Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №644/9975/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Баронін Д.Б.

Справа № 644/9975/26

Провадження № 2/644/5989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мойсюк А.М., звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, посилаючись на наступне.

Позивач та відповідач проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, у період з 2016 року по вересень 2018 рік. У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Після припинення спільного проживання син - ОСОБА_3 , залишився проживати разом із відповідачем. 02.05.2024 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова у справі № 644/9415/23 було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

24.01.2025 державним виконавцем було повідомлено боржника - ОСОБА_1 про заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 76660180 у розмірі 43349,95 грн., що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 22.01.2025. Позивачу на той час, не було відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки останній добровільно здійснював перерахування аліментів на утримання малолітнього сина. 29.01.2025 року позивач звернувся до державного виконавця з заявою про здійснення перерахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 76660180, надавши копії платіжних інструкцій про перерахування відповідачу грошових коштів на утримання сина у розмірі 71000 грн. за період з листопада 2023 року по січень 2025 року. Державний виконавець не здійснив зарахування фактично сплачених позивачем грошових коштів у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, що призвело до формального обліку заборгованості та подальшого примусового стягнення.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 71000 грн., які були фактично отримані відповідачкою, не були враховані як виконання обов`язку зі сплати аліментів, що призвело до подвійного отримання коштів відповідачем - як у добровільному порядку від позивача, так і в порядку примусового виконання. На дату подання позовної заяви відповідачем не повернуто грошові кошти позивачу. Вказані грошові кошти є безпідставно набутими, оскільки отримані відповідачем за відсутності правових підстав для їх повторного отримання.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 71000 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

1.2. Відповідачка надала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що позивач добровільно та систематично здійснював на її користь платежі на утримання дитини, зазначаючи у призначенні платежів «Аліменти ОСОБА_4 ». Вважає, що такі платежі були здійснені саме як аліменти та не можуть вважатися безпідставно набутими коштами. Позивач не довів ані рахункової помилки, ані її недобросовісності. Відповідачка просить суд звернути увагу на ненадання позивачем відомостей про фактичні доходи, у тому числі отримані за межами України, що, на її думку, має значення для визначення розміру аліментів. Окрім того, позивач суперечить власним попереднім діям, оскільки добровільно визначав здійснені платежі як аліменти, а в подальшому заявив вимогу про їх повернення.

1.3. Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому вказав, що позивач дійсно здійснював платежі на утримання дитини, однак грошові кошти у розмірі 71000 грн. не були враховані державним виконавцем при визначенні аліментної заборгованості, у зв`язку із чим позивач був змушений повторно виконати свій аліментний обов`язок. Відповідачка на стадії виконавчого провадження заперечувала належність їй банківської картки, на яку здійснювалися спірні платежі, та факт отримання коштів, тоді як у відзиві посилається на отримання цих коштів як аліментів, що свідчить про суперечливість позиції відповідачки. Хоча первісно кошти були сплачені позивачем з метою виконання аліментного обов`язку, після повторного виконання цього обов`язку правова підстава для подальшого збереження відповідачем спірних коштів відпала.

1.4. ОСОБА_2 подала заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначила, що не заперечувала факту отримання коштів на утримання дитини, а лише повідомила державного виконавця про те, що конкретна банківська картка, зазначена позивачем, їй не належить. Сам позивач визнає добровільний характер спірних платежів та їх здійснення з метою виконання аліментного обов`язку. Факт неврахування окремих платежів державним виконавцем при розрахунку заборгованості не свідчить про безпідставність їх отримання та не є підставою для їх повернення.

1.5. Ухвалою суду від 03.08.2026 було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2026 за клопотанням представника позивача було витребувано докази від Акціонерного товариства «Універсал Банк».

1.6. В судових засіданнях 09.09.2026 та 29.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки в судовому засіданні 29.09.2026 заперечував проти задоволення позову.

Під час проголошення рішення в судовому засіданні 05.10.2026 представники сторін присутні не були, про дату, час та місце проголошення рішення були повідомлені належним чином.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.05.2024 у справі № 644/9415/23 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з квитанціями АТ “Універсал Банк”, які надав позивач ОСОБА_1 , він у період з 14.11.2023 по 16.01.2025 перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 загальну суму в розмірі 71000 грн. з призначенням платежу та коментарем: “Переказ особистих коштів. ОСОБА_5 ”.

2.2. На примусовому виконанні у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76660180 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини за виконавчим листом, який виданий на підставі вищевказаного рішення суду.

30 січня 2025 року державним виконавцем на ім`я стягувачки у виконавчому провадженні № 76660180 ОСОБА_2 було направлено вимогу щодо підтвердження або спростування відомостей про здійснення позивачем відповідних платежів. У відповіді від 13 лютого 2025 року відповідачка зазначила, що банківська картка № НОМЕР_1 , на яку здійснювалися зазначені позивачем перекази, їй не належить.

Зі змісту розрахунку державного виконавця від 25.06.2026 видно, що у виконавчому провадженні № 76660180 заборгованість боржника зі сплати аліментів відсутня. В рахунок сплати аліментів зараховано платежі, які сплачені після 01.05.2025.

2.3. В листі АТ “Універсал Банк” від 14.09.2026 вказано, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) Банком було емітовано картку № НОМЕР_1 . Повний номер рахунку за цією картою - НОМЕР_3 .

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

3.2. Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

3.3. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказано, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

В аспекті ч. 1 ст. 1215 ЦК України правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд зауважує, що у всіх квитанціях, згідно з якими позивач сплатив відповідачці суму в загальному розмірі 71000 грн. було чітко вказано призначення платежу - аліменти на ОСОБА_6 , тобто аліменти на утримання сина сторін, який проживає з відповідачкою. Вказані платежі були здійснені позивачем добровільно і доказів на користь протилежного до суду надано не було.

Отже, в силу вимог ч. 1 ст. 1215 ЦК України повернення цих платежів позивачу може відбутися лише якщо їх виплата була проведена за наявності рахункової помилки з боку позивача або за наявності недобросовісності з боку відповідачки.

До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, внаслідок яких відбулося дворазове нарахування певних платежів за один і той самий період тощо. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні даних в комп`ютерну програму. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики.

В даному випадку позивач щомісячно сплачував на користь відповідачки аліменти на утримання дитини в загальній сумі 71000 грн. протягом 14 місяців поспіль. Ці платежі проводилися без рахункової помилки з боку позивача, а саме не супроводжувалися неправильністю в обчисленнях або невірним написанням суми в програмі, за допомогою якої відбувалося здійснення цих платежів.

Наявність недобросовісності з боку відповідачки також є недоведеною. Відсутні докази того, що відповідачка ввела в оману позивача щодо правової природи цих платежів. Невизнання відповідачкою перед державним виконавцем факту належності їй банківської картки № НОМЕР_1 сталося вже після того, як позивач перерахував на користь відповідачки вищевказані суми платежів. Отже, така поведінка відповідачки не вплинула і не могла вплинути на перерахування позивачем цих платежів.

Суд вважає, що сплата вищевказаних платежів, незалежно від наявності рішення суду про стягнення аліментів, є проявом батьківської турботи позивача про матеріальний добробут своєї дитини, тобто виконанням батьківського обов`язку щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Позивач не позбавлений права сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж це визначено у рішенні суду. Якщо ж позивач вважає, що ці платежі мають бути враховані в рахунок сплати ним аліментів за рішенням суду, то це питання має вирішуватися в порядку виконання судового рішення згідно з відповідними приписами Закону України “Про виконавче провадження” або в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (Розділ VII ЦПК України).

4.2. В підсумку, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач та його представник не довели, що існують підстави для повернення позивачу спірної суми коштів в якості безпідставно набутого майна.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу та витрат зі сплати судового збору, які поніс позивач.

5.2. Стосовно витрат відповідачки на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 758/5917/21 вказано, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

У договорі про надання правничої допомоги від 11.09.2026, підписаному електронним підписами адвокатом Шумейко Я.В. та відповідачкою ОСОБА_2 , вказано, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надану правничу допомогу у порядку і строки, обумовлені Сторонами.

В п. 3.1 договору вказано, що за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеному Додатком №1 до цього Договору.

У додатковій угоді № 1 до вищевказаного договору, яка також підписана електронним підписами адвокатом Шумейко Я.В. та відповідачкою ОСОБА_2 , вказано, що за правничу допомогу, яка полягає в представництві Адвокатом інтересів Клієнта у справі № 644/9975/26 (у суді першої інстанції), Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 7000 грн. в готівковій формі або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвоката.

Згідно з платіжною інструкцією від 22.09.2026 ОСОБА_2 перерахувала на користь ОСОБА_7 суму в розмірі 7000 грн. в якості оплати за договором про надання правової допомоги від 11.09.2026.

Суд звертає увагу на відсутність детального опису робіт, виконаних представником відпоавідачки в порядку надання правової допомоги. Разом з тим, зі змісту договору про надання правової допомоги та додатку до нього видно, що у межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником відповідачки, а отже є визначеним.

На думку суду, обсяг правової допомоги у цій справі з боку адвоката Шумейка Я.В. був невеликим - адвокат склав письмові пояснення та взяв участь у одному судовому засіданні тривалістю менше однієї години. Отже, розмір витрат відповідачки на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності. На думку суду, пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 3000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та факт відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що з позивача на користь відповідачки слід стягнути суму в розмірі 3000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

Неподання відповідачкою у першій заяві по суті справи (у відзиві) попереднього розрахунку суми судових витрат в даному випадку не є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. По-перше, станом на час подання відзиву відповідачка ще не уклала договір про надання їй правової допомоги у цій справі. По-друге, представник позивача в своєму електронному кабінеті завчасно отримав докази представника відповідачки про понесення відповідачкою судових витрат, а в судовому засіданні 29.09.2026 представник позивача в порядку реалізації принципу змагальності мав можливість належним чином висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності витрат відповідачки.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу суму в розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Денис БАРОНІН