Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №334/8688/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 05.10.2026

Справа № 334/8688/25

Провадження № 1-кп/334/361/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника -адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12025082050000619 від 29.03.2025 за звинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, має вищу освіту, офіційно працевлаштованого в ПрАТ «Дніпроспецсталь», який має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи зареєстрованим користувачем-водієм ТОВ «Уклон Україна», 16.03.2025 приблизно о 21 годині 10 хвилин у мобільному додатку «Uber» отримав замовлення щодо перевозки осіб за допомогою маршрутного таксі, яке прийняв та здійснював за допомогою власного транспортного засобу «Hyundai I30», в кузові чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за маршрутом - м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного (Бородинська), б. 6а, - м. Запоріжжя, вул. Котляревського, б. 56.

В подальшому 18.03.2025 ОСОБА_4 , достовірно значити про те, що 16.03.2025 у період часу з 21 години 10 хвилини до 21 години 30 хвилини пасажир ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в салоні автомобіля, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, залишив власний мобільний телефон «iPhone 11», 64 Gb, в корпусі сірого кольору, імеі: НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», з номером телефону НОМЕР_3 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, таємно викрав вищевказаний мобільний телефон, вартістю 9 500 гривень 00 копійок, який на праві власності належить ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 9500 гривень 00 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та зазначив, що 16.03.2025 року о 21.10 працюючи в тексі «Uklon» о 21.10год отримав виклик за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська 6 , йшов дощ. Коли під`їхав, стояла компанія чоловіків. Один із чоловіків сів до нього в авто на переднє сидіння, далі разом з клієнтом направилися за адресою: м. Запоріжжя, вул. Котляревського 56. Їхали приблизно 5 хв., говорили про події в країні. Після цього було ще 9 викликів. Наступного дня - 17.03.2025 зателефонували з адміністрації «Uklon» та запитали чи не знаходив він телефон в машині. Після огляду машини поверхнево відповів, що ні. Через 4 дні, тобто 20.03.2025 року робив прибирання в салоні та помітив телефон марки iPhone 11, який лежав між переднім пасажирським сидінням та коробкою передач. Телефон був вимкнений. Приніс його додому та сказав дружині, про те що в машині знайшов телефон. За порадою дружини, зі свого телефону повідомив адміністрацію «Uklon», що знайшов телефон. Там відповіли: «Нехай телефон перебуває у Вас». Через декілька днів (+- 25-28) купив зарядку на телефон і вставив туди дубль сім-карту, щоб на телефоні був інтернет. Також вказав. що через додаток уклон, якщо вказати про загублену річ, можна одразу отримати номер телефону водія і задати йому всі питання.

Зазначив, що у нього не було умислу на викрадення або привласнення телефону. а знайшов та залишив собі для подальшого зберігання та повернення, тому винним себе у вчиненні крадіжки не визнає, просить суд його виправдати.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена показаннями потерпілого та свідків, наданих у судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні 23.06.2026 року потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що не пам`ятає дати, був 2025 рік. Він був в гостях у товариша ОСОБА_8 , було темно, вийшли вигуляти собачку і пішли пити каву. ОСОБА_8 викликав йому таксі. В одній руці він тримав стакан з кавою, а телефон був в кармані штанів. Товариш розрахувався з таксистом і він поїхав. Коли приїхав додому, почав роздягатись і виявив, що телефона немає. Повернувся до товариша, він почав телефонувати на мій телефон, гудки були, але слухавки не брали. Потім подзвонили в службу «Uklon», там сказали, що водій не виходить на зв`язок. На наступний день перетелефонували і повідомили, що водій телефону в авто не знайшов. Знайомі допомогли пробити телефон, і з`ясувалось, що він перебуває за адресою місця проживання ОСОБА_9 . Той вставив туди сім-карту своєї дружини і ще три дні я слідкував як він з ним катався. Самостійно не забирав телефон, а написав в поліцію заяву. Працівники поліції повернули мені телефон через 2-3 тижні після того, як це сталось. Обвинувачений пояснював, що телефон лежав в машині і він не міг його знайти. За весь час без телефону зі мною ніхто не зв`язувався. З приводу покарання вважає, що потрібно призначити суворе покарання, бо обвинувачений навіть не вибачився. Також доповнив, що в стані алкогольного сп`яніння не перебував. ОСОБА_8 настояв на тому, щоб я поїхав на таксі, через те, що в мене поганий зір. Зі свого телефону не викликав таксі, тому що не мав номерів телефону. З водієм не спілкувались, він був один. Під час поїздки мені надходили смс-повідомлення, дістав телефон з карману і поклав його назад. Їхали 3-5 хв. Звук на телефоні був увімкнений. Картку свою не блокував. Вийти з обвинуваченим на зв`язок не намагався, не захотів, перший раз в такій ситуації, гадав, що він поверне його сам. Телефон повернули вимкнений, пустий, без жодної інформації.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює в «Uklon» водієм. Пояснив також, що реєстрація в додатку відбувається за фото водія, фото машини, посвідчення водія, тех.паспорту авто. Адміністрація перевіряє всі документи. Коли реєструєшся в додатку там прописані всі правила. Якщо людина загубила річ і водій її знайшов, треба повідомити про це в службу підтримки, а служба телефонує і повідомляє про те, що була загублена річ. Якщо водій знайшов річ через деякий час, то також телефонує в підтримку і каже, що знайшов річ, але не знає, що це за поїздка і служба підтримки сама шукає власника. Всі дзвінки записуються, в додатку про звернення не пишеться. Спілкуватись з клієнтами після поїздки згідно правил не можна. Працює в «Uklon» близько 10 місяців кожен день. Пасажирам надається номер телефону водія, але водій не може спілкуватись з пасажиром по телефону, спілкування з клієнтами в чаті в додатку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що це було десь в березні числах в 20, в 2025 році, чоловік працював в таксі, робив хімчистку, прийшов додому і сказав, що знайшов телефон. Вона сказала, щоб він подзвонив в «Uklon» повідомити про це. Йому сказали залишити цей телефон вдома поки власник з`явиться, бо вони не знають чий це телефон. Телефон був розряджений, зарядки в нас не було відповідної. Потім купили зарядку, увімкнули телефон , він був не в мережі. Вставили дубль-карту, чекали, що хтось з`явиться. Потім до нас приїхали поліцейські, сказали, що знайшли телефон за нашою адресою, і що його потрібно повернути. Зателефонувала чоловіку, сказала, що приїхала поліція і хоче з ним поговорити. Чоловік повернув телефон. Телефон був в нас вдома десь з кінця березня до початку квітня.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначив, що з тієї події минув точно рік, але точної дати не скажу. Розслідували кримінальне провадження з приводу крадіжки мобільного телефону, начебто «Айфон 11», але це не точно. До нас звернувся потерпілий, після того як він виявив крадіжку минуло 16-20 днів. Як він нам говорив, сподівався, що йому повернуть його телефон. Внесли відомості в ЄРДР, минуло 3-7 днів і знайшли телефон. Знайшли за допомогою ДУГИ. Побачили чия сім-карта вставлялась в телефон, з`ясували кому належала ця сім-карта, з`ясували адресу і приїхали. Адресу не пам`ятаю, там проживала дружина ОСОБА_9 разом з ним та з дитиною. Коли приїхали за адресою, двері ніхто не відчиняв. Після чого хвилин через 7 до дверей підійшла дружина ОСОБА_9 , сказала, що вона вдома сама з дитиною і боїться відчиняти двері. Я назвався, сказав, що співробітник поліції і що хочу поговорити з її чоловіком, залишив свій номер телефону. ОСОБА_9 перетелефонував, сказав. що телефон вдома. Потім він приїхав у відділення поліції і віддав телефон. Спочатку і ОСОБА_9 і його дружина не хотіли зізнаватися, що телефон у них. Лише коли він (свідок) повідомив, що в мобільному телефоні з імей потерпілого вставлена сім-карта його дружини (продиктувавши номер), зізнався що телефон у нього.

Окрім наведених показів потерпілого та свідків вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується також доказами, зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження, дослідженими судом і визнаними належними, та які узгоджуються з поясненнями, наданими суду і між собою:

- витягом з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією - ч. 4 ст. 185 КК України від 29.03.2025 року під № 12025082050000619 (а.с.35);

- роздруківкою фото з мобільного телефону із застосунку «Uklon» про здійснення поїздки водієм ОСОБА_13 з датою 16.03.25 час 21.04 на автомобілі «Hyundai I30» чорного кольору з вул. Бородинська, 6А до вул. Котляревського, 56 (а.с.36);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2025 року за участі потерпілого ОСОБА_7 , де серед представлених 4 осіб, потерпілий впізнав та вказав на водія ОСОБА_4, як особу яка виконувала його замовлення 16.03.25 у вечірній час (а.с.37-38);

- висновком експерта № СЕ-19/108-25/7327-ТВ від 03.04.2025 року за результатами проведення товарознавчої експертизи. Відповідно до висновку експерта ринкова вартість мобільного телефону складає станом на 16.03.2025 року - 9500 грн 00 копійок (а.с.39-43);

- заявою обвинуваченого ОСОБА_4 від 02.04.2025 року про видачу працівникам поліції мобільного телефону марки iPhone 11 в корпусі сірого кольору, IMEI: НОМЕР_2 , який він знайшов в своєму автомобілі після здійснення замовлення таксі Уклон 18.03.2025 року (а.с.44);

- протоколом огляду мобільного телефону від 02.04.2025 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , при огляді якого встановлено особисту інформацію потерпілого ОСОБА_7 , зокрема фото знімки (а.с.45-48);

- заявою потерпілого ОСОБА_7 від 02.04.2025 року про отримання на відповідальне зберігання мобільного телефону марки iPhone 11 в корпусі сірого кольору, IMEI: НОМЕР_2 , який загубив під час руху в таксі 16.03.2025 (а.с.49);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_14 від 16.04.2025 року, відповідно до якого з чотирьох представлених осіб на фото, свідок впізнав ОСОБА_4 , як особу яка виконувала замовлення і відвозила потерпілого з вул. Бородинська, 6А до вул. Котляревського, 56 (а.с.5052);

- протоколом огляду від 20.04.2025, яким було оглянуто DVD-R диск, в якому зафіксована інформація про вхідні та вихідні дзвінки мобільного номеру телефону НОМЕР_4 (належить дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_15 ) та НОМЕР_5 (належить ОСОБА_4 ), що перебуває у віданні ПрАТ «Водафон» за 26.03.2025 року та 03.04.2025 року. Під час проведеного аналізу встановлено, що вперше номер НОМЕР_4 фіксується у мобільному терміналі з IMEI: НОМЕР_2 - 26.03.2025 о 20 год 39 хв. Крім того, в ході огляду інформації зафіксовано: що з`єднання за мобільним номером телефону дружини ОСОБА_9 зафіксовані:

- з 26.03.2025 по 27.03.2025, 30.03.2025 по 02.04.2025 за адресою м. Запоріжжя, вул. Магара,8 ; (Комунарський р-н),

- 27.03.2025 по вул. Олександра Говорухи та пр-ту Соборному,144; (Олександрівський р-н),

- 28.03.2025 по вул. Дмитра Апухтіна,24, по вул. Залізничній, 2 ; (Вознесенівський р-н),

- 30.03.2025 по вул. Парамонова, 15А, по вул. Гоголя, 159А. (Комунарський, Олександрівський р-н).

Аналізуючи вказану інформацію, встановлено, що телефон потерпілого ОСОБА_7 переміщувався по різних районах міста Запоріжжя з 26.03.2025 по 02.04.2025 включно, що свідчить про користування ним.

- протоколом огляду інформації ПрАТ «Київстар» від 26.05.2025, в якому зафіксована інформація про вхідні та вихідні дзвінки за номером мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 (який належить потерпілому ОСОБА_7 ) у період з 21 години 00 хвилин 16.03.2025 року по 23 годину 59 хвилину 26.03.2025 року. Під час аналізу встановлено, що у період з 21 години 05 хвилин 16.03.2025 року по 01 годину 58 хвилин 17.03.2025 року мобільний номер телефону потерпілого НОМЕР_3 працював у мобільному терміналі з IMEI: НОМЕР_2 , тобто у мобільному телефоні потерпілого Iphone 11, після чого, вже 18.03.2025 з 09 год 43 хв починає працювати в іншому терміналі., що повністю узгоджується з показаннями потерпілого про те що він через день-два відновив свій номер (а.с.67-74);

- протоколом огляду інформації ПрАТ «ВФ Україна» від 26.05.2025 року, аналізом якої встановлено вхідні та вихідні дзвінки за мобільним терміналом з IMEI: НОМЕР_2 у період з 00 годин 00 хвилин 16.03.2025 року по 23 годину 59 хвилин 26.03.2025 року. При подальшому аналізі вмісту вказаного файлу встановлено, що у період з 20 години 39 хвилин 26.03.2025 року по 23 годину 39 хвилин 26.03.2025 року мобільний номер телефону НОМЕР_4 працював у мобільному терміналі з IMEI: НОМЕР_2 , тобто в мобільному телефоні потерпілого (а.с.78-80);

- інформацією з ТОВ «Уклон Україна», про те що користувач з номером телефону НОМЕР_3 (потерпілий ОСОБА_7 ) не зареєстрований у онлайн-сервісі, інформація про замовлення за вказаним номером телефону (в т.ч. про маршрут) - відсутня, що фізично унеможливлює його, як незареєстрованого користувача напряму звернутись до водія через додаток «Uklon» (а.с.90-91);

- інформацією з ТОВ «Уклон Україна», про всі замовлення, які здійснювалися ОСОБА_4 на транспортному засобі «Hyundai I30», реєстраційний номер НОМЕР_6 за період з 15.03.2025 по 17.03.2025 року, включно із маршрутом поїздок. При огляді виявлено, що дійсно ОСОБА_13 з номером мобільного телефону НОМЕР_5 здійснював виклик 16.03.2025 о 21 годині 16 хвилині 30 секунді за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 6А до вул. Котляревського, 56, розрахунок готівкою (а.с.92-94).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, мають безпосереднє значення для даного кримінального провадження, не викликають будь-якого сумніву у їх достовірності та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не вчиняв крадіжки і мав право володіти загубленим телефоном до знайдення власника як «знахідкою» та заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що умислу привласнити знайдений мобільний телефон потерпілого у нього не було, а навпаки він мав намір повернути його власнику, суд відхиляє та визнає їх такими, що не відповідають встановленим обставинам у справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18.07.2019, колегія суддів здійснюючи перегляд судових рішень апеляційного суду та суду першої інстанції у справі №761/31918/14-к, чітко виклала позицію щодо розмежування понять «знахідка» та «крадіжка». Зокрема, зазначила що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_7 , помітивши зникнення телефону, він одразу повернувся до товариша ОСОБА_8 і вони разом спробували його відшукати самостійно, телефонували на загублений телефон, гудки були, але слухавки не брали. Потім подзвонили в службу «Uklon», там сказали, що водій не виходить на зв`язок. Коли з`ясувалось, що телефон перебуває за адресою місця проживання ОСОБА_9, потерпілий відразу звернувся до працівників поліції із заявою про втрату мобільного телефону. Тобто, потерпілий відразу вчинив активні можливі дії з метою відшукання належного йому майна.

Вказані обставини підтверджуються як письмовими доказами так і показами потерпілого та свідків.

Натомість обвинувачений ОСОБА_4 , знайшовши телефон, чітко усвідомлював, що це чужа річ, яка загублена власником. Він мав реальну можливість з`ясувати особу власника речі, оскільки як звичайний, пересічний громадянин поінформований про те, що сучасний мобільний телефон є пристроєм з відповідними властивостями, який використовується не тільки для мобільного зв`язку, але й для виконання багатьох інших функцій для діяльності людини, зокрема містить відомості про особисті дані власника, збереження важливої особистої інформації.

Крім того, мобільний телефон потерпілому повернуто лише 02.04.2025, після візиту працівників правоохоронних органів до місця проживання обвинуваченого. Перебування мобільного телефону впродовж тринадцяти днів, з 20.03.2025 до 02.04.2026 у фактичному володінні ОСОБА_9, як то особисте користування, передача іншим особам тощо, вказує на його використання в особистих цілях.

Отже, обвинувачений, заволодівши чужим майном, не виконав обов`язку, передбаченого статтею 337 ЦК України, не звернувся до Національної поліції України або органів місцевого самоврядування, до яких він був зобов`язаний звернутися у разі знахідки та відповідно не вчинив і інших дій спрямованих на встановлення власника, а навпаки незаконно зберігав та розпоряджався річчю яка йому не належить.

З огляду на викладене, суд, враховуючи сукупність наведених вище та досліджених судом належних та допустимих прямих та непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими та послідовними, не містять суперечностей та доповнюють один одного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Також, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує його відношення до вчиненого, який вину не визнав, дані про його особу, те, що останній не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно працевлаштований в ПрАТ «Дніпроспецсталь», за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і приходить до висновку, що покарання ОСОБА_4 необхідно призначити в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому, враховуючи вищезазначені дані про особу обвинуваченого, суд вважає можливим, на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього судом обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На переконання суду саме таке покарання відповідатиме його меті, гуманності та справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, та покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: ОСОБА_1