утриманців.

Станом на теперішній час державним виконавцем зазначено суму заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 у розмірі 231539,84 грн. Проте така заборгованість є оманливою та не відповідає реальному фактичному стану справ, оскільки Позивач сумлінно виконує свої батьківські обов`язки та виділяв кошти на утримання доньки. Усі виплати здійснював добровільно.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 52 Конституції України, всі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

За змістом ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.

Суд вирішуючи даний спір враховує, що заборгованість за аліментами виникла через настання у позивача складних життєвих обставин, а тому оцінюючи вищезазначені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що перебування у новому шлюбі, наявність трьох інших утриманців та статус військовозобов`язаного в сукупності є обставинами, що мають істотне значення, істотно погіршують матеріальний стан позивача та унеможливлюють погашення заборгованості у повному обсязі 231539,84 грн.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звільнити позивача від сплати заборгованості частково, зменшивши її суму до 50 000,00 грн., що дозволить зберегти розумний баланс між інтересами дитини на отримання належного матеріального забезпечення та фінансовими можливостями платника аліментів, який утримує ще трьох дітей, а тому суд позов задовольняє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру заборгованості по аліментам, задовольнити.

Частково звільнити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) від сплати заборгованості за аліментами на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка утворилася згідно з розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні № 66887009, зменшивши розмір заборгованості з 231 539,84 грн. (двісті тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять грн. 84 коп.) до 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Повне судове рішення складено 05.10.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Рішення складено 05.10.2026 року

Суддя Ю.В. Апаллонова