Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/5090/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5090/26

Провадження № 2/344/4232/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1555-7026.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 15.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 19 359,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами – 11 109,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України – 2 500,00 гривень, заборгованість по комісії – 750,00 гривень.

Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору №1555-7026 від 22.05.2025 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована Позичальником, порушення не усунуто.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1555-7026 від 22.05.2025 у розмірі 19359,00 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень (а.с. 1-9).

01 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Сендецьким Володимиром Романовичем до суду подано письмові пояснення, в яких не погоджується з викладеними у позові обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Відповідач заперечує щодо стягнення процентів та їх нарахування після закінчення строку кредитування. Відповідач вважає, що розумним буде стягнення з відповідача 16786,23 гривень, з яких заборгованість за кредитом – 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами – 10915,00 гривень при 0,74 % в день, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України – 121,23 гривень, заборгованість по комісії – 750,00 гривень. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 46-52).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.13-14).

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 15-16).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте подано до суду клопотання, в якому просить про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.140).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте у поясненнях просить слухати справу за відсутності відповідача та її представника (а.с. 52).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 02 жовтня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

22.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1555-7026.

Позичальником даний договір підписано одноразовим ідентифікатором A6941.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 5 000,00 гривень; строк кредитування – 365 днів; базовий період* – 21 днів; комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка: - 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (а.с.59-117) .

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та довідки про перерахування суми кредиту №1555-7026 від 22.05.2025 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 було перераховано 22.05.2025 кредитні кошти у розмірі 500,00 гривень (а.с. 118-123).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1555-7026 від 22.05.2025 станом на 15.01.2026 заборгованість становить 19 359,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами – 11 109,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України – 2 500,00 гривень, заборгованість по комісії – 750,00 гривень (а.с. 124-127).

Позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору №1555-7026 від 22.05.2025 щодо сплати процентів, що залишилася без відповіді (а.с. 128-129).

Відповідно до Витягу та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстровано як юридична особа (а.с. 130-137).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видала ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с. 138).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-другою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про відкриття кредитної лінії, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Оскільки вказаний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором А6941, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір №1555-7026 від 22.05.2025 відповідачем не оспорювався у судовому порядку.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025.

Позивачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень на умовах, визначених за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025.

При цьому під час укладення електронного договору відповідач самостійно вказав у реквізитах Позичальника номер особистого електронного платіжного засобу та інші необхідні дані щодо себе.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025.

Вимога про стягнення з відповідача суми тіла кредиту у розмірі 5000,00 гривень є обґрунтованою, оскільки згідно наданих суду доказів вбачається, що кредит, який надано відповідачу, становить 5000,00 гривень.

Докази, які б спростували наявність суми заборгованості в частині тіла кредиту, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано

Відтак, сума тіла кредиту у розмірі 5000,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі №225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути нараховані проценти за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025, які розраховані за період з 22.05.2025 по 13.01.2026, тобто нарахування відсотків відбувається в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування.

При цьому кредитодавцем проценти розраховуються за процентною ставкою 1,00 % з 22.05.2025 по 17.11.2025, за процентною ставкою 0,74 % з 18.11.2025 по 13.01.2026.

Щодо несправедливості нарахування процентів, на яке акцентує увагу відповідач у поясненнях, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно частини восьмої вказаного Закону нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз викладених пунктів договору дозволяє дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Відтак твердження відповідача, що процентна ставка суперечить пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є помилковим внаслідок неправильного тлумачення цієї правової норми, оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України і вони у даному випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язань.

За таких обставин підстав для висновку про несправедливість умов договору в частині встановлення розміру плати за правомірне користування кредитними коштами і визнання їх недійсними судом не встановлено.

Доказів того, що вказані умови договору містять нечіткі або двозначні положення, про що вказано в частині восьмій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», матеріали справи також не містять.

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що встановлений кредитним договором розмір відсотків є несправедливим та порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини, якщо б вважала умови несправедливими, але натомість погодила їх, підписавши договір без застережень. Крім того, відповідач не скористалася своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів, що підтверджує його згоду з усіма умовами.

Таким чином суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за кредитним договором зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з якими ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, про сплачені Позичальником кошти.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Отже, стягненню підлягають проценти у загальному розмірі 11109,00 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2500,00 гривень слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (22.05.2025).

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому можливість нарахування таких процентів та відповідно їх стягнення з відповідача підпадає під дію норми пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що в даному випадку відповідач звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України проценти річних у розмірі 2500,00 гривень підлягають списанню позикодавцем, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимоги про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У пункті 4.11 договору про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025 сторонами узгоджено сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 15,00 % від суми виданого кредиту.

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Відтак комісія у розмірі у сумі 750,00 гривень визначена за надання послуги, а саме: пов`язана з наданням Кредиту, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22.05.2025, у матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконала зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22 травня 2025 року у загальному розмірі 16859,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 11 109,00 гривень, заборгованість по комісії у розмірі 750,00 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 14899 від 09 березня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 11).

Позовні вимоги задоволені частково на 87,09 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2318,68 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1555-7026 від 22 травня 2025 року у загальному розмірі 16859,00 гривень (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень нуль копійок), що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень нуль копійок), заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 11 109,00 гривень (одинадцять тисяч сто дев`ять гривень нуль копійок), заборгованості по комісії у розмірі 750,00 гривень (сімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, судовий збір у розмірі 2318,68 гривень (дві тисячі триста вісімнадцять гривень шістдесят вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.