Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №331/5805/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

29 вересня 2026 рокуСправа № 331/5805/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарки судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст позову, рух справи.

7 липня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2317542, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

11.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 11082023, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги включно і до відповідачки, за кредитним договором № 2317542 від 02.09.2021.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 15593,12 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4925,00 грн., заборгованості за процентами 10668,12 грн.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2317542 в розмірі 15593,12 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 23.07.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачкою 24.07.2026 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідачка у строк встановлений судом, не надала відзиву на позов, а також не надіслала до суду будь-яких заяв чи клопотань.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представниця позивача у позовній заяві просив розглянути справу за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

Судом встановлено, що 02.09.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2317542 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачці грошові кошти у сумі 5 000 грн. на строк 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» правильності введення коду, направленого Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору, строк кредиту 30 днів.

Відповідно до пункту 10.9 кредитного договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Таким чином, сторонами ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 02.09.2021 було укладено договір № 2317542 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору, позивач долучив договір № 2436062 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С182 від 04.10.2021 о 17:20 год. ОСОБА_1 .

Додаток № 1 до договору № 2436062 про надання коштів на умовах споживчого кредиту містить таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

01.10.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 2317542 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами додаткового договору сторони погодили продовжити строк користування кредитом на 30 днів. Дата повернення 01.11.2021.

Пунктом 3.2. Додаткового договору, сторони погодили процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.4. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає 7850,00 грн.

Додатковий договір від підписано відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора K791 01.10.2021 17:48:41.

01.11.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Договору № 2317542 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами додаткового договору сторони погодили продовжити строк користування кредитом на 30 днів. Дата повернення 02.12.2021.

Пунктом 3.2. Додаткового договору, сторони погодили процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.4. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає 7732.25 грн.

Додатковий договір від підписано відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора A782 01.11.2021 20:09:05.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. №1-2902 від 29.02.2024, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.09.2021 10:09:43 на суму 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 106243495, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 .

11.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 11082023, згідно якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зазначених у Реєстру боржників, включно і до відповідачки, за кредитним договором № 2317542 від 02.09.2021.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15593,12 грн, з яких: 4925,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 10668,12 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Позикодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачка не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.

Щодо процентів за користування кредитом, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору № 2317542 від 02.09.2021, строк кредиту 30 днів, тобто до 02.10.2021.

За умовами додаткового договору від 01.10.2021 сторони погодили продовжити строк користування кредитом на 30 днів. Дата повернення 01.11.2021.

За умовами додаткового договору від 01.11.2021 сторони погодили продовжити строк користування кредитом на 30 днів. Дата повернення 02.12.2021.

Згідно з Додатком № 1 до Додаткового договору № від 01.11.2021 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2317542 від 02.09.2021, сума процентів за користування кредитом, які відповідачка повинна була сплатити 02.12.2021 складає 2807,25 грн.

Суд звертає увагу, що п. 4.2.1. кредитного договору передбачено умову про автоматичне продовження (пролонгацію) строку користування кредитом без укладення сторонами окремого договору. Оцінюючи цю умову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 цього Кодексу). За ч. 1 ст. 252 цього Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а за ч. 2 цієї статті термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У кредитному договору, а також додаткових договорах, сторони визначили строк, на який надавався кредит, 30 днів, а термін повернення кредиту, відповідно до умов додаткового договору від 01.11.2021, узгодили календарною датою 02.12.2021, тож строк користування кредитом тривав до 01.12.2021 включно. Такий строк відповідає вимогам ст. 251, 252 цього Кодексу: він виражений визначеним відрізком часу і завершується календарною датою.

Натомість умова про автоматичне продовження строку користування кредитом наведеним положенням не відповідає. Вона не встановлює нового строку у розумінні ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, оскільки не визначає нового відрізка часу (роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами) із визначеним моментом закінчення. Не визначає вона і терміну закінчення користування кредитом у розумінні ч. 2 ст. 252 цього Кодексу: закінчення продовжуваного строку не пов`язане ні з календарною датою, ні з подією, яка має неминуче настати. За такої конструкції момент закінчення користування кредитом залишався б невизначеним і залежав би від подальших обставин, а не від наперед погодженого сторонами строку чи терміну, що суперечить самій суті строку (терміну) як визначеного в часі періоду (моменту) за ст. 251, 252 цього Кодексу.

Продовження строку користування кредитом за своєю суттю є зміною умов договору. Ідеться про зміну істотної умови, оскільки строк кредитування чи строк, на який надається кредит, на рівні закону кваліфікований як істотна умова (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23). Відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055, ч. 1 ст. 207 цього Кодексу), а недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність (ч. 2 ст. 1055 цього Кодексу). Отже, продовження строку користування кредитом могло відбутися виключно шляхом укладення сторонами додаткового договору у письмовій формі.

Доказів укладення такого додаткового договору про продовження строку після 02.12.2021 матеріали справи не містять. За таких обставин умова про автоматичне продовження строку не потягла за собою зміни погодженого сторонами строку кредитування, який залишився первісним та визначеним до 01.12.2021 включно. Такий висновок не є ні оспоренням умови договору, ні його зміною, які суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а ґрунтується на застосуванні умов договору у співвідношенні з вимогами закону до строку та форми зміни договору, під час якого суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).

Досліджуючи розрахунок заборгованості первісного кредитора, суд встановив, що відповідачці після закінчення строку дії кредитного договору, з 03.12.2021 по 24.02.2022 продовжувалися нараховуватись відсотки за кредитом.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, зазначивши, що після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункт 116). У пункті 141 цієї постанови зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 02.12.2021, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

Відтак, нарахування відсотків за період з 03.12.2021 по 24.02.2022 у сумі 12093,27 грн є неправомірним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 7732,25 грн, з яких: 4925,00 грн – основна сума боргу; 2807,25 грн – заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 164136 від 23.06.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 7732,25 грн, що дорівнює 49,58 %.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 * 49,58 % = 1320,01 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2317542 від 02.09.2021 в сумі 7732 (сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 25 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ідентифікаційний код: 35625014;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов