Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №711/3279/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3279/26

Номер провадження2/711/2234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою (вхідний №13909, а.с.2-4), в якій з урахуванням заяви про уточнення нумерації та найменування приміщень від 18 серпня 2026 року (а.с.174-175), просить суд виділити в натурі належну їй частку в розмірі 9/20 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема наступні приміщення: у житловому будинку з прибудовами під літерами «А-1, а, а1, а.4, а.5» житлові кімнати під №1-3, 1-4, 2-4, кухню під №1-2, 2-3, коридор під №1-1, 2-1 та 2-2, а також господарські споруди: гараж під літерою «К», літню кухню під літерою «Е» з прибудовою «е», прибудову під літерою «З», погріб під літерами «В», «Н», «О», вбиральню під літерою «Ж», сарай під літерою «М», ворота з хвірткою під №2, огорожу під №3, ворота під №4, водоколонку під №6 та замощення ІІ та ІІІ; визнати право власності на виділену частину житлового будинку як на окремий об`єкт нерухомого майна; припинити право спільної часткової власності щодо виділеної частини житлового будинку; визначити перелік приміщень, що переходять у власність позивача, відповідно до технічного паспорта та схеми поділу будинку; у разі необхідності призначити будівельно-технічну експертизу для визначення можливості поділу будинку в натурі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , її частка в якому складає 9/20 частин. Іншими співвласниками житлового будинку є відповідачі, яким сукупно належать інші 11/20 частини означеного будинку.

Як стверджує позивач, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з житлових та допоміжних приміщень, а також прибудов, що дозволяє здійснити технічно виділ частки позивача без порушення будівельних норм. У цьому контексті позивач звертає увагу суду на те, що частина житлового будинку, яку просить позивач виділити зі спільної часткової власності, має окремий вхід, розташована на виділеній земельній ділянці кадастровий номер 7110136400:01:008:0190 площею 0,0441 га, що має облаштований окремий вхід і заїзд.

Крім того позивач у позові зазначає про те, що добровільно врегулювати питання виділу частини будинку зі спільної часткової власності наразі неможливо, оскільки в іншій частині проживає лише відповідач ОСОБА_2 , а місце проживання іншого співвласника ОСОБА_3 лишається позивачу невідомим.

Позивач у позові зазначає про те, що наразі належне їй помешкання не обладнане санвузлом, для обладнання якого потрібно провести реконструкцію, що можливо зробити лише за згодою інших співвласників, яку позивач фактично отримати не може, що унеможливлює повноцінне користування позивачем належною їй частиною спірного житлового будинку. У цьому контексті позивач звертає увагу, що, з огляд на стан її здоров`я (є особою з інвалідністю І Б групи), важливим є для позивача забезпечення можливості самостійного користування належною частиною житлового будинку як окремим об`єктом нерухомого майна.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції, в якій: 1) зазначити місце проживання чи перебування відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , поштовий індекс, а також їх реєстраційні номера облікових карток платників податків або їх номера і серії паспортів (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі їх номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність у відповідачів електронних кабінетів; 2) зазначити ціну позову з призми дійсної вартості 9/20 часток нерухомого майна (житлового будинку АДРЕСА_1 ), виділ яких позивач просить суд здійснити в судовому порядку, вартість яких визначити в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», з наданням суду відповідних засобів доказування (а.с.21-22).

10 квітня 2026 року позивачем ОСОБА_1 до суду подана заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 10.04.2026 за вхідним №15792, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, в якій зазначене місце проживання чи перебування відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також ціна позову з призми висновку про проведення незалежної оцінки майна, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вестсайд-2000», відомості про який містяться в п.9 договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 08.01.2026, що долучений до позовної заяви (а.с.24).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та на підставі позовної заяви про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності в новій редакції від 10.04.2026, що додана до заяви про усунення недоліків від 10.04.2026 (вх. №15792); призначено підготовче засідання о 10 год 30 хв 11 травня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.27-28).

Протокольною ухвалою від 11.05.2026 відкладено підготовче засідання до 11 год 00 хв 27 травня 2026 року у зв`язку з першою неявкою в підготовче засідання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.104).

Протокольною ухвалою від 27.05.2026 відкладено підготовче засідання до 08 год 30 хв 10 липня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання з метою отримання довідки в КП «ЧООБТІ» щодо співвласників спірного об`єкту нерухомості (а.с.121).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2026 року закрите підготовче провадження у справі № 711/3279/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності; розгляд справи по суті призначений 30 липня 2026 року о 14 год 10 хв у приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.136-137).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.07.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 12 год 30 хв 21 серпня 2026 року у зв`язку задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи задля уточнення нумерації та найменування приміщень, про виділ яких заявлена позовна вимога (а.с.163).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 11 год 50 хв 03 вересня 2026 року у зв`язку задоволенням клопотання позивача про оголошення перерви в розгляді справи задля направлення заяви про уточнення нумерації та найменування приміщень, про виділ яких заявлена позовна вимога, відповідачам у справі (а.с.178).

Судове засідання, що було призначене о 11 год 50 хв 03.09.2026, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.194). Розгляд справи відкладений до 13 год 00 хв 25 вересня 2026 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, що викладені у позовній заяві про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності в новій редакції від 10.04.2026, що додана до заяви про усунення недоліків, з урахуванням заяви про уточнення нумерації та найменування приміщень від 18 серпня 2026 року. Просила ухвалити рішення, яким виділити в натурі належну їй частку в розмірі 9/20 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема наступні приміщення: у житловому будинку з прибудовами під літерами «А-1, а, а1, а.4, а.5» житлові кімнати під №1-3, 1-4, 2-4, кухня під №1-2, 2-3, коридор під №1-1, 2-1 та 2-2, а також господарські споруди: гараж під літерою «К», літню кухню під літерою «Е» з прибудовою «е», прибудову під літерою «З», погріб під літерами «В», «Н», «О», вбиральню під літерою «Ж», сарай під літерою «М», ворота з хвірткою під №2, огорожу під №3, ворота під №4, водоколонку під №6 та замощення ІІ та ІІІ; визнати право власності на виділену частину житлового будинку як на окремий об`єкт нерухомого майна; припинити право спільної часткової власності щодо виділеної частини житлового будинку; визначити перелік приміщень, що переходять у власність позивача, відповідно до технічного паспорта та схеми поділу будинку.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог, що викладені в позовній заяві про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності в новій редакції від 10.04.2026, що додана до заяви про усунення недоліків, з урахуванням заяви про уточнення нумерації та найменування приміщень від 18 серпня 2026 року, оскільки його права як співвласника спірного об`єкту нерухомості при такому виділі порушені не будуть, адже не зміниться фактичне користування ним своє частиною нерухомого майна. Додатково пояснив, що крім нього та позивача співвласником будинку АДРЕСА_1 є також його син ОСОБА_3 , який набув право власності на відповідну частку на підставі договору дарування, згідно якого його мати ОСОБА_4 подарувала відповідну частку в означеному будинку.

Відповідач ОСОБА_3 у жодне судове засідання по суті спору не з`явився, причин не прибуття в судові засідання суду не повідомив, відзиву до суду не направив, про день, час та місце проведення судових засідань був щоразу повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця реєстрації проживання, а саме: АДРЕСА_1 , які щоразу поверталися з підстав: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.144,148, 157, 159, 169, 172, 188, 200).

Відповідач ОСОБА_4 у жодне судове засідання по суті спору не з`явилася, причин не прибуття в судові засідання суду не повідомила, відзиву до суду не направила, про день, час та місце проведення судових засідань була щоразу повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви, а саме: АДРЕСА_1 , які щоразу поверталися з підстав: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.149, 153, 154, 156, 167, 171, 182, 203).

Крім того виклик відповідача також судом здійснювався у порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, якою передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Виклик відповідача ОСОБА_4 у спосіб, передбачений ч.11 ст.128 ЦПК України, обумовлений був тим, що згідно відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №7384/10329-01-10 від 16.04.2026 відомості про місце реєстрації проживання відповідача ОСОБА_4 в департаменті відсутні (а.с.40).

14 липня 2026 року о 11 год 50 хв, 30 липня 2026 року о 09 год 00 хв, 24 серпня 2026 року о 08 год 31 хв та 08 вересня 2026 року о 15 год 23 хв на офіційному сайті Придніпровського районного суду м. Черкаси, що розміщений на веб-сайті «Судова влади України», були опубліковані оголошення про виклик відповідача у цивільній справі №711/3279/26 ОСОБА_4 у судові засідання по суті спору (а.с.140,173,181,199).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4 щоразу була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явилися та уповноважених представників не направили, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подали, не повідомили про причини не прибуття, беручи до уваги не заперечення позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про проведення судового засідання у відсутність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як учасників справи, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення розгляду справи №711/3279/26 за даної явки учасників справи.

25 вересня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 10 хв 5 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позиції відповідача ОСОБА_2 , висловлену під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 08 січня 2026 року між ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 укладено договір дарування частини житлового будинку та земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., за яким дарувальник подарувала та передала обдаровуваній, а обдаровувана прийняла в дар безоплатно наступні об`єкти нерухомого майна: 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок з прибудовами, частина якого відчужується за цим договором, дерев`яний, обкладений цеглою, позначений у плані літерами «А-1,а,а1,а2,а3,а4,а5», загальною площею 90,4 кв.м, житловою площею 61,0 кв.м., а також сарай-літня кухня під літерами «Б,б», погріб під літерами «В,Г», вбиральні під літерами «Д,Ж», літня кухня з прибудовами під літерами «Е,е,З», гараж з оглядовою ямою під літерою «К», гараж під літерою «Л», сарай під літерою «М», погріб під літерами «Н,О», огорожа під №1-5, водоколонка під №6 та замощення І. Крім того за договором дарування обдаровувана також прийняла в дар земельну ділянку площею 0,0441 га кадастровий номер 7110136400:01:008:0190, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Із витягу з Державного реєстру речових прав №459683607 від 08.01.2026, що сформований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., суд встановив, що на підставі договору дарування від 08.01.2026 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0441 га кадастровий номер 7110136400:01:008:0190, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.9).

Також із витягу з Державного реєстру речових прав №459683495 від 08.01.2026, що сформований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., суд встановив, що на підставі договору дарування від 08.01.2026 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 462 699 грн (а.с.10).

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності цього права особам, які ним володіють внаслідок державної реєстрації.

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив технічний паспорт на житловий будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «ЧООБТІ» станом на 16.02.2026, зі змісту якого встановив, що означений об`єкт нерухомості має три відокремлені групи приміщень, що відповідає кількості співвласників, загальною площею 90,4 кв.м. та житловою площею 61,0 кв.м. (а.с.15-18).

Із договору дарування частки в праві власності на житловий будинок від 21.12.2019, що укладений між ОСОБА_7 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним, що посвідчений приватним нотаріусом Степаненко А.М., з урахуванням договору №1 про внесення змін до договору дарування частки в праві власності на житловий будинок від 21.12.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Степаненко А.М., суд встановив, що ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар 11/60 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок з прибудовами, частина якого відчужується за цим договором, дерев`яний, обкладений цеглою, позначений у плані літерами «А-1,а,а1,а2,а3,а4,а5», загальною площею 90,4 кв.м, житловою площею 61,0 кв.м., а також сарай-літня кухня під літерами «Б,б», погріб під літерами «В,Г», вбиральні під літерами «Д,Ж», літня кухня з прибудовами під літерами «Е,е,З», гараж з оглядовою ямою під літерою «К», гараж під літерою «Л», сарай під літерою «М», погріб під літерами «Н,О», огорожа під №1-5, водоколонка під №6 та замощення І (а.с.111-114, 115-116).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №194952725 від 26.12.2019, що сформований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М., суд встановив, що на підставі договору дарування від 21.12.2019 за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 11/60 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.117).

З інформації про зареєстроване право власності №72742 від 02.06.2026, що підготовлена КП «ЧООБТІ», суд встановив, що, станом на 01.01.2013, власниками домоволодіння АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 , частка якого становила 11/60 частин, ОСОБА_4 , частка якої становила 11/60 частин, ОСОБА_2 , частка якого становила 11/60 частин, ОСОБА_9 , частка якого становила 1/5 частину, та ОСОБА_9 , частка якого становила частину.

Із відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2794949 від 27.05.2026 суд встановив, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 (9/20 частин) та ОСОБА_3 (11/60 частин) (а.с.118-119).

Отже, судом встановлено, що наразі співвласниками будинку АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 , якому належить 11/60 частин, ОСОБА_10 , якій належить 9/20 частин, та ОСОБА_3 , якому належить 22/60 частин, а сукупно означеним співвласникам належить 100% означеного об`єкту нерухомості (11/60 + 9/20 + 22/60 = 1).

Крім того з інформації щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , що підготовлена спеціалістами комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», суд встановив, що частка, належна ОСОБА_10 , може бути виділена в натурі (а.с.11).

З інформації щодо визначення частки співвласника ОСОБА_10 на домоволодіння АДРЕСА_1 , що підготовлена спеціалістами комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», що частка в загальній власності нерухомого майна ОСОБА_10 становить 243 881 грн, що становить 57/100, а саме: в житловому будинку під літерою «А1» - приміщення №1-3 площею 11,5 кв.м., №1-4 площею 6,5 кв.м, №2-4 площею 14,1 кв.м; у прибудові під літерою «а» - приміщення №2-2 площею 3,2 кв.м. та №2-3 площею 6,1 кв.м.; у прибудові під літерою «а1» - приміщення №2-1 площею 1,9 кв.м.; у прибудові під літерою «а4» - приміщення №1-2 площею 5,2 кв.м.; у прибудові під літерою «а5» - приміщення №1-1 площею 2,8 кв.м.; погріб під літерою «В», погріб під літерою «Н», погріб під літерою «О», прибудова під літерою «е», прибудова під літерою «З», літня кухня під літерою «Е», вбиральня під літерою «Ж», гараж під літерою «К», сарай під літерою «М», ворота з хвірткою під №2, огорожа під №3, ворота під №4, водоколонка під №6 та замощення І, ІІ. Зі змісту означеного засобу доказування суд встановив, що виконаний він працівниками КП «ЧООБТІ» згідно положень Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №488 від 12.05.2023, за заявою ОСОБА_1 , але без згоди всіх співвласників домоволодіння і має інформативний характер (а.с.13-14).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини 1-3 ст. 358 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У постановах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 та від 30 квітня 2025 року у справі № 149/576/20 зазначено, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц зроблено висновок, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Однією з правових форм розпорядження власником своєю часткою у праві спільної часткової власності є право співвласника на виділ у натурі частки із майна, яке є у спільній часткової власності, що визначено ст.364 ЦК України. У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3 ст.364 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зазначено, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Отже, визначальним для виділу в натурі частки у праві спільної часткової власності на відповідний об`єкт нерухомості (у конкретному випадку на житловий будинок АДРЕСА_1 ) є технічна можливість виділу частки будинку відповідно до частки співвласника, який бажає здійснити такий виділ.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша – друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що наявність правових підстав для виділу частки у спільній частковій власності з призми розміру часток співвласників та технічної можливості виділу частки має довести особа, що заявляє позовну вимогу про виділ частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, тобто позивач.

Проте суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які б давали підстави для задоволення позову про виділ спірного майна з огляду на таке.

На підтвердження технічної можливості виділу 9/20 частин у житловому будинку АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_10 , останньою надано суду інформацією щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , що підготовлена спеціалістами комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с.11).

Проте суд, здійснивши аналіз означеного засобу доказування, дійшов висновку, що він є неналежним та недопустимим доказом технічної можливості виділу частки в будинку АДРЕСА_1 відповідно до частки співвласника, який бажає здійснити такий виділ, тобто позивача, з огляду на таке.

Пунктом 8 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №488 від 12.05.2023 (далі – Порядок №488) обумовлено, що визначення технічної можливості поділу, об`єднання об`єкта (об`єктів) нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна проводиться відповідно до пунктів 144-162 цього Порядку.

Пунктами 144-146 Порядку №488 передбачено, що визначення технічної можливості поділу, об`єднання об`єкта (об`єктів) нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна (далі - визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу) здійснюється виконавцем.

Замовником робіт з визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу є власник (співвласники) об`єкта нерухомого майна.

Роботи з визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу проводяться на підставі договору, який укладається між виконавцем та замовником таких робіт чи уповноваженою ним особою.

Пунктом 150 Порядку №488 встановлено, що визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу щодо об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, проводиться за згодою всіх співвласників.

Пунктом 160 Порядку №488 передбачено, що визначення технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності. Виділ частки з об`єкта нерухомого майна можливий лише за умови поділу об`єкта нерухомого майна на два або більше самостійних об`єкти нерухомого майна, які є відокремленими, мають окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю. Якщо об`єкт нерухомого майна є неподільним, виділ не проводиться.

Пунктом 161 Порядку №488 передбачено, що за результатами виконання робіт з визначення технічної можливості виділу об`єктів нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна згідно з додатком 6, в якому містяться такі відомості: назва об`єкта нерухомого майна; ідентифікатор об`єкта щодо кожного об`єкта нерухомого майна; адреса об`єкта нерухомого майна (місце розташування); інформація про замовника (замовників); інформація про виконавця; інформація про документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна; технічна характеристика об`єкта нерухомого майна; інформація про документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою; кількість новоутворених об`єктів нерухомого майна; склад кожного новоутвореного об`єкта нерухомого майна; варіант виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Аналіз означених положень Порядку №488 дає підстави для висновку, що КП «ЧООБТІ» має право здійснювати роботи з визначення технічної можливості виділу на підставі договору, який укладається між виконавцем та замовником таких робіт чи уповноваженою ним особою. У той же час, визначення технічної можливості виділу щодо об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, проводиться за згодою лише всіх співвласників. І на сам кінець, за результатами виконання робіт з визначення технічної можливості виділу об`єктів нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна згідно з додатком 6 Порядку №488.

Як встановлено судом, матеріали цивільної справи №711/3279/26 не містять висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, який би був підготовлений КП «ЧООБТІ» за згодою усіх співвласників.

Натомість інформація щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.11) не містить застереження про те, що складена вона працівниками КП «ЧООБТІ» за згоди усіх співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 . Більше того, що інформація щодо визначення частки співвласників ОСОБА_10 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , містить застереження про те, що визначення частки співвласника вищевказаного домоволодіння виконано згідно до Порядку №488 за заявою ОСОБА_1 , але без згоди всіх співвласників домоволодіння і має інформаційний характер (а.с.13-14).

Крім того суд звертає увагу учасників справи, що згідно інформація щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.11), містить розрахунок частки при її виділені співвласнику ОСОБА_1 , який становить 57/100 частин. Проте, згідно правовстановлюючих документів позивача на спірний об`єкт нерухомості (а.с.7-8, 10), розмір частки позивача у будинку АДРЕСА_1 становить 9/20 його частин або 45% або 45/100 (9 / 20); у той же час частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сукупно складають 55% або 55/100 (33 / 60).

Отже, згідно запропонованого КП «ЧООБТІ» варіанту виділу частки у домоволодінні АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 , згідно якого підлягає виділу позивачу 57/100 його частин (за умови, що позивач є титульним власником лише 9/20 частин (становить 45/100 частин) означеного об`єкту нерухомості)), вочевидь будуть порушені майнові права інших співвласників спірного об`єкту нерухомості: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки інформацією щодо визначення частки співвласника ОСОБА_1 (а.с.14-14) не визначено розміру грошової компенсації іншим співвласникам за частину житлового будинку, яка перевищує частку позивача, що належить їй на праві спільної часткової власності, і становить 12/100 (57/100 – 45/100).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що долучені позивачем до позовної заяви засоби доказування, які підготовлені на замовлення позивача працівниками КП «ЧООБТІ», не є належними і допустимими доказами щодо предмету доказування в конкретній цивільній справі, а мають лише інформативний характер, як це зазначено у застереженнях, що зроблені працівниками КП «ЧООБТІ» в означених документах.

Водночас суд не приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , оскільки останній не надавав згоду на проведення працівниками КП «ЧООБТІ» визначення технічної можливості виділу щодо об`єкта нерухомого майна, тобто в порядку п.150 Порядку №488, а також визнання ним позову було проголошено лише під час вступного слова, а згідно положень ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Проте матеріали справи не містять ані заяви по суті справи, ані окремої письмової заяви, поданої відповідачем ОСОБА_2 , в якій би він визнав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 . Крім того визнання відповідачем ОСОБА_2 позову порушує права та інтереси іншого співвласника на спірний об`єкт нерухомості ОСОБА_3 , частка якого є суттєво більшою, аніж у відповідача ОСОБА_2 , і складає 22/60 або 36,67%, який жодної волі щодо виділу позивачем частки у спірному нерухомому майні із суттєвим відхиленням від належної їй частки (на 12%) без грошової компенсації суду не повідомив.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки з майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю змістовною сутністю може замінювати висновок органів БТІ щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна за умови відсутності згоди усіх співвласників на його складення.

Проте позивач хоч і зазначила у прохальній частині позовної заяви прохання про призначення будівельно-технічної експертизи, однак із застереженням – у разі необхідності.

Частинами 1,2 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не є ані малолітньою, ані неповнолітньою особою, а також не визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, тому у конкретній процесуальній ситуації суд позбавлений був процесуальної можливості призначити з власної ініціативи відповідну судову експертизу.

У той же час, під час проведення підготовчого засідання 10.07.2026, суд, виконуючи положення п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України, з`ясовував як у позивача ОСОБА_1 , так і у відповідача ОСОБА_2 чи потрібно призначати у справі судову експертизу. Як позивач, так і відповідач надали суду стверджувальні відповіді, що призначати судову експертизу не потрібно, що відображено в протоколі судового засідання №6759259 від 10.07.2026 (а.с.133).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд встановив, що матеріали цивільної справи не містять належних і допустимих доказів тому, що виділ є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, або, що з урахуванням конкретних обставин, виділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням зі сторони позивача грошової компенсації співвласникам.

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Також суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог, що пред`явлені позивачем до відповідача ОСОБА_4 , оскільки означеним учасником справи жодні права чи законні інтереси позивача не порушені з підстав того, що відповідач ОСОБА_4 не є співвласником спірного об`єкту нерухомості.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відмова в задоволенні позову не позбавляє її процесуального права пред`явити відповідний позов, долучивши до матеріалів позовної висновок судової будівельно-технічної експертизи, виконаний атестованим судовим експертом на замовлення позивача, або із долученням відповідного клопотання до матеріалів позовної заяви з метою його заявлення в судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до копії довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №533630 від 17.11.2016, позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи. У зв`язку з цим, позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, зокрема про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності (а.с.6 зворот).

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч.6 ст.141 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», дійшов висновку, що судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 15, 319, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 370 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 95, 206, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виділ частки житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 5 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання згідно даних позовної заяви: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко